01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.06.2011 № 03/5026/121/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Лобаня О.І.
при секретарі:
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.06.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Черкаській області на рішення господарського суду Черкаської області від 21.03.2011 року
у справі № 03/5026/121/2011 (суддя - Єфіменко В.В.)
за позовом Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області
до комунального підприємства «Черкасиводоканал»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Черкаської міської ради
2. Національного центру поводження з небезпечними відходами
про стягнення 285 455, 07 грн.,
21.03.2011 року господарський суду Черкаської області прийняв рішення яким в задоволенні позовних вимог Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до КП «Черкасиводоканал» та за участю третіх осіб - Черкаської міської ради і Національного центру поводження з небезпечними відходами про стягнення 285 455, 07 грн. збитків завданих навколишньому природному середовищу, відмовив повністю.
Висновок суду першої інстанції мотивовано тим, що під час перевірки працівниками позивача у травні 2010 року дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства жодних вимірювань обсягів викидів шкідливих речовин комунальним підприємством «Черкасиводоканал» не здійснювалось, як не здійснювалось і відбору проб від конкретного джерела забруднення. За таких умов суд першої інстанції дійшов висновку, що сам по собі розрахунок, здійснений з порушенням норм діючого законодавства, не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ завдання відповідачем збитків понаднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря у ІІІ, ІV кварталах 2009 року та у І кварталі 2010 року із джерел викидів.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість доводів та висновків скаржника і невідповідність їх нормам матеріального і процесуального права та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Представник третьої особи два також у письмових поясненнях заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі апеляційної скарги Державної екологічної інспекції в Черкаській області на рішення господарського суду Черкаської області від 26.04.2011 року, згідно ст. ст. 65, 86, 98, 99 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 26.04.2011 року порушено апеляційне провадження по даній справі та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.
Представник прокуратури в судовому засіданні 20.06.2011 року надав пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги.
Представники позивача в судове засідання 20.06.2011 року не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою від 25.05.2011 року. У попередньому судовому засіданні представники позивача надали пояснення суду та підтримали доводи апеляційної скарги.
Представники відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні 20.06.2011 року надали пояснення суду та заперечили проти доводів апеляційної скарги.
Представники третьої особи один в судові засідання не з'являлись, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 28.05.2011 року.
Відповідно до п 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та третьої особи один.
В судовому засіданні 20.06.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що в період з 07 по 31 травня 2010 року працівниками позивача було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП «Черкасиводоканал» за результатами якої було складено Акт (а.с. 6 - 13).
Із вказаного акту вбачається, що за результатами перевірки на обстеженій території відповідача було виявлено, що в 2009 році та в І кварталі 2010 року за відсутності дозволу було допущено утворення відходів без відповідного ліміту на їх утворення та розміщення, а саме: брухт кольорових металів - 0, 27 тони, виявлено перевищення ліміту по відпрацьованим шинам - 1, 2 тони (а.с. 12).
Перевіркою також було встановлено стаціонарне джерело викидів понад встановленої норми в атмосферне повітря від Дніпровської водоочисної станції КП «Черкасиводоканал» та від КП «Черкасиводоканал» по вул. Ватутіна, 12 у м. Черкаси.
Позивач враховуючи вказані порушення, нарахував відповідачу збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферу від Дніпровської водоочисної станції КП «Черкасиводоканал» на суму 280 138, 99 грн. та збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферу від КП «Черкасиводоканал» на суму 5 316, 08 грн., всього на загальну суму 285 455, 07 грн.
Вказані збитки відповідачем сплачені не були, що стало підставою для звернення до господарського суду Черкаської області з відповідним позовом.
Господарський суд Черкаської області встановивши, що розрахунок збитків здійснений з порушенням норм діючого законодавства, прийняв рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив.
Переглянувши оскаржуване рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи скаржника, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, колегія суддів апеляційного господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Черкаським міжрайонним природоохоронним прокурором до позовної заяви на підставі якого і подано позов до суду першої інстанції доданий акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства за період з 07-31 травня 2010 року (а.с. 6). На підставі вказаного акту прокурором заявлено вимогу про стягнення 285 455, 07 грн. заподіяних відповідачем збитків навколишньому природному середовищу. На підтвердження вказаної суми збитків прокурором додано відповідні розрахунки (а.с. 14 - 15).
З розрахунків доданих прокурором до позовної заяви та які на думку позивача є вірними та обраховані відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 від 10.12.2008 року вбачається, що при розрахунку збитків наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від відповідача за III, IV квартали 2009 року та І квартал 2010 року було використано акт планової перевірки за період 17-31 травня 2010 року, що викликає сумнів в достовірності вказаного акту та самих розрахунків.
Крім того в графі 2 розрахунків збитків (а.с. 14-15) не вказана назва технологічного агрегату та номер джерела викиду, по якому допущено наднормативний викид, а встановлено лише стаціонарне джерело викидів в атмосферне повітря - від Дніпровської водоочисної станції КП «Черкасиводоканал» та КП «Черкасиводоканал» по вул. Ватутіна, 12 у м. Черкаси.
Колегія суддів також зазначає, що з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства не вбачається чи здійснювались викиди на час перевірки джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та які розміри викидів від кожного з них.
В акті перевірки (а.с. 8) вказано, що згідно «Звіту по інвентаризації ...» на центральному майданчику підприємства нараховується 35 джерел викидів, тобто лише зазначена їх загальна кількість, однак в розрахунках збитків доданих до матеріалів справи не вказані конкретні джерела викидів, які здійснювали викиди на час перевірки. Таким чином, не доведено факт здійснення викидів належними доказами.
Відповідно до п. 2.2. Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 639 від 10.12.2008 року, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами. Тобто, розрахунок здійснюється на підставі інструментально-лабораторного методу.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції і в суді апеляційної інстанції представником прокуратури та представниками позивача не було подано доказів яки б підтвердили вимірювання працівниками позивача обсягів викидів відповідачем шкідливих речовин під час здійснення перевірки у травні 2010 року інструментально-лабораторним методом контролю, як і не було подано доказів здійснення відбору проб від конкретного джерела забруднення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розрахунки збитків додані прокурором до позовної заяви без застосування інструментально-лабораторного методу здійснені з порушенням норм діючого законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову про стягнення з відповідача 285 455, 07 грн. збитків, що також свідчить і про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 05.05.2009 року Державною екологічною інспекцією в Черкаській області проводилась перевірка КП «Черкасиводоканал» за результатами якої було складено припис № 143, одним із пунктів якого було «отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області» (а.с. 32).
КП «Черкасиводоканал» враховуючи вказаний припис, 18.12.2009 року звернулося до Державної екологічної інспекції в Черкаській області з листом в якому просило перенести строки виконання припису до 30.06.2010 року (а.с. 30).
Державна екологічна інспекція в Черкаській області листом № 50/05 від 14.01.2010 року погодилась перенести виконання пункту 1 припису до 31.03.2010 року (а.с. 31). Однак в розрахунок збитків позивачем був включений період за який Державна екологічна інспекція вказаним листом погодила отримати відповідачем дозвіл на викиди забруднюючих речовин до 31.03.2010 року.
В пункті 2 листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо надання роз'яснень у галузі охорони атмосферного повітря за № 1127/11/10-09 від 30.01.2009 визначено, що застосування санкцій до підприємств, які протягом часу необхідного для підготовки документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря працюють без такого дозволу, застосування санкцій до отримання ними дозволу за цей період, є неправомірним.
Викладене свідчить про необґрунтованість позовних вимог та доводів апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача 285 455, 07 грн. збитків за порушення природоохоронного законодавства.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, позивачем не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки наявні матеріали справи свідчать про їх обґрунтованість та відповідність вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, об'єктивного і повного розгляду всіх обставин справи. Таким чином, враховуючи, що доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Черкаській області на рішення господарського суду Черкаської області від 21.03.2011 року у справі № 03/5026/121/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 21.03.2011 року у справі № 03/5026/121/2011 залишити без змін.
3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 03/5026/121/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Ткаченко Б.О.
Лобань О.І.