01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.07.2011 № 51/365
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Лобаня О.І.
Ткаченка Б.О.
при секретарі:
за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 11.07.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року
у справі № 51/365 (суддя - Пригунова А.Б.)
за позовом державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України»
до відкритого акціонерного товариства «Фінпорт Текнолоджіс Інк.»
про стягнення 176 935, 41 грн.,
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року в задоволенні позовних вимог державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» до відкритого акціонерного товариства «Фінпорт Текнолоджіс Інк.» про стягнення 176 935, 41 грн., відмовлено повністю.
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції встановивши, що зобов'язання за договором № 9/2 від 09.02.2009 року відповідачем не виконані у повному обсязі, акти здачі-прийняття виконаних робіт не підписані, доказів здійснення відповідачем відчуження позивачу майнових прав інтелектуальної власності на систему не надано, прийшов до висновку про чинність вказаного договору. При цьому, суд зазначив, що умовами договору не передбачено зобов'язання відповідача повернути позивачу кошти у разі не виконання (не належного виконання) умов договору, договір сторонами не оспорений та у судовому порядку не був визнаний недійсним, жодна із сторін у встановленому законодавством порядку не відмовилась від договору, а тому його умови є обов'язковими для виконання сторонами, що і стало підставою для відмови у позові.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року по справі № 51/365 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те що рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає вимогам законодавства України, а тому підлягає скасуванню з підстав передбачених ст. 104 ГПК України, оскільки при його прийнятті судом були неправильно застосовані норми матеріального права.
Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2011 року апеляційна скарга державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року в порядку ст.ст. 65, 86, 98, 99 ГПК України була прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду за участю уповноважених представників сторін.
Представник позивача у судових засіданнях надав пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача у судових засіданнях надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги у повному обсязі.
11.07.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні у справі матеріали, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 04.04.2011 року скасуванню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Як свідчать п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що 09.02.2009 року між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем було укладено договір № 9/2 (т. 2 а.с. 100 - 103).
За умовами вказаного договору виконавець надає послуги з розробки пакетних програмних засобів до комплексної інтегрованої інформаційної системи Державного фармакологічного центру (далі - «Система») на підставі узгодженого технічного завдання (Додаток № 1) до цього договору, передачі результатів виконаних робіт, включаючи майнові права інтелектуальної власності на «Систему», а замовник оплачує виконані роботи та авторські права на умовах визначених цим договором.
Згідно п. 4.1. виконавець зобов'язаний передати на затвердження замовнику технічне завдання протягом 20 робочих днів з дня надання замовником всіх необхідних інформаційних матеріалів, надати послуги передбачені даним договором та технічним завданням та здійснити відчуження замовнику майнових прав інтелектуальної власності на «Систему» після закінчення робіт по договору та повного фінансового розрахунку.
Пунктом 7.1. договору сторони визначили ціну договору, яка складає 199 350 грн. в тому числі ПДВ 33 225 грн., а п. 7.2. визначили, що замовник сплачує 70 % від ціни договору зазначених у п. 7.1. цього договору, протягом 5 робочих днів з дня підписання сторонами договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Іншу частину замовник оплачує після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
На виконання умов вказаного пункту договору позивачем було перераховано на користь відповідача 139 545 грн. у якості оплати за розробку системи згідно договору № 9/2 від 09.02.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням № 354 від 13.02.2009 року (т. 1 а.с. 26).
Пунктом 3.3. договору сторони чітко визначили, що строк надання послуг за договором не може перевищувати 3 (трьох) календарних місяців з дня підписання сторонами цього договору.
Згідно пункту 4.3. договору замовник зобов'язується підписати акт здачі-приймання виконаних робіт, за відсутності мотивованих письмових зауважень.
В матеріалах справи відсутні докази яки б підтвердили, що після закінчення строку передбаченого п. 3.3. договору між позивачем та відповідачем було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт за договором № 9/2. Навпаки в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (листи-вимоги позивача щодо усунення недоліків робіт з переліками недоліків результатів наданих послуг по розробці «Системи», протоколи зустрічей сторін, протокол засідань робочої групи (т. 1 а.с. 29, т.2, а.с. 104, 119).
Згідно п. 5.1. договору, роботи вважаються наданими у повному обсязі з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
Вказаний акт сторонами не підписувався про, що не заперечували представники сторін в судовому засіданні. Наведене доводить, що відповідач належним чином і в повному обсязі, як це передбачено умовами договору № 9/2, своїх зобов'язань не виконав.
Викладене свідчить про неналежне виконання відповідачем умов договору № 9/2 від 2009 року, що також було встановлено і судом першої інстанції (про що зазначено в рішенні суду), з приводу чого в судовому засіданні представники сторін також не заперечували.
Частина 1 ст. 193 ГК України зобов'язує суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вже зазначалось, строк надання послуг за договором № 9/2 між сторонами по справі, згідно його умов, не може перевищувати трьох календарних місяців. Відповідачем не було надано суду доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором у вказаний строк, або ж доказів щодо поважності причин невиконання своїх зобов'язань, акт здачі-приймання робіт за договором сторонами підписано не було.
Доказами неналежного виконання (невиконання) відповідачем своїх зобов'язань за договором також є лист щодо усунення недоліків до якого додано перелік недоліків (т. 1 а.с. 29), протокол засідання робочої групи з питань тестування Єдиної бази Даних Державного експертного центру МОЗ України (т. 2 а.с. 104), протокол зустрічі співробітників Державного експертного центру та представників ТОВ «Фінпорт Текнолоджіс Інк.» (а.с. 2 119), додаток до звіту, протокол зборів представників від 24.12.2010 року та протокол зустрічі співробітників від 25.02.2011 року.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 вказаної статті, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції у своєму рішенні виходив також із того, що умовами договору не передбачено зобов'язання відповідача повернути позивачу кошти у разі невиконання (неналежного виконання) умов договору.
При цьому, судом першої інстанції не враховано, що спосіб та порядок захисту відповідачем свого порушеного права, в даному випадку шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення збитків спричинених неналежним виконанням умов Договору, врегульовано ч. 3 ст. 612 ЦК України.
Відповідач, навіть після пред'явлення позивачем вимоги щодо усунення недоліків по створенню «Системи», свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є необґрунтованим та неправомірним. З вказаним висновком також погоджується у своїй постанові Вищий господарський суд України «Про стягнення заборгованості за договором підряду» по справі № 1/519 від 24.05.2006 року.
Вищевикладене не було враховано господарським судом міста Києва, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 139 545 грн. передоплати за договором № 9/2 від 09.02.2009 року.
Також колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, погоджується з доводами позивача щодо стягнення з відповідача за невиконання (неналежне виконання) договору передбаченої його умовами пені у розмірі 11 568, 85 грн.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Колегія апеляційного господарського суду, перевіривши математичний розрахунок розміру пені, заявлений до стягнення позивачем, вважає його правильним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 11 568, 85 грн. є законними та обґрунтованими.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 6 285, 26 грн. та інфляційних втрат в розмірі 19 536, 30 грн., колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання. З врахуванням змісту вказаної норми закону, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити грошові кошти.
Згідно п. 1 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 року, грошове зобов'язання це зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою.
За умовами договору № 9/2 від 09.02.2009 року у відповідача грошові зобов'язання відсутні, оскільки за умовами вказаного договору на відповідача покладено обов'язок надати послуги з розробки пакетних програмних засобів до комплексної інтегрованої інформаційної системи державного фармакологічного центру.
З врахуванням зазначеного посилання, позивача в обґрунтування своїх вимог на ч. 2 ст. 625 ЦК України є безпідставним. Право позивача відмовитись від прийняття виконання зобов'язання і вимагати відшкодування збитків передбачено ч. 3 ст. 612 ЦК України.
На підставі викладеного, у відповідача перед позивачем відсутні грошові зобов'язання, а тому нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення грошового зобов'язання як стверджує позивач є необґрунтованими, що свідчить про безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 6 285, 26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 19 536, 30 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Представником позивача в розумінні ст. 33 ГПК України належним чином доведені обставини справи які викладені в апеляційній скарзі, а відповідачем не спростовано та не доведено протилежне.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2009 року прийняте за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому зазначене рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року у справі № 51/365 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року у справі № 51/365 скасувати.
3. Прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Фінпорт Текнолоджіс Інк.» (код ЄДРПОУ 31056116 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (код ЄДРПОУ 20015794) 139 545 грн. передоплати за договором № 9/2 від 09.02.2009 року та пеню у розмірі 11 568, 85грн.
В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Фінпорт Текнолоджіс Інк.» (код ЄДРПОУ 31056116 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (код ЄДРПОУ 20015794) 1 511, 14 грн. державного мита за розгляд справи в господарському суді м. Києва, 201 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 755, 57 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні виконавчі документи.
6. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
7. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
8. Матеріали справи № 51/365 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Лобань О.І.
Ткаченко Б.О.