01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.07.2011 № 53/139
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі: Рижова В.В.
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства «Батиївське» Солом'янської районної у місті Києві ради
на рішення господарського суду міста Києва
від 16.05.2011 року
у справі № 53/139 (суддя - Грєхова О.А.)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м. Київ,
до комунального підприємства «Батиївське» Солом'янської районної у місті Києві ради, м. Київ,
про стягнення 7 909 494,49 грн., -
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 07/2011/04/22-38 від 22.04.2011 р.),
від відповідача ОСОБА_2 - представник (довіреність № 1881/06 від 10.12.2010 р.);
ОСОБА_1 - представник (довіреність № 81/60 від 20.01.2011 р.);
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі - АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго») звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Батиївське» Солом'янської районної у місті Києві ради (надалі - КП «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві ради) про стягнення заборгованості за договором № 310066 від 01.10.2008 року у сумі 7 909 494,49 грн., з яких 6 918 743,61 грн. основного боргу, 757 379,27 грн. збитків від інфляції, 233 371,61 грн. - трьох процентів річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі № 53/139 позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві ради на користь АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» 6 325 155,85 грн. основного боргу, 630 943,94 грн. збитків від інфляції, 197 221,81 грн. трьох процентів річних, 23 062,12 грн. витрат по сплаті державного мита та 213,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, КП «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві ради звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних доводів скаржник зазначає, що рішення суду винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 30.06.2011 року.
Позивач скористався правом, наданим йому ст. 96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу відповідача.
За наслідками судового засідання 30.06.2011 року, в порядку статті 77 ГПК України, було оголошено перерву до 07.07.2011 року та зобов'язано сторони надати суду підписаний ними акт звірки взаєморозрахунків по оплаті поставленої теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 310066 від 01.10.2008 року, проте вимога апеляційного суду сторонами виконана не була.
04.07.2011 року від позивача до суду надійшло клопотання про заміну найменування позивача з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі - ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго»). На підтвердження вказаного представник позивача надав суду завірену копію статуту ПАТ «Київенерго» (нова редакція), зареєстрованого Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією від 13.04.2011 року № 10701050034000153, копію свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ «Київенерго» серія А01 № 769840 від 13.04.2011 року, копію довідки з ЄДРПОУ АБ № 150424 від 14.04.2011 року.
Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне здійснити заміну найменування позивача - акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго».
05.0.2011 року від позивача до суду надійшло пояснення щодо періодів застосування тарифів.
В судовому засіданні 07.07.2011 року представники відповідача подали клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи з метою визначення суми основного боргу, обсягу наданих послуг нарахованих населенню за теплову енергію.
Представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача з підстав необґрунтованості такого.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін щодо заявленого відповідачем клопотання, порадившись, дійшла висновку про відхилення такого, зважаючи на те, що поставлені у клопотанні питання не потребують спеціальних знань, відтак, здійснити оцінку доказів, наданих сторонами, апеляційний господарський суд в змозі без призначення вищевказаної експертизи.
В судовому засіданні 07.07.2011 року представники скаржника підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову; представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду першої інстанції без змін.
07.07.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2008 року між АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» (в тексті договору - постачальник) та КП «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві ради (в тексті договору - споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 310066, за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (т.1 а.с.23-47).
Відповідно до статей 626, 629, 638 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.
Матеріали справи свідчать, що за своєю правовою природою спірний договір є договором на постачання теплової енергії.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно пункту 2.2.1. договору постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем (додатки № 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно з заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.
У відповідності до пункту 2.3.1. договору споживач зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.
Пунктом 2.3.5. договору сторони передбачили обов'язок споживача забезпечувати, зокрема, своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію та своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями.
Відповідно до умов договору, споживач зобов'язався забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями (п. 10 додатку № 2 до договору № 310066 від 01.10.2008 року) (т.1 а.с.26).
Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.
Строк дії договору відповідно до умов пункту 4.1. договору встановлений з дня його підписання до 01.06.2009 року.
Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, а додатком № 2 - тарифи та порядок розрахунків, відповідно до якого розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міськдержадміністрації, затвердженими розпорядженням КМДА від 31.01.2007 року № 86, від 12.02.2007 року №142. Споживач знімає показники будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця та надає звіт за фактичним обсягом споживання (т.1 а.с.25,26).
Матеріали справи, а саме наявні копії облікових карток за спірний період та відомості обліку теплової енергії за спірний період свідчать, що за період з жовтня 2008 року по січень 2011 року включно позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 40 748 845,75 грн. (т.1 а.с.48-257).
З наданих табуляграм вбачається, що відповідач розрахувався за поставлену теплову енергію лише у сумі 33 830 102,14 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 6 918 743,61 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оплата послуг споживачами (мешканцями) відбувається на підставі квитанцій КП ГІОЦ. Сплачені ними кошти надходять на транзитний рахунок КП ГІОЦ, а після розщеплення - на розрахункові рахунки виробників послуг, у тому числі на рахунок АЕК «Київенерго». Поряд з цим, відповідач стверджує, що КП «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві ради не споживає теплову енергію на власні потреби, у правовідносинах з позивачем виконує посередницькі функції по збору коштів на користь останнього, а тому заборгованість по договору не є заборгованістю відповідача.
Дані твердження, колегія суддів вважає не переконливими, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах матеріального закону.
Частиною 1 статті 528 Цивільного кодексу України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Матеріали справи свідчать, що правовідносини з постачання теплової енергії у гарячій воді існують саме між позивачем та відповідачем.
Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про теплопостачання», до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
З матеріалів справи вбачається, що вартість спожитої теплової енергії позивач визначав за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, зокрема, за період з грудня 2008 по лютий 2009 року включно - № 1488, № 1489 від 30.10.2008 року, № 1662 від 27.11.2008 року, № 1780/1 від 25.12.2008 року, № 127, № 128 від 05.02.2009 року, які були скасовані Указами Президента України відповідно № 1058/2008 від 20.11.2008 року, № 1199/2008 від 24.12.2008 року, № 65/2009 від 03.02.2009 року, № 76/2009 від 09.02.2009 року, як такі, що суперечить Конституції та Законам України (т.2 а.с.20).
Приписами частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цим рішенням є необґрунтованим.
Відтак, слід застосовувати тарифи, встановлені попереднім розпорядженням, а саме № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року на рівні 171,62 грн./Гкал (без ПДВ) - за період з грудня 2008 по лютий 2009 року включно.
Підрахувавши вартість спожитої теплової енергії з урахуванням тарифів, які були встановлені розпорядженням № 86 від 31.01.2007 року, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію з 01.10.2008 року по 01.02.2011 року складає 6 325 155,85 грн.
Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 6 325 155,85 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.
У зв'язку з цим судова колегія вважає необґрунтованими доводи скаржника про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача суми боргу за договором № 310066 від 01.10.2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 757 379,27 грн. та три проценти річних в сумі 233 371,61 грн.
Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних у перерахованих місцевим господарським судом розмірах.
Доводи скаржника про порушення його прав, що виявилось у розгляді справи без його участі за наявності обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, на переконання апеляційного господарського суду не є підставою для скасування рішення суду.
Хоча відповідач надав суду першої інстанції докази, що підтверджують поважність причини нез'явлення представника відповідача в судове засідання, однак колегія суддів звертає увагу на те, що інтереси відповідача в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції представляли два представники за довіреностями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а тому апелянт мав можливість забезпечити явку в судове засідання одного з представників.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу КП «Батиївське» Солом'янської районної у місті Києві ради без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 43, 25, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Здійснити заміну найменування позивача - акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго».
2. Апеляційну скаргу комунального підприємства «Батиївське» Солом'янської районної у місті Києві ради на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі № 53/139 залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі № 53/139 залишити без змін.
4. Матеріали справи № 53/139 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Майданевич А.Г.
Гаврилюк О.М.