01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.06.2011 № 13/27
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Лобаня О.І.
Ткаченка Б.О.
при секретарі:
за участі представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 20.06.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТАСКБАУ Гмбх» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2011 року
у справі № 13/27 (суддя - Курдельчук І.Д.)
за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАСКБАУ Гмбх»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державне підприємство «Наш дім»
про стягнення 102 458, 18 грн.,
Господарський суд міста Києва з урахуванням уточнених позовних вимог 29.03.2011 року прийняв рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю, стягнув з відповідача на користь позивача суму заборгованості по орендній платі у розмірі 94 000, 61 грн., 3 122, 38 грн. інфляційних втрат, 5 335, 19 грн. пені та понесені судові витрати.
При винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем на підставі договору оренди, яка виникла у зв'язку з порушенням відповідачем умов вказаного договору щодо сплати грошових коштів за користування орендованим приміщенням.
Відповідач не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2011 року по справі № 13/27 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2011 року прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме оскаржуване рішення від 29.03.2011 року прийняте за відсутності представника відповідача, що є підставою для його скасування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 20.06.2011 року надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги. У цьому ж судовому засіданні представник третьої особи також надав пояснення суду.
Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв. Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представник відповідача про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 20.06.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2001 року між Київським заводом «Радар» (орендодавець) та ТОВ «ТАКСБАУ Гмбх» (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 4 строком на три роки до 28.02.2004 року включно (а.с. 11 - 12).
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нежитлове приміщення площею 89 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ вул. А. Барбюса, 13 та яке перебуває на балансі Київського заводу «Радар».
З матеріалів справи також вбачається наявність додаткової угоди про внесення змін і доповнень до договору оренди приміщення № 4 від 01.03.2001 року. З вказаної додаткової угоди вбачається: «що згідно наказу Державного комітету промислової політики України від 05.04.2001 року № 146 завод «Радар» передає зі свого балансу, а ДП «Наш дім» приймає на баланс житловий будинок № 13 по вул. А. Барбюса, сторони прийшли до згоди преамбулу договору оренди від 01.03.2001 року викласти у наступній редакції: ДП «Наш дім» та ТОВ «ТАКСБАУ Гмбх» уклали цей договір про наведене нижче …» (а.с. 14).
В подальшому 19.07.2007 року між ДП «Наш дім» (балансоутримувач - третя особа), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (позивач - орендодавець) та ТОВ «ТАКСБАУ ГМБХ» (відповідач - орендар) укладено додатковий договір № 3859 до договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.03.2001 року (далі - Договір, а.с. 15 - 17).
Згідно п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 177, 1 кв.м. яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. А. Барбюса, 13 та яке знаходиться на балансі ДП «Наш дім».
Строк дії договору згідно п. 10.1. Договору один рік, який діє до 19.07.2008 року включно та який в подальшому на підставі ч. 2. ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та п. 10.5. договору № 3859 був пролонгований.
За умовами розділу 3 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністром України, і становить без ПДВ за базовий місять розрахунку - червень 2007 року - 12 522, 65 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень 2007 року.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10-го числа місяця, наступного за звітним періодом з урахуванням щомісячної індексації таким чином: 70 % - до державного бюджету та 30 % - на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
Згідно п. 5.6. та п. 5.2. Договору, орендар зобов'язаний подавати регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України до 12-го числа кожного місяця, наступним за звітним. Своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Позивач враховуючи, що наведені зобов'язання відповідачем не виконані звернувся до останнього з листом № 30-05/12434 від 28.07.2010 року «Про погашення заборгованості з орендної плати по договору оренди № 3859» (а.с. 20).
Вимоги вказаного листа виконані не були, що стало підставою для звернення до господарського суду міста Києва з відповідним позовом.
Господарський суд міста Києва враховуючи, що відповідачем не надано доказів щодо погашення заборгованості за спірним договором з урахуванням уточнених позовних вимог, 29.03.2011 року прийняв рішення, яким позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, а саме стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі у розмірі 94 000, 61 грн. та 3 122, 38 грн. інфляційних втрат і 5 335, 19 грн. пені.
Переглянувши оскаржуване рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи скаржника та інших учасників судового процесу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
За змістом ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Згідно з розрахунками позивача заборгованість відповідача за Договором оренди від 19.07.2007 року по орендній платі складає 94 000, 61 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів апеляційного господарського суду не було виявлено доказів які би підтвердили відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості по орендній платі в розмірі 94 000, 61 грн. Зазначене не спростоване і доводами апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача перед позивачем вказаної заборгованості за Договором оренди від 19.07.2007 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі в розмірі 94 000, 61 грн.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, також погоджується і з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 5 335, 19 грн. з огляду на таке.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 3.5. Договору передбачено, що орендна плата перерахована не своєчасно та не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначено у п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Разом з тим, в ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що за прострочення платежу за договором може бути стягнута лише така сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Апеляційним господарським судом враховані висновки Вищого господарського суду України в постановах від 14.02.2008 року по справі № 5/2164 та від 13.05.2008 року по справі № 37/371).
Колегія суддів апеляційного господарського суду перевіривши математичний розрахунок пені в розмірі 5 335, 19 грн. за неналежне виконання зобов'язань з оплати орендних платежів дійшла до висновку, що вказана пеня обрахована саме з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 5 335, 19 грн. за неналежне виконання зобов'язань з оплати орендних платежів.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 122, 38 грн. інфляційних втрат від простроченої суми з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, то нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу є правомірним.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши повторний перерахунок інфляційних витрат, дійшла до висновку, що позивачем математично вірно обраховано інфляційні витрати, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні збитки у сумі 3 122, 38 грн.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі у розмірі 94 000, 61 грн., 3 122, 38 грн. інфляційних втрат та 5 335, 19 грн. пені.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, а саме прийняття оскаржуваного рішення від 29.03.2011 року за відсутності представника відповідача, колегія суддів зазначає слідуюче.
Згідно ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Ч. 2 ст. 17 вказаного закону передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема місцезнаходження юридичної особи.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
З свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 029190 та довідки з ЄДРПОУ № 2320 вбачається, що місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. А. Барбюса, 13.
Як вбачається з позовної заяві та як було зазначено самим скаржником в апеляційній скарзі адреса товариства - м. Київ, вул. А. Барбюса, 13.
Матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції як суд апеляційної інстанції судову кореспонденцію направляли на вказану адресу.
Із змісту ст. 64 ГПК України вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Таким чином, відповідач про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, відповідачем не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки наявні матеріали справи свідчать про їх обґрунтованість та відповідність вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи. Таким чином, враховуючи, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТАСКБАУ Гмбх» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2011 року у справі № 13/27 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2011 року у справі № 13/27 залишити без змін.
3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 13/27 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Лобань О.І.
Ткаченко Б.О.