01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.06.2011 № 03/5026/291/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Лобаня О.І.
Ткаченка Б.О.
при секретарі:
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 15.06.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2011 року
у справі № 03/5026/291/2011 (суддя - Єфіменко В.В.)
за позовом Черкаської міської ради
до приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення 66 999, 85 грн.,
Господарський суд Черкаської області 22.03.2011 року прийняв рішення, яким в задоволенні позовних вимог Черкаської міської ради до ПП ОСОБА_1 про стягнення 66 999, 85 грн., відмовив у повному обсязі.
Висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог мотивовано тим, що позивач не довів суду належними доказами своїх вимог, а саме наявності підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивача 66 999, 85 грн.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та надано неправильну правову оцінку наявним у справі доказам, внаслідок чого зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи. Так, за доводами скаржника, наявні матеріали справи свідчать, що з дати придбання ПП ОСОБА_1 об'єкта нерухомості, остання використовувала земельну ділянку без документів, що підтверджують право на землю, тобто самовільно використовувала земельну ділянку площею 958 кв.м. в АДРЕСА_1. Використовуючи самовільну земельну ділянку приватний підприємець не сплачував кошти за використання землі, у зв'язку з чим міському бюджету було нанесено збитки у сумі 66 999, 85 грн. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі посилається на постанову Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року в якій зазначено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода відшкодовується відповідно до ст. 211, 212 ЗК України.
Відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу. У вказаному відзиві представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2011 року без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
Представник відповідача в судових засіданнях заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Представник позивача в судове засідання 15.06.2011 року повторно не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.05.2011 року.
Відповідно до п 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні 15.06.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Переглянувши оскаржене рішення апеляційного господарського суду, дослідивши доводи скаржника та відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що 27.02.2008 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, який було нотаріально посвідчено (а.с. 14).
За умовами вказаного договору продавець продав, а покупець купив нежитлове приміщення - ангар цегляний під літ. М-І, загальною площею 363, 9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1.
03.03.2008 року комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» на підставі договору купівлі - продажу № 817 від 27.02.2008 року було видано ОСОБА_1 свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно в АДРЕСА_1 (а.с. 46).
Відповідач враховуючи те, що придбана ним будівля знаходиться на землях позивача, 12.03.2008 року звернувся до останнього із заявою про оформлення права користування земельною ділянкою, що знаходиться під будівлею відповідача (а.с. 41).
Черкаська міська рада 17.12.2009 року прийняла рішення № 5-330 «Про надання приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1» (а.с. 45).
Вказаним рішенням Черкаська міська рада вирішила:
- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встанов лення меж та складання документа, що посвідчує право користування земе льною ділянкою приватному підприємцю ОСОБА_1 по АДРЕСА_1;
- надати приватному підприємцю ОСОБА_1 зе мельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 958 кв.м в оренду до початку планової забудови, але не більше ніж на 5 років (без права передачі її в суб оренду) під нежитлове приміщення (ангар цегляний), яке буде використову ватися під склад-магазин за рахунок земель ВАТ «Черкаська макаронна фаб рика»;
- зобов'язати ПП ОСОБА_1 протягом двох місяців з дати прийняття рішення укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійс нивши його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській місь кій раді;
- припинити ВАТ «Черкаська макаронна фабрика» право користування земельною ділянкою площею 958 кв.м. по АДРЕСА_1.
На виконання вимог вказаного рішення, 13.04.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 958 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 42 - 44).
08.06.2010 вказаний договір було зареєстрований у Черкаському міськрайонному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041080200090 (зворот а.с. 44).
08.06.2010 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання передачі земельної ділянки площею 958 кв.м. по АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення (ангар цегляний) для використання під склад-магазин (а.с. 34).
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.
Так, 29.03.2010 року позивачем у складі відповідної комісії було складено за № 22 Акт про визнання збитків власнику землі (а.с. 7 - 8).
З вказаного акту вбачається, що у період з 27.02.2008 року по 30.11.2009 року ПП ОСОБА_1 самовільно використовувала земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 958 кв.м. без відповідних документів, які посвідчують право на цю земельну ділянку, у зв'язку з чим завдала власнику землі, тобто Черкаській міській раді збитки у вигляді неодержаної за вказаний період орендної плати за землю у сумі 66 999, 85 грн.
Із змісту ст. 156 ЗК України вбачається, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.
За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України). Тобто, за загальним правилом, відповідно до ст. 1166 ЦК України позивач повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала шкоди, настання шкоди (її розмір) та причинний зв'язок між ними.
Як вбачається з листа управління містобудування та архітектури міськвиконкому від 26.05.2008 року, листа управління земельних ресурсів у м. Черкаси Черкаської області від 04.07.2008 року та довідки управління земельних ресурсів у м. Черкаси Черкаської області від 26.05.2008 року, земельна ділянка, на якій розташоване придбане відповідачем нежитлове приміщення, а саме ангар цегляний під літ. М-І, загальною площею 363, 9 кв.м. по АДРЕСА_1, перебувала в користуванні ВАТ «Черкаська макаронна фабрика» (а.с. 35 - 37).
Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачає, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як вже зазначалось Черкаська міська рада рішенням № 5-330 від 17.12.2009 року припинила ВАТ «Черкаська макаронна фабрика» право користування земельною ділянкою площею 985 кв.м по АДРЕСА_1. (зворот а.с. 45).
Також матеріалами справи підтверджується, що відповідач після придбання ангара 12.03.2008 року звернувся до позивача із заявою про оформленням права користування земельною ділянкою, що знаходиться під придбаним відповідачем у приватну власність нежитловим приміщенням. Відмови відповідач не отримував, проте, договір оренди було укладено лише 13.04.2010 року, а земельна ділянка передана позивачем відповідачу лише 08.06.2010 року згідно акту приймання-передачі.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки укладеного між позивачем та відповідачем проведено 08.06.2010 року (зворот а.с. 44), а тому право оренди у позивача виникло саме з 08.06.2010 року.
Доказів того, що відповідач користувався земельною ділянкою з 27.02.2008 року по 30.11.2009 року позивачем як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції подано не було.
Таким чином, позивач не довів наявність спричинення відповідачем позивачеві збитків у сумі 66 999, 85 грн., оскільки відповідач не оформив свого права користування земельною ділянкою, що знаходиться під будівлею останнього саме з вини посадових осіб позивача, які в період з 12.03.2008 року до 17.12.2009 року внаслідок власної бездіяльності і недбалості своєчасно не вирішили питання про надання, або відмову у наданні земельної ділянки відповідачу.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 66 999, 85 грн. збитків.
Щодо доводів апеляційної скарги про самовільне використання відповідачем земельної ділянки з моменту придбання ангару за договором купівлі-продажу від 27.02.2008 року та посилання скаржника на постанову Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року відповідно до якої шкода за самовільне зайняття земельних ділянок відшкодовується відповідно до ст. 211, 212 ЗК України зазначає таке.
Відповідно до абзацу 3 п. 4.1.4. Рекомендацій Вищого господарського суду України № 04-06/15 від 02.02.2010 року «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки. Враховуючи викладене, у таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.
Таким чином, відповідач, як особа, яка правомірно набула право власності на нежитлове приміщення (ангар цегляний під літ. М-І) загальною площею 363, 9 кв.м. по АДРЕСА_1, має право користуватися земельною ділянкою, на якій розташований цей об'єкт нерухомого майна, і відсутність у нього документів, що посвідчують право на цю земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне її зайняття, а тому доводи апеляційної скарги про самовільне зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до прийняття неправильного рішення по справі.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, позивачем не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки наявні матеріали справи свідчать про їх обґрунтованість та відповідність вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи.
Таким чином, враховуючи, що доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2011 року у справі № 03/5026/291/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2011 року у справі № 03/5026/291/2011 залишити без змін.
3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 03/5026/291/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Лобань О.І.
Ткаченко Б.О.