01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2011 № 4/468
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Алданової С.О.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників
від стягувача: ОСОБА_1 дов. від 13.10.2009 року
від боржника: не з'явились
від ДВС: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк
“Український фінансовий світ”
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 02.06.2011 року
у справі № 4/468 (суддя Борисенко І.І.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіндека”
на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної
виконавчої служби міністерства юстиції України
про оскарження дій відділу державної виконавчої служби
за позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк
“Український фінансовий світ”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіндека”
про стягнення 21 012 228,62 грн.
До Господарського суду м. Києва в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України надійшла скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНДЕКА» на дії державного виконавця та визнання Акту опису та арешту майна боржника від 14.04.2011р. недійсним.
20.05.2011р. до суду надійшла Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНДЕКА» про доповнення скарги на дії державного виконавця, відповідно до якої заявник додатково просить зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинити виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва №4/468 від 12.05.2010р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіндека» на користь позивача 18 600 620 грн. заборгованості по основній сумі кредиту, 3 044 044,85 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими за період користування кредитом з 31.10.2008р. по 29.07.2009р.; 837 320,59 грн. суму коштів, нарахованої за період з 22.11.2008р. по 29.07.2009р., 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.06.2011 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіндека» задоволено. Визнано неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо складання Акту опису й арешту майна від 14.04.2011р. ВП № 22433910. Визнано Акт опису й арешту майна від 14.04.2011р. ВП № 224339103 складений головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Хомишним Ю.Б. від 12.05.2010р. недійсним. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинити виконавче провадження, щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва №4/468 від 12.05.2010р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіндека» на користь позивача 18 600 620 грн. заборгованості по основній сумі кредиту, З 044 044.85 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими за період користування кредитом з 31.10.2008р. по 29.07.2009р.; 837 320,59 грн. суму коштів, нарахованої за період з 22.11.2008р. по 29.07.2009р., 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Український фінансовий світ” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.06.2011 року у справі №4/468.
Свої апеляційні вимоги скаржник обґрунтовує тим, що були порушені норми Закону України „Про виконавче провадження".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Український фінансовий світ” прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 06.07.2011 року.
05.07.2011 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіндека” через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник боржника знаходиться за межами Києва та не може бути присутнім в судовому засіданні. Розглянувши наведене клопотання боржника, колегія суддів відхиляє його, оскільки товариство не було позбавлено можливості направити в судове засідання іншого представника (видати довіреність на представництво інтересів товариства іншому представнику) та колегія суддів вважає, що неявка представника боржника не перешкоджає апеляційному перегляду рішення Господарського суду м. Києва. Крім цього, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановляння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Представник стягувача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.06.2011 року у справі №4/468 скасувати.
Представники Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України та боржника в судове засідання 06.07.2011 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України та боржник не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.07.2011 року за відсутності представників Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України та боржника.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як вбачається з приписів статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Статтею 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.
У статті 117 ГПК України визначено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.19 Закону України „Про виконавче провадження” у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону України «Про виконавче провадження»; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках (стаття 18 Закону України „Про виконавче провадження”).
Відповідно до п. 6 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження” у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 24 вищевказаного закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Частиною 2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що в постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2009р. у справі № 4/468 позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» задоволений повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіндека» на користь позивача 18 600 620 грн. заборгованості по основній сумі кредиту, 3 044 044,85 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими за період користування кредитом з 31.10.2008р. по 29.07.2009р.; 837 320,59 грн. суму коштів, нарахованої за період з 22.11.2008р. по 29.07.2009р., 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2010р. рішення господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2010р., ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2009р., рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009о. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2010р. залишено без змін.
На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 12.05.2010 було видано відповідний наказ.
04.11.2010 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Бондарем В.М. було відкрите виконавче провадження про примусове виконання вищезазначеного наказу Господарського суду міста Києва.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
14.04.2011р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Хомишиним Ю.Б. було проведено опис та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіндека», і яке перебуває в заставі у Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ», про що складено Акт опису й арешту майна від 14.04.2011р.
У відповідності зі ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставожержателя.
Відповідно до ч. 1 ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.6 ст.20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Отже, державним виконавцем було порушено норми ст. ст. 1, 54 Закону України «Про виконавче провадження», а також ч. 1, 6 ст.20 Закону України «Про заставу», та як наслідок неправомірно складено Акт опису й арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіндека» від 14.04.2011р.
Відповідно до Ухвали Господарського суду міста Києва 29.04.2011р. №43/138 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіндека» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Згідно до ч. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення і про введення мораторію.
Згідно ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлюється заборона на стягнення відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець в обов'язковому порядку зупиняє виконавче провадження у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень к у немайнових спорах.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіндека» (Боржник) звернулося до державного виконавця з заявою №1/05/05-11 від 05.05.2011р. про зупинення виконавчого провадження, яка зареєстрована Відділом примусового виконання рішень 06.05.201р. за № 6479-0-33-11 та передана державному виконавцю до виконання 11.05.2011р.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен був не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини зупинити виконавче провадження.
Як свідчать матеріали скарги, державний виконавець станом на час розгляду скарги не зупинив виконавче провадження, здійснив подальші дії, щодо звернення стягнення на майно Боржника, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були допущені порушення норм чинного законодавства при провадженні виконавчих дій по опису та арешту майна Боржника, що є підставою для визнання його дії неправомірними, та визнання недійсним Акт опису й арешту майна від 14.04.2011р.
Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
У Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/365 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”(ч. 7 п. 8)зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року у справі №4/468 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Український фінансовий світ” з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Український фінансовий світ” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.06.2011 року у справі №4/468 залишити без змін.
Матеріали справи №4/468 повернути до Господарського суду м. Києва
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Смірнова Л.Г.
Алданова С.О.