01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.07.2011 № 20/037-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Отрюха Б.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1. - за дов. від 02.02.2011
від відповідача не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»
на рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2011
у справі № 20/037-11 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Дочірнього підприємства «АвтоМАЗ-Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»
про стягнення 26 475,45 грн.
Дочірнє підприємство «АвтоМАЗ-Україна» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» про стягнення 26 475,45 грн. заборгованості за поставлені автозапчастини, у тому числі 23 826,00 грн. основного боргу, 1 667,82 грн. інфляційних втрат та 981,63 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.04.2011 у справі № 20/037-11 позовні вимоги було задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» на користь Дочірнього підприємства «АвтоМАЗ-Україна» 23 826,00 грн. основного боргу, 90,08 грн. 3% річних, 239,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 213,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 29.04.2011 у справі № 20/037-11 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вищезазначене рішення господарського суду Київської області прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляцій скаргу, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а рішення суду залишенню без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне:
Дочірнім підприємством «АвтоМАЗ-Україна» (позивач у справі) було надано послуги з ремонту автомобіля Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» (відповідач у справі) на загальну суму 1 020,00 грн., що підтверджується актом № 801-з здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.02.2010 на суму 1 880,00 грн., з яких 860,00 грн. - вартість використаних запчастин та 1 020,00 грн. - вартість робіт (послуг).
Також, позивачем було поставлено відповідачу автозапчастини, що підтверджується видатковою накладною на ремонт № 801-з від 19.02.2010 на суму 860,00 грн. та видатковими накладними № ОР5-000574 від 21.12.2009 на суму 10 058,00 грн., № ОР5-000575 від 21.12.2009 на суму 11 888,00 грн., рахунками-фактурами № 801-з від 14.12.2009 на суму 1 880,00 грн., № ОР5-000557 від 05.11.2009 на суму 10 058,00 грн., № ОР5-000609 від 06.11.2009 на суму 11 888,00 грн., а також довіреностями № 2935 від 16.12.2010 виданою на ім'я ОСОБА_2. та № 3007 від 19.02.2010 виданою на ім'я ОСОБА_3..
У зв'язку з неналежною оплатою наданих послуг та поставленого товару позивачем 16.12.2010 було направлено на адресу відповідача претензію № 20 від 16.12.2010 про сплату на 26 063,26 грн., у тому числі 23 826,00 грн. основного боргу, 1 405,73 грн. інфляційних втрат, 831,53 грн. 3% річних, що підтверджується наявними у матеріалах справи фіскальним чеком № 3278 від 16.12.2010 та описом вкладення у цінний лист від 16.12.2010. Відповіді на претензію не отримано.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача за надані послуги та поставлений товар перед позивачем складає 23 826,00 грн., які документально підтверджені та підлягають задоволенню.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 667,82 грн. інфляційні втрати за період з лютого 2010 року до грудня 2010 року та 981,63 грн. 3% річних за період з 22.12.2009 до 07.02.2011.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме, згідно розрахунку суду 90,08 грн. за період з 24.12.2010 до 07.02.2011.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 1 667,82 грн. задоволенню не підлягають, оскільки з визначенням вірного моменту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати за надані послуги та поставлені автозапчастини, згідно видаткової накладної на ремонт № 801-з від 19.02.2010 на суму 860,00 грн. та видаткових накладних № ОР5-000574 від 21.12.2009 на суму 10 058,00 грн., № ОР5-000575 від 21.12.2009 на суму 11 888,00 грн., а також рахунками-фактурами № 801-з від 14.12.2009 на суму 1 880,00 грн., № ОР5-000557 від 05.11.2009 на суму 10 058,00 грн., № ОР5-000609 від 06.11.2009 на суму 11 888,00 грн., а саме з 24.12.2010 для нарахування інфляційних втрат індекс інфляції не розраховувався, у зв'язку з відсутністю інфляції в зазначений період, внаслідок чого нарахування інфляційних втрат в цей період є відсутнім.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не спростовано належними доказами позовні вимоги позивача.
Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Видаткові накладні та акти здачі - прийняття послуг мають підпис та скріплені печаткою відповідача, відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено відсутність повноважень особи, яка підписала з боку відповідача зазначені документи.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази відправлення відповідачу претензії № 20 від 16.12.2010, а саме фіскальний чек № 3278 від 16.12.2010 та опис вкладення у цінний лист від 16.12.2010, колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що вимоги позивача до відповідача не надходили.
Отже, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, не спростовують висновків суду першої інстанції та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача - «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» на рішення господарського суду Київської області від 29.04.2011 у справі № 20/037-11 залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 29.04.2011 у справі № 20/037-11 залишити без змін.
Матеріали справи № 20/037-11 повернути господарському суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Михальська Ю.Б.
Судді Тищенко А.І.
Отрюх Б.В.