01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.07.2011 № 16/30
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі: Рижова В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в місті Києві
на рішення господарського суду міста Києва
від 01.03.2011 року
у справі № 16/30 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом Державної екологічної інспекції в місті Києві
до державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон", м. Київ,
про стягнення 137 330,10 грн., -
представники сторін в судове засідання не з'явились,-
Державна екологічна інспекція в місті Києві (надалі - ДЕІ в м. Києві, інспекція) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" (надалі - ДП "ЦУТБ "Льодовий стадіон") про стягнення 137 330,10 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у позові відмовлено повністю.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт наявності протиправної поведінки відповідача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди та вини відповідача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція в місті Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що спірне рішення судом винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 26.05.2011 року.
Відповідач скористався правом, наданим йому статтею 96 ГПК України, надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.
За наслідками судових засідань 26.05.2011 року та 16.06.2011 року, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 16.06.2011 року та 04.07.2011 року відповідно.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року строк розгляду апеляційної скарги продовжено на п'ятнадцять днів та відкладено судове засідання на 11.07.2011 року.
На виконання вимог суду представник позивача надав додаткові документи, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи. В свою чергу, відповідач вимоги ухвали суду не виконав, витребувані документи не надав.
В судове засідання, призначене на 11.07.2011 року представники сторін не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, окрім того, останніх ухвалами суду було попереджено, що неявка без поважних причин представників сторін у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи, без участі представників сторін з урахуванням їх пояснень, наданих у попередніх судових засіданнях.
11.07.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.
Місцевим господарським судом встановлено, що з метою перевірки обставин, викладених у листі УБОЗ ГУ МВС України в м.Києві від 15.02.2010 року щодо розташування ТОВ «Нерум» на території ДП "ЦУТБ "Льодовий стадіон" (а.с. 61), 17.02.2010 року заступником начальника ДЕІ в м.Києві були видані наказ № 126 та направлення №102 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "ЦУТБ "Льодовий стадіон" (а.с. 11, 12).
19.02.2010 року ДЕІ в м. Києві була проведена відповідна перевірка, за результатами якої складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.
З вищевказаного акту вбачається, що земельна ділянка площею 1,0078 га, яка знаходиться за адресою: м.Київ, пр-т Академіка Глушкова, 9 надана у постійне користування ДП "ЦУТБ "Льодовий стадіон" для експлуатації та обслуговування існуючих споруд, розташованих за цією ж адресою на підставі державного акту на право постійного користування землею, який зареєстровано в Головному управлінні земельних ресурсів КМДА 24.06.1999 року за №79-4-00024. При цьому, земельна ділянка названим землекористувачем використовується не за цільовим призначенням, оскільки на ній розташований цілорічний дельфінарій “НЕМО” філії Одеського дельфінарію “НЕРУМ”, що є порушенням вимог статей 96, 211 Земельного кодексу України та статей 35, 36 Закону України “Про охорону земель”. Одночасно виявлено самовільне використання відповідачем забору підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, строк дії якого сплив 30.06.2009 року, відсутність дозволу на використання надр, що є порушенням вимог статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, статей 44, 49 Водного кодексу України та статей 38-40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” (а.с.9-10).
З письмових доказів, наданих позивачем під час апеляційного провадження вбачається, що того ж дня, 19.02.2010 року державним інспектором ДЕІ в м.Києві директору ДП ЦУТБ «Льодовий стадіон» було видано припис, яким останнього зобов'язано 22.02.2010 року прибути до інспекції та надати документи, а саме, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; дозвіл на вивіз твердих та рідких відходів; ліцензію на здійснення вивозу відходів; акт тампонажу свердловини; паспорти на лічильники води; акти на їх встановлення, опломбування та акт їх останньої повірки; графік прокачки свердловини та дані про об'єм води під час прокачки; довідку про використання підземних вод з моменту закінчення терміну дозволу на спецводокористування з 30.06.2009 року по 18.02.2010 року та припинити використання цих вод до отримання дозволу на спецводокористування та ліцензії на використання надр.
Другим приписом від 26.02.2010 року директора ДП ЦУТБ «Льодовий стадіон» зобов'язано забезпечити прибуття відповідальної особи 01.03.2010 року до інспекції з метою надання копій свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, його статуту та документації, яка стосується виключно спецводокористування відповідачем.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 26.02.2010 року відносно першого заступника директора ДП ЦУТБ «Льодовий стадіон» Кияниці С.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення № 002817, в якому зафіксовано, що відповідач припис від 19.02.2010 року не виконав, у зв'язку з чим 27.02.2010 року вищевказану посадову особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано стягненню у вигляді штрафу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплата Кияницею С.В. штрафу підтверджується копією квитанції на суму 255 грн.
Поряд з цим, 26.02.2010 року відносно заступника директора ДП ЦУТБ «Льодовий стадіон» Кияниці С.В. позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 002818, у якому зазначено, що 26.02.2010 року о 17год.10хв. при перевірці дотримання вимог природоохоронного законодавства на ДП ЦУТБ «Льодовий стадіон» встановлено, що земельна ділянка, яка належить вказаному підприємству площею 1,0078 га, на якій розміщена частина дельфінарію «Немо», використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням статей 96, 211 Земельного кодексу, а в діях посадової особи вбачається склад правопорушення, передбачений статтею 53 КУпАП. Також, протокол містить інформацію, що внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства державі шкода не заподіяна. Протокол підписаний інспектором ДЕІ в м.Києві Янковичем С.Л., двома свідками та має застереження про те, що особа, відносно якої складено протокол відмовилась від його підписання.
За вчинення вищевказаного адміністративного правопорушення постановою державного інспектора ДЕІ в м.Києві за № 002818, яка містить виправлення дати її складання з 01.05.2010 року на 01.03.2010 року, заступника директора ДП ЦУТБ «Льодовий стадіон» Кияницю С.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53 КУпАП та піддано штрафу в сумі 255 грн. Докази сплати штрафу правопорушником в матеріалах справи відсутні.
24.02.2010 року, з метою досудового врегулювання господарського спору, позивачем було направлено відповідачеві претензію за № 12 з вимогою відшкодування збитків на суму 137 330,10 грн., нанесених державі порушенням природоохоронного законодавства. Розрахунок розміру збитків позивачем здійснений у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМ України № 963 від 25.07.2007 року (а.с.13).
Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Стаття 35 Закону України "Про охорону земель" визначає, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Положеннями статті 211 Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.
Відповідальність юридичних і фізичних осіб, винних у порушенні законодавства України про охорону земель також передбачена приписами статті 56 Закону України "Про охорону земель".
Шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Згідно частин 4 та 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Пунктом 1.6. роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України вiд 07.06.2001 року № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно пункту 1.3. роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року № 02-5/744, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.
В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що вина відповідача у використанні земельної ділянки не за цільовим використанням крім акту перевірки підтверджується договором №15/7 найму (оренди) від 15.07.2009 року, укладеного відповідачем та ТОВ «Нерум», перепискою відповідача з Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну з приводу надання дозволу на розміщення малої архітектурної форми «Мобільний дельфінарій».
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти існування будь-яких договірних відносин з ТОВ «Нерум» заперечував, зазначивши, що такі обставини можуть бути спростовані шляхом проведення бухгалтерської перевірки на предмет надходження відповідачеві орендних платежів. Крім цього, зауважив, що даний договір не зареєстрований у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На переконання колегії суддів, позивач, маючи відповідні повноваження на перевірку, складання актів перевірок дотримання суб'єктами господарської діяльності природоохоронного законодавства, притягнення винних осіб до відповідальності за скоєні порушення, одночасно зобов'язаний при здійсненні таких повноважень діяти у відповідності до вимог чинного законодавства.
Процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів регламентована Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, який затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 року за № 18/16034.
Згідно п.1.2 даний Порядок поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, зокрема, державної екологічної інспекції.
Розділ 3 Порядку визначає порядок проведення планових та позапланових перевірок.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що перевірка, здійснювана позивачем була позаплановою, на підставі наказу заступника начальника ДЕІ в м.Києві.
Пунктами 3.5, 3.6 Порядку визначено, що позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Мінприроди.
Позапланова перевірка проводиться за наявності, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Мінприроди та направленням на проведення перевірки керівника органу Мінприроди або його заступника (п.3.8 Порядку).
За результатами проведеної перевірки державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства (додаток № 3). При цьому до акту перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється (п.п.4.13, 4.16 Порядку).
У відповідності до п.4.20 Порядку в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписується із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.
Один примірник акта перевірки (з відповідними додатками) передається керівнику (уповноваженій ним особі) суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці примірників робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка отримала акт перевірки, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. Другий примірник акта перевірки зберігається в органі Мінприроди.
У разі, якщо посадова особа або уповноважений нею представник суб'єкта господарювання відмовляється від отримання акта перевірки особисто, то такий акт передається через канцелярію суб'єкта господарювання (із зазначенням вхідного реєстраційного номера) або відправляється рекомендованим листом. До примірника акта, який зберігається в органі Мінприроди, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення та вручення адресату акта перевірки (п.п.4.21, 4.22 Порядку).
На підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У разі, якщо посадова особа або уповноважений нею представник суб'єкта господарювання відмовляється від отримання приписів особисто, припис відправляється рекомендованим листом (п.4.24, 4.26).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного провадження. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошував на тому, що позивачем невірно розраховано площу території відповідача, самовільно забудовану дельфінарієм, у зв'язку з чим не можна вважати, що розмір шкоди був визначений правильно.
Позовні вимоги про стягнення шкоди за нецільове використання земельної ділянки обґрунтовані актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.02.2010 року.
В апеляційній скарзі позивач вказує на хибність висновку суду про те, що акт перевірки від 19.02.2010 року не є належним доказом та безпідставне посилання на пункт 5.5. Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року № 312. Дані доводи скаржник обґрунтовує тим, що ДЕІ в м. Києві є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і у своїй діяльності керується Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом вищевказаного міністерства від 10.09.2008 року № 464 (надалі -Порядок).
Судова колегія погоджується з наведеними доводами, однак вважає, що помилкове застосування такого Порядку не призвело до прийняття місцевим господарським судом неправильного рішення, а висновок суду про безпідставність заявлених вимог є обґрунтованим.
Так, акт перевірки від 19.02.2011 року був складений в порушення п.5.4 Порядку, та не містить застережень про те, що посадова особа відмовилася його підписувати. Встановлене апеляційним господарським судом дає підстави вважати, що акт складено позивачем в односторонньому порядку, без залучення інших посадових осіб до перевірки і без представників об'єкту перевірки, а відмова від підписання акту належним чином не оформлена.
Матеріали справи не містять доказів направлення акту перевірки керівнику юридичної особи з повідомленням про вручення, як того вимагає п.4.20 Порядку. Поряд з цим, відсутні докази того, що позивачем складався припис про усунення відповідачем порушень вимог законодавства про охорону навколишнього середовища в частині використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а приписи від 19.02.2010 року та 26.02.2010 року містять інші вимоги.
Постанова №002818 про притягнення заступника директора ДП ЦУТБ «Льодовий стадіон» Кияниці С.В. до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП та піддання останнього штрафу також належним доказом в розумінні статей 32,34 ГПК України вважатись не може, оскільки дата його складання є сумнівною, має виправлення з 01.05.2010 року на 01.03.2010 року, виконане без будь-якого застереження. Позивачем не було надано доказів того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності була присутня під час розгляду адміністративного матеріалу і їй відомо про накладення на неї адміністративного стягнення, а постанова була належним чином вручена останній. Доказів сплати штрафу винною особою позивачем також надано не було.
Пункт 3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМ України від 25.07.2007 року № 963, затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року №110 визначає, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.
Згідно пункту 4.1 Методичних рекомендацій перед проведенням розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичній та фізичній особі здійснюється обстеження земельної ділянки, на якій вчинено правопорушення.
При цьому, акт складається в одному примірнику, який зберігається в інспекційному органі, що здійснив обстеження земельної ділянки, а копії акта обстеження надаються юридичним і фізичним особам (власникам чи землекористувачам земельних ділянок, на яких заподіяна шкода) повинні бути завірені в установленому діловодством порядку (п.4.2 Методичних рекомендацій).
У відповідності до пункту 4.3 цих рекомендацій - акт обстеження земельної ділянки є невід'ємною частиною розрахунку розміру заподіяної шкоди, оскільки на підставі даного документу визначається площа, на якій заподіяно шкоду, уточнюється категорія земель за основним цільовим призначенням та фактичне використання земельної ділянки, характеристики ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.
Зі зразка акту обстеження земельної ділянки, встановленої форми, який є додатком №1 до Методичних рекомендацій вбачається, що в такому фіксуються результати обстеження: стан ґрунтового покриву (родючого шару) із зазначенням ступеня знищення чи пошкодження родючого шару, глибини зняття родючого шару ґрунту, а також якості рекультивації порушених земель, а також план-схема земельної ділянки, а крім цього, підписи осіб, що проводили обстеження, відомості про те, що копію акта отримав власник чи землекористувач, або дані, що копія акту направлена поштою з підписом та прізвищем особи, яка відправила копію акта (у разі відмови отримання).
В матеріалах справи копія акту обстеження земельної ділянки по пр-ту Академіка Глушкова, 9 відсутня, а надані позивачем абрис меж вказаної земельної ділянки та генплан ДЦ ЦУТБ «Льодовий стадіон» зі схематичним зображенням самовільного зайняття земельної ділянки, такий акт не підміняють. Суду не було представлено доказів і тому, що копія акту обстеження земельної ділянки вручалась суб'єкту господарювання чи направлялась поштою.
В силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Керуючись положеннями вищенаведених норм, судова колегія відхиляє твердження скаржника про те, що в діях відповідача вбачається повний склад правопорушення, що є підставою для стягнення збитків, оскільки документів, які слугують підставою для здійснення правильного розрахунку розміру шкоди, позивач суду не представив, а матеріалами справи не доведено з достатнім та належним обґрунтуванням вини відповідача у порушенні природоохоронного законодавства.
За таких обставин, Підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову відсутні, а тому апеляційна скарга ДЕІ в м. Києві не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 41, 43, 79 86, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в місті Києві на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у справі № 16/30 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у справі № 16/30 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 16/30 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Гаврилюк О.М.
Майданевич А.Г.