01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2011 № 11/51
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Отрюха Б.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Синько О.О. - юрист
від відповідача : Зінченко Є.В. - юрист
від третьої особи: Тканко К.В. - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Строй»
на рішення
Господарського суду Чернігівської області
від 12.05.2011р.
у справі № 11/51 (суддя Ю.М. Бобров)
за позовом Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Строй»
3-я особа: Головне управління Державного комітету із земельних ресурсів у Чернігівській області
про визнання договору недійсним
Рішенням Чернігівської області від 12.05.2011 у справі № 11/51 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі № 63 від 22.08.2008р., укладений між Чернігівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комфорт-Строй”, зареєстрований у Чернігівському районному відділі регіональної філії центру ДЗК 28 серпня 2009 року за № 040883900035.
На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 85, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права та на неповне з»ясування обставин справи.
Заперечуючи проти рішення суду, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не встановлюватись обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, позивачем не доведено наявність доказів порушення суб'єктивного матеріального права або інтересу, при цьому судом залишив поза увагою, що відсутність таких доказів виключає можливість встановлення факту їх порушення, а відтак і захисту у спосіб, який обрав позивач.
Також апелянт зазначає, що визнаючи договір недійсним місцевий суд не з'ясував, в якому обсязі та на яких умовах було передано земельну ділянку попереднім землекористувачем, і який виконавчий орган розпоряджався спірною земельною ділянкою.
Крім того, місцевий суд безпідставно взяв до уваги посилання позивача, як на підтвердження відсутності своєї цивільної дієздатності - Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі № 1-9 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” зазначено - що до нормативних актів належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти, передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Апелянт зазначає, що Розпорядження № 649 від 22.12.2007 р. (ненормативний правовий акт одноразового застосування) вичерпало свою дію фактом свого виконання, і тому не може бути скасовано чи змінено після його фактичного виконання розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 18 жовтня 2010 року за номером 354.
Апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем не доведено, що ТОВ „Комфорт-Строй” порушено права і охоронювані законом інтереси позивача, а також не доведено, що відповідачем порушено порядок укладення оспорюваного договору оренди землі.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне:
21.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Строй» ( покупець за договором) та Закритим акціонерним товариством «Чексіл-автосервіс» (продавець за договором) було укладено договір купівлі-продажу комплексу, Бази відпочинку. Укладений договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_1. та зареєстрований в реєстрі правочинів за № 551, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.03.2007р.
Відповідно до п.2 укладеного договору комплекс, База відпочинку розташований на земельній ділянці площею 10,5005 га належній ЗАТ «Чексіл-автосервіс» на підставі договору оренди від 06.09.2004р., укладеного між ЗАТ «Чексіл-автосервіс» та Чернігівською районною державною адміністрацією терміном на 49 років, який зареєстрований у Чернігівському районному відділі регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.03.2004р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Строй» зобов»язалось (п.2 укладеного договору) на протязі одного місяця подати документи для переоформлення права на користування земельною ділянкою під вказаний об»єкт нерухомості на своє ім»я. Сторони договору домовились, що до повного переоформлення земельної ділянки на ім»я покупця, покупець зобов»язуєтсья компенсувати продавцю орендну плату за користування земельною ділянкою, яка буде сплачена продавцем після підписання акту прийому-передачі.
Відповідно до умов укладеного договору ЗАТ «Чексіл-автосервіс» передало у власність покупця ТОВ «Комфорт-Строй» об»єкт нерухомості - комплекс, Базу відпочинку, загальною площею 5103,4 кв.м., що знаходиться за адресою: село Снов»янка, База відпочинку, Чернігівського району Чернігівської області.
Право власності на комплекс, Базу відпочинку, який знаходиться на землях Боромкинської сільської ради за адресою Чернігівська обл., Чернігівський р., с.Снов»янка, База відпочинку (Комплекс) зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт -Строй» згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації 06.03.2007 номер витягу 13800345, ідентифікаційний номер 1111292, номер запису 11 в книзі 2.
Розпорядженням першого заступника голови Чернігівської районної адміністрації № 649 від 12 грудня 2007 року беручи до уваги позитивний висновок до технічної документації із землеустрою, на підставі пункту «а» частини статті 17, статей 93, 124, пункту 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України - ТОВ «Комфорт-Строй» надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 10,5005 га забудованих земель за рахунок земель запасу для експлуатації бази відпочинку на території Боромиківської сільської ради; встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою в сумі 77 681,65 грн. за рік; зобов'язано заступника голови районної державної адміністрації, начальника управління агропромислового розвитку Шпильку Ю.М. укласти з орендарем договір оренди земельної ділянки; рекомендовано ТОВ „Комфорт-Строй” звернутись з клопотанням до Чернігівського районного відділу регіональної філії Центру ДЗК для забезпечення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки згідно ст.ст. 17, 18 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”; зобов'язано управління земельних ресурсів у Чернігівському районі Чернігівської області внести відповідні зміни у земельно-облікові документи.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Чернігівської районної державної адміністрації № 334 від 15 серпня 2008 року було внесено зміни до пунктів 2,3 Розпорядженням першого заступника голови Чернігівської районної адміністрації за номером 649 від 12 грудня 2007 року «Про надання земельної ділянки в оренду», а саме встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 25 307,44 грн. за 1 рік; В.о. першого заступника голови районної державної адміністрації Лосю О.В. укласти з орендарем договір оренди земельної ділянки.
22 серпня 2008 року між Відповідачем (Орендар) та Позивачем (Орендодавець) було укладено договір оренди землі № 63, відповідно до якого Орендодавець прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації бази відпочинку, яка знаходиться на території Боромиківської сільської ради Чернігівського району площею 10,5005 га строком на 49 років, зазначений договір було зареєстровано у Чернігівському районному відділі регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.08.2008 року № 040883900035.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, зобов»язання за договором оренди сторонами виконувались належним чином.
Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Чернігівській області була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 28.09.2010 р.
Вищезазначеною перевіркою при вивченні технічної документації було встановлено, що за даними експлікації земель по формі 6-зем на кадастровому плані земельної ділянки, що надавалася в оренду ТОВ „Комфорт-Строй”, вищевказаний об'єкт розташований на землях рекреаційного призначення, загальною площею 10,5005 га, до яких входять 5 категорій угідь, зокрема угіддя під лісом та під водоймами, а також зазначено, що при видачі розпорядження № 649 від 12.12.2007 р. Чернігівською РДА було перевищено повноваження стосовно передачі в оренду земельних ділянок під лісом та водоймами, що відповідно до ст. 17 ЗК України відносяться до повноважень обласних державних адміністрацій.
На підставі проведеної перевірки, Головним управлінням Державного Держкомземом у Чернігівській області було направлено до Чернігівської облдержадміністрації листа № 02-02/790 від 28.09.2010 р. для відповідного реагування, матеріали щодо порушення вимог земельного законодавства.
Розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 18.10.2010 р. № 354 відповідно до ст. 33 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, ст.ст. 17, 118, 124 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України „Про землеустрій”, з метою приведення нормативно-правових актів Чернігівської районної державної адміністрації у відповідність до вимог чинного законодавства, розпорядження першого заступника голови Чернігівської районної державної адміністрації від 12.12.2007 р. № 649 „Про надання земельної ділянки в оренду”, на підставі якого було укладено договір, було скасовано як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства.
Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комфорт-Строй” про визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди землі № 63 від 22.08.2008р. з посиланням на ст. 122 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент укладення освоюваного договору оренди землі № 63 від 22.08.2008 р. та зазначає, що у позивача був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності: права розпоряджатися земельною ділянкою, що була передана відповідачу в оренду.
Позивач вважає, що в момент вчинення правочину були порушені вимоги, встановлені частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним у судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Статтею 116 Земельного кодексу України ( в редакції, що була чинна на момент винесення скасованого розпорядження) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачено статтею 123 Земельного кодексу України, згідно якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування з дотриманням встановленої цією статтею процедури оформлення надання земельної ділянки в користування.
Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у держаній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Рішення щодо надання в оренду земельної ділянки є реалізацією волевиявлення органу місцевого самоврядування як суб'єкта права власності на землю.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Пунктом «а» частини 1 ст. 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції, що була чинною на момент винесення оскаржуваного розпорядження), орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Крім того, частиною 2 статті 377 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України, в редакції чинної на дату укладення договору купівлі-продажу, визначено, якщо житловий будинок, будівля або споруда, розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Таким чином, законодавством передбачено підставу для набуття права користування земельною ділянкою внаслідок переходу такого права у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, яке на ній знаходиться.
Отже, враховуючи специфіку об'єкта нерухомості як такого, що нерозривно пов'язаний із землею, стаття 120 Земельного кодексу України, стаття 377 Цивільного кодексу України передбачають перехід права користування земельною ділянкою до набувача права власності на ці об'єкти, тобто перехід права користування земельною ділянкою встановлено законом.
Позивач відповідно до Договору купівлі-продажу майнового комплексу від 21.02.2007 року набув права власності на комплекс, Базу відпочинку, який розміщений на земельній ділянці площею 10, 5005 га.
Таким чином, в силу ст. 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право користування цією земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи 9 у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб»єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобіганням правопорушенням.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,-невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Однак, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували у чому саме укладенням договору оренди відбулось порушення його прав та інтересів.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд прийшов до помилкового висновку, що оскільки районна державна адміністрація не має повноважень щодо визначення режиму використання рекреаційних територій, то і повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду вона також не має, і як наслідок не має юридичної дієздатності при укладання такої категорії договорів, оскільки такий висновок не відповідає вимогам ст. 203, 215 ЦК України.
Крім того, місцевим судом не було з'ясовано в якому обсязі та на яких умовах, було передано земельну ділянку попереднім землекористувачам і який виконавчий орган розпоряджався спірною земельною ділянкою, не враховано специфіку об'єкта нерухомості як такого, що нерозривно пов'язаний із землею, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
Посилання позивача на ст.122 Земельного кодексу України не приймається судом до уваги, оскільки зазначена стаття регулювала правовідносини по наданню земельних ділянок юридичним особам саме у постійне використання, а не орендних правовідносин.
Крім того, місцевий суд безпідставно взяв до уваги посилання позивача, як на підтвердження відсутності своєї цивільної дієздатності - Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації, що підтверджується наступним.
В порушення пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року (з подальшими змінами), суд першої інстанції вирішуючи спір не врахував Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009, відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Зокрема вказаним вище Рішенням Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року. №7-рп2009 у справі №1-9 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19. статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено - що до вормативних актів належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють вогм,- ::гава. мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти, передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Враховуючи наведене, колегія вважає, що Розпорядження Позивача №649 від 22 грудня 2007 року - є саме ненормативним правовим актом, одноразового застосування, оскільки вичерпало свою дію фактом свого виконання, а тому не може бути скасовано чи змінено після його фактичного виконання іншим Розпорядженням, а саме Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 18 жовтня 2010 року за номером 354.
Таким чином поданий позивачем доказ відсутності у нього юридичної дієздатності - Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 18 жовтня 2010 року № 354 не може прийматися судом, як допустимий доказ в розумінні статті 34 ГПК України на підтвердження недійсності договору.
При цьому, Судом першої інстанції не вірно визначено підстави позову, про що свідчать висновки суду в частині повноважень відповідних органів щодо визначення порядку режиму використання земель рекреаційного призначення. Внаслідок чого судом першої інстанції не взято до уваги, що правовий режим земель рекреаційного призначення являє особою порядок поведінки суб'єктів правовідносин з приводу використання такої категорії земель. Ознаки правового режиму земель рекреаційного призначення визначаються земельним та екологічним законодавством України. Загальні засади поняття правового режиму використання рекреаційних зон, визначаються статтею 63 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».
Поняття оренди визначаються в тому числі нормами статті 93 ЗК України, при цьому в розумінні статті 93 ЗК України - право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Таким чином поняття правовий режим земель рекреаційного призначення та оренда земельної ділянки є не тотожними поняттями, і як наслідок є не тотожними повноваження відповідних органів при визначенні режиму використання територій рекреаційних зон та повноваження відповідних органів про розпорядження землями на умовах оренди.
Місцевим судом не взято судом до уваги, що Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, а не повноваження відповідних органів щодо розпорядження земельними ділянками в тому числі і порядок передачі останніх оренду. Таким чином судом не вірно застосовано норму матеріального права при вирішенні спірних правовідносин.
Посилання суду першої інстанції на норми статті 52 ЗК України при вирішенні спору щодо недійсності договору є безпідставними, оскільки зазначена норма знаходиться в Розділі II ЗК України (склад та цільове призначення земель), який жодним чином не регулює право передачі земельної ділянки в оренду, яке врегульовано Розділом III Земельного кодексу України. Тим паче, що зазначена норма ЗК України (стаття 52 ЗК України) регулює порядок використання земель рекреаційного призначення на відміну від статті 124 ЗК України - яка регулює порядок передачі земельних ділянок в оренду, і яка повинна бути застосована до спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди землі № 63 від 22.08.2008р. укладеного між Чернігівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комфорт-Строй”, оскільки зазначений договір в розумінні ст.93, 124, 116, ч.1 ст. 17 Земельного кодексу України, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про оренду», ст. 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 182, 657 ЦК України є дійсним.
В судове засіданні встановлено, що при передач спірної ділянки в оренду її цільове призначення не змінювалося, що підтвердив в судовому засіданні представник позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є правомірними та обґрунтованими, а позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідача покладаються на позивача згідно ст. 49 ГПК України в зв'язку із задоволенням апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Строй». задовольнити.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2011р. № 11/51 скасувати.
В задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути з Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (вул. Шевченка, 48,м.Чернігів, 14000, код 04061688 р/р 352100001000370 в УДК в Чернігівській області МФО 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Строй» ( вул. Достоєвського, 3,м.Харків, 61009, код 33674337) 42,50 гривень витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.
Матеріали справи № 11/51 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Тищенко А.І.
Судді Михальська Ю.Б.
Отрюх Б.В.