01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2011 № 34/393
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Вербицької О.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Гордієнко Л.М.
за участю представників: позивача: ОСОБА_1. (дов. від 03.12.2010 року № 951);
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Експериментальний завод залізобетонних шпал”
на рішення господарського суду м. Києва
від 03.11.2010 року
у справі № 34\393 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк”
до Відкритого акціонерного товариства “Експериментальний завод залізобетонних шпал”
про стягнення заборгованості в сумі 13 439 547,69 грн. та звернення стягнення на майно
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.11.2010 року у справі № 34\393 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” (далі - позивач, АБ “Укргазбанк”) до Відкритого акціонерного товариства “Експериментальний завод залізобетонних шпал”(далі - відповідач, ВАТ “ЕЗЗШ”) про стягнення заборгованості в сумі 13 439 547,69 грн. та звернення стягнення на майно - позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду ВАТ “ЕЗЗШ” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 45 хв. 21.12.2010 року.
21.12.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ВАТ “ЕЗЗШ” про відкладення розгляду справи за відсутністю представника.
21.12.2010 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник позивача, що надав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, де просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою суду від 21.12.2010 року клопотання відповідача задоволено та відкладено розгляд справи на 18.01.2011 року на 12 год. 30 хв.
18.01.2011 року в судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником ВАТ “ЕЗЗШ” подано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи.
Ухвалою суду від 18.01.2011 року клопотання ВАТ “ЕЗЗШ” задоволені, продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд апеляційної скарги на 27.01.2011 року на 09 год. 30 хв.
27.01.2011 року в судове засідання з'явились сторони. Ухвалою суду від 27.01.2011 року було задоволено клопотання ВАТ “ЕЗЗШ” щодо зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаною з нею справи № 10\38 та зобов'язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження.
Ухвалою суду від 01.07.201 року за заявою позивача було поновлено провадження у справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 12.07.2011 року на 12 год. 15 хв.
В судове засідання 12.07.20111 року з'явився представник позивача. Представник ВАТ “ЕЗЗШ” на з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, та закінчення граничного терміну, передбаченого ст. 102 ГПК України, колегія вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наступне.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2006 року між АБ “Укргазбанк” (Банк) в особі директора Першої Київської філії ВАТ АБ “Укргазбанк” ОСОБА_2., (що діяв на підставі Положення про філію та довіреності від 03.08.2006, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3., запис в реєстрі №3654) та ВАТ “ЕЗЗШ” (Позичальник) в особі Голови Правління Баляніна Володимира Олександровича (що діяв на підставі Статуту) було укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію для ведення поточної діяльності з лімітом в сумі 18 000 000 (вісімнадцять мільйонів) гривень на строк з 1 вересня 2006 року до 31 серпня 2011 року, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 18% річних.
Відповідно до п.п. 3.3.1, п. 3.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язався сплачувати проценти за кредит щомісячно, виходячи із 18% річних, один раз на місяць не пізніше 5-го числа місяця наступного, за місяцем користування кредитом на рахунок №20688013597.980 в Першій Київській філії ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 300294, або на рахунок №36000231359701.980 (у разі погашення процентів у термін до останнього робочого дня місяця за який сплачується проценти), а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.1 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до Банку з наступними заявками на перерахування грошових коштів по Кредитному договору:
- №649 від 04.09.2006 на суму 15549890,07 грн.
- 705 від 28.09.2006 на суму 471978,30 грн.;
- №718 від 02.10.2006 на суму 44 000 грн.;
- №724 від 03.10.2006 на суму 19457,40 грн.;
- №729 від 04.10.2006 на суму 636100 грн.;
- №745 від 12.10.2006 на суму 84000 грн.;
- №753 від 13.10.2006 на суму 395681,04 грн.;
- №773 від 20.10.2006 на суму 73830 грн.;
- №786 від 24.10.2006 на суму 39460,75 грн.;
- №791 від 25.10.2006 на суму 10 000 грн.;
- №793 від 30.10.2006 на суму 24004,24 грн.;
- №801 від 30.10.2006 на суму 212272,29 грн.;
- №815 від 02.11.2006 на суму 8724,47 грн.;
- №825 від 03.11.2006 на суму 298972,80 грн.;
- №834 від 07.11.2006 на суму 30 000 грн.;
- №842 від 08.11.2006 на суму 15 339 грн.;
- №845 від 09.11.2006 на суму 38 538,12 грн.;
- №877 від 22.11.2006 на суму 40 000 грн.;
- №893 від 29.11.2006 на суму 7156,54 грн.
Банк, в свою чергу, зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, відкривши Позичальнику позичковий рахунок №20633013597.980, з якого за період з 04.09.2006 до 26.11.2006 було видано кредит на загальну суму 17 999 405,02 грн.
Факт належного виконання Банком умов Кредитного договору підтверджується також випискою по особовому рахунку № 20633013597.980, де зазначається дата та сума виданого кредиту, з наступним призначенням: “надання кредиту в рахунок кредитної лінії згідно кредитного договору 90/2006 від 01.09.2006 року та дата відповідного розпорядження”.
14.12.2007 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, в якому сторони погодили, що Банк встановив зменшення ліміту кредитної лінії по 375 000 грн. щомісячно, починаючи з вересня 2007 року.
Також сторони погодили викласти п.п. 3.3.1 п.3.3 Кредитного договору у наступній редакції:
“Використати кредит на зазначені в п.1.1 дійсного договору цілі і повернути кредит в сумі, отриманій згідно п.1.1 дійсного договору, згідно графіку, вказаного в п.1.2 цього договору, але не пізніше 31.08.2011 на рахунок №206310136983.980, відкритий в Дарницькому відділенні №51 ВАТ АБ “Укргазбанк”.
Сплачувати проценти за кредит щомісячно, виходячи із 18% річних, один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом на рахунок №206860136983.980 в Дарницькому відділенні №51 ВАТ АБ “Укргазбанк”, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.1 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або вдень дострокового розірвання цього договору”.
В свою чергу, 26.03.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Кредитного договору, якою сторони погодили викласти п.1.2 в наступній редакції:
“Банк встановлює зменшення ліміту кредитної лінії згідно наступного графіку:
- по 375 000 грн. щомісячно починаючи з вересня 2007 року до лютого 2009 року;
- по 415 178,57 грн. щомісячно, починаю з січня 2010 року до травня 2011 року;
- по 1 414 741,08 грн. щомісячно, починаючи з червня 2011 року”.
При цього сторони погодили викласти п.п. 3.2.11 п.3.3 та абз. 2 п.п. 3.3.1 п.3.3 в наступній редакції:
“На залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом Банк має право нараховувати проценти, виходячи із 21% річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості (п.п. 3.2.11 п.3.3).
Сплачувати проценти за кредит щомісячно, виходячи із 20% річних, один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом на рахунок №206860136983.980 в Дарницькому відділенні №51 ВАТ АБ “Украгзабанк”, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.1 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору ( п.п. 3.3.1 п.3.3)”.
Однак, як вбачається з Виписки /особового рахунку за період з 01.09.2006 року по 09.09.2010 року та розрахунку заборгованості Позичальника за Кредитним договором - Позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим, станом на 9 вересня 2010 року у ВАТ “ЕЗЗШ” виникала заборгованість за Договором.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 193 ГК України, що кореспондується з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору.
Однак, відповідач, отримавши вищезазначену суму Кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги діючого законодавства, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на 09.09.2010 року у Позичальника перед Банком наявна заборгованість за Кредитним договором у розмірі 13 926 502,35 грн. що складається з:
- 7 888 392,87 грн. заборгованості по кредиту, що підлягає достроковому стягненню;
- 3 736 607,13 грн. простроченої заборгованості по кредиту;
- 58 193,25 грн. поточної заборгованості по процентах;
- 2 243 309,10 грн. простроченої заборгованості по процентах.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 5.3. Кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.
Відповідно до п.5.4 Кредитного договору Банк має право у кожному разі виявлення нецільового використання кредиту (його частини) стягувати штрафні санкції (неустойку) з Позичальника в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Перевіривши проведений позивачем станом на 09.09.2010 розрахунок пені за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків за користування ним сумі:
- 240 795,31 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту;
- 335 989,76 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, колегія суду погоджується з судом першої інстанції, що він відповідає матеріалам справи та умовам Кредитного договору, а відтак підлягає задоволенню.
В свою чергу, слід зазначити, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Банком також прийнято:
- в іпотеку майновий комплекс загальною площею 10249,00 кв. м, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 52, на умовах договору іпотеки без оформлення заставної від 04.09.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4., номер за реєстром 2067/3 (із змінами та доповненнями від 24.04.2009). Нерухомість належить Відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс, виданого Головним Управлінням майна Київської міської державної адміністрації серія МК №010002925 30.03.2000, зареєстрованого Київським міським БТІ 05.04.2000. Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстроване в Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек № 8968910 від 04.09.2006. На предмет іпотеки накладена заборона відчуження, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 8968876 від 04.09.2006 (далі - Договір іпотеки);
- в заставу транспортні засоби:
автомобіль ЗИЛ ММЗ 45021, кузов № НОМЕР_1 самоскид, рік випуску 1986, реєстраційний № НОМЕР_2, свідоцтво про державну реєстрацію КІС № НОМЕР_3, видане МРЕВ-9 ДАІ ГУ МВС України в м. Києві 20.04.2004,
автомобіль МАЗ 53371 029, кузов № НОМЕР_4, рік випуску 1994, реєстраційний № НОМЕР_5, свідоцтво про державну реєстрацію КІС № НОМЕР_6, видане МРЕВ-9 ДАІ ГУ МВС України в м. Києві 20.04.2004,
автомобіль DAEWOO LANOS D4XS513, кузов № НОМЕР_7 седан, рік випуску 2003, реєстраційний № НОМЕР_8, свідоцтво про державну реєстрацію КІС № НОМЕР_9, видане МРЕВ-6 ДАІ ГУ МВС України в м. Києві 26.02.2003,
на умовах договору застави № 90/1/2006 від 04.09.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4., номер за реєстром 2066/з (із змінами та доповненнями від 24.04.2009, далі - Договір застави).
В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис про обтяження, що підтверджується Витягом № 8985053 від 05.09.2006;
- в заставу обладнання згідно переліку, на умовах договору застави № 90/3/2006 від 04.09.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4., номер за реєстром 2067/з (із змінами та доповненнями від 24.04.2009, далі - Договір застави).
В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис про обтяження, що підтверджується Витягом № 9052805.
Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником зобов'язань, Банк має право відмовитися від виконання своїх зобов'язань та/або розірвати цей договір, при цьому Позичальник зобов'язаний відшкодувати Банку збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом, належних до сплати комісій та витрат, понесених Банком за цим договором та будь-яку іншу заборгованість Позичальника за цим договором.
Пунктом 3.1.6 Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразової чи неодноразових прострочок Іпотекодавцем (Позичальником за кредитним договором) сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту Іпотекодержателю.
Згідно п. 6.1 Договору іпотеки, Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов Кредитного договору
Пунктом 6.2 Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюються або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
У ч. 2 ст. 590 ЦК України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 3 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ст.33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно п.п.3.1.5, 3.1.6 Договору застави, у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь-якого зобов'язання за Кредитним договором (сплата процентів та/або повернення кредиту), зобов'язання Позичальником в повному обсязі або в частині виконано не буде, заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: за рахунок коштів, вилучених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй власності предмет іпотеки шляхом погашення заборгованості за Кредитним договором за рахунок власних коштів у відповідності з цим договором.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази в їх сукупності та чинне законодавство, колегія суду приходить до висновку, що вимоги позивача щодо звернення стягнення не предмет іпотеки та застави є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Також, згідно п.п.3.3.4 п.3.3 Договору іпотеки Іпотекодавець зобов'язаний на період дії договорів застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування та виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування.
Договір іпотеки відповідно до п. 7.1 вважається чинним до повного виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою.
В разі невиконання чи неналежного (в тому числі, невчасне) виконання зобов'язань, зокрема щодо страхування предмету іпотеки, відповідно до п. 4.2 Договорів іпотеки Іпотековадець зобов'язаний сплатити на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 5000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов Договору іпотеки застрахував предмет іпотеки на користь Банку строком на один рік та щорічно його перестраховував.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, останній договір добровільного страхування заставного майна від 2 квітня 2009 року № 12-0103-1161, укладений між Відповідачем та ЗАТ “Страхова компанія “Українська Страхова група”, закінчився 19 квітня 2010 року, а Договір страхування на наступний період не укладався.
Таким чином, відповідно до п. 4.2 Договору іпотеки, Іпотекодавець за порушення умов Договору іпотеки щодо обов'язку страхування майна на весь період дії цього договору, зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 5 000 гривень, що і підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначено ч. 2 ст. 590 ЦК України та ст. 20 Закону України “Про заставу” - заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.п. 3.3.4 п.3.3 Договорів застави заставодавець зобов'язаний на період дії договорів застрахувати предмет застави на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування та виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування. В разі невиконання чи неналежного (в тому числі, невчасне) виконання зобов'язань, зокрема щодо страхування предмету застави, відповідно до п. 4.2. Договорів застави, заставодавець зобов'язаний сплатити на користь заставодержателя штраф у розмірі 5000 грн.
Відповідач, на виконання умов договорів застави, застрахував предмет застави - транспортні засоби та обладнання - на користь Банку строком на один рік та щорічно його перестраховував.
Останні договори добровільного страхування заставного майна від 2 квітня 2009 року № 12-0103-1160 та № 12-0103-1162, укладені між відповідачем та ЗАТ “Страхова компанія “Українська Страхова група”, закінчилися 19 квітня 2010 року.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Договори страхування на наступний період не укладалися.
Таким чином, відповідно до п. 4.2 Договорів застави, відповідач за порушення умов договорів застави щодо обов'язку страхування заставленого майна на весь період дії цього договору, зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 5000 грн. х 2 = 10 000 грн.
З огляду на викладені обставини, на думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог АБ “Укргазбанк” щодо стягнення в відповідача заборгованості в сумі 14 518 287,42 грн.
В свою чергу, колегія суду не може погодитись з доводами відповідача, наведеними в апеляційній скарзі, щодо змови між ОСОБА_5 та представником Банку в результаті якої відбулось отримання грошових коштів, не Позичальником за Кредитним договором, а фізичними особами -ОСОБА_5. та заступником директора Київської регіональної дирекції -начальником Дарницького відділення №51 Банку -ОСОБА_2.
Так, за змістом статті 65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином і у випадку відсутності повноважень у Баляніна В.О., відповідач, повинен довести належними та допустимими доказами, в розумінні вимог ст. 34 ГПК України що позивач знав чи міг знати про відсутність у Голови Правління Товариства повноважень на укладення Кредитного договору.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відповідно до статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до п. 9.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.99 року N 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” - наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).
Отже, сплата відповідачем чергових траншів з 09.11.2007 до 05.02.2009 та сплата відсотків за користування кредитними коштами, починаючи з 05.10.2006 до 22.04.2010, навіть за інших Голів Правління (Носенко В.П. та Ярового В.В.) є схваленням право чину ВАТ “ЕЗЗШ” .
Також колегія суд, критично відноситься до посилання відповідача, зазначеного в апеляційній скарзі, на Акт державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про результати виїзної планової перевірки ВАТ “Експерементальний завод залізобетонних шпал” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 до 31.03.2007 №10161/23-08-01056296 від 12.09.2007, з якого зокрема слідує, що відповідачем використано отриманий кредит не за цільовим призначенням.
Так, згідно з Положенням Національного банку України, від 06.07.2000, № 279 “Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” - Банк зобов'язаний здійснювати контроль за цільовим використанням наданих кредитів відповідно до умов кредитного договору.
За умовами укладеного Кредитного договору, Банк має право проводити перевірки цільового використання кредиту та місці у Позичальника.
Відповідно до п.5.4 Кредитного договору Банк має право у кожному разі виявлення нецільового використання кредиту (його частини) стягувати штрафні санкції (неустойку) з Позичальника в розмірі 5 000 грн.
Отже, вищезазначене нецільове використання ВАТ “ЕЗЗШ” кредиту тягне за собою іншу відповідальність, зокрема можливість Банку додатково стягнути з Позичальника штрафні санкції, і ніяким чином не пов'язане з відсутністю в зв'язку з цим у відповідача обов'язку повернути отриманий від Банку кредит.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції ВАТ “ЕЗЗШ” не доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Рішення господарського суду м. Києва від 03.11.2010 року у справі № 34\393 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” до Відкритого акціонерного товариства “Експериментальний завод залізобетонних шпал” про стягнення заборгованості в сумі 13 439 547,69 грн. та звернення стягнення на майно - залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Експериментальний завод залізобетонних шпал” - без задоволення.
Справу № 34\393 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Вербицька О.В.
Буравльов С.І.