01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.07.2011 № 7/44
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Рєпіної Л.О.
Чорної Л.В.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився.
від відповідача - Зубрицька І.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігро Трейд Україна" на рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2011 року у справі № 7/44 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вігро Трейд Україна"
до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»
про визнання кредитного договору недійсним
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.04.2011 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги. Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2011 року по справі № 7/44 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, визнати недійсним кредитний договір № 18/08/14-КІ укладений 25.04.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» в особі Івано-Франківської філії та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігро Трейд Україна». Визнати недійсним Договір № 1 про внесення змін до Кредитного договору № 18/08/14-КІ, від 25.04.2008 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігро Трейд Україна» 14.07.2008 року та визнати недійсним Договір № 2 про внесення змін до Кредитного договору № 18/08/14-КІ, від 25.04.2008 року укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігро Трейд Україна» 31.12.2008 року.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарський спір) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд уваги не звернув, що рішенням господарського суду від 24.03.2011 року по справі № 38/35 винесено судом за результатами розгляду справи за позовом ТОВ «Автокомплекс» до ПАТ «Банк Форум». При цьому, ТОВ «Автокомплекс» учасником даного спору не є. Таким чином обставини справи встановлені в рішенні № 38/35 приюдиційного значення при розгляді даної справи не мають.
Оскаржуваний кредитний договір з подальшими змінами укладені генеральним директором Жарською Л.В. з перевищенням своїх повноважень.
Зміни до іпотечного договору від 29.04.2008 року за №1443, що посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстр. № 1384, факту порушення сторонами вимог ст. 19 ЗУ «Про іпотеку» не спростовує, оскільки вказані зміни були внесені на підставі Договору № 3 про внесення змін в оскаржуваний кредитний договір, законність якого не є предметом даного спору.
Таким чином, укладення Договору № 1 від 14.07.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 18/08/14-К від 25.04.2008 року та Договору № 2 від 31.12.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 18/08/14-К від 25.04.2008 року, без внесення відповідних змін до договору іпотеки від 29.04.2008 року укладеного між відповідачем та ТОВ «Аквтокомплекс» суперечить ЦК України та Закону України «Про іпотеку», тому в силу ст.ст. 203 та 215 ЦК України вказані правочини є недійсними.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 12.07.2011 року.
Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.
Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від представника позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.
В засідання суду, призначене 12.07.2011 року позивач повноважних представників не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З протоколу позачергових зборів учасників (засновників) позивача № 37 від 25 лютого 2008 року (далі-Протокол) слідує, що збори учасників прийняли рішення звернутися до відповідача з клопотанням про надання кредиту у розмірі 900 000 грн. для придбання основних засобів (земельної ділянки) з терміном кредитування не більше 12 місяців та сплатою 17 відсотків річних (копія протоколу міститься в матеріалах справи).
Згідно п. 2 Протоколу вищий орган позивача вирішив уповноважити генерального директора Жарську Лесю Василівну на укладення та підписання, на вищевказаних умовах від імені позивача із відповідачем кредитного договору та додаткових договорів, що можуть бути укладені в майбутньому, а також інших пов'язаних із отриманням кредиту документів.
Як вбачається з матеріалів даної справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 25.04.2008 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є відповідач було укладено кредитний договір №18/08/14-KL (далі-Договір), згідно умов якого відповідач надав позивачеві кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії для придбання основних засобів (земельної ділянки площею 0,9041 га, яка розташована в с. Марківці, ур. “Замислі”, Тисменицького р-ну, Івано-Франківської обл.) з максимальним лімітом заборгованості в сумі 900000,00 грн. згідно додатку №1 .
Відповідно до п. 1.2., 1.3. Договору кредитні кошти надаються строком по 24.08.2009 року За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 17 процентів річних.
На виконання пункту 1 Протоколу з метою забезпечення виконання зобов'язання позивача за Договором та за договорами, які можуть бути укладені в майбутньому, 29.04.2008 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є відповідач було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстраційним № 1443 (далі-Іпотечний договір).
З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2008 року між сторонами був укладений Договір № 1 про внесення змін до Договору, яким внесено зміни до п. 1.3. Договору, а саме за користування кредитними коштами встановлено плату в розмірі 18,5 процентів річних.
31.12.2008 сторони уклали Договір № 2 про внесення змін до Договору, яким внесено зміни до п. 1.3. Договору, а саме за користування кредитними коштами встановили плату в розмірі 20,5 процентів річних.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 20 серпня 2009 року між сторонами було укладено Договір № 3 про внесення змін до Договору (далі - Договір № 3), яким було внесено зміни в п. 1.3. Договору в частині збільшення плати за користування кредитними коштами до 25% річних, та в п.1.2. Договору в частині зміни терміну повернення коштів, а саме терміном повернення - 22 лютого 2010 року (належним чином завірена копія Договору №3 міститься в матеріалах справи).
Таким чином, наявність Договору № 3 свідчить про припинення дії умов Договору № 1 та Договору № 2, якими встановлено плату за користування кредитними коштами, шляхом їх зміни на умови, передбачені Договором № 3.
З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання недійсними Договору № 1 та Договору № 2 є безпідставними, оскільки позивач, виходячи зі змісту позовної заяви, вважає Договори № 1 та № 2 недійсними саме через неправомірне визначення в них плати за користування кредитними коштами, розміри якої не застосовуються у зв'язку з укладенням Договору № 3.
Окрім цього, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що доводи позивача про перевищення генеральним директором Жарською Л.В. повноважень при укладенні Договору не відповідають дійсності, оскільки згідно п. 11.12. Статуту позивача у редакції від 16.06.2007 року, яка діяла на момент укладення Договору генеральний директор вирішує всі питання діяльності позивача, крім тих, які віднесені до виключної компетенції зборів Учасників. За рішенням зборів Учасників генеральному директору може бути передана частина повноважень, які входять до компетенції зборів.
Пунктом 11.6. Статуту позивача, яким передбачено виключну компетенцію зборів Учасників, не передбачено надання останніми згоди чи погодження отримання банківських чи будь-яких інших кредитів.
Окрім того, згідно п. 11.13. Статуту позивача генеральний директор: забезпечує і організовує виконання рішень зборів Учасників; забезпечує керівництво Товариством і організовує його поточну діяльність; приймає на роботу і проводить звільнення директорів виконавчої дирекції та працівників Товариства; розпоряджається майном та грошовими коштами Товариства, з урахуванням вимог абз. 2 п. 11.2 Статуту.
Відповідно до п.11.14. Статуту всі документи позивача, включаючи фінансові та банківські, підписуються генеральним директором та головним бухгалтером, або особами, уповноваженими на це генеральним директором у встановленому порядку.
Отже, дії генерального директора Жарської Л.В. є правомірними та здійсненні у відповідності до статутних документів позивача.
Окрім того, дії позивача свідчать про схвалення Договору і про прийняття його до виконання, виходячи з того, що схвалення правочину можливе у різних формах: 1. якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це -доказом цього є протокол № 42 позачергових зборів учасників позивача від 03.07.2009 року; протокол № 45 позачергових зборів учасників позивача від 05.08.2009 року; протокол № 55 позачергових зборів учасників позивача від 01.04.2010 року; 2. шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину, про це свідчить сплата позивачем відсотків за Договором (Довідка № 281/3.6.5 від 25.03.2011 про здійснення погашення по кредиту наявна у матеріалах справи). До того ж позивач здійснював погашення відсотків, які були нараховані відповідно до Договорів № 1, № 2, № 3, якими внесено зміни до Договору, тобто фактично своїми діями позивач підтвердив взяті на себе зобов'язання щодо зміни відсоткової ставки за користування кредитним коштами.
Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Також є безпідставним твердження позивача про неправомірність внесення змін до Договору без внесення відповідних змін до Іпотечного договору від 29.04.2008 року та проведення державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 38/35 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплекс" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання договору іпотеки припиненим встановлено, що 20.08.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір про внесення змін до Іпотечного договору, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1., за реєстраційним № 1384.
Відповідно до п. 1 вказаного договору на підставі Договору № 3 внесено зміни до п. 1.1., п. 1.4. Іпотечного договору від 29.04.2008 року, а саме п. 1.1. договору викладено в наступній редакції: цей договір забезпечує виконання позивачем, зобов'язань, що випливають з укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № 18/08/14-KL від 25.04.2008 року та договору №3 від 20.08.2009 року про внесення змін до кредитного договору №18/08/14- KL від 25.04.2008 року та додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого позивач зобов'язаний повернути відповідачу кредитні кошти в розмірі 900000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 22.02.2010 року, надані у формі не відновлювальної кредитної лінії для придбання основних засобів (здійснювати повернення кредиту згідно до вказаного кредитного договору) сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами з розрахунку 25,0% процентів річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених основним зобов'язанням, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.
Таким чином, проаналізувавши положення Статуту ТзОВ «Вігро Трейд Україна» (в редакції від 16.06.2007 року), та інформацію яка міститься в Єдиному державному реєстрі Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, можна дійти висновку, що на момент підписання Кредитного договору №18/08/14 - К від 25 квітня 2008 року (який було надано для придбання основних засобів) Жарська Леся Василівна - генеральний директор мала всі повноваження для підписання даного кредитного договору, а обмеження які встановлені в п. 11.2. статуту Товариства не стосуються кредитних коштів, а лише грошових коштів та майна Товариства.
Більше того, як свідчать положення Статуту, Жарська Л.В. як єдиний представницький орган Товариства мала всі повноваження одноособово без згоди Збори Учасників (попередньої чи наступної) звернутися до банку з клопотанням про отримання кредиту, та, відповідно, приймати чи не приймати умови запропоновані банком при підписанні кредитного договору та змін до нього.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсними кредитного договору № 18/08/14-КL від 25.04.2008, Договору № 1 від 14.07.2008 про внесення змін до Кредитного договору №18/08/14-КL від 25.04.2008 року та Договору № 2 від 31.12.2008 про внесення змін до Кредитного договору №18/08/14-КL від 25.04.2008 не є законними, обґрунтованими та доведеними, а тому задоволенню не підлягають..
Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та цілком законного висновку що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2011 року у справі № 7/44.
Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2011 року у справі № 7/44 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 7/44 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя Баранець О.М.
Судді Рєпіна Л.О.
Чорна Л.В.
14.07.11 (відправлено)