01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.07.2011 № 27/41
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Смірнової Л.Г.
Тищенко О.В.
при секретарі: Кривошеї О.В.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Захід»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 23.05.2011 р.
у справі №27/41 (суддя Дідиченко М.А.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Захід»
про стягнення 14822,72 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Захід» про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 9200,00 грн., 3737,22 грн. пені, 1448,50 грн. інфляційних втрат та 437,00 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 р. у справі №27/41 припинено провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 500,00 грн. Решту позовних вимог задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 8700,00 грн. 3% річних у розмірі 436,31 грн., 1389,20 грн. інфляційних втрат, 3088,92 грн. пені, 141,14 грн. державного мита, 224,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що в ході розгляду справи відповідачем було надано платіжне доручення згідно якого останній здійснив оплату наданих позивачем послуг на суму 500,00 грн., тому провадження в цій частині припинено. Відповідачем не надано доказів виконання договору щодо повної оплати наданих послуг, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 8700, 00 грн. задоволено. Судом першої інстанції було здійснено розрахунок пені, інфляційний втрат та 3% річних і встановлено, що позивачем вказаний розрахунок було здійснено невірно, тому в цій частині позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення 8700,00 грн. боргу та відшкодуванні всіх витрат відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та при недоведеності обставин, що мають значення для справи.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 р. явка представників сторін у судове засідання призначене на 13.07.2011 р. обов'язковою не визнавалась.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід-Захід» (далі - експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - перевізник) було укладено договір № 8-2500.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що даний договір регулює взаємовідносини сторін з організації міжнародних та внутрішніх перевезень та транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів автомобільним транспортом, коли ініціатором таких перевезень є одна із сторін, яка виступає від імені та за дорученням замовника чи перевізника, з якими вони мають відповідні господарські договори чи працюють за окремими дорученнями, заявками та замовленнями.
21.01.2009 р. сторонами було підписано та скріплено печатками заявку № 0000000107 на транспортно-експедиційні послуги згідно до договору № ДГ-8-2500, згідно якої позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом Херсон - Калинівка. Вартість послуг становить 2400,00 грн.
21.01.2009 р. сторонами було підписано та скріплено печатками заявку № 0000000108 на транспортно-експедиційні послуги згідно до договору № ДГ-8-2500, згідно якої позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом Калинівка - Черепашинці - Севастополь. Вартість послуг становить 5600,00 грн.
Як вбачається з товарно-транспортних накладних № 02ААЕ, № О-00000420, № О-00000419, № О-00000405 та № О-00000404, позивач здійснив перевезення вантажу за вищезазначеними маршрутами. Вантаж був отриманий представником Товариства з обмеженою відповідальністю «СВИТ-ЮГ», що підтверджується підписами та печатками вантажоодержувача на накладних.
21.01.2009 р. сторонами було підписано та скріплено печатками заявку № 0000000114 на транспортно-експедиційні послуги до договору № ДГ-8-2500, згідно якої позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом Калинівка - Черепашинці - Севастополь. Вартість послуг становить 5600,00 грн.
Як вбачається із товарно-транспортних накладних № О-00000462 та № О-00000461, позивач здійснив перевезення вантажу за вищезазначеними маршрутом. Вантаж був отриманий Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, що підтверджується підписами та печатками вантажоодержувача на накладних.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що платежі та взаємні розрахунки за виконанні послуги з перевезення вантажів здійснюються шляхом банківського переказу на підставі виставленого рахунку експедитора і пред'явлених ним товарно-транспортних, СМR та податкових накладних на його розрахунковий рахунок.
Згідно п. 2 заявок № 0000000107, № 0000000108 та № 0000000114 оплата здійснюється через 14 банківських днів після надходження оригіналів документів: ТТН, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, ксерокопії: ліцензії, свідоцтва платника ПДВ, свідоцтва реєстрації підприємства. Для приватного підприємця: свідоцтва платника єдиного податку.
На підтвердження направлення на адресу відповідача вищезазначених документів, позивачем надано до матеріалів спраи повідомлення про вручення поштових відправлень № 8505706 та № 505089, згідно яких відповідач отримав кореспонденцію 27.01.2009 р. та 10.02.2009 р. відповідно.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, у строк передбачений п. 2 заявок, оплату не здійснив, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 9200,00 грн. заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 3 ст. 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Відповідач стверджує, що надані позивачем повідомлення про вручення поштового відправлення не можуть бути доказом направлення відповідачу оригіналів всіх документів, передбачених п. 2 заявки, оскільки позивачем не надано опису вкладення у цінний лист.
Апеляційним господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказані твердження не можуть бути прийняті до уваги враховуючи наступне.
Згідно п. 2 Постанови Кабінету міністрів України № 270 від 05.03.2009 р. «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку», повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Нормами чинного законодавства України або умовами договору № 8-2500 від 18.06.2008 р., укладеного між сторонами, не передбачено обов'язкове надсилання однією стороною іншій кореспонденції з описом вкладення у цінний лист.
Таким чином, повідомлення про вручення поштового відправлення є належним доказом отримання кореспонденції.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з приводу того, що документи надані позивачем не є достатніми для оплати наданих послуг.
Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем було надано платіжне доручення № 166 від 20.04.2011 р., згідно якого останній здійснив оплату наданих позивачем послуг на суму 500,00 грн..
Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 500,00 грн. підлягає припиненню.
Статтями 526, 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на те, що відповідачем доказів виконання договору щодо повної оплати наданих послуг не надано, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8700,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 437,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 1448,50 грн..
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, то останній просить суд стягнути 3% річних за період з 01.08.2009 р. по 28.02.2011 р..
Відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти за надані послуги згідно заявками № 0000000107 та № 0000000108 у строк до 16.02.2009 р. та згідно заявки № 0000000114 у строк до 02.03.2009 р.. Тобто позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за невірний період.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за арифметично вірним перерахунком сума 3% річних становить 436,31 грн. і 1389,20 грн. інфляційних втрат та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 3737,22 грн.
Відповідно до п. 4.4 договору, у випадку прострочення в оплаті проти погодженого строку сторони оплачують пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначено вище, позивачем було невірно визначено період нарахування штрафних санкцій, тому колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 3088,92 грн..
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач, в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Захід» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 р. у справі №27/41 залишити без змін.
Справу №27/41 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Смірнова Л.Г.
Тищенко О.В.