01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.07.2011 № 35/23
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі: Рижова В.В.
розглянувши апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
та апеляційну скаргу приватного підприємства «Авісіна»
на рішення господарського суду міста Києва
від 16.03.2011 року
у справі № 35/23 (суддя - Літвінова М.Є.)
за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ,
до приватного підприємства «Авісіна», м. Київ,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
державне підприємство «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України», м. Київ,
про стягнення 80 950,92 грн., -
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 82 від 30.08.2010 року),
від відповідача ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 01.02.2011 року);
від третьої особи: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 20.05.2011 року);
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - регіонального відділення ФДМ України по м. Києву, позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Авісіна» (надалі - ПП «Авісіна», відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди нерухомого майна № 4133 від 08.12.2008 року в розмірі 80 950,92 грн., з яких 76 484,24 грн. - сума основного боргу, 638,54 грн. - інфляційні збитки, 1 488,61 грн. - пеня, 2 294,53 грн. - штраф.
14.02.2011 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 104 610,75 грн., з яких 98 052,62 грн. - сума боргу, 2 760,46 грн. - пені, 856,09 грн. - інфляційних втрат та 2 941,58 грн. - штрафу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року у справі № 35/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Авісіна» на користь Державного бюджету України 54 915,86 грн. - заборгованості по орендній платі, 683,54 грн. - інфляційних збитків, 593,39 грн. - пені, 1 647,47 грн. -штрафу. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПП «Авісіна» в доход Державного бюджету України 578,40 грн. - державного мита, 129,80 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позову частково мотивовано тим, що з боку відповідача мало місце порушення договірних зобов'язань, у зв'язку з чим позовні вимоги по стягненню заборгованості по орендній платі за період з серпня 2010 року по жовтень 2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення такої заборгованості за листопад, грудень 2010 року позивачем є недоведеними.
Не погоджуючись з рішенням у даній справі, до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами звернулись обидва учасники судового процесу.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що місцевим господарським судом рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Відповідач, в свою чергу, в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не дав оцінки тій обставині, що заборгованість відповідача за період з 01.08.2010 року по 12.10.2010 року становить менше ніж три календарних місяці, а відтак підстави для нарахування штрафу у відповідності до пункту 3.8. договору відсутні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року апеляційні скарги прийнято та об'єднано в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12.05.2011 року.
Сторони скористались правом, наданим їм ст. 96 ГПК України, надали заперечення на апеляційні скарги.
За наслідками судових засідань 12.05.2011 року та 30.05.2011 року, в порядку статті 77 ГПК України, було оголошено перерву до 30.05.2011 року та розгляд справи відкладався до 09.06.2011 року відповідно.
Ухвалою суду від 30.05 2011 року відповідача було зобов'язано надати витяг з журналу вихідної кореспонденції на підтвердження факту надсилання позивачеві актів приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, оригінали поштових відправлень цих актів, наявних у справі, а також витяг з поштового реєстру, який підтверджує відправку такої кореспонденції на адресу позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 року було продовжено строк розгляду апеляційних скарг на п'ятнадцять днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державне підприємство «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України» (надалі - ДП «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України», третя особа) та відкладено розгляд справи на 30.06.2011 року.
Третьою особою, на виконання вимог ухвали суду, через канцелярію суду було подано письмові пояснення.
Зважаючи на повідомлення представника відповідача про те, що на адресу останнього ухвала суду від 30.05.2011 року не надходила, в судовому засіданні 30.06.2011 року в порядку статті 77 ГПК України було оголошено перерву до 04.07.2011 року, а відповідача зобов'язано повторно надати витребувані апеляційною інстанцією документи.
В судовому засіданні 04.07.2011 року представник відповідача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення розгляду справи, в задоволенні яких колегія суддів відмовила, зважаючи на сплив строку розгляду апеляційної скарги, встановлений статтею 102 ГПК України.
Одночасно, в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про призначення судової експертизи, проти якого інші учасники судового процесу заперечили.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін щодо заявленого клопотання, порадившись, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що вирішення питання про технічний стан орендованого майна не впливає на вирішення спору по суті.
В судовому засіданні 04.07.2011 року представники позивача та третьої особи просили апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 46 770,49 грн. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Проти апеляційної скарги відповідача заперечили, просили суд відмовити в її задоволенні за безпідставністю.
Представник відповідача просив апеляційну скаргу ПП «Авісіна» задовольнити, змінити оскаржуване рішення частково, відмовивши у задоволені позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 1 647,47 грн., в іншій частині рішення залишити без змін. Заперечуючи проти апеляційної скарги позивача, в задоволенні такої просив відмовити. При цьому, вимоги ухвали суду від 30.05.2011 року відповідач не виконав, витребувані судом документи в судове засідання 04.07.2011 року не подав,.
04.07.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08.12.2008 року між регіональним відділенням ФДМ України по м. Києву (в тексті договору - орендодавець) та ПП «Авісіна» (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 4133, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 497,70 кв.м., розміщені за адресою: Московський проспект, 19 на 1-му та 6-му поверхах семиповерхової будівлі, що перебуває на балансі ДП «Спеціалізована медико-санітарна частина №18 МОЗ України»(в тексті договору - балансоутримувач), вартість якого станом на 30.06.2008 року складає 3 191 099,00 грн. без ПДВ, що підтверджується звітом про незалежну грошову оцінку (т.1 а.с.17-19).
Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 08.12.2008 року до 08.11.2011 року включно (п. 10.1. договору).
На виконання вимог пункту 2.1. договору позивач передав, а відповідач прийняв вищевказане майно в строкове платне користування по акту приймання-передачі від 08.12.2008 року. Даний акт було підписано сторонами та третьою особою (т.1 а.с.21).
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання з договору оренди, згідно якого, в силу статті 283 Господарського кодексу України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні приписи містить частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України.
Таким чином, укладення сторонами договору оренди нерухомого майна було спрямоване на отримання відповідачем права на користування приміщенням та обов'язку останнього здійснювати плату за користування орендованим приміщенням.
Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2008 року 53 447,67 грн. (т.1 а.с.20).
Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2008 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень місяці 2008 року.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць і перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.п. 3.3., 3.6 договору).
Відповідно до пункту 5.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п. 3.8 договору).
В ході розгляду справи судом першої інстанції позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог. Згідно представленого позивачем розрахунку, заборгованість по орендним платежам за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року становить 98 052,62 грн. (а.с.79).
На переконання судової колегії, вирішуючи спір, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявності правових підстав для нарахування боргу по орендній платі за листопад, грудень 2010 року з огляду на досягнення сторонами домовленості по достроковому розірванню договору з 12.10.2010 року та відсутність доказів, які б свідчили про користування відповідачем орендованим майном.
В обґрунтування власної позиції, відповідач стверджував, що з його боку письмова пропозиція про розірвання договору мала місце 18.06.2010 року, на підтвердження чого надав копію відповідного листа за № 002/10, разом з яким надсилався підписаний ним акт приймання-передачі нерухомого майна від 18.06.2010 року, а також ксерокопію квитанції про направлення вказаної кореспонденції кур'єрською поштою (т.1. а.с. 93, 115-116).
Подана відповідачем копія квитанції кур'єрської пошти на переконання колегії суддів не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 32,34 ГПК України, оскільки не містить відомостей про оформлення поштового відправлення та дати вручення даної кореспонденції адресату. До того ж, отримання даного листа позивачем заперечується.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачеві та ДП «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18» МОЗ України листи № 30-04/15526 від 12.10.2010 року з пропозицією дострокового розірвання договору оренди №4133 від 08.12.2008 року та по одному примірнику акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 12.10.2010 року обом адресатам для належного його підписання (т.1 а.с.119).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, посилаючись на приписи статті 188 Господарського кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про дострокове розірвання сторонами договору з жовтня 2010 року, на підставі прийнятої відповідачем пропозиції позивача.
Водночас, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про помилковість висновку місцевого господарського суду про повернення відповідачем орендованого майна 12.10.2010 року та безпідставнє нарахування позивачем заборгованості по орендній платі за листопад, грудень2010 року.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені статтею 34 Господарського процесуального кодексу України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимим доказом виконання орендарем зобов'язання по поверненню орендованого майна є акт приймання-передачі (повернення) такого майна.
Згідно п.10.10. договору майно вважається повернутим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання такого акта покладається на орендаря.
Представник третьої особи під час апеляційного провадження пояснив, що 14.10.2010 року від регіонального відділення ФДМ України по м.Києву надійшов лист, яким ДП «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18» МОЗ України було уповноважене прийняти орендоване майно, після чого направити на адресу позивача належним чином підписані акти приймання-передачі.
15.10.2010 року вказаний лист був переданий директору ПП «Авісіна», однак від останнього пропозицій щодо порядку та дня, у який планується передача орендованого майна не надійшло, у зв'язку з чим, 22.10.2010 року позивач був повідомлений про дані обставини листом № 174 (т.2 а.с. 68).
Як стверджує відповідач, акт приймання-передачі орендованого майна був ним підписаний, засвідчений печаткою підприємства та направлений третій особі та позивачу, проте останній не бажає його підписувати. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні наголосив на тому, що отриманий відповідачем примірник акту не містив підпису та печатки позивача.
До тверджень апелянта щодо ухилення позивача від підписання акту приймання-передачі апеляційний суд ставиться критично, зважаючи на те, що відповідачем не надано належних доказів тому, що в передбаченому законом порядку останнім вживались заходи до спонукання орендодавця підписати такий акт, як то направлення листів, претензій чи звернення до суду з відповідним позовом про зобов'язання вчинити дії.
Надуманими є і доводи скаржника про навмисне направлення позивачем акту приймання-передачі без підпису керівника та печатки юридичної особи, оскільки підписанню такого акту передує процедура передачі орендованого майна, яка має бути проведена за участю сторін договору та балансоутримувача з метою перевірки належного стану орендованого майна.
У відповідності до п. 3.11. договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування орендної плати по день фактичної передачі орендованого майна.
В силу статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пункт 9.1. договору передбачає, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (пункт 3.8. договору).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
З огляду на встановлене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати у період з серпня 2010 року по грудень 2010 року у сумі 98 052,62 грн., відтак вимога про стягнення заборгованості є такою, що підлягає задоволенню.
Здійснивши самостійний перерахунок інфляційних втрат, пені та штрафу, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, колегія суддів, у відповідності до вимог ч.2 ст. 217, ч.2 ст. 218 та ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України та положень п.п. 3.7., 3.8 договору, дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача за спірний період пені в сумі 2 760,46 грн., штрафу в сумі 2 941,58 грн. та інфляційних втрат на суму 856,09 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про стягнення на користь орендодавця штрафу є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і спростовуються вищенаведеним.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги ПП «Авісіна» та відсутністю підстав для задоволення такої. Поряд з цим, апеляційна скарга регіонального відділення ФДМ України по м.Києву підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м.Києва від 16.12.2010 року у справі 40/446-3/345 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.
Керуючись статтями 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Авісіна» на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року у справі № 35/23 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року у справі № 35/23 задовольнити.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2011 року у справі № 35/23 скасувати.
4. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства «Авісіна» (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 29, код ЄДРПОУ - 33777298) на користь Державного бюджету України (одержувач -ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача -ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва: плата за оренду іншого державного майна) 98 052,62 грн. (дев'яносто вісім тисяч п'ятдесят дві грн. 62 коп.) заборгованості по орендній платі, 2 760,46 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят грн. 46 коп.) пені, 856,09 грн. (вісімсот п'ятдесят шість грн. 09 коп.) інфляційних втрат, 2 941,58 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок одна грн. 58 коп.) штрафу.
Стягнути з приватного підприємства «Авісіна» (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 29, код ЄДРПОУ - 33777298) в доход Державного бюджету України 1 046,12грн. (одна тисяча сорок шість грн. 12 коп.) державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом, 289,20 грн. (двісті вісімдесят дев'ять грн. 20 коп.) державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.
6. Копію цієї постанови суду надіслати учасникам спору.
7. Матеріали справи № 32/23 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Майданевич А.Г.
Гаврилюк О.М.