01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.07.2011 № 4/015-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі: Рижова В.В.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Славутич»
на рішення господарського суду Київської області
від 11.04.2011 року
у справі № 4/015-11 (суддя - Щоткін О.В.)
за позовом комунального підприємства «Житлово-комунальний центр», м. Славутич,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Славутич», м. Славутич, Київська область,
про стягнення 7 932,17 грн., -
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 1392 від 02.07.2011 року),
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 1-2011 від 09.03.2011 року);
Комунальне підприємство «Житлово-комунальний центр» (надалі - КП «Житлово-комунальний центр») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Славутич» (надалі - ТОВ «Імпульс-Славутич») про стягнення 7 932,17 грн., з яких 3 928,94 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів та 4003,23 грн. пені.
14.03.2011 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 3 928,94 грн. заборгованості по орендній платі та 519,73 грн. пені.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.04.2011 року у справі № 4/015-11 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Імпульс-Славутич» на користь КП «Житлово-комунальний центр» 3 928,94 грн. боргу, 50,52 грн. державного мита та 116,90 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановляючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності вимог про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендних платежів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Імпульс-Славутич» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду Київської області від 11.04.2011 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних доводів скаржник зазначає, що рішення суду винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 16.06.2011 року.
Позивач скористався правом, наданим йому ст. 96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу.
За наслідками судового засідання 16.06.2011 року, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 04.07.2011 року та зобов'язано сторони надати суду підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків по орендній платі станом на день прийняття рішення судом першої інстанції та докази направлення даного акту іншій стороні.
В судовому засіданні 04.07.2011 року представник скаржника надав акт звірки взаєморозрахунків № 1 від 29.06.2011 року, докази отримання його позивачем та копії банківських виписок з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року. При цьому, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2011 року надав акт звірки від 12.04.2011 року та докази його направлення стороні. Водночас, проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду першої інстанції без змін.
04.07.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 28.02.2005 року між КП «Житлово-комунальний центр» (в тексті договору - орендодавець) та ТОВ «Імпульс-Славутич» (в тексті договору - орендар) укладено договір №72-а оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності за адресами: Київська обл., м. Славутич, Добринінський кв-л, 5, під. 10 загальною площею 41,5 кв.м. та Добринінський кв-л, 3, під. 6 загальною площею 29,9 кв.м. для розміщення персоналу підприємства, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, а саме нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною (об'єкт) і знаходяться на балансі орендодавця (а.с.5-9).
Відповідно до пункту 2.1 договору, орендар вступає в строкове платне користування майном не раніше дати підписання договору та акту приймання-передачі.
Враховуючи зміни до пункту 7.1., внесені додатковою угодою № 4 від 27.01.2006 року та додатковою угодою №5 від 21.12.2006 року, строк дії договору продовжено до 29.11.2007 року, крім того, такий вважається пролонгованим на той же термін та на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за два місяці до закінчення терміну дії цього договору, жодна із сторін не виявить мотивованого бажання припинити всі відносини по ньому.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання з договору оренди, згідно якого, в силу статті 283 Господарського кодексу України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні приписи містить частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України.
Таким чином, укладення КП «Житлово-комунальний центр» з ТОВ «Імпульс-Славутич» договору оренди нерухомого майна №72-а від 28.02.2005 року було спрямоване на отримання останнім права на користування приміщенням та обов'язку здійснювати плату за користування орендованим приміщенням.
Згідно пункту 3.2. договору, орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича», затвердженої рішенням Славутицької міської ради № 550-41-IV від 15.12.2004 року та за перший (базовий) місяць оренди становить 323,26 грн. Розмір за перший місяць фіксується в договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати підлягає обов'язковому перегляду у разі зміни Методики, в інших випадках, передбачених законодавством України та рішенням Славутицької міської ради, протягом 10 днів з дати вступу в дію цих змін. (пункт 3.5. договору).
З матеріалів справи вбачається, що сторонами неодноразово змінювався розмір орендної плати, зокрема, додатковою угодою № 2 від 05.05.2005 року її встановлено на рівні 270,48 грн. за корисну площу, додатковою угодою № 3 від 10.10.2005 року - на рівні 303,19 грн., додатковою угодою № 6 від 22.03.2006 року - на рівні 279,22 грн., додатковою угодою № 7 від 17.07.2007 року - на рівні 382,01 грн. (а.с.10-21).
Відповідно до пункту 3.4. договору орендна плата вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше останнього числа поточного місяця.
На виконання умов договору, позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату орендної плати за період з листопада 2007 року по січень 2009 року на загальну суму 4 549,26 грн. (а.с.31-52).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем були порушені зобов'язання за договором оренди в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування орендованим майном за спірний період, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 3 928,94 грн. (а.с.52).
З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію № 1607 від 08.08.2008 року про сплату заборгованості за договором оренди нерухомого майна №72-а від 28.02.2005 року, яка відповідачем розглянута не була (а.с.24-26).
Доводи скаржника про те, що суд не дав належної правової оцінки невірному нарахуванню позивачем розміру орендної плати, у зв'язку з чим сума такої щомісяця змінювалась, колегія суддів відхиляє з огляду на положення пункту 3.2. договору, який передбачає коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідач зобов'язання по сплаті орендних платежів за користування приміщенням виконав частково на суму 2 367,63 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку від 29.01.2008 року на суму 738,64 грн., від 18.02.2008 року на суму 184,66 грн., від 26.05.2008 року на суму 207,60 грн., від 01.07.2008 року на суму 899,39 грн. та від 31.07.2008 року на суму 337,34 грн. (а.с.123-128).
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не було пропущено загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по орендній платі, оскільки відповідачем частково здійснювалась проплата за спірним договором, що свідчить про визнання ним свого боргу та переривання такого строку у відповідності до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України.
З огляду на встановлене, колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши перерахунок заборгованості, дійшла висновку про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати у період з листопада 2007 року по січень 2009 року у сумі 2 181,63 грн. (4 549,26 грн.- 2 367,63 грн.), а вимоги позивача про стягнення такої заборгованості є такими, що підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 519,73 грн. за спірний період на підставі пункту 3.6. договору оренди та додаткової угоди № 7 від 17.08.2007 року до нього.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного Кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Приймаючи до уваги подання відповідачем заяви про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні даної вимоги у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції, а саме, щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення основного боргу, як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Імпульс-Славутич» підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Київської області від 11.04.2011 року слід змінити.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Славутич» на рішення господарського суду Київської області від 11.04.2011 року у справі № 4/015-11 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 11.04.2011 року у справі № 4/015-11 змінити.
Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 11.04.2011 року у справі № 4/015-11 викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Славутич» (07100, Київська область, м. Славутич, Бєлгородський квартал, 10, кв. 76, ідентифікаційний код 33082787) на користь комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» (07100, Київська область, м. Славутич, Київський квартал, 14, ідентифікаційний код 32631821) 2 181,63 грн. (дві тисячі сто вісімдесят одна грн. 63 коп.) основного боргу, 47 (сорок сім) грн. 00 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом та 64,91 грн. (шістдесят чотири грн. 91 коп.) - в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.»
3. Стягнути з комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» (07100, Київська область, м. Славутич, Київський квартал, 14, ідентифікаційний код 32631821) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Славутич» (07100, Київська область, м. Славутич, Бєлгородський квартал, 10, кв. 76, ідентифікаційний код 33082787) 23 (двадцять три) грн. 50 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом.
4. Доручити господарському суду Київської області видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.
5. Матеріали справи № 4/015-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Майданевич А.Г.
Гаврилюк О.М.