01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2011 № 37/53
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
За участю представників:
Від позивача: Качоровська А..Г.- юрист
Від відповідача1: не з'явився
Від відповідача2: Воронін В.Ю.- юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"
на рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2011
у справі № 37/53 (Гавриловська І.О. )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В."
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖитлоЛюкс"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"
про стягнення 36672,74 грн. та повернення майна
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 позов задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖитлоЛюкс» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.» наступне майно: 588224000, Рамний елемент ФРАМАКС 0,45 х 3,30 М. 1 од., 588228000 Універсальний елемент ФРАМАКС 0,90 х 3,30 у кількості 3 од. Присуджено до cтягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖитлоЛюкс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ДОКА Україна Т.О.В.” 36 672 грн. 74 коп. основного боргу, 366 грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фундамент” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ДОКА Україна Т.О.В.” 36 672 грн. 74 коп. основного боргу, 366 грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖитлоЛюкс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ДОКА Україна Т.О.В.” 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖитлоЛюкс” в дохід Державного бюджету України 183 грн. 50 коп. державного мита.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги за рахунок відповідача1.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначав, що рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи.
Апелянт є поручителем щодо виконання відповідачем1 перед позивачем умов договору №7.221; згідно договору № 19/07 від 19.10.2007 право звернення позивача до апелянта виникло з 18.07.2009, а позивач звернувся з вимогою до відпоідача2 10.01.2011, тому на думку апелянта зобов'язання останнього є таким, що припинило свою дію на підставі ст.559 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечує проти доводів скаржника вважає їх необґрунтованими у зв'язку з чим просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
05.07.2011 представник відповідача 1 в судове засідання не з'явися ухвала про відклаладення розгляду справи направлялась відповідачу 1, про що свідчить відмітка на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 16.06.2011, але вказана ухвала повернута органами поштового зв'язку через не знаходження за зазначеною адресою.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.97 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Судова колегія визнала за можливе розглядати справу без участі представника відповідача1 за наявними у справі матеріалами.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача2 перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
16 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖитлоЛюкс» (орендар) був укладений договір № 7.221 оренди майна (оперативна оренда), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець прийняв на себе зобов'язання надати орендарю у тимчасове користування та за плату елементи опалубки (надалі - майно), згідно з додатком 1 (специфікація елементів опалубки), яка є невід'ємною частиною цього договору, а орендар зобов'язався прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів.
Відповідно до пункту 2.1.,2.2 вищевказаного договору, термін орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до моменту повернення орендарем майна у повному обсязі. Для цілей ч. 1 цього пункту, під моментом фактичної передачі майна сторони будуть розуміти відвантаження майна або його частини орендарю з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна на переміщення та/або акт прийому - передачі); закінчення встановленого у п.2.1 Договору терміну орендних правовідносин не звільняє відповідача1 від обовязку платит орендних платежів у повному обзязі за фактичний термін перебування майна у відповідача1.
Пунктами 3.1, 3.2, 3.4, 3.6, 3.7 зазначеного договору сторони узгодили, що згідно з положеннями договору плата за тимчасове користування майном згідно додатку 1 (орендна плата) розраховується за фактичний термін користування майном і складає 4, 2 % на місяць від загальної вартості майна, що передається у тимчасове користування орендарю та становить суму у розмірі 34 782, 38 грн., у тому числі ПДВ - 5 797, 06 грн.; у разі передачі у тимчасове користування орендаря частини майна, інших або додаткових елементів, розмір орендної плати змінюється пропорційно зміні комплектації елементів, що фактично передані; фактичний обсяг майна, що передається орендодавцем орендарю, підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладна на переміщення та/або акт прийому-передачі); пунктом 3.6. договору № 7.221 від 16.10.2007 р. визначено, що орендна плата, незалежно від її розміру (п.п. 3.1., З.2.), щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, при цьому 50 % від загальної орендної плати на місяць (п. 3.1 договору) орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю шляхом передплати до 3 числа місяця кожного відповідного місяця оренди, а решту до останнього дня кожного відповідного місяця користування майном; порушення орендарем умов та строків оплати згідно розділу 3 договору, дає право орендодавцю розірвати договір в односторонньому порядку на умовах визначених ст. 782 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 4.6., 5.1 договору № 7.221 від 16.10.2007 р., документом, що засвідчує факт та обсяг передачі майна орендарю є відповідна накладна та/або акт прийому/передачі, що підписуються представниками обох сторін, та вручаються орендодавцем орендарю в момент фактичного відвантаження майна у повному обсязі або в окремій його частині; після закінчення терміну дії договору, а також у випадку його дострокового припинення (розірвання), або настання обставин передбачених п. 2.3 договору, орендар протягом п'яти робочих днів, зобов'язаний повернути орендодавцю прийняте у тимчасове користування майно очищеним від сторонніх забруднень.
В пункті 7.1.9. договору № 7.221 від 16.10.2007 р. зазначено, що орендар зобов'язаний при закінченні терміну дії цього договору або його достроковому розірванні - повернути майно у тому стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу.
На виконання умов договору № 7.221 від 16.10.2007 р. ТОВ “ДОКА Україна Т.О.В.” поставило, а ТОВ “ЖитлоЛюкс” прийняло в орендне користування елементи опалубки, що засвідчується накладними на переміщення № ДК-0004117, № ДК-0004118, № ДК-0004104, № ДК-0004105 від 22.10.2007 р. (копії яких наявні в матеріалах справи).
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ДОКА Україна Т.О.В.” за період з жовтня 2007 року до червня 2009 року надало відповідачу - ТОВ “ЖитлоЛюкс” послуги по оренді майна на загальну суму 236 906, 64 грн., що підтверджується актами наданих послуг по оренді майна, копії яких містяться у матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач1 розрахувася за користування орендованим майном частково в розмірі 200 233, 90 грн., у підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ДОКА Україна Т.О.В.”надані суду банківські виписки, копії яких наявні в матеріалах справи. Тому заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить 36 672, 74 грн.
06.12.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ДОКА Україна Т.О.В.” було направлено на адресу ТОВ “ЖитлоЛюкс” вимогу про сплату суми заборгованості в розмірі 36 672, 74 грн. в семиденний термін з дня отримання даної вимоги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Відповідач1 залишив вказану вимогу без уваги.
19.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ДОКА Україна Т.О.В.” (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю “ЖитлоЛюкс”(боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фундамент”(поручитель) було укладено договір поруки № 19/07, у відповідності до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником обов'язків щодо виконання умов договору № 7.221. оренди майна (оперативна оренда), укладеного між кредитором і боржником 16.10.2007 р. (основний договір).
Пунктом 2.1. зазначеного договору встановлено, що поручитель приймає на себе зобов'язання нести грошову та майнову відповідальність перед кредитором за невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором у повному обсязі на протязі всієї дії основного договору до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за ним.
Згідно з п. 3.1. договору поруки № 19/07 від 19.10.2007 р., у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником, більш, ніж на десять календарних днів, умов основного договору (сплата орендних платежів, повернення майна і т.і.), кредитор має право звернутися з письмовою вимогою до поручителя про належне виконання вже останнім умов основного договору.
У відповідності до п. 3.2. вищезазначеного договору, у разі звернення кредитора з письмовою вимогою до поручителя про належне виконання вже останнім умов договору та основного договору, останній зобов'язаний виконати обов'язки боржника на протязі семи банківських днів з моменту виставлення відповідної вимоги..
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача2 у зв'язку з невиконанням відповідачем1 договір них зобов'язань за договором №7.221 06.12.2010 р. з вимогою про сплату заборгованості за основним договором № 7.221. від 16.10.2007 р. в розмірі 36 672, 74 грн. ТОВ «Фундамет» вказану вимогу не виконав грошові кошти не сплатив.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.1ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
В апеляційній скарзі скаржник в обґрунтування своїх вимог зазначав, що право звернення позивача до апелянта виникло з 18.07.2009, а позивач звернувся з вимогою до відпоідача2 10.01.2011, тому на думку апелянта зобов'язання останнього є таким, що припинило свою дію на підставі ст.559 ЦК України.
Колегія суддів не приймає вказані доводи до уваги з огляду на наступне. В договорі 19/07 від 19.10.2007 у п.2.1 сторони погодили, що поручитель приймає на себе зобов'язання нести грошову та майнову відповідальність перед кредитором за невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором у повному обсязі на протязі всієї дії основного договору до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за ним.
Відповідно до ч.1ст.631 ЦК України строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.
Судом встановлено, що спірний договір не містить конкретної дати закінчення строку дії договору, а містить подію до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за ним. Тобто договір діє до повного виконання поручителем зобов'язань за основним договором № 7.221 від 16.10.2007 укладеного між позивачем та відповідачем1.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ДОКА Україна Т.О.В.” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖитлоЛюкс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фундамент” заборгованості по орендних платежах в розмірі 36 672, 74 грн.є законними, обґрунтованими.
Позивач також просив зобов'язати відповідача -ТОВ “ЖитлоЛюкс” повернути майно, яке було передане останньому за договором № 7.221 від 16.10.2007 р. та яке знаходиться у нього, а саме: 588224000, рамний елемент ФРАМАКС 0,45 х 3,30 М у кількості 1 од., 588228000, Універсальний елемент ФРАМАКС 0,90 х 3,30 М у кількості 3 од.
Відповідно до пункту 3.7. договору № 7.221 від 16.10.2007 р., порушення орендарем умов та строків оплати згідно розділу 3 договору, дає право орендодавцю розірвати договір в односторонньому порядку на умовах визначених ст. 782 Цивільного кодексу України.
Пунктом 5.1. договору № 7.221 від 16.10.2007 р. сторони узгодили, що після закінчення терміну дії договору, а також у випадку його дострокового припинення (розірвання), або настання обставин передбачених п. 2.3 договору, орендар протягом п'яти робочих днів, зобов'язаний повернути орендодавцю прийняте у тимчасове користування майно очищеним від сторонніх забруднень.
Згідно пункту 7.1.9. даного договору, орендар зобов'язаний при закінченні терміну дії цього Договору або його достроковому розірванні - повернути майно у тому стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу.
З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2009 позивач направив на адресу ТОВ “ЖитлоЛюкс” повідомлення про відмову від договору оренди в односторонньому порядку вих. № 1160, відповідно до якого сповістив відповідача про відмову від договору оренди № 7.221 від 16.10.2007 р. та вимагав повернення наданого в орендне користування майна, а також сплати заборгованості за оренду майна в семиденний термін з дня отримання цього повідомлення.
ТОВ “ЖитлоЛюкс”отримало зазначене повідомлення 26.11.2009 р., але вищевказана претензія залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.
Згідно статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Колегія суддів констатує, що договір оренди є розірваним з 26.11.2009 з моменту отримання відповідачем повідомлення про відмову від договору. Тому вимоги позивача про зобов'язання повернення майна, відповідно до переліку, наданого позивачем, підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач2 в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва у даній справі прийняте з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, та відповідність висновків викладених в рішенні дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2011 у справі № 37/53 залишити без змін.
Матеріали справи № 37/53 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Тищенко А.І.
Михальська Ю.Б.