01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.06.2011 № 20/143/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Нєсвєтову Н.М.
Корсакової Г.В.
при секретарі:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 10.11.2010);
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯНГ - Л»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2011р.
у справі № 20/143/13 (суддя - Цимбал - Нарожна М.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯНГ - Л» (далі - ТОВ «ЯНГ - Л»)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУРАТОН» (далі - ТОВ «СУРАТОН»)
про повернення майна та стягнення 1007,69 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2011 у справі №20/143/13 задоволено позов частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Суратон” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЯНГ-Л” 935,69грн. - заборгованості та судові витрати; в решті частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «ЯНГ - Л» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2011 у справі №20/143/13 скасувати частково та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що на адресу відповідача 18.10.2010 ним було направлено лист, в якому зазначено, що спірний Договір вважається розірваним з 25.10.2010 та просив відповідача повернути об'єкт лізингу до 31.10.2010.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню та суму витрат на правову допомогу.
Ухвалою від 31.05.2011 розгляд апеляційної скарги було призначено на 29.06.2011.
В судове засідання представник позивача з'явився, підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача не з'явився.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.07.2010р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду Чернігівської області звернулося з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю “ЯНГ-Л” до Товариства з обмеженою відповідальністю “СУРАТОН” про зобов'язання відповідача повернути за Актом приймання - передачі двері холодильні СТ “Преміум”, 2200*2600 двустулкові у кількості 1 шт. та стягнення з відповідача пені у розмірі 72,00 грн. та суми заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 935,69 грн. за Договором оперативного лізингу (оренди) № 10-о від 17.05.2010 року.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором оперативного лізингу (оренди) № 10-о від 17.05.2010 року.
Відповідач відзиву на позов не надав, тобто, не скористався своїм процесуальним правом на судовий захист відповідно до норм ГПК України.
Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між ТОВ “Янг-Л” (лізингодавець) та ТОВ “Суратон” (лізингоодержувач) укладено Договір оперативного лізингу (оренди) № 10-о від 17.05.2010 (далі-Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору предметом даного Договору - є надання лізингодавцем у користування лізингоодержувачу на визначений договором строк об'єкт оперативного лізингу, який залишається у власності лізингодавця, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору. Об'єкт лізингу визначений у додатку №1 до Договору: “найменування, кількість, ціна і вартість об'єкта лізингу”, що є специфікацією об'єкту лізингу.
Об'єктом лізингу за даним договором є двері холодильні. Лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача відповідно до встановлених останнім умов купує у Постачальника об'єкт лізингу -Двері холодильні для потреб Лізингоодержувача, за умови виконання Лізингоодержувачем обов'язку, передбаченого п.3.3 Договору (п.п. 1.2, 1.3 Договору).
В п.п.3.1-3.3. Договору зазначено, що з моменту підписання двостороннього акту одержання об'єкта лізингу, лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі. Загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюється Додатком №2 до Договору: “Графік сплати лізингових платежів”. Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10-ти календарних днів після підписання Договору здійснити на користь лізингодавця часткову попередню оплату лізингових платежів згідно вказаного Додатку №2. Лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок лізингодавця в безготівковій формі.
Виконуючи умови Договору, позивач 21.05.2010р. уклав Договір поставки №21-05/02 з ТОВ “Будівельна компанія “Дако” на постачання та монтаж дверей холодильних, які є предметом Договору оперативного лізингу: а саме Двері холодильні СТ “Преміум”, 2200*2600 двустволкові. Відповідно п.6.1. Договору поставки, місцем поставки товару є: м.Чернігів, вул. Старобілоуська,63.
ТОВ “Будівельна компанія “Дако” на замовлення позивача ТОВ “Янг-Л” виконало свої зобов'язання по встановленню Дверей морозильних двустволкових “Преміум”, 2200*2600 за місцезнаходженням відповідача -ТОВ “Суратон”, що підтверджується Специфікацією №1 від 21.05.2010р. та Актом приймання - передачі робіт від 21.06.2010р.
Відповідно до умов Договору ТОВ “Янг-Л” передано ТОВ “Суратон” двері холодильні СТ “Преміям”220*2600, про що складено Акт приймання -передачі обладнання від 21.06.2010р., який підписаний позивачем та відповідачем без зауважень.
Строк лізингу становить 12 місяців, який відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами (п.2.1 Договору).
Відповідно до п.п.3.2,3.3 Договору загальна сума лізингових платежів, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюється Додатком №2 до договору: “Графік сплати лізингових платежів”. Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10-ти календарних днів після підписання Договору здійснити на користь лізингодавця часткову попередню оплату лізингових платежів згідно вказаного Додатку №2. Лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок лізингодавця в безготівковій формі.
Так, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури: №СФ-000076 від 01.06.2010р. на суму 1635,20грн., №СФ-000080 від 21.06.2010р. на суму 735,84грн., №СФ-000089 від 01.07.2010р. на суму 735,84грн., №СФ-0000102 від 04.08.2010р. на суму 735,84грн., №СФ-0000110 від 02.09.2010р. на суму 735,84грн., №СФ-0000117 від 01.10.2010р. на суму 735,84грн.
Як вбачається з банківських виписок №БВ-0000094 та №БВ-0000101, відповідачем залишились неоплаченими рахунки-фактури №СФ-0000110 від 02.09.2010р. на суму 735,84грн. та №СФ-0000117 від 01.10.2010р. на суму 735,84грн., всього на загальну суму 1471,68грн.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.
Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
За правовою природою вказаний договір є договором лізингу.
Частиною 1 ст.806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Частиною 2 ст.806 передбачено, що До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріалами справи містять докази того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 935,69 грн. є документально доведеними і підлягають задоволенню.
Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моментом одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі вказує, що він вважає Договір оперативного лізингу (оренди) припиненим шляхом розірвання його в односторонньому порядку з 25.10.2010р., що підтверджується листом позивача від 18.10.2010р., в якому зазначено, що позивач повідомляє відповідача про розірвання Договору оперативного лізингу (оренди).
Право наймодавця відмовитися від договору найму та розірвати договір найму передбачено ст. ст. 782 та 783 ЦК України.
Для розірвання договору має бути встановлено, що наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд та факт одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Тобто, договір вважається розірваним саме з моменту одержання відповідачем відповідного повідомлення.
Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст. 651 ЦК України).
Отже, чинним законодавством передбачено, що, зокрема, розірвання договору може бути вчинено за згодою сторін, у разі односторонньої відмови від нього або за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Умови Договору не містять положень, що надають право ТОВ “ЯНГ-Л” розірвати договір в односторонньому порядку.
Пункт 13.2 Договору, на який посилається позивач, містить положення, що надають лише право останньому вимагати дострокового розірвання договору.
Так, відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.
Враховуючи зазначене, посилання позивача на лист від 18.10.2010р., як доказ розірвання договору в односторонньому порядку не є не є належним доказом, в зв'язку з чим, Договір є чинним і в судовому порядку не розірваний, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині повернення майна позивача, а саме, дверей холодильних СТ “Преміум”2200*2600 двостулкових у кількості 1 шт. з підстав розірвання договору оренди.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В свою чергу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 72,00грн. пені в розмірі 0,5% від вартості об'єкту лізингу, нарахованої відповідно до п.9.3 Договору, у зв'язку з затримкою повернення об'єкту лізингу.
Враховуючи, що Договір оперативного лізингу (оренди) не припинив свою дію (строк дії Договору до 21.06.2011р.) а, отже і строк повернення майна за Договором не настав, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення 72,00 грн. - пені.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.
Згідно із ст.1 Закону України “Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.
Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ч.1 ст. 12 Закону України “Про адвокатуру”).
В свою чергу, Договір укладено між ТОВ “Адвокатська компанія “Станицький, Санін і партнери” та позивачем.
Відповідно до ст.4 Закону України “Про адвокатуру” адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Адвокатська компанія “Станицький, Санін і партнери” не надано доказів, що остання є адвокатським об'єднанням та зареєстрована в порядку, передбаченому ст. 4 Закону України “Про адвокатуру”, а, відтак, у господарського суду відсутні підстави для стягнення з відповідача заявлених позивачем витрат на правову допомогу.
Крім того, позивачем не подано також докази отримання наданих ТОВ “Адвокатська компанія “Станицький, Санін і партнери” послуг та докази їх оплати.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для стягнення з відповідача 2000,00грн. - витрат на правову допомогу не має.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст..32 ГПК України), що спірний Договір припинений у судовому порядку.
Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги, оскільки вона має формальний характер та намістить жодних доказів на спростування доводів, які викладені в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2011 у справі №20/143/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2011 у справі №20/143/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯНГ - Л» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 20/143/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Нєсвєтова Н.М.
Корсакова Г.В.