01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.07.2011 № 49/74
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Чорної Л.В.
Баранця О.М.
при секретарі:
розглянув апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2011 року у справі № 49/74 (суддя Митрохіна А.В.)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
до ТОВ "Укрспецтех-Київ"
про стягнення 60791,39 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва № 49/74 від 16.05.2011 р. відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1. до ТОВ «Укрспецтех-Київ» про стягнення 60 791,39 грн.
Позивач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушенням норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома. Враховуючи, що сторони про розгляд справи повідомлені заздалегідь, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 26.06.2010 сторонами укладений договір купівлі-продажу № 25/07-10, за умовами якого відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти та оплатити товар.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов укладеного договору, ним було перераховано 54 136 грн. в якості 30% передплати за автобус «Рута 22», тоді як відповідач у встановлений договором термін до 20.08.2010 року товар не передав, на неодноразові звернення стосовно поставки товару отримував відповідь про те, що товар буде поставлений пізніше, а невдовзі відповідач повідомив про те, що товар поставити не в змозі, тому перераховані кошти будуть повернуті. Проте, кошти не повернуті, що є підставою для нарахування пені, процентів за користування коштами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що позивач не дотримався вимог п.2.9 договору яким передбачено додаткове погодження повернення передплати, крім того, позивач не виконав зобов'язань щодо страхування товару, тому не має підстав для задоволення позову.
Заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на тому, що висновки господарського суду є помилковими з огляду на те, що відповідачем не був поставлений товар відповідно до договору. Відповідачем не заперечувався факт виконання ним умов щодо здійснення передплати, що в свою чергу свідчить про добросовісне виконання ним зобов'язань. Щодо вказівки суду на те, що нібито позивачем порушені умови в частині страхування товару, то позивач звертає увагу на те, що страхуванню підлягають транспортні засоби, які можна ідентифікувати, а оскільки відповідачем транспортний засіб переданий не був, то страхування автобусу було неможливим. Крім того, відповідно до ст. 530 ЦК України, на адресу відповідача була направлена претензія щодо повернення коштів, яка була залишена без реагування, таким чином висновки суду про те, що необхідно було додатково узгодити з відповідачем строк повернення передплати є безпідставним, в зв'язку з чим на суму, яку відповідач використовував без належних на те підстав нараховується пеня та проценти за їх використання.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
За змістом ст.ст.655, 662-663 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Умовами договору передбачено наступне: загальна вартість договору становить 180 454 грн.; товар передається відповідно до накладної; покупець не пізніше 20.08.10 перераховує передплату у розмірі 30% від вартості товару, що складає 54 136 грн., залишок вартості товару сплачується протягом 60 місяців, рівними частинами в розмірі 2 938 грн.; поставка товару продавцем здійснюється у строк до 20.08.2010 або відповідно до додаткового узгодження сторонами.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання це є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав умови договору в частині здійснення передплати в розмірі 30 % від вартості товару, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 54 136 грн.
Зі змісту ст. 664 ЦК України випливає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Приписами ст. 696 ЦК України встановлено, що договором може бути встановлений обов'язок продавця або покупця страхувати товар. З цього правила випливає, що у випадку якщо обов'язок застрахувати товар покладається на покупця, продавець повинен передати йому інформацію, необхідну для укладення договору страхування.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у строк до 20.08.2010 товар не поставив, необхідну документацію щодо товару не передав, чим позбавив позивача в подальшому здійснити страхування товару. Відповідачем не було повідомлено про неможливість поставки автобусу у встановлений договором строк або про перенесення строку поставки товару, що свідчить про те, що у даному випадку сталося прострочення кредитора ( ст..613 ЦК України), оскільки відповідач не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник-позивач не міг виконати свого обов'язку (подальше страхування, здійснення наступних платежів, що передбачені договором). Мова йде про дії кредитора, без вчинення яких боржник об'єктивно не в змозі виконати покладені на нього обов'язки. Це може бути надання певної інформації, документів, підготовка завдання для виконання, вчинення дій, спрямованих на прийняття виконання тощо.
За таких обставин, господарський суд припустився помилки щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором в частині страхування транспортного засобу.
Пунктом 2.6 договору, сторони погодили, що у випадку відмови покупця від товару, продавець повертає суму передплати у строк, додатково оговорений сторонами.
Стаття 509 ЦК України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Між тим, господарський суд безпідставно не взяв до уваги те, що зі спливом шести місяців від 20.08.10р., коли товар повинен був поставлений, відповідач не відреагував на претензію позивача від 17.02.11р. щодо повернення передплати в порядку ст. 530 ЦК України що виключає подальше ствердження про необхідність додаткового узгодження з відповідачем строків повернення коштів.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду є таким що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, п. 4.1 договору передбачено механізм нарахування пені, який не відповідає частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, а саме - нарахування пені на суму несвоєчасно виконаного негрошового зобов'язання.
Однак, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Тобто, зазначеною статтею встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій й передбачено можливість обрання їх розміру сторонами договору.(позиція ВГСУ № 1/211 від 02.04.2009)
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Таким чином, судова колегія здійснивши розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань з 21.08.2010 по 21.02.2011 вважає що розмір пені, що підлягає стягненню становить 4 161,06грн.
Між тим, вимоги про стягнення процентів за користування чужими коштами не підлягає задоволенню, оскільки п.4.3 договору виключає стягнення інших штрафних санкцій, майнових претензій, не передбачених умовами даного договору.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва № 49/74 від 16.05.2011- скасувати.
2. Прийняти нове рішення: Позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтех-Київ» ( 03039 м. Київ вул. Гринченка 18 офіс 205, ЄДРПОУ 34934840, п/р 26000380831661 в Київському міському філіалі ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 322012) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) передплату в розмірі 54 136грн.(п'ятдесят чотири тисячі сто тридцять шість грн..00коп.), пеню в суми 4 161,06 грн. (чотири тисячі сто шістдесят одна грн.. 06 коп.), державне мито за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 866,40 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224,20 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
3. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Чорна Л.В.
Баранець О.М.
07.07.11 (відправлено)