01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.07.2011 № 6/92
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Баранця О.М.
Чорної Л.В.
при секретарі:
розглянув апеляційну скаргу ПАТ «Гідропривід» на рішення господарського суду м. Києва від 19.05.2011 року № 6/92 (суддя Ковтун С.А)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський завод Гідропривід»
до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»
третя особа Приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_1
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.05.2011 р. у справі № 6/92 відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Харківський завод Гідропривід» до ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», третя особа приватний нотаріус ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні, представник відповідача проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, причина суду не відома.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшла телеграма про відкладення розгляду в зв'язку з відсутністю квитків у касах залізниці. Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутність квитків у касах залізниці не підтверджено, а також в зв'язку з повідомленням про слухання справи заздалегідь не перешкоджало позивачу скористатися іншим видом транспорту. За таких обставин, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 15.08.2008 між ПФ «Кібела» та ЗАТ «ДБ Сбербанку Росії» укладено договір про відкриття кредитної лінії № 11-Н/08/12/ЮО, за умовами якого Банк надав позичальникові 30 млн.грн. під 19,5% річних строком повернення до 14.07.2010р.
15.07.2008 в якості виконання зобов'язань за кредитним договором, між Банком, позичальником та позивачем укладений договір іпотеки № 3911, за умовами якого предметом іпотеки є належна на праві власності позивачу, нежитлова будівля літ. Е-5, площею 13 924,2 кв.м. по вул. М.Панасівська 1 у м. Харкові.
17.08.2010 Банк направив позичальнику та іпотекодавцю повідомлення вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором.
20.09.2010 Банк звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису на копії іпотечного договору і стягнення за рахунок предмету іпотеки частини заборгованості в розмірі 27 320 000грн.
21.09.2010 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 2379, на підставі якого запропоновано звернути стягнення на нежитлову будівлю літ. Е-5, площею 13 924,2 кв.м. по вул. М.Панасівська 1 у м. Харкові на користь Банку та погасити наявну частину заборгованості за кредитною лінією позичальника в розмірі 27 320 000грн. Строк, за який проводиться стягнення - з 15.07.08 по 17.08.2010.
Позивач, звернувся до господарського суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи вимоги тим, що заборгованість є спірною, порушений 30-ий строк повідомлення про вчинення виконавчого напису, неправильне найменування сторін.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується невиконання позичальником умов кредитного договору, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів; виконавчий напис вчинено та здійснено у встановлені строки, що передбачені Законом України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.
Заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на вимогах, викладених в позовній заяві та наголошує на тому, що Банк не надав доказів безспірності боргу.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
В судовому засіданні, представник відповідача, заявив, що чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту прав, як визнання виконавчих написів (актів чи дій) нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.
Колегія суддів звертає увагу на те, що таке твердження є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
До врегулювання даного спору застосовуються приписи ст. 18 ЦК України, а також Закони України «Про нотаріат» та «Про виконавче провадження».
Згідно ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Змістом ст. 583 ЦК України та ст. 11 Закону України "Про іпотеку" заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).
У ст.. 1 Закону України "Про іпотеку" також визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Верховний суд України в узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) від 07.10.10 зазначив, що при вирішенні спорів даної категорії принциповим вважається встановлення судом факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за умови якого суд й має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави. Відповідно до положень статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки
Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис нотаріуса при наявності умов щодо дії строків виникнення права вимоги, вчиняється на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Згідно п. 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Тобто, із вказаних норм права вбачається, що така заборгованість або інша відповідальність боржника має бути безспірною і не потребує додаткового доказування.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". (позиція ВГСУ № 44/121а від 14.04.10)
Як встановлено матеріалами справи, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та/або здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Крім того, розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов'язання кредитному договору, відсотках, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.
Крім того, відсутність первинних документів, що свідчать про безспірність вимог Банку, підтверджується тим, що у зверненні Банка до нотаріусу в графі «додатки» не має посилань на первинні документи. Крім того, надана банківська виписка про рух коштів, вказує на те, що жодної сплати здійснено не було, тоді як з листа позичальника вбачається часткове повернення кредитних коштів ( а.с.224-232). Також, у заяві Банк зазначає, що загальна сума заборгованості складає 39 274 336,71 грн., тоді як виконавчий напис вказує на те, що кредитна заборгованість складає 27 320 000грн., що майже на 12 млн.грн. менша ніж заявлена Банком, що в свою чергу ставить під сумнів безспірність вимог.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставка державного мита за вчинення виконавчого напису встановлена у розмірі 1 відсоток суми, що стягується, або 1 відсоток вартості майна, яке підлягає витребуванню, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700грн.
В той же час, згідно виконавчого напису з ПАТ «Гідропривід» на користь ПАТ «ДБ Сбербанку Росії» стягується 3 000грн. з відшкодування витрат по вчиненню виконавчого напису.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення ” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківський завод Гідропривід» задовольнити, рішення господарського суду м. Києва № 6/92 від 19.05.2011 скасувати.
Прийняти нове рішення. Позов задовольнити. Визнати виконавчий напис ВМХ № 964639 від 21.09.20010 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Аллою Володимирівною, зареєстрований у реєстрі за № 2379, за іпотечним договором ВКО № 420398 від 15.07.2008 року, зареєстрованого в реєстрі №.3911 про звернення стягнення на нежитлову будівлю літ. Е-5, площею 13 924,2 кв.м. по вул. М.Панасівська 1 у м. Харкові, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Харківський завод Гідропривід» на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та погасити наявну частину заборгованості за кредитною лінією позичальника в розмірі 27 320 000грн. та стягнення 3 000грн. витрат по вчиненню виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
2. Матеріали справи повернути господарському суду міста Києва .
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Баранець О.М.
Чорна Л.В.
07.07.11 (відправлено)