01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.06.2011 № 18/211-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Сотнікова С.В.
Дзюбка П.О.
при секретарі:
від позивача ОСОБА_1;
від відповідача не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенат Плюс”
на рішення Господарського суду
Київської області
від 11.01.2011р.
справа № 18/211-10 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенат Плюс”
про стягнення 31740,00 грн.
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач) у жовтні 2010 року звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенат Плюс” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 27600,00 грн. основного боргу по оплаті вартості виконаних робіт за договором №1 про надання послуг від 27.09.2009р. та 4140 грн., всього -31740,00 грн., 317,40 грн. державного мита та 317,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.01.2011 р. у справі №18/211-10 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 27600,00грн. боргу, 276,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 205,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1304,34 грн. витрат на послуги адвоката.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №18/211-10 від 11.01.2011р. та залишити позов без розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області порушив норми процесуального права, а саме апелянт був позбавлений змоги користуватися своїми процесуальними правами, перелік яких передбачений ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, апелянт зазначив, що матеріали справи не містять жодного доказу відправлення на їх адресу будь-якого документу по даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2011р. у справі №18/211-10, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2011р. по справі №18/211-10 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 21.06.2011р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2011р. та поштовим повідомленням №78102790 (наявне в матеріалах справи).
Враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 21.06.2011р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенат Плюс” - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи на підставі договору про надання послуг № 1 від 27.09.2009р. позивач (виконавець) надав відповідачу (замовник) послуги з розпилювання круглого лісу, що підтверджується актом №5 від 08.07.2010р. на суму 27600,00 грн. (наявний в матеріалах справи).
Предметом договору згідно п. 1 договору є зобов'язання виконавця надати послуги з розпилювання деревини, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Так, відповідно до п. 3.3 договору відповідач мав оплатити виконані роботи протягом 10днів з дати підписання акту здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), тобто до 18.07.2009р. (включно).
Однак, як підтверджується матеріалами справи відповідач своєчасно та в повному обсязі за виконані роботи (надані послуги) не розрахувався, у зв'язку з чим, його заборгованість складає 27600,00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки, відповідач прострочив оплату за договором, з нього на користь позивача підлягає стягненню 27600,00 грн. основного боргу.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак, дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач в порушення вимог суду першої інстанції, викладених в ухвалах від 19.11.2010р. та від 09.12.2010р. не надав суду обґрунтований розрахунок пені з зазначенням періоду нарахування.
Так, зазначений в позові період не містить періодів нарахування та терміну прострочення спірної заборгованості, тому встановити обґрунтованість нарахування пені в залежності від розміру фактичного прострочення та відповідність вимогам законодавства (перевірити відповідність облікової ставки НБУ у відповідний період, дотримання п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) на можливо.
При цьому, суд першої інстанції був позбавлений можливості здійснити власний розрахунок пені від дати фактичного прострочення 18.07.2009р., оскільки це призвело б до зміни періодів нарахування, які не заявлялись в позові.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення 27600,00 грн. основного боргу. В решті позов задоволенню не підлягає.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права (ст. 22 Господарського процесуального кодексу України), з огляду на наступне.
Так, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвал, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).
Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважаться належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).
За таких обставин Господарський суд Київської області вжив всіх передбачених законом заходів щодо повідомлення учасників судового процесу про час і місце судового засідання, в тому числі відповідача (за адресою, вказаною в позовній заяві - аркуш справи 3).
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 08.12.2010р. укладено угоду про надання правової допомоги адвоката, на виконання якої позивач квитанцією № 615538 від 25.12.2010р. (а.с. 26) сплатив послуги адвоката в розмірі 1500,00 грн.
Згідно угоди про надання правової допомоги за представництво у господарському суді Київської області (знаходиться у матеріалах справи) вартість цих послуг складає 1500,00 грн.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача 1500,00 грн. витрата за послуги адвоката.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенат Плюс” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2011р. у справі № 18/211-10 залишити без змін.
3. Матеріали справи №18/211-10 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Сулім В.В.
Судді Сотніков С.В.
Дзюбко П.О.