01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.06.2011 № 54/93
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Дзюбка П.О.
Сотнікова С.В.
при секретарі:
від позивача ОСОБА_1 - представник за дов. № 6 від 04.01.2011р.;
від відповідача не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу
Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія”
на рішення Господарського суду
міста Києва
від 08.04.2011р.
справа № 54/93 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА”
до Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія”
про стягнення 23249,25 грн.
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УНІКА” (далі - позивач) у березні 2011 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 23249,25 грн., 232,49 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 р. у справ №54/93, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 23249,25 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 232,49 грн. державного мита та 2360,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 54/93 від 08.04.2011р. і припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що 22.03.2011р. було проведено державну реєстрацію зміни організаційно-правової форми Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” на Приватне акціонерне товариство “Українська екологічна страхова компанія”.
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
Приватне акціонерне товариство “Українська екологічна страхова компанія” внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) (довідка ГУ статистики у м. Києві №150181) та 22.03.2011 р. здійснено державну реєстрацію юридичної особи (свідоцтво №769757).
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво у даній справі, замінивши відповідача у справі Закрите акціонерне товариство “Українська екологічна страхова компанія” на Приватне акціонерне товариство “Українська екологічна страхова компанія.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2011р. у справі №54/93, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, крім того в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 21.06.2011р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2011р. по справі 54/93 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 21.06.2011р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2011р. та поштовим повідомленням №77669550 (наявне в матеріалах справи).
Враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 21.06.2011р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 10.02.2010 р. між Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Кредо-Класик”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УНІКА” (далі-страховик) та ОСОБА_2 було укладено договір страхування № 131273/4005/0001213, за яким страховиком застраховані майнові інтереси ОСОБА_2, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Volkswagen POLO державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Згідно з зазначеним договором вигодонабувачем за ним є ПАТ “ОТП Банк” 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43.
15.11.2010 р. о 17 годині 00 хвилин в с. Корюківщина, Києво-Святошинського району Київської області, по вул. Балукова, 5-А трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля КАМАЗ-55111, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, та автомобіля Volkswagen POLO державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого відбулося пошкодження автомобілів.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.11.2010 р. у справі № 3-5550/10р. (а.с. 16) ОСОБА_3 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, встановлено порушення ОСОБА_3 п. 10.9 Правил дорожнього руху України, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до Звіту № 196 від 09.12.2010 р. про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_4 вартість матеріального збитку завданого власнику Volkswagen POLO державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 24259,25 грн.
Згідно зі страховим актом № 00056444 від 17.12.2010 р., пошкодження транспортного засобу марки Volkswagen POLO, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок ДТП, яка сталася 15.11.2010 р. о 17 годині 00 хвилин в с. Корюківщина, Києво-Святошинського району Київської області, по вул. Балукова, 5-А, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 23759,25 грн. (24259,25 грн. вартості матеріального збитку -500,00 грн. франшиза).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підставі наказу № 56444 від 17.12.2010 р. було виплачено страхове відшкодування в сумі 23759,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 000231 від 05.01.2011 р. (а.с. 49).
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, цивільна відповідальність власника автомобіля КАМАЗ-55111, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4971392 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Тобто, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля КАМАЗ-55111, державний номерний знак НОМЕР_1.
Відповідно до п. 38.1.1. ст. 38 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що законодавством не передбачено право регресу за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у особи страховика, який сплатив страхове відшкодування.
Так, позивач на підставі вищевикладеного 08.02.2011 р. звернувся до відповідача з регресною вимогою № 2697 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в сумі 23249,25 грн. (23759,25 грн. вартість матеріального збитку - 510,00 грн. франшиза). Проте, відповідач належним відповіді на претензію не надав, розрахунків з позивачем не здійснив.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Оскільки, цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки КАМАЗ-55111, державний номерний знак НОМЕР_1, застраховано відповідачем, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4971392, то суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 23249,25 грн. в порядку регресу - підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2011р. у справі №54/93 залишити без змін.
3. Матеріали справи №54/93 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Сулім В.В.
Судді Дзюбко П.О.
Сотніков С.В.