01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.06.2011 № 43/260
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів: Сотнікова С.В.
Суліма В.В.
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу
Малого приватного підприємства «ВСВ»
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 27.04.2011р.
у справі № 43/260
за заявою Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Малого приватного підприємства «ВСВ»
про визнання банкрутом.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року у справі № 43/260 відмовлено в затвердженні мирової угоди укладеної між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та малим приватним підприємством «ВСВ». Зобов'язано ініціюючого кредитора надати суду докази публікації оголошення в офіційному друкованому органі Верховної Ради України и Кабінету Міністрів України про порушення справи про банкрутство боржника. Зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду мале приватне підприємство «ВСВ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року у справі №43/260, прийняти нове рішення, яким затвердити мирову угоду та припинити провадження у справі № 43/260.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р. було прийнято до розгляду апеляційну скаргу МПП «ВСВ» та призначено розгляд справи на 21.06.2011 р.
21.06.2011р. у судове зсідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги за відсутності повноважних представників по матеріалах справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (Стаття 5 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2009р. господарським судом міста Києва порушено справу № 43/260, за заявою СПД ФО ОСОБА_1 про визнання МПП "ВСВ" банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.
Ухвалою підготовчого засідання від 10.06.10 господарським судом міста Києва визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - СПД ФО ОСОБА_1, який подав заяву про порушення справи про банкрутство МПП "ВСВ" на суму 240 000, 00 грн., зобов'язано заявника подати за його рахунок у десятиденний строк до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду докази про надання вищевказаного оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування, зобов'язано розпорядника майна надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника та призначено наступне - попереднє засідання господарського суду у справі № 43/260
27.04.2011. до господарського суду міста Києва представник боржника надав на затвердження мирову угоду укладену між боржником та ініціюючим кредитором.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2011р. відмовлено в затвердженні мирової угоди укладеної між СПД ФО ОСОБА_1 та МПП «ВСВ»
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що подана до суду мирова угода від 26.04.2011р. цілком відповідає вимогам вказаним в ст.. 37 Закону №2343, спрямована на відновлення платоспроможності боржника, шляхом розстрочки виконання зобов'язання на 16 місяців та припинення провадження у справі про банкрутство.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги недоведеними, та такими, що не заслуговують на увагу та не підлягають задоволенню з наступних мотивів:
Відповідно до ст. 35 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги оголошення про банкрутство боржника не було опубліковано в друкованих органах, внаслідок чого не був сформований комітет кредиторів, який повинен прийняти рішення про затвердження мирової угоди.
Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.
Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.
Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
Згідно вимог ст. 37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.
Мирова угода має містити положення про:
- розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;
- відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.
Відповідно до ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди.
До заяви про затвердження мирової угоди додаються:
- текст мирової угоди;
- протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди;
- список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;
- зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;
- письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголошували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.
Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі:
- порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом;
- якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст мирової угоди не відповідає вимогам ст. 37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Крім того, всупереч вимогам ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до заяви про затвердження мирової угоди не додано протоколу засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди, списку кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості, зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою, письмових заперечень кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив в затвердженні мирової угоди у зв'язку з порушенням порядку її укладення, встановленого Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вищесказаного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року у справі № 43/260, отже підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «ВСВ» на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року у справі №43/260 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року у справі № 43/260 залишити без змін.
Матеріали справи № 43/260 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Дзюбко П.О.
Судді Сотніков С.В.
Сулім В.В.