Кіровоградської області
"09" жовтня 2006 р.
Справа № 17/113
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді
КоротченкоЛ.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Асоціація "Лиман", с. Сичавка Комінтернівського району Одеської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевого виробничого підприємства фірми "Радоніт" ЛТД, м. Кіровоград про визнання недійсним договору
За участю представників сторін:
від позивача - Мухіна Н.В., довіреність № б/н від 18.04.06;
від позивача - Єрмак А.М.., довіреність б/н від 29.05.06;
від відповідача - Фещенко В.Г., довіреність № 81 від 10.11.05
Асоціацією "Лиман" пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевого виробничого підприємства фірми "Радоніт" ЛТД про визнання недійсним договору.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що президентом Асоціації "лиман" при укладенні оспорюваного договору перевищено свої повноваження та порушено п. 1.6.1, п. 5.6 Статуту, так як споруди № 1, 2, 3, 4, 5, від яких Асоціація "Лиман" взяла на себе зобов'язання звільнити земельну ділянку, належать одному із засновників Асоціації "Лиман", на баланс Асоціації "Лиман" дані споруди не передавались, крім того, власник споруд не надавав своєї згоди Асоціації "Лиман" на вчинення дій щодо звільнення земельної ділянки від споруд, власником яких він є.
В наданому суду відзиві відповідач заперечив позов, посилаючись на те, що Статутом Асоціації "Лиман" не передбачено погодження Договорів з зборами засновників. Приватне підприємство "Юг-Сервіс" не належить до засновників Асоціації, а тому його погодження на укладення спірного договору не було потрібним. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач при зверненні до суду з даним позовом пропустив строк, передбачений ст. 71 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.), що є підставою для відмови в позові.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
01.03.2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю багатогалузевим виробничим підприємством фірми "Радоніт" ЛТД ( далі - Фірма "Радоніт" або відповідач), в особі генерального директора Наливайко Т.Д. та Асоціацією "Лиман" (далі - Асоціація або позивач), в особі президента Фещенко В.Г. укладено договір (далі - Договір) (а.с.36-38 том 1).
Предметом вказано Договору визначено наступне. Позивач зобов'язується звільнити земельну ділянку, яка орендована відповідачем в Сичавській сільській раді Комінтернівського району Одеської області та оплатити відповідачу втрачену вигоду за перешкоду в користуванні цією земельною ділянкою.
Згідно п.2.1. та 2.2. Договору позивач зобов'язався звільнити земельну ділянку, яка орендована відповідачем від споруд 1, 2, 3, 4, 5 згідно план-схеми додатку № 1 до даного Договору. Крім того, позивач зобов'язався сплатити відповідачу втрачену вигоду за перешкоду в користуванні земельною ділянкою в розмірі 2 160,00 грн. (в тому числі ПДВ) на 1 місяць.
Згідно пункту 4.1. Договору, договір діє з 01.03.2001 р. по 31.03.2006 р.
Враховуючи те, що договір укладено у березні 2001 року, до спірних правовідносин слід застосовувати норми законодавства, що діяло на той укладення договору, а саме норми Цивільного кодексу УРСР (1963 р.)
Досліджуючи зміст оспореного договору, господарський суд дійшов висновку про те, що даний договір не належить до жодного виду з договорів, передбачених ЦК УРСР.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За умовами укладеного сторонами Договору, позивач набув обов'язки, а саме: звільнити земельну ділянку та сплатити суму втраченої вимоги за користування ділянкою, а відповідач - право отримати передбачену Договором сплату.
Відповідно до п.п. 5.1. Договору виконання п. 2.1. даного Договору оформляється двостороннім актом, відповідальність за оформлення акту покладається на Асоціацію.
За доводами самого відповідача, зобов'язання за Договором виконано не було, земельна ділянка не була звільнена. У зв'язку з чим, відповідач звернувся до суду з вимогами про стягнення сум втраченої вигоди за перешкоду в користуванні земельною ділянкою.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що про існування оспорюваного договору йому стало відомо лише після того, як відповідач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості на підставі Договору від 01.03.2001 р.
Підставою, з якої позивач просить визнати Договір недійсним є те, що Договір з боку позивача підписано особою з перевищенням повноважень.
Договір від 01.03.2001 р. підписано Президентом Асоціації - Фещенко В.Г., який діяв на підставі Статуту, і про що зазначено в самому Договорі (а.с. 36-38 том 1).
Відповідно до п. 7.4. Статуту Асоціації, зареєстрованого виконкомом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області 27.07.1994 р. (а.с. 15-24 том 1) поточне управління Асоціації здійснюється президентом. Президент Асоціації наділений повноваженнями щодо укладення договорів від імені асоціації.
Пунктом 1.6.1. Статуту Асоціації передбачено, що договори, які зачіпають інтереси конкретного члена Асоціації, укладаються тільки за його погодженням.
Згідно п. 3.4. Статуту, укладання договорів, включая вибір партнерів за договорами, є виключною компетенцією Президента Асоціації та її засновників.
Таким чином, повноваження президента, щодо укладення договорів, які зачіпають інтереси конкретного члена Асоціації обмежено встановленою Статутом Асоціації вимогою обов'язкового погодження та отримання згоди засновника або члена Асоціації.
Відповідно до п. 5.6. Статуту Асоціація має право продавати, обмінювати, здавати в оренду будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, власником яких вона являється, а також майно передане на баланс Асоціації засновниками з їх згоди підприємствам, організаціям, громадянам.
Отже, виходячи із загальних положень Статуту позивача, Асоціації належить право розпоряджатися майном, власником якого вона є, а також майном засновників, виключно за їх погодженням.
Як стверджує позивач, споруди 1,2,3,4,5 згідно план-схеми (далі - споруди), як додатку до договору від 01.03.2001 р., на день укладення договору йому не належали і на балансі не знаходились.
За наданою до суду довідкою позивача (вих. № 378 від 06.09.2006 р.) споруди 1,2,3,4,5 згідно план-схеми, додатку до договору від 01.03.2001 р., що розташовані на території ТОВ БВП фірми "Радоніт ЛТД" належать засновнику Асоціації "Лиман" приватному підприємству "Юг-Сервіс" з 2000 року, на баланс Асоціації дані споруди не передавались (а.с. 92 том 2).
Позивач стверджує, що вказані в договорі від 01.03.2001 р. споруди є власністю ПП "Юг-Сервіс", оскільки вказане майно увійшло до статутного фонду останнього згідно рішення власника від 16.05.2000 р., зміни та доповнення до статуту щодо збільшення статутного фонду Приватного підприємства "Юг-Сервіс" зареєстровані Реєстраційною Палатою Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 23 травня 2000 р. (а.с. 41-42 том 2).
Згідно Змін до Статуту Асоціації одним з її засновників є Приватне підприємство "Юг-Сервіс", що підтверджується наданим до суду позивачем протоколом зборів засновників Асоціації № 3 від 21.06.2000 року (а.с. 30-32 том 2), а також новою редакцією Статуту Асоціації (а.с. 87-91 том 1).
За змістом наданого позивачем листа (вх. № 285 від 05.09.2006 р.) за підписом директора ПП "Юг-Сервіс", споруди № №1,2,3,4,5 згідно план-схеми належать йому з 2000 року, однак президент Асоціації "Лиман" Фещенко В.Г. з приводу укладення договору від 01.03.2001 р. до ПП "Юг-Сервіс" не звертався (а.с. 101 том 2).
З наданого до суду переліку майна позивача, яке знаходилось на його балансі станом на 01.01.2001 р. вбачається, що на балансі знаходяться жилі будиночки в кількості 6 штук по ціні 50,00 грн., а всього на суму 300,00 грн. Саме на цей факт посилається відповідач, стверджуючи про те, що на день укладення спірного договору споруди належали позивачу і знаходились на його балансі.
Отже, твердження відповідача у справі стосовно того, що споруди 1-5, на день укладення спірного договору знаходились на балансі позивача спростовуються матеріалами, наданими позивачем у справі, а саме: довідкою Відкритого акціонерного товариства "Завод Сегмент" № 104 від 06.09.2006 р. (а.с. 98 том 2), згідно якої 6 дерев'яних будиночків інвентарні № 104,105, 106, 107, 108, 109 27.03.197 року передані акціонерним товариством на баланс Асоціації в рахунок заборгованості, однак ці будиночки були викуплені у Асоціації згідно договору купівлі-продажу і поставлені на баланс акціонерного товариства. Факт передачі вказаного майна підтверджується відповідним актом здачі-приймання від 03.05.2001 р. (а.с. 98, 99 том 2).
З наданого до суду додатку до вказаного договору купівлі-продажу між ВАТ "Завод Сегмент" та Асоціацією (а.с.108) вбачається, що і в договорі купівлі-продажу і в додатку до нього йдеться про інші будиночки, що розташовані на іншій земельній ділянці.
Оскільки на день укладення договору від 01.03.2001 р. споруди 1, 2, 3, 4, 5 згідно план-схеми до договору від 01.03.2001 р. позивачу не належали, а також не знаходились на його балансі, президент не мав повноважень розпоряджатися ним, у вигляді зобов'язання звільнити від них земельну ділянку. Власником же вказаних споруд погодження на укладення спірного договору не надавалось. Такі докази в матеріалах справи відсутні, сторонами до справи не надані.
Враховуючи те, що договір з боку Асоціації підписано особою з перевищенням повноважень, договір має бути визнано недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР, як такий що не відповідає вимогам закону.
Укладаючи оспорювану угоду відповідач мав знати про обмеження повноважень особи, що підписувала договір з боку позивача, враховуючи те, що особа з якою укладено угоду з боку відповідача була зобов'язана перевірити повноваження особи, з якою укладається договір ( пункт 9.1. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
Крім того, господарський суд звертає увагу також на те, що на момент укладення договору від 01.03.2001 р. сторона 1 за договором, а саме: ТОВ "Радоніт" (далі - сторона 1) прав на використання вказаної в договорі земельної ділянки не мало, враховуючи наступне.
В договорі від 01.03.2001 р. зазначено, що земельна ділянка орендується стороною 1 в Сичавській сільській Раді Комінтернівського району Одеської області. Підстав укладення договору оренди стороною 1 договір від 01.03.2001 р. не містить.
Разом з тим, з наданих до суду позивачем матеріалів вбачається, що рішенням двадцятої сесії Сичавської сільської ради ІУ скликання № 241-ІУ від 15.09.2005 р. у зв'язку з фальсифікацією рішення № 58 від 16.05.2000 р. як підстави укладення договору оренди від 14.02.2001 року, укладеного між відповідачем та Сичавською сільською радою, даний договір розірвано (а.с. 137 том 1).
Крім того, з наданої до суду постанови прокурора Комінтернівського району від 23.05.2006 р. про порушення кримінальної справи вбачається, що згідно документів, отриманих з архівного відділу в Комінтернівському районі, рішення № 58 від 16.05.2000 р. Сичавської сільської ради стосується лише питання виконання бюджету 2000 року і в цьому рішенні не йде мова про надання в оренду земельної ділянки фірмі "Радоніт". В постанові також вказано, що опитаний в ході перевірки колишній голова Сичавської сільської ради Шелепов І.Г. пояснив, що Фещенко В.Г. ні в письмовій , ні в усній формі з приводу надання йому земельної ділянки для фірми "Радоніт" до Сичавської селищної ради не звертався. А тому, представлене Фещенко В.Г. рішення № 58 від 16.05.2000 р. Сичавської сільської ради про виділення 0,156 га для фірми "Радоніт" є сфальсифікованим ( а.с. 141 том 1).
Досліджуючи вказані вище матеріали, господарський суд робить висновок про те, що при укладенні спірного договору від 01.03.2001 р. представник фірми "Радоніт", що діяв від її імені не мав повноважень на укладення такого роду договору, оскільки стороні 1 вказаного договору не належало право на оренду земельної ділянки, яку позивач зобов'язувався звільнити від споруд, а тому є безпідставним твердження про перешкоду стороні 2 в користуванні земельною ділянкою, обумовленої в договорі від 01.03.2001 р.
Надані 06.10.2006 р. відповідачем до суду листи № 105 від 05.08.1999 р. та № 27-01 від 15.02.2001 р. за підписом президента асоціації "Лиман" Фещенко В.Г. не можуть бути прийнятті судом в якості належних доказів, оскільки по-перше, вказані листи засвідченні не належним чином, а саме представником відповідача, а не позивача, по-друге, листи підписанні Фещенко В.Г., який представляє інтереси відповідача і зацікавлений у вирішенні спору на користь відповідача. Крім того, зі змісту наданих листів не можна зрозуміти про які саме будиночки йде в них мова і де саме вони розташовані. При цьому господарський суд звертає увагу на те, що документи подані суду представником відповідача містять на підтвердження дій з боку Асоціації "Лиман" підпис від імені президента Асоціації - Фещенко В.Г., тобто тієї самої особи, яка представляє у даній справі інтереси відповідача і є зацікавленою у вирішенні на її користь спору.
Безпідставним також є посилання відповідача на протокол № 19 від 26.04.2005 р. (а.с.142-145 том 1), мова в якому йдеться про знаходження на орендованій "Радоніт" земельній ділянці споруд асоціації "Лиман", оскільки по-перше в протоколі відсутні відомості про те, які споруди, що належать асоціації "Лиман" знаходяться на земельній ділянці, що орендує "Радоніт", а по-друге протокол датується квітнем 2005 р., в той час як успорюваний договір датується березнем 2001 року.
Доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 71 Цивільного кодексу України, не заслуговують на увагу, оскільки недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються. Дана позиція викладена у п. 3.3. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (із змінами, внесеними постановою Пленуму Вищого арбітражного суду України від 29.02.2000 р., роз'ясненнями президії арбітражного суду України від 24.12.1999 № 02-5/601, від 21.02.2000 № 02-5/81, від 06.11.2000 № 02-5/618, від 18.04.2001 № 02-5/467, роз'ясненнями Вищого господарського суду від 26.04.2002 № 04-5/491).
Докази на підтвердження доводів про те, що зазначені в договорі від 01.03.2001р. споруди належать позивачу, відповідачем суду не надано. Дані обставини, на які відповідач посилається у своїх запереченнях, в супереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, належними доказами не підтвердженні.
Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача. Позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 11.09.2006 р. оголошувалась перерва до 16 год. 00 хв. 09.10.2006 р.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір, укладений 01.03.2001 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю багатогалузеве виробниче підприємство фірма "Радоніт" ЛТД та Асоціацією "Лиман".
До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя
Л. С. Коротченко