Кіровоградської області
"10" жовтня 2006 р.
Справа № 16/149
Суддя господарського суду Кіровоградської області Коротченко Л.С., розглянувши справу № 16/149
за позовом: Світловодського міжрайпрокурора в інтересах держави, в особі якої виступає управління Пенсійного фонду України в м. Світловодськ, м. Світловодськ
до відповідача: Житлово-експлуатаційної контори № 3, м. Світловодськ
про стягнення 77 010,80 грн.
Представники:
від прокурора - Федунець З.О., посвідчення № 347;
від позивача - Чорна Т.В., довіреність № 2725/07-28 від 14.06.2006 р.;
від відповідача - Лященко Т.В., довіреність № 8 від 10.07.06 р.,
від відповідача - Даценко Т.Г., довіреність № 2725/07-28 від 10.07.06 р.,
Світловодський міжрайпрокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави, в особі якої виступає Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодськ з адміністративним позовом про стягнення з Житлово-експлуатаційної контори № 3 заборгованості по страхових внесках в сумі 77 010, 80 грн., в тому числі страхові внески в сумі 48 584, 43 грн., штрафні санкції в сумі 27 485,50 грн. і пеня 940,87 грн.
09.10.2006 р. позивачем у справі подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, з доданням відповідного розрахунку стягуваної суми, а саме позивач просить стягнути з відповідача 67 728,43 грн. (а.с.137 том 2).
В наданих до суду 11.07.2006 р. та 04.08.2006 р. запереченнях проти адміністративного позову, відповідач вимоги позивача не визнав в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач втратив право на стягнення вказаної суми боргу, оскільки в передбачений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк, до суду з відповідними вимогами у справі про визнання відповідача банкрутом позивач не звертався.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
05.03.2004 р. начальником управління Пенсійного фонду України прийнято рішенням № 8 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (далі - Рішення № 8).
Згідно Рішення № 8 до відповідача на підстав п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 р. (далі - Закон-1058) застосовані штрафні санкції в сумі 2 361,08 грн. та пеня в сумі 304,19 грн. (а.с. 144 том 2).
Крім того, 01.06.2004 р. позивачем винесена вимога про сплату боргу, згідно якої заборгованість відповідача, що виникла станом на 01.06.2004 р. в сумі 71 659,75 грн., з яких 45 898,65 грн. недоїмка із внесків, 25 124,42 грн. фінансові санкції та 656, 68 пеня. (а.с. 143 том 2), підлягає сплаті відповідачем протягом десяти днів з дня одержання вимоги.
Відповідно до положень Закону-1058 і рішення про застосування фінансових санкцій і вимога про сплату боргу є виконавчими документами і підлягають виконанню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
За наданими суду 09.10.2006 р. письмовими поясненнями позивача, що підтверджується також і листом Державної виконавчої служби у м. Світловодськ та Світловодському районі (далі - ДВС) № 21458 від 21.09.2006 р. (а.с. 100 том 1), вказані документи знаходяться на виконанні у ДВС (зведене виконавче провадження). Постановою старшого державного виконавця органу ДВС 02.08.2004 року, у зв'язку з отриманням ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 27.07.2004 р. у справі № 10/108 про порушення провадження у справі про банкрутство ЖЕК № 3 м. Світловодськ, на підставі п. 8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" зведене виконавче провадження зупинено.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 27.07.2004 р. порушено провадження у справі № 10/108 про банкрутство Житлово-експлуатаційної контори № 3 м. Світловодськ, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів вказаної юридичної особи (а.с. 27 том 1).
Відповідно до ст. 1 Закону України № 2343 від 14.05.1992 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон-2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Відповідно до ст. 1 Закону -2343 кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Не поширюється дія мораторію на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. При цьому, мораторій поширюється на вимоги кредиторів незалежно від того, чи подавали вони заяви до господарського суду про визнання їх вимог у справі про банкрутство відповідно до ст. 14 Закону -2343 та не залежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами.
Статтею 1 Закону-2343 визначено поняття конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Відповідно до п. 2 ст. 14 Закону-2343, вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.
У засобах масової інформації (газета "Голос України" № 163 від 03.09.2004 р.) на виконання вимог ухвали суду від 27.07.2004 р. опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Житлово-експлуатаційної контори № 3 м. Світловодськ (а.с.31 том 1).
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону -2343 конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Ухвалою суду від 21.12.2004 р. у справі № 10/108 господарський суд затвердив реєстр вимог кредиторів. Вимоги ПФУ в м. Світловодськ до реєстру не включені.
За наданими в судовому засіданні представником позивача пояснення позивач не звертався до господарського суду з грошовими вимогами у справі про банкрутство № 10/108, що також підтверджується ухвалою суду у даній справі від 21.12.2004 року, якою затверджено реєстр вимог кредиторі (а.с.28-29 том 1), посилаючись на те, що виконавчі документи про стягнення боргу, який виник на момент порушення справи про банкрутство відповідача передано було на виконання в ДВС.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач у даній справі із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство № 10/108 протягом строку, встановленого для їх подання, його вимоги до боржника вважаються погашеними.
При розгляді справи суд враховує приписі пункту 8.13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1193 від 04.06.2004 р.: "якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону -2343-12".
З наданих до суду позивачем письмових пояснень (а.с. 145 том 2) вбачається, що сума заявлена у позові до стягнення в сумі 67 728,43 грн. складається з недоїмки по збору і нарахована до 01.01.2004 р. в сумі 39 302,06 грн., 27 485,50 грн. недоїмка по штрафних санкціях та 940, 87 грн. недоїмка по пені і є саме тією сумою заборгованості, яка існувала на день порушення провадження у справі про банкрутство відповідача у справі, а також вказана у рішенні № 8 та вимозі від 01.06.2004 р.
Таким чином, виходячи з того, що Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодськ не зверталось до господарського суду у справі про банкрутство ЖЕК № 3 з грошовими вимогами на суму даного позову, в задоволенні позову у даній справі про стягнення з ЖЕК № 3 заборгованості по страхових внесках в сумі 67 728,3 грн. слід відмовити на підставі ч. 2 ст. 14 Закону-2343.
Керуючись п. 4 ст. 94, ч.ч. 1-3 ст. 160, ч. 1 ст. 162, ст. 163, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1-4 ст. 254, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дні її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя
Л. С. Коротченко