ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 18/101
12.07.06 р.
За позовом: ВАТ «КБ «Славутич»;
До: ЗАТ «Українські спеціальні автомобілі» (відповідач 1);
Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського
району м. Києва (відповідач 2);
Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом'янського
району м. Києва (відповідач 3);
Третя особа: Головне управління комунального і готельного господарства та туризму
виконавчого органу Київської міської Ради;
Про: стягнення 350 907,95 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Юрків Р.В., представник, довіреність №10 від 08.02.2006 р.;
Від відповідача 1: не з'явились;
Від відповідача 2: Шкляр Р.Г., представник, довіреність №368 від 05.10.2005 р.;
Від відповідача 3: Яцина П.В., представник, довіреність №255 від 17.05.2005 р.;
Від третьої особи: Ковальов Є.І., представник, довіреність №059/ю-1741 від 16.06.2006 р.
Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 15.03.2006 р. до 20.03.2006р., з 20.03.2006 р. до 12.04.2006 р., з 12.04.2006 р. до 18.05.2006 р., з 18.05.2006 р. до 06.06.2006 р., з 06.06.2006 р. до 20.06.2006 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 15.03.2006 р., від 20.03.2006 р., від 12.04.2006 р., від 18.05.2006 р. та від 06.06.2006 р.
На підставі статті 77 ГПК України, у справі з 20.06.2006 р. до 12.07.2006 р. була оголошена перерва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2006 р. до участі у справі в якості відповідачів залучено: Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва та Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2006 р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача 1 залучене Головне управління Комунального і готельного господарства та туризму виконавчого органу Київської міської Ради; цією ж ухвалою строк вирішення спору у даній справі продовжений на невизначений термін.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 1 273 408,89 грн. заборгованості за кредит, 21 855,71 грн. заборгованості за відсотками по користуванню кредитом, 51 243,12 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4 400,23 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, 3 509,80 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Від позивача 16.03.2006 р. до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 1 заборгованість у розмірі 350 907,95 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно: автомобіль марки «ЗІЛ -433360» (шасі №43336233472369), що належить відповідачу 2, та автомобіль марки «ЗІЛ -433360» (шасі №43336233471850), що належить відповідачу 3.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач 1-Закрите акціонерне товариство «Українські спеціальні автомобілі», повноважних представників в судове засідання не направив, незважаючи на визнання судом їх явки обов'язковою, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 2 та відповідач 3 відзиви на позов не надали, представники останніх у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечували, у їх задоволенні просили відмовити, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, а звернення стягнення на зазначене майно неможливе, оскільки воно вибуло з законного володіння позивача ще до виникнення цивільних правовідносин з відповідачем 1.
Третя особа у наданих письмових поясненнях, а представник останньої у судовому засіданні зазначає про те, що вимоги позивача щодо звернення стягнення на заставлене майно, придбане третьою особою до укладення договору застави та передане на баланс третьої особи, не підлягають задоволенню і зазначає про те, що спір повинен вирішуватись на підставі правовідносин, які склались між позивачем та відповідачем 1.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 2, відповідача 3 та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,-
16.01.2004 р. між позивачем та відповідачем 1 укладений кредитний договір №02, за умовами якого позивач зобов'язався відкрити відповідачеві 1 кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості не більше 500 000,00 грн. на термін до 14.01.2005 р. з оплатою за користування 24% річних. Кінцевий термін погашення кредиту визначений 14.01.2005 р.
Пунктом 3.2. кредитного договору передбачено, що позивач нараховує відсотки з дня надходження суми кредиту на позичковий рахунок відповідача 1, виходячи з встановленої договором відсоткової ставки та суми фактично наданого кредиту, а відповідач сплачує відсотки за повний місяць до 25 числа кожного місяця та в день остаточного погашення кредиту.
Цільовим призначенням отримання кредиту, відповідно до п. 1.3. кредитного договору, є придбання автобусів марки «Богдан А-091» згідно з договором купівлі-продажу №284/01 від 17.12.2003 р.
08.06.2004 р. між позивачем та відповідачем 1 укладений договір застави №02-5, згідно з умовами якого відповідач 1 з метою забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором №02 від 16.01.2004 р. та додаткових угод до нього передає в заставу товари в обороті, а саме: автомобіль марки «ЗІЛ -433360» з гідро краном №43336233472369, №43336233471850; сміттєвоз КО-431 на базі ЗІЛ-130 №226867; автобус марки «Богдан А-01» №7ВА 0910004В000120.
Пунктом 2 договору застави №02-5 вартість предмета застави оцінена у розмірі 361 012,50 грн.
08.06.2004 р. між позивачем та відповідачем 1 укладений договір застави майнових прав №02-5, за умовами якого з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №02 від 16.01.2004 р. та додаткових угод до нього відповідач 1 зобов'язався передати позивачеві в заставу майнові права на автомобілі марки «Богдан А-091» в кількості двох одиниць, які виникли у нього на підставі договору купівлі-продажу №248/01 від 17.12.2003 р.
Відповідно до п. 1.3. зазначеного вище договору застави №02-5 вартість предмета застави оцінена у розмірі 280 000,00 грн.
27.07.2004 р. між позивачем та відповідачем 1 укладений договір застави №02-7 за умовами якого позивач з метою забезпечення виконання кредитного договору та додаткових угод до нього, передає відповідачеві в заставу товари в обороті, а саме: автобус марки «Богдан А-091» (кузов №Y7ВА091004В000348) та автобус марки «Богдан А-091» (кузов № Y7ВА091004В000374).
Відповідно до п. 3.1. договору застави №02-7 вартість предмета застави оцінена у розмірі 320 000,00 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наведеного нижче.
Матеріали справи свідчать про те, що автомобілі марки «ЗІЛ -433360» (шасі №43336233472369) та марки «ЗІЛ -433360» (шасі №43336233471850) були продані відповідачем 1 третій особі на підставі договору поставки №82 від 27.12.2003 р.
Факт передачі вищезазначених автомобілів підтверджується актом приймання-передачі товару від 26.03.2004 р. до договору поставки №82.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що вищезазначені автомобілі, вибули з володіння відповідача 1 ще до моменту укладення договорів застави з позивачем.
Враховуючи вищезазначене, третя особа є добросовісним набувачем автомобілів марки «ЗІЛ -433360» (шасі №43336233472369) та марки «ЗІЛ -433360» (шасі №43336233471850).
Як визначено частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Слід зазначити про те, що на момент укладення договору поставки №82 від 27.12.2003 р. не існувало будь-яких обтяжень або обмежень щодо проданого майна.
У матеріалах справи знаходиться витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна серії СК №688203, відповідно до якого запис про обтяження автомобілів марки «ЗІЛ -433360» (шасі №43336233472369) та марки «ЗІЛ -433360» (шасі №43336233471850) був внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна лише 08.06.2004 р.
Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення, до якого відноситься: протиправна поведінка особи; шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б однієї із складових цивільного правопорушення на особу не може бути покладена відповідальність.
Враховуючи вищезазначені обставини, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимоги позивача шляхом звернення стягнення на заставлене майно: автомобіль марки «ЗІЛ -433360» (шасі №43336233472369), що належить відповідачу 2, та автомобіль марки «ЗІЛ -433360» (шасі №43336233471850), що належить відповідачу 3,оскільки позивач не знаходиться в будь-яких цивільно-правових відносинах з відповідачем 2 та відповідачем 3.
Заборгованість перед позивачем виникла у результаті невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за кредитним договором №02 від 16.01.2004 р., укладеним між позивачем та відповідачем 1, а тому єдиною зобов'язаною особою перед позивачем є відповідач 1.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
О.В. Мандриченко