Постанова
Іменем України
11 червня 2008 року
Справа № 2-15/16319.1-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Волкова К.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Українська верстатобудівна компанія "Салвер" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 08.04.2008 у справі № 2-15/16319.1-2007
за позовом Приватного підприємства "Ремсервіс" (назву змінено на приватне підприємство "Українська верстатобудівна компанія "Салвер") (вул. 40 років Перемоги, 52,Глухів, Сумська обл.,41400)
до Закритого акціонерного товариства "Крим-Лада" (пр. Перемоги, 211-а,Сімферополь,95000)
про стягнення 22657,19 грн.
Рішенням господарського суду АР Крим від 08.04.2008 у справі № 2-15/16319.1-2007 відмовлено у позові приватного підприємства "Ремсервіс" до закритого акціонерного товариства "Крим-Лада" про стягнення 22657,19 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем заявлених вимог.
Позивач по справі № 2-15/16319.1-2007 -приватне підприємство "Ремсервіс" за рішенням власника змінило назву на приватне підприємство "Українська верстатобудівна компанія "Салвер".
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити з підстав, вказаних в скарзі.
Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 суддю Борисову Ю.В. замінено на суддю Черткову І.В.
У судове засідання, призначене на 11.06.2008 представники сторін не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки судову колегію не сповістили. Відповідач надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залиши рішення суду без змін.
Судова колегія вважає матеріали, що є у справі достатніми та знаходить можливим розглянути справу без представників сторін.
Розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.11.2002 між ПП "Ремсервіс" (Продавець) та філією в м. Севастополі ЗАТ "Крим-Лада"(Покупець) був укладений договір №5/11-02 поставки, згідно з п. 1 якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець -прийняти й оплатити запчастини в асортименті на суму 15878,20 грн. Загальна сума договору 15878,20 грн. (а.с. 6, т.1).
Підпунктом 3.1. пункту 3 Договору передбачено, що розрахунок за поставлену продукцію проводиться протягом десяти днів з моменту отримання продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Несплата відповідачем поставленої продукції у розмірі 15878,20 грн. слугувала підставою для звернення ПП "Ремсервіс" до суду з позовом про стягнення з ЗАТ "Крим-Лада" заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з ст. 31 Цивільного кодексу УРСР (що діяв у період укладання договору), юридична особа може відкривати філії й представництва в порядку, установленому законодавством. Філії й представництва діють відповідно до їх Положення. Керівництво діяльністю філій, представництв здійснює особа, призначена товариством. Керівники філій і представництв діють на підставі довіреності, отриманої від товариства, відповідно до довіреності вони можуть здійснювати юридичні дії.
Підпунктами 3.1 і 3.2 ст. 3 Положення Севастопольської філії АТЗТ "Крим-Лада" від 27.03.1996 (далі -Положення про філію), керівництво філією здійснюється директором філії, що призначається правлінням акціонерного товариства "Крим-Лада", директор філії діє на підставі довіреності, виданої правлінням акціонерного товариства (а.с. 93, т. 1).
Як вбачається з вказаного Положення, філії не були дані повноваження на укладення будь-яких договорів. Крім того, позивачем не представлено доказів надання директорові філії в 2002 році відповідної довіреності, передбаченої пунктами 3.1, 3.2 Положення про філію.
В матеріалах справи відсутні також докази наявності повноважень у особи, яка уклала договір №5/11-02 від 14.11.2002 від імені філії відповідача, на його укладення.
Згідно з ч. 1 ст. 62 ЦК УРСР, угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.
Відповідно до ст. 63 ЦК УРСР, угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів схвалення відповідачем договору №5/11-02 від 14.11.2002.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, в підтвердження виконання зобов'язань за Договором в частині поставки товару, надав накладні №618 від 14.11.2002 та № 9 від 07.12.2002 (а.с. 7, т.1).
Правилами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні мати в числі інших обов'язковий реквізит -зміст господарської операції.
Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо..
Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів" затверджена типова форма № М-11 - "накладна-вимога на відпустку (внутрішнє переміщення) матеріалів".
Відповідно до вказаного Наказу № 193, форма № М-11 використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.
Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою.
У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та т. п.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії.
У випадку внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу складає матеріально відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один примірник служить складу (цеху), що здає, основою для списання цінностей, а другий - складу (цеху), що приймає для оприбуткування цінності. Графа 9 "Інвентарний номер" заповнюється в тому випадку, якщо облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за інвентарними номерами.
У випадку відпуску матеріальних цінностей господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, або стороннім організаціям накладну-вимогу виписують на основі договорів, нарядів і інших відповідних документів. Перший примірник передають складу як основу для відпуску матеріалів, другий - одержувачеві матеріалів. При відпуску матеріалів самовивозом накладну-вимогу, підписану одержувачем, комірник передає в бухгалтерію для виписки розрахунково-платіжних документів, якщо матеріали відпускалися із наступною оплатою.
Таким чином, діючими нормативно-правовими актами встановлений перелік обов'язкових реквізитів, які повинен містити первинний документ - накладна на відпустку товару.
Накладні № 618 від 14.11.2002 та № 9 від 07.12.2002 не мають посилань на договір № 5/11-02 від 14.11.2002.
Судова колегія вважає недоведеним факт одержання товару за накладною № 618 від 14.11.2002, №9 від 07 грудня 2002 на виконання договору №5/11-02 від 14.11.2002 уповноваженою особою відповідача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як доказ одержання товару від ПП "Ремсервіс" уповноваженою особою відповідача, надав суду довіреність серії ЯДШ №486861 від 12 листопада 2002р. (а.с. 8 т.1)
Порядок обігу первинного документа "Довіреність" затверджений наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.1996 №99 (далі -Інструкція).
Пунктом 1 Інструкції передбачено, що остання поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Відповідно до п. 2 вказаної Інструкції, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Бланки довіреностей є документами суворої звітності, їх виготовлення повинно бути з друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 р. N 98, Служби безпеки України від 15 листопада 1993 р. N 118, Міністерства внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 р. N 740. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах.
При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
Пункт 12 Інструкції забороняє відпускати цінності зокрема у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; закінчення строку дії довіреності.
Згідно з п. 15 Інструкції, відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.
Отже, чинним законодавством встановлено, що товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям виключно за довіреністю одержувача. Довіреність повинна містити у числі обов'язкових реквізитів підставу її видачі - номер наряду, рахунку, договору або замовлення.
Підприємство-постачальник має право відпускати матеріальні цінності виключно на підставі оформленої належним чином довіреності одержувача. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпустки за довіреністю цінностей покладається виключно на посадовців підприємства-постачальника.
Довіреність серії ЯДШ № 486861 від 12.11.2002 (а.с. 8, т. 1) виписана до дати укладання договору №5/11-02 від 14.11.2002, а отже не може бути доказом одержання товару уповноваженою особою відповідача на отримання товару на виконання договору. Крім того, строк дії зазначеної довіреності -до 24.11.2002, в той час як накладна № 9 має дату складання від 07.12.2002.
З огляду на викладене, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на Довіреність ЗАТ "Крим-лада" № 486861 від 12.11.2002, як на підставу отримання товару відповідачем за договором, рівно як і доводи, що викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що директор філії може отримувати товари без довіреності, оскільки вважає, що посада директора філії не звільняє його від виконання зазначених вимог Інструкції, що встановлюють порядок отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що підпис вантажоотримувача на товарно-транспортній накладній не співпадає з підписом особи, яка уповноважена на отримання цінностей відповідно довіреності серії ЯДШ № 486861 від 12.11.2002, накладних № 618 від 14.11.2002, № 9 від 07.12.2002.
Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що особа, яка підписалась у накладній про одержання товару, була уповноважена на вчинення відповідної дії від імені відповідача, в той час згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції в тому, що акт звірки (а.с. 9, т. 1) не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.
Відповідно до чинного законодавства акт звірки -це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, розрахунками, тощо. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Відповідна правова позиція викладена також в постанові ВГСУ у справі № 2-11/5956-2006 від 06.12.2006.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що печатка, якою засвідчено підпис представника філії ЗАТ "Крим-Лада" у накладній № 618 від 14.11.2002, та накладній № 9 від 07.12.2002 була виготовлена значно пізніше лише 20.10.2003, що взагалі ставить під сумнів дійсність накладних № 618 від 14.11.2002 та № 9 від 07.12.20025 р. (а.с. 112-115, т.2).
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що відсутність печатки на накладних взагалі не впливає на їх дійсність не спростовує висновку судової колегії про недостатність доказової сили вказаних накладних для обґрунтування заявлених позивачем вимог через недоведеність їх підписання уповноваженою особою.
Судова колегія не бере у якості належного доказу довідку Глухівської ДПІ № 39/23-30323567 (а.с. 50, т. 1), оскільки вона містить інформацію про відпуск товару позивачем на адресу відповідача, але не містить інформації про отримання товару відповідачем від позивача. Зазначена довідка не містить також посилань на документи відповідача, а висновки податкової інспекції ґрунтуються на документах позивача.
Згідно частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Суд першої інстанції зазначив, що не має можливості дослідити книгу придбання товарів відповідача та дати їй належну правову оцінку, оскільки остання була знищена у зв'язку зі спливом строку зберігання документів, встановленого законодавством для документів податкового обліку, що підтверджується у свою чергу копією Акта № 1 від 22.03.2007 (а.с. 116-118, т.2).
Відповідно до Наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року N 41 "Про затвердження Переліку типових документів" з наступними змінами, первинні документи та додатки до них зберігаються на протязі 3 років при умові проведення перевірок контролюючими органами, а у разі виникнення спорів, судових справ -зберігаються до ухвалення остаточного рішення.
Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду по справі 2-19/1413-2006, якою залишено без змін рішення господарського суду АР Крим від 23.10.2006 про відмову у позові ПП "Ремсервіс" до ЗАТ "Крим-Лада" про стягнення 23867,07 грн., прийнята 14 лютого 2007 року (а.с. 64-71, т.2).
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Згідно з ст. 110 ГПК України, касаційна скарга (подання) може бути подана (внесена) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Акт № 1 "Про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню" складений 22 березня 2007 року.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивач сповістив відповідача про касаційне оскарження постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2007, тому у останнього були всі підстави вважати постанову суду від 14.02.2007 остаточною та знищити первинні документи (в тому числі книгу придбання товарів (робіт, послуг)) без порушення вимог Наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року N 41 "Про затвердження Переліку типових документів".
При таких обставинах, вимоги приватного підприємства "Українська верстатобудівна компанія "Салвер", викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Українська верстатобудівна компанія "Салвер" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2008 у справі № 2-15/16319.1-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.В. Волков
І.В. Черткова