Ухвала
Іменем України
02 червня 2008 року
Справа № 2-16/16089-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Плута В.М.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Хміль О.Ю.
за участю представників сторін:
представник позивача, Бойко Сергій Анатолійович, довіреність № 26/7448 від 07.12.07, Відкрите акціонерне товариство "Завод "Фіолент";
представник відповідача, Щербіна Дмитро Сергійович, довіреність № 45/100 від 26.05.07, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;
представник позивача, Шевченко Ганна Анатоліївна, довіреність № 26/246 від 16.01.08, Відкрите акціонерне товариство "Завод "Фіолент";
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 28.03.2008 у справі № 2-16/16089-2007А
за позовом відкритого акціонерного товариства "Завод "Фіолент" (вул. Київська, 34/2,Сімферополь,95017)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання нечинним рішення
Позивач, відкрите акціонерне товариство «Завод «Фіолент», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, про визнання рішення податкового органу від 15.10.2007 р. № 0001562200 про застосування штрафних санкцій у розмірі 8538,78грн. протиправним і нечинним.
Обґрунтування позову полягає в тому, що товар переміщений через митний кордон України 24.02.2007 р. без порушення передбаченого статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порядку, що підтверджується датою відбитку Київської регіональної митниці на товаросупровідних документах. У зв'язку з цим, помилковими є висновки ДПІ щодо неоформлення вантажної митної декларації внаслідок складення протоколу про порушення митних правил та знаходження товару на складі Кримської регіональної митниці станом на 01.07.2007 р., що свідчить про непереміщення товару через митний кордон України.
Доповнивши підстави позовних вимог, позивач вказав, що застосована до нього спірним рішенням пеня не є податковим зобов'язанням, а тому вона не може бути застосована в порядку Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181 - ІІІ від 21.12.2000 р.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 28.03.2008 року у справі № 2-16/16089-2007А позов відкритого акціонерного товариства "Завод "Фіолент" задоволено.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеллянт вважає, що пеня спірним рішенням нарахована позивачу обґрунтовано на підставі податкового, валютного та митного законодавства. Зокрема, датою перетину товаром митного кордону України є дата завершення оформлення вантажно-митної декларації, яка в даному випадку станом на 01.07.2007 р. не була оформлена, що і призвело до нарахування спірної пені. Відповідач, наполягаючи на скасуванні судової постанови, посилався також на Узагальнюючий експертний висновок № 126/85 від 16.04.2002 р., затверджений Головою Ради Інституту держави і права ім. В.М. Корецького від 16.04.2002 р., відповідно до якого моментом закінчення імпортної операції варто вважати випуск у вільне використання, тобто закінченням імпортної операції є дата оформлення імпортної вантажної митної декларації на випуск товару у вільне використання, а не дата оформлення ВМД на тимчасовий ввіз або розміщення товару на митному ліцензійному складі.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 02.06.2008 року, у зв'язку з закінченням повноважень, у складі колегії було замінено суддю Горошко Н.П. на суддю Голика В.С.
В судовому засіданні 02.06.2008 учасники судового розгляду підтримали свої вимоги й заперечення у повному обсязі.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступні обставини.
18.09. - 01.10.2007 р. ДПІ в м. Сімферополі проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Завод «Фіолент»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2006 р. по 30.06.2007 р., під час якої встановлено порушення позивачем вимог статей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94 від 23.09.1994 р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні строків поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом № 0002-2005/К від 21.12.2005 р. з фірмою SPA»(Італія), з простроченням на 114 днів (з 09.03.2007 р. по 30.06.2007 р.).
Як вбачається, вказаний висновок відповідач обґрунтовує тим, що 30.03.2007 р. Кримською регіональною митницею складено протокол № 46/60000/07 від 30.03.2007 р. про порушення митних правил за ст.ст. 340, 355 Митного кодексу України за фактом нез'явлення в митній декларації № 600000001/7/001721 від 27.03.2007 р. точних відомостей про товари, що підлягають декларуванню. Внаслідок цього, станом на 01.07.2007 р. та на момент проведення перевірки товар знаходився на складі Кримської регіональної митниці, вантажна митна декларація не оформлена, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94-ВР від 23.09.1994 р.
За наслідками акту перевірки відповідачем складено акт перевірки № 6404/23-7/14309586 від 08.10.2007 р., який було покладено в основу рішення № 0001562200 від 15.10.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 8538,78 грн. на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Як встановлено, 21.12.2005 р. між ВАТ «Завод «Фіолент»(покупець) та фірмою SPA»(Італія) (продавець) укладений контракт № 0002-2005/К, відповідно до якого продавець взяв на себе зобов'язання поставити позивачу на умовах СРТ - Сімферополь запасні частини (комутаційна плата (релє нового типу), комплект ЗУ з модифікованою програмою, плата АДС 01 для контролера Hexaprom ІІ). Загальна сума контракту складає 8240 євро, у тому числі витрати з доставки через TNT Експрес становлять 320 євро.
На виконання умов контракту, 08.12.2006 р. позивачем здійснено попередню оплату контрагенту за договором в сумі 4944 дол. США, у зв'язку з чим граничний строк надходження імпортного товару становить 08.03.2007р.
Як свідчать відбитки Київської регіональної митниці на товаросупровідних документах "Під митним контролем", товар перетнув митний кордон України 24.02.2007 р.
Як зазначено судом, Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 05.10.2007 р. у справі № 3-5635/07 про порушення митних правил провадження відносно Єрмакова О.В. (декларанта товару ВАТ "Завод "Фіолент") за ст. 340, 355 Митного кодексу України закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а частини до контрольного модуля АТS400, що були вилучені згідно протоколу про порушення митних правил № 46/60000/07 від 30.03.2007 р. і що зберігалися на складі Кримської митниці, повернені.
ВАТ "Завод "Фіолент" проведено митне оформлення і вантаж випущений у вільний обіг, що підтверджується екземпляром ВМД (16.10.2007 р.).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94 - ВР від 23.09.94 р. виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
Статтею 2 даного Закону встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі якщо таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно з ч. 1 статті 4 зазначеного Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1, 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»№ 959 від 16.04.1991 р., моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується або імпортується, від продавця до покупця.
Згідно статті 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.
Отже, враховуючи вищевикладені положення законодавства, дійсно, імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митого (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД, чим спростовуються доводи апелянта.
Пунктом 2 статті 1 Митного кодексу України передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Пунктом 23 статті 1 цього Кодексу «переміщення товарів через митний кордон України»визначається як ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.
Відповідно до статті 43 цього Кодексу товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття «Пропуск товарів через митний кордон України», яке відповідно до п. 35 статті 1 Митного кодексу України означає дозвіл митного органу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Статтею 70 цього Кодексу встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що вантажна митна декларація, згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою КМУ від 09.06.1997 р. № 574, є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів, прийняття якої митницею для оформлення є процедурою попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД, щодо відповідності до вимог, визначених у цьому Положенні, та наданих документів.
Тобто, дійсно, оформлена вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.
Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відбиток штампа «Під митним контролем»(імпорт), виписується провізна відомість у митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем»(імпорт) і особиста номерна печатка (в'їзд) інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався.
У митницю повного оформлення, в зоні діяльності якої розміщується отримувач вантажу, подаються товаросупровідний документ, провізна відомість з відповідними відмітками пропускної митниці і ВМД на вантаж.
У графі "Д" ВМД проставляється відбиток штампа "Під митним контролем" (імпорт), дата якого фіксує момент прийняття вантажу, товаросупровідних документів і ВМД на нього до повного митного оформлення, після закінчення якого в графі "Д" ВМД і на товаросупровідних документах проставляється відтиск його особистої номерної печатки (в'їзд).
Наявність відбитків штампа "Під митним контролем" (імпорт) і особистої номерної печатки митниці повного митного оформлення на товаросупровідних документах і ВМД свідчить про випуск вантажу у вільне використання або переведення вантажу під інший митний режим, який дає право власнику вантажу використовувати його з метою, заявленою у ВМД.
Відповідно до пунктів 4, 5 статті 15 Митного кодексу України термін "пропуск через митний кордон України" означає дозвіл митниці на використання товарів та інших предметів на митній території України або за межами цієї території з метою, заявленою митниці, а вільне використання передбачає розпорядження без митного контролю на митній території України або за ії межами товарами та іншими предметами, пропущеними через митний кордон України.
Як висновок, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Отже, поняття "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України" суд першої інстанції цілком правомірно визнав не тотожними, а такими, які є взаємопов'язаними й обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту.
При цьому, згідно з п.п. 3.2 п. 3 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.11.98 р. N 723, штамп "Під митним контролем" має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль, і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження тощо) без дозволу митниці забороняється. Відбиток штампа проставляється на СМК (міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх заміняють.
Водночас, згідно з п.п. 3.6 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. N 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за N 338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, оплачених резидентом. У разі пред'явлення резидентом ВМД уповноважений банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу, згідно з вимогами постанови КМУ і НБУ від 26.12.95 р. N 1044, тобто належним чином оформленої ВМД.
Вказана позиція відображена в Листі Державної податкової адміністрації № 2868/7/23-5317 від 28.02.2002 р. «Щодо визначення дати імпорту товарів, що застосовується при проведенні перевірок дотримання вимог валютного законодавства», а також обумовлено, що для практичного застосування статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94 ВР від 23.09.94 р. датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного контролю України, що підтверджується певним відбитком штампу на СМК, товаросупровідних документах, що означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов'язковій наявності СМД, оформленої відповідно до вимог п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, яка засвідчує завершення митного контролю і надання митницею дозволу на розпорядження без митного контролю на митній території України або за ії межами товарами, пропущеними через митний кордон України.
Зазначений лист є офіційним роз'ясненням ДПА України положень законодавства з цього приводу, що відповідно до абз. "г, д" п.п. 4.4.2 п. 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. виключає відповідальність платника податків.
Згідно абз. "д" даного пункту не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).
Як вбачається, фактичний перетин митного кордону України відбувся 24.02.2007 р., що підтверджується відбитком Київської митниці на ТNТ - «Під митним контролем», отже, судом вірно встановлено, що позивачем не було допущено прострочення надходження імпортного товару на 114 днів, за що йому спірним рішенням нараховані штрафні санкції.
Судова колегія критично ставиться до посилань апелянта на висновок № 126/85 від 16.04.2002 р., затверджений Головою Ради Інституту держави і права ім. В.М. Корецького від 16.04.2002 р., оскільки даний висновок це висновок науково-правової експертизи щодо моменту закінчення імпортної операції по договорах, які передбачають здійснення розрахунків в іноземній валюті, виконаної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу»на замовлення ДПА у м. Києві, що не стосується предмету спору. Крім того, спірним питанням по даній справі є не момент закінчення імпортної операції, а момент перетину товару через митний кордон України.
Відповідно до ч. 2 статті 71 кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з урахуванням відсутності належних доказів правомірності нарахування ДПІ у м. Сімферополі АР Крим позивачу пені спірними рішеннями, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ВАТ «Завод «Фіолент»є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому не може погодитись з вимогами апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судового рішення без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частиною 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.03.2008 року у справі № 2-16/16089-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.М. Плут
В.С. Голик