Вирок від 14.07.2011 по справі 1-6/11

Справа №: 1-6/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Ковель 14.07.2011

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді -Василюка О.С.,

при секретарі -Шокот С.Т.,

з участю: прокурора -Клімука В.С., Вітрука О.С.,

захисників -ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ковельського міськрайсуду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, заступника директора підприємства «Євростандарт», раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3, ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, підприємця, відбуває покарання в слідчому ізоляторі м. Луцьк Волинської області, раніше судимого : 26 жовтня 2010 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області , з урахуванням Колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 24.12.2010 року за ч. 4 ст. 190, ч.1 ст 209 КК України до 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов”язані із здійсненням організаційно -розпорядчих функцій на строк 2 роки, з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією майна, яке є його власністю;

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України;

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_5, з 19 жовтня по 7 грудня 2007 року виконуючи обов”язки директора Державного підприємства “Волиньторф” Волинської області, а з 7 грудня 2007 року, будучи в законному порядку призначеним директором даного підприємства, здійснюючи функції, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих і адміністративно -господарських обов'язків, тобто будучи службовою особою, умисно, діючи в інтересах ТзОВ “Брифінг-Компані”, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що ДП “Волиньторф” постійно закупляє мішки у виробників з міст Харькова та Житомира, 14 листопада 2007 року уклав договір купівлі -продажу № 257 з фіктивним підприємством ТзОВ “Брифінг - Компані” з м. Києва під керівництвом ОСОБА_7, підписав платіжне доручення № 1568 від 19 листопада 2007 року та перерахував з ДП “Волиньторф” 52 200 гривень на розрахунковий рахунок ТзОВ “Брифінг - Компані”, яке мішки “Біг-Бег” у кількості 1500 штук на суму 52 200 гривень до даного часу на ДП “Волиньторф” не поставило і ці кошти на розрахунковий рахунок ДП “Волиньторф” не повернуло, чим спричинив тяжкі наслідки інтересам держави.

Крім того, 22 листопада 2007 року, за результатами проведеного тендеру, між державним підприємством “Волиньторф” (Покупець) в особі виконуючого обов'язки директора ОСОБА_5, а приватним підприємством “Енергоресурси” (Продавець) в особі директора ОСОБА_6, укладено договір купівлі -продажу № 270 (надалі Договір - 1). Відповідно до п. п. 1.1, 3.3, 4.2 та 11.1 даного договору Продавець приймає на себе обов'язок продати Покупцю продукцію технічного призначення, а саме рейки та скріплення до них, необхідних для монтажу вузької залізничної колії загальною вартістю 1 142 684 гривень 64 копійки, а Покупець здійснює розрахунки на наступних умовах: 50 % - попередня оплата протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку та остаточний розрахунок - 50 % протягом трьох банківських днів з моменту отримання ним партії продукції, кінцевий термін поставки продукції технічного призначення Продавцем Покупцю зазначено 31 грудня 2007 року.

На виконання п. 4.2 умов даного Договору - 1 згідно платіжних доручень № № 193, 194 від 4 грудня 2007 року ДП “Волиньторф” перерахувало на розрахунковий рахунок ПП “Енергоресурси” відповідно 490 529 гривень 39 копійок та 80 812 гривень 93 копійки, а всього 571 342 гривень 32 копійок, як 50 % попередньої оплати, згідно рахунків -фактур № СФ-0098/2 від 29 листопада 2007 року на суму 981 058 гривень 78 копійок та № 00092 від 27 листопада 2007 року на суму 161 625 гривень 86 копійок, які виставило ПП “Енергоресурси”.

Згідно видаткової накладної № РН-50 від 5 грудня 2007 року, на виконання п. 4.2 Договору - 1, ПП “Енергоресурси” поставило на ДП “Волиньторф” продукцію технічного призначення на суму 802 522 гривень 79 копійок, а ДП “Волиньторф” платіжними дорученнями № 195 від 6 грудня 2007 року та № 199 від 19 грудня 2007 року перерахувало 327 684 гривень 83 копійки і 62 074 гривень 99 копійок, а всього 389 759 гривень 82 копійок, на розрахунковий рахунок ПП “Енергоресурси”.

В подальшому директор ПП “Енергоресурси” підсудний ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в особистих інтересах, надав у бухгалтерію ДП “Волиньторф” видаткову накладну № РН-59 від 24 грудня 2007 року, згідно якої ПП “Енергоресурси” нібито поставило на ДП “Волиньторф”, передбачену Договором - 1, продукцію технічного призначення на суму 339 140 гривень 59 копійок, хоча достовірно знав, що усієї продукції, яка була вказана у даній видатковій накладній, а саме підкладки до рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556 гривень 22 копійки ПП “Енергоресурси” на ДП “Волиньторф” фактично не поставило.

25 грудня 2007 року підсудний ОСОБА_5умисно, діючи в інтересах ПП “Енергоресурси”, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в інтересах комерційної структури ПП “Енергоресурси”, достовірно знаючи що дане підприємство усієї продукції, що була вказана у видатковій накладній № РН-59 від 24 грудня 2007 року, а саме підкладки до рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556 гривень 22 копійки, на ДП “Волиньторф” не поставило, особисто підписав платіжне доручення № 207 від 25 грудня 2007 року, дав незаконну вказівку заступнику директора ДП “Волиньторф” по капітальному будівництву ОСОБА_8 перерахувати бюджетні кошти, скласти платіжне доручення № 207 від 25 грудня 2007 року, в якому призначення платежу зазначити як доплату приватному підприємству “Енергоресурси” бюджетних коштів у сумі 180 561 гривень 24 копійки за скріплення до рейок, згідно видаткової накладної № РН-59 від 24 грудня 2007 року.

В подальшому підсудний ОСОБА_5 умисно, з метою безпосередньої розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, діючи в інтересах комерційної структури ПП “Енергоресурси”, достовірно знаючи, що приватне підприємство “Енергоресурси” підкладки до рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556 гривень 22 копійки, згідно видаткової накладної № РН-59 від 24 грудня 2007 року на ДП “Волиньторф” не поставило, особисто підписав платіжне доручення № 207 від 25 грудня 2007 року та дав незаконну вказівку заступнику директора ДП “Волиньторф” по капітальному будівництву ОСОБА_8 перерахувати бюджетні кошти у сумі 180 561 гривень 24 копійки на розрахунковий рахунок ПП “Енергоресурси” , хоча фактично підкладки до рейки Р -24 в кількості 17,869 тонн на ДП “Волиньторф” поставлені не були.

На підставі даного платіжного доручення, підписаного ОСОБА_5, управлінням державного казначейства у Маневицькому районі 26 грудня 2007 року безпідставно перераховано бюджетні кошти у сумі 180 561 гривень 24 копійки на розрахунковий рахунок ПП “Енергоресурси”, що відкритий у АКІБ «УкрСиббанк».

Крім того, підсудний ОСОБА_5 виконуючи обов”язки директора та будучи директором Державного підприємства “Волиньторф”, здійснюючи функції, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих і адміністративно -господарських обов'язків, тобто будучи службовою особою, з метою розтрати та привласнення державних коштів повторно, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах та інтересах комерційної структури -приватного підприємства “Торгово-промислова фірма “Легенда”, засновником і власником якої являється він сам, достовірно знаючи, що ПП “ТПФ “Легенда” розробляти логотип, виготовляти зразки спецодягу з нанесеними логотипами для ДП “Волиньторф” виготовляти не буде, оскільки ніколи не мало для цього технічних можливостей, а також найманих працівників відповідної спеціальності, 28 листопада 2007 року уклав договір № 16 (надалі Договор -3) з директором ПП “ТПФ “Легенда”ОСОБА_9, хоча фактично він ніколи директором ПП “ТПФ “Легенда” не був, так як станом на 28 листопада 2007 року директором даного підприємства був він сам, ОСОБА_5.

Згідно умов п. п. 1, 2 даного договору ПП “ТПФ “Легенда” зобов'язувалось на 25 000 гривень розробити логотип для ДП “Волиньторф”; погодити виконання логотипу з можливістю нанесення його на спецодяг всіх типів; виготовити зразки спецодягу з нанесеними логотипами (костюм х/б, комбінезон, куртка утеплена), а ДП “Волиньторф” зобов'язане було здійснити оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП “ТПФ “Легенда” на умовах 100 % передоплати, а остання після її отримання зобов'язана була у строк не пізніше ніж 1 травня 2008 року поставити експериментальну партію спецодягу з логотипом.

В подальшому підсудний ОСОБА_5 умисно, з метою безпосередньої розтрати та привласнення державних коштів, повторно, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, в особистих інтересах та інтересах комерційної структури -приватного підприємства “Торгово-промислова фірма “Легенда”, достовірно знаючи, що будь-яких робіт дана фірма для ДП “Волиньторф” виконувати не буде, платіжним дорученням № 1584 від 28 листопада 2007 року безпідставно, під уявну угоду, перерахував кошти очолюваного ним державного підприємства у розмірі 25 000 гривень на розрахунковий рахунок № 2600630121163 ПП “ТПФ “Легенда”, що відкритий у філії “Відділення Промінвестбанку” в м. Нововолинськ Волинської області.

Після цього підсудний ОСОБА_5, одночасно будучи директор ДП “Волиньторф”, засновником та власником приватного підприємства “Будівельна компанія “Профіт” та приватним підприємцем - фізичною особою, з метою привласнення коштів в сумі 25 000 гривень, які надійшли від ДП “Волиньторф” на розрахунковий рахунок ПП “ТПФ “Легенда” частину з цих коштів, а саме 23 350 гривень 29 листопада 2007 року зняв з розрахункового рахунку № 2600630121163 ПП “ТПФ “Легенда” та перерахував на свій розрахунковий рахунок № НОМЕР_2, що відкритий ним, як приватним підприємцем у філії “Відділення Промінвестбанку” в м. Нововолинськ Волинської області, з яких 5 880 гривень зняв готівкою, а 1 377 гривень 10 грудня 2007 року перерахував на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 ПП “БК “Профіт”, що відкритий у філії “Відділення Промінвестбанку” в м. Нововолинськ Волинської області.

Крім того, підсуднийОСОБА_5, будучи директором Державного підприємства “Волиньторф”, здійснюючи функції, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих і адміністративно -господарських обов'язків, тобто будучи службовою особою, з метою розтрати та привласнення державних коштів повторно, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах та інтересах комерційної структури -приватного підприємства “Торгово-промислова фірма “Легенда”, засновником і власником якої являється він сам, достовірно знаючи, що ПП “ТПФ “Легенда” перемотувати електродвигуни для ДП “Волиньторф” не буде, оскільки ніколи не мала для цього технічних можливостей, а також найманих працівників відповідної спеціальності, 10 грудня 2007 року уклав договор № 3 з директором ПП “ТПФ “Легенда” ОСОБА_9, хоча фактично він ніколи директором ПП “ТПФ “Легенда” не був, так як станом на 10 грудня 2007 року директором даного підприємства був він сам, ОСОБА_5.

Згідно умов п. п. 1, 2 даного договору і наданого замовлення ПП “ТПФ “Легенда” зобов'язувалось на 6 960 гривень здійснити перемотку електродвигунів для ДП “Волиньторф”; а ДП “Волиньторф” зобов'язане було здійснити оплату робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП “ТПФ “Легенда” на умовах 100 % передоплати, а остання після її отримання зобов'язана була у строк не пізніше ніж 1 травня 2008 року виконати, передбачені договором роботи, і повідомити про це ДП “Волиньторф”.

В подальшому підсудний ОСОБА_5 умисно, з метою безпосередньої розтрати та привласнення державних коштів, повторно, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, в особистих інтересах та інтересах комерційної структури -приватного підприємства “Торгово-промислова фірма “Легенда”, достовірно знаючи, що будь-яких робіт дана фірма для ДП “Волиньторф” виконувати не буде, платіжним дорученням № 1667 від 19 грудня 2007 року безпідставно, під уявну угоду, перерахував кошти, очолюваного ним державного підприємства, у розмірі 6 960 гривень на розрахунковий рахунок № 2600630121163 ПП “ТПФ “Легенда”, що відкритий у філії “Відділення Промінвестбанку” в м. Нововолинськ Волинської області.

Після цього підсудний ОСОБА_5, одночасно будучи директор ДП “Волиньторф” та власником приватного підприємства “Будівельна компанія “Профіт”, з метою привласнення коштів в сумі 6 960 гривень, які надійшли від ДП “Волиньторф” на розрахунковий рахунок ПП “ТПФ “Легенда”, 19 грудня 2007 року з розрахункового рахунку № 2600630121163 ПП “ТПФ “Легенда” перерахував цю суму на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 ПП “БК “Профіт”, що відкритий у філії “Відділення Промінвестбанку” в м. Нововолинськ Волинської області, які цього ж дня особисто зняв і привласнив.

Згідно умов п. п. 1, 3 даної фіктивної угоди ОСОБА_10 нібито зобов'язувався виконати дії по пошуку та оренді складських приміщень, організації збуту, рекламування продукції ДП “Волиньторф», зокрема, здійснити пошук складських приміщень для продукції підприємства у Луцькому, Рожищанському, Ківерцівському, Горохівському та Любомльському районах, перевірити вірність документів, необхідних для оренди складських приміщень, організувати збут продукції, систему та форми оплати за продукцію та здійснити рекламування продукції в інтересах ДП “Волиньторф”. В угоді № 1/07 від 26 грудня 2007 року строки виконання робіт ОСОБА_10 та їх вартість не зазначені.

В подальшому підсудний ОСОБА_5умисно, з метою розтрати та привласнення державних коштів, повторно, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах, достовірно знаючи, що угода № 1/07 від 26 грудня 2007 року є фіктивною та будь-які роботи по її виконанню ОСОБА_10 наміру виконувати не мав та не виконував, склав завідомо неправдивий документ -акт виконаних робіт № 1/07 від 31 грудня 2007 року по виконанню даної фіктивної угоди, в який вніс завідомо неправдиві відомості, вказавши що виконавцем - приватним підприємцем ОСОБА_10 надано послуги на суму 10 000 гривень і підприємство до нього претензій немає. Акт виконаних робіт № 1/07 від 31 грудня 2007 року особисто підписав та завірив печаткою ДП “Волиньторф” сам ОСОБА_5.

Після цього підсудний ОСОБА_5 умисно, згідно фіктивного акту виконаних робіт № 1/07 від 31 грудня 2007 року, платіжним доручення № 1725 від 27 грудня 2007 року безпідставно, під уявну угоду, перерахував 10 000 гривень на розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 приватного підприємця ОСОБА_10, що відкритий у відділенні № 323 АКІБ «УкрСиббанк»м. Луцька. ОСОБА_10, який одночасно працював на посаді менеджера з продажу пластикових вікон в приватному підприємстві “Будівельна компанія “Профіт”, засновником та власником якого є ОСОБА_5, 29 грудня 2007 року особисто зняв кошти зі свого розрахункового рахунку в сумі 9850 гривень, які надійшли від державного підприємства “Волиньторф” та передавОСОБА_5, з яких останній передав йому 1000 гривень, як винагороду за проведену роботу до Нового Року, а решту грошей в сумі 8850 гривень привласнив.

Згідно умов п. п. 1, 3 даної фіктивної угоди ОСОБА_10 нібито зобов'язувався виконати дії по пошуку та оренді складських приміщень, організації збуту, рекламування продукції ДП “Волиньторф», зокрема, здійснити пошук складських приміщень для продукції підприємства у Шацькому районі, перевірити вірність документів, необхідних для оренди складських приміщень, організувати збут продукції, систему та форми оплати за продукцію та здійснити рекламування продукції в інтересах ДП “Волиньторф” та відкрити склад в смт.Любомль,вул.Червоної Армії,138. В угоді № 1/08 від 8 січня 2008 року строки виконання робіт ОСОБА_10 та їх вартість не зазначені.

В подальшому підсуднийОСОБА_5., достовірно знаючи, що угода № 1/08 від 10 січня 2008 року є фіктивною та будь-які роботи по її виконанню ОСОБА_10 наміру виконувати не мав та не виконував, склав завідомо неправдивий документ -акт виконаних робіт № 1/08 від 18 січня 2008 року по виконанню даної фіктивної угоди, в який вніс завідомо неправдиві відомості, вказавши що виконавцем - приватним підприємцем ОСОБА_10 обладнано склад у смт. Любомль, надано послуги на суму 10 000 гривень і підприємство до нього претензій немає. Акт виконаних робіт № 1/08 від 18 січня 2008 року особисто підписав та завірив печаткою ДП “Волиньторф” сам ОСОБА_5.

Після цього підсудний ОСОБА_5 умисно, згідно фіктивного акту виконаних робіт № 1/08 від 18 січня 2008 року, платіжним доручення № 36 від 18 січня 2008 року безпідставно, під уявну угоду, перерахував 10 000 гривень на розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 приватного підприємця ОСОБА_10, що відкритий у відділенні № 323 АКІБ «УкрСиббанк»м. Луцька. ОСОБА_10, який одночасно працював на посаді менеджера з продажу пластикових вікон в приватному підприємстві “Будівельна компанія “Профіт”, засновником та власником якого є ОСОБА_5, 22 січня 2008 року особисто зняв кошти зі свого розрахункового рахунку в сумі 9 900 гривень, які надійшли від державного підприємства “Волиньторф” та передавОСОБА_5., з яких останній передав йому 100 гривень, як винагороду за проведену роботу, а решту грошей в сумі 9 800 гривень привласнив.

Крім того, підсуднийОСОБА_5., будучи директором Державного підприємства “Волиньторф”, здійснюючи функції, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих і адміністративно -господарських обов'язків, тобто будучи службовою особою, з метою розтрати та привласнення державних коштів повторно, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах склав з ОСОБА_10 фіктивний документ -договір купівлі -продажу № 8 від 14 червня 2008 року.

Згідно умов п. п. 1 - 3 даного договору ПП ОСОБА_10 зобов'язувався передати у власність ДП “Волиньторф” 10 штук залізобетонних балок довжиною 12 метрів кожна на суму 65 000 гривень, а ДП “Волиньторф” здійснити оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_10 на умовах 100 % передоплати, а останній після отримання 100 % передоплати у строк не пізніше, ніж за 30 календарних днів передати ДП “Волиньторф” товар згідно умов договору із сертифікатом якості.

В подальшому підсуднийОСОБА_5., достовірно знаючи, що ПП ОСОБА_10 10 штук залізобетонних балок довжиною 12 метрів кожна на суму 65 000 гривень на ДП “Волиньторф” наміру поставляти не мав, платіжним дорученням № 703 від 8 липня 2008 року безпідставно, під уявну угоду, перерахував кошти, очолюваного ним державного підприємства, у розмірі 25 000 гривень на розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 приватного підприємцяОСОБА_10., що відкритий у відділенні № 323 АКІБ «УкрСиббанку»м. Луцька.

Після цього приватний підприємець ОСОБА_10, який на той час уже працював начальником відділу збуту ДП “Волиньторф”, 9 липня 2008 року особисто зняв зі свого розрахункового рахунку кошти в сумі 24700 гривень, які надійшли від державного підприємства “Волиньторф”, та усю суму передавОСОБА_5, яку той привласнив.

Так, підсудний ОСОБА_5 підписав офіційний документ - платіжне доручення № 207 від 25 грудня 2007 року, в якому призначення платежу зазначено - доплата приватному підприємству “Енергоресурси” бюджетних коштів у сумі 180 561 гривень 24 копійки за скріплення до рейок згідно видаткової накладної № РН-59 від 24 грудня 2007 року, хоча достовірно знав, що дане підприємство не поставило на ДП “Волиньторф” усієї продукції, що була вказана у даній видатковій накладній, а саме не поставило скріплення до рейок - підкладки Р-24, в кількості 17,869 тонн на суму 179 556 гривень 22 копійки.

На підставі даного фіктивного платіжного доручення № 207 від 25 грудня 2007 року, управлінням державного казначейства у Маневицькому районі 26 грудня 2007 року безпідставно перераховано бюджетні кошти у сумі 180 561 гривень 24 копійки на розрахунковий рахунок ПП “Енергоресурси”, чим державним інтересам заподіяно тяжкі наслідки.

Крім того, підсудний ОСОБА_5 склав завідомо неправдиві офіційні документи -угоду № 1/07 від 26. грудня 2007 року про надання послуг та акт виконаних робіт № 1/07 від 31 грудня 2007 року згідно даної угоди.

Підсудний ОСОБА_5, отримавши від приватного підприємця ОСОБА_10 чисті аркуші паперу формату А-4, які перед цимОСОБА_10, на його прохання, підписав та завірив своєю печаткою, без відому останнього, склав на даних аркушах завідомо неправдивий офіційний документ - угоду № 1/07 від 26 грудня 2007 року між директором ДП “Волиньторф” та ППОСОБА_10., згідно умов якої ОСОБА_10 зобов'язувався нібито виконати дії по пошуку та оренді складських приміщень, організації збуту, рекламуванні продукції підприємства, хоча достовірно знав, що ОСОБА_10 умов даної угоди виконувати не буде. Угоду № 1/07 від 26 грудня 2007 року особисто власноручно підписав та завірив печаткою ДП “Волиньторф” сам ОСОБА_5.

Таким же шляхом і способом підсудний ОСОБА_5, без відому ОСОБА_10, склав, підписав та завірив печаткою ДП “Волиньторф”, на виконання угоди № 1/07 від 26 грудня 2007 року, завідомо неправдивий офіційний документ - акт виконаних робіт № 1/07 від 31 грудня 2007 року , в який було внесено завідомо неправдиві відомості, зокрема, що виконавцем - приватним підприємцем ОСОБА_10 надано підприємству послуги згідно цієї угоди на суму 10 000 гривень і що у замовника - ДП “Волиньторф” до виконавця робіт ОСОБА_10 претензій немає. При цьому ОСОБА_5 достовірно знав, що фактично будь-які роботи які вказані в цьому акті виконаних робіт, ОСОБА_10 не виконував і вони не виконані.

На підставі цих фіктивних: угоди про надання послуг та акту виконаних робіт ОСОБА_5 безпідставно перерахував державні кошти ДП “Волиньторф” у сумі 10 000 гривень на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_10.

Підсудний ОСОБА_5 повторно склав завідомо неправдиві офіційні документи: угоду № 1/08 від 8 січня 2008 року про надання послуг та акт виконаних робіт № 1/08 від 18 січня 2008 року на виконання цієї угоди.

Він, отримавши від приватного підприємця ОСОБА_10 чисті аркуші паперу формату А-4, які перед цим ОСОБА_10, на його прохання, підписав та завірив своєю печаткою, без відому останнього, склав на даних аркушах завідомо неправдивий офіційний документ - угоду № 1/08 від 8 січня 2008 року між директором ДП “Волиньторф” та ППОСОБА_10., згідно умов якої ОСОБА_10 зобов'язувався нібито виконати дії по пошуку та оренді складських приміщень, організації збуту, рекламуванні продукції підприємства та відкрити склад в АДРЕСА_3, хоча достовірно знав, що ОСОБА_10 умов даної угоди виконувати не буде. Угоду № 1/08 від 8 січня 2008 року особисто власноручно підписав та завірив печаткою ДП “Волиньторф” сам ОСОБА_5.

Таким же шляхом і способом підсудний ОСОБА_5, без відомуОСОБА_10., склав, підписав та завірив печаткою ДП “Волиньторф”, на виконання угоди № 1/08 від 8 січня 2008 року, завідомо неправдивий офіційний документ -акт виконаних робіт № 1/08 від 18 січня 2008 року , в який було внесено завідомо неправдиві відомості, зокрема, що виконавцем - приватним підприємцем ОСОБА_10 облащтовано склад у смт. Любомль, надано підприємству послуги згідно цієї угоди на суму 10 000 гривень і що у замовника - ДП “Волиньторф” до виконавця робіт ОСОБА_10 претензій немає. При цьому ОСОБА_5 достовірно знав, що фактично будь-які роботи які вказані в цьому акті виконаних робіт, ОСОБА_10не виконував і вони не виконані.

Крім того, підсудний ОСОБА_5 14 червня 2008 року повторно склав завідомо неправдивий офіційний документ -договір купівлі -продажу № 8.

Він, отримавши від приватного підприємця ОСОБА_10 чисті аркуші паперу формату А-4, які перед цимОСОБА_10, на його прохання, підписав та завірив своєю печаткою, без відому останнього, склав на даних аркушах завідомо неправдивий офіційний документ -договір купівлі -продажу № 8 від 14 червня 2008 року між директором ДП “Волиньторф” та ПП ОСОБА_10, згідно умов якого ОСОБА_10 зобов'язувався передати у власність ДП “Волиньторф” 10 штук залізобетонних балок довжиною 12 метрів кожна на суму 65 000 гривень, а підприємство здійснити оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_10 на умовах 100 % передоплати, а останній зобов”язаний був після отримання коштів у строк не пізніше ніж 30 календарних днів передати підприємству товар згідно умов договору із сертифікатом якості. ОСОБА_5 достовірно знав, що ОСОБА_10 умов даного договору виконувати не буде і не виконав, але особисто власноручно його підписав та завірив печаткою ДП “Волиньторф”.

На підставі фіктивного договору купівлі -продажу № 8 від 14 червня 2008 року, ОСОБА_5 безпідставно перерахував державні кошти ДП “Волиньторф” у сумі 25 000 гривень на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_10.

Також встановлено, що 18 червня 2008 року між ДП «Волиньторф»та приватним підприємцем ОСОБА_14 укладено договір за № 164, згідно якого підприємець зобов'язався поставити прогони будівельні довжиною 12 метрів в кількості 3 штук на загальну суму 20910,00 гривень. Відповідно до платіжного доручення № 610 від 20 червня 2008 року кошти в сумі 20910,00 грн. були перераховані ДП «Волиньторф»на рахунок підприємця. Згідно умов договору № 164 продавець зобов'язаний після отримання передоплати у строк не пізніше ніж за 30 календарних днів поставити товар.

Крім цього, згідно платіжного доручення № 961 від 20 серпня 2008 року ДП «Волиньторф» перераховано кошти в сумі 10000 гривень на рахунок підприємця ОСОБА_15, в якості оплати за прогони будівельні. За вказівкою директора ДП «Волиньторф»ОСОБА_5 оплата здійснена нібито на підставі рахунку № 1 від 15.08.2008 року, який фактично в ДП «Волиньторф»від підприємця ОСОБА_15 не надходив. Договір між ДП «Волиньторф» та підприємцем ОСОБА_15, відповідно до якого проводилося б постачання прогонів будівельних не укладався.

Згідно матеріалів справи ні підприємець ОСОБА_14 ні підприємець ОСОБА_15 намір поставляти в ДП «Волиньторф»прогони будівельні, за які проведено оплату не мали, домовленості між підприємцями та посадовими особами ДП «Волиньторф» про постачання на підприємство будівельних матеріалів не було.

Операції по укладенню договору № 164 від 18 червня 2008 року із використанням реквізитів підприємця ОСОБА_14. а також надання номера рахунка підприємця ОСОБА_15 проводив житель м. Луцьк ОСОБА_16, між яким та колишнім директором ДП «Волиньторф»ОСОБА_5 виникла усна домовленість про постачання на підприємство прогонів будівельних.

Постачання будівельних матеріалів в ДП «Волиньторф»підприємцями ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також громадянином ОСОБА_16 не здійснено.

Таким чином, директор ДП «Волиньторф»ОСОБА_5 зловживаючи службовим становищем, достовірно знаючи, що підприємці ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не мали намір поставляти на підприємство прогони будівельні, безпідставно дав вказівку перерахувати на рахунки вказаних підприємців кошти в сумі 20910,00 гривень та 10000,00 гривень, чим вчинив розтрату державних коштів ДП «Волиньторф»у сумі 30910,00 грн..

Також встановлено, що серпні 2008 року директор ДП «Волиньторф» ОСОБА_5 уклав усну угоду із підприємцем ОСОБА_17, жителем АДРЕСА_4 Згідно домовленості, що виникла між ними, підприємство мало поставити підприємцю торфобрикет в кількості 220 тон на суму 76724,80 грн. та власним транспортом перевезти на прикордонні застави Луцького прикордонного загону.

20.08.2008 року за вказівкою директора ОСОБА_5 був підготовлений проект договору між ДП «Волиньторф»та ПП ОСОБА_17 Даний проект договору зареєстрований в журналі реєстрації договорів ДП «Волиньторф»за 2008 рік за номером 229 а. Ціна брикетів торф'яних була сформована з врахуванням транспортних витрат до кожної конкретної прикордонної застави, згідно з рознарядками, наданими ОСОБА_17

Проект договору був наданий для підпису ОСОБА_5, який договір до ДП «Волиньторф» не повернув.

1-3 вересня 2008 року ДП «Волиньторф»здійснило поставку брикетів торф'яних в кількості 208,5 тонн на суму 76724,80 грн. до застав Луцького прикордонного загону. Постачання брикетів здійснювалось за особистою вказівкою ОСОБА_5.

Відповідно до рахунків -фактур поставка брикетів проводилась в наступні прикордонні застави: рахунок -фактура № 930 від 1.09.2008 року «Піща», рахунок -фактура № 931 від 1.09.2008 року «Пулемець», рахунок -фактура № 932 від 1.09.2008 року «Переброди», рахунок -фактура № 933 від 1.09.2008 року «Удрицьк», рахунок -фактура № 934 від 1.09.2008 року «Вичівка», рахунок -фактура № 938 від 2.09.2008 року «Піща», рахунок -фактура № 939 від 2.09.2008 року «Пулемець», рахунок -фактура № 940 від 2.09.2008 року «Пулемець», рахунок -фактура № 942 від 3.09.2008 року «Тур», рахунок -фактура № 943 від 3.09.2008 року «Дольськ», рахунок -фактура № 944 від 3.09.2008 року «Ветли», рахунок -фактура № 945 від 3.09.2008 року «Дубровиця», рахунок -фактура № 946 від 3.09.2008 року «Прикладники», рахунок -фактура № 947 від 3.09.2008 року «Заболоття».

Довіреність на право одержання вказаного торфобрикету гр. ОСОБА_17, виписана від імені ПП ОСОБА_17, серії ЯЗЯ № 642843 від 1 вересня 2008 року.

Розрахунок із ДП «Волиньторф»за одержаний торфобрикет мав провести підприємець ОСОБА_17, який перерахував кошти, згідно номера рахунка даного директором ДП «Волиньторф»ОСОБА_5.

Згідно інформації, наданої ДП «Волиньторф» за даними бухгалтерського обліку, станом на 23.02.2010 року заборгованість ПП ОСОБА_17 перед ДП «Волиньторф»складає 76724,80 грн.

Підсудний ОСОБА_6, перебуваючи на посаді директора ПП “Енергоресурси”, здійснюючи функції, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих і адміністративно -господарських обов'язків, тобто будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, умисно, з корисливих мотивів, діючи в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб спричинив охоронюваним законом державним інтересам тяжкі наслідки.

Так, 22 листопада 2007 року, за результатами проведеного тендеру, між приватним підприємством “Енергоресурси” (Продавець) в особі директора ОСОБА_6 та державним підприємством “Волиньторф” (Покупець) в особі виконуючого обов'язки директора ОСОБА_5 укладено договір купівлі -продажу № 270 від 22 листопада 2007 року (надалі Договір -1).

Відповідно до п. п. 1.1, 3.3, 4.2 та 11.1 даного договору Продавець приймає на себе обов'язок продати Покупцю продукцію технічного призначення, а саме рейки та скріплення до них, необхідних для монтажу вузької залізничної колії; загальна вартість продукції становить 1 142 684 гривень 64 копійки. Розрахунки Покупцем здійснюються на наступних умовах: 50 % - попередня оплата протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку та остаточний розрахунок - 50 % протягом трьох банківських днів з моменту отримання партії продукції Покупцем. Кінцевий термін поставки продукції технічного призначення сторонами встановлено 31 грудня 2007 року.

Закупівля рейок та скріплень до них Державним підприємством “Волиньторф” по Договору -1 здійснювалась за кошти, які виділялись підприємству на 2007 з Державного бюджету по загальному фонду, згідно коду програмної класифікації видатків 1301100 “Державна підтримка підприємств з видобутку кам'яного вугілля, лігніту, і торфу на будівництво, технічне переоснащення та капітальний ремонт гірничошахтного обладнання”, та коду економічної класифікації видатків 2410 “Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)”.

На виконання п. 4.2 умов даного Договору - 1 згідно платіжних доручень № № 193, 194 від 4 грудня 2007 року ДП “Волиньторф” перерахувало на розрахунковий рахунок ПП “Енергоресурси” відповідно 490 529 гривень 39 копійок та 80 812 гривень 93 копійки, а всього 571 342 гривень 32 копійки, як 50 % попередньої оплати, згідно рахунків -фактур № СФ-0098/2 від 29 листопада 2007 року на суму 981 058 гривень 78 копійок та № 00092 від 27 листопада 2007 року на суму 161 625 гривень 86 копійок, які виставило ПП “Енергоресурси”.

Згідно видаткової накладної № РН-50 від 5 грудня 2007 року, на виконання п. 4.2 Договору - 1, ПП “Енергоресурси” поставило на ДП “Волиньторф” продукцію технічного призначення на суму 802 522 гривень 79 копійок, а ДП “Волиньторф” платіжними дорученнями № 195 від 6 грудня 2007 року та № 199 від 19 грудня 2007 року перерахувало відповідно 327 684 гривень 83 копійки і 62 074 гривень 99 копійок, а всього 389 759 гривень 82 копійки, на розрахунковий рахунок ПП “Енергоресурси”.

Підсудний ОСОБА_6, діючи в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби наприкінці грудня 2007 року надав у бухгалтерію ДП “Волиньторф” видаткову накладну № РН-59 від 24 грудня 2007 року, згідно якої ПП “Енергоресурси” нібито поставило на ДП “Волиньторф” продукцію технічного призначення, передбачену Договором - 1 на суму 339 140 гривень 59 копійок, хоча достовірно знав, що усієї продукції, яка була вказана у даній видатковій накладній, а саме підкладки до рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556 гривень 22 копійки, ПП “Енергоресурси” на ДП “Волиньторф” фактично не поставило.

На підставі поданої ОСОБА_6 видаткової накладної № РН-59 від 24 грудня 2007 року, бухгалтерією ДП “Волиньторф” складено платіжне доручення № 207 від 25 грудня 2007 року, в якому призначення платежу зазначено, що бюджетні кошти у сумі 180 561 гривень 24 копійки перераховуються як доплата за скріплення до рейок, які отримані згідно видаткової накладної № РН-59 від 24 грудня 2007 року. Таким чином директором ДП “Волиньторф” ОСОБА_5 безпідставно перераховано 180 561 гривень 24 копійки на розрахунковий рахунок ПП “Енергоресурси”.

Після цього підсуднийОСОБА_3., зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, не виконавши до кінця умов договору та не поставивши в повному об'ємі усієї продукції, що була вказана у видатковій накладній № РН-59 від 24 грудня 2007 року, а саме підкладки до рейки Р -24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556 гривень 22 копійки, які 26 грудня 2007 року надійшли від ДП “Волиньторф” витратив наступним чином. Частину з них, а саме понад 100 тисяч гривень зняв готівкою через директора ТзОВ “ДАТ7” і директора ПФ “Прополіс” ОСОБА_18та передав їх ОСОБА_19, а іншу частину коштів -приблизно 80 тисяч гривень витратив на господарські потреби свого підприємства “Енергоресурси”.

Крім того, підсудний ОСОБА_6, перебуваючи на посаді директора ПП “Енергоресурси”, здійснюючи функції, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих і адміністративно -господарських обов'язків, тобто будучи службовою особою, вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки при наступних обставинах.

Підсудний ОСОБА_6 достовірно знаючи, що усієї продукції згідно Договору - 1, а саме підкладки до рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556 гривень 22 копійки ПП “Енергоресурси” на ДП “Волиньторф” фактично не поставило, особисто підписав і завірив печаткою ПП “Енергоресурси” офіційні документи: видаткову накладну № 68 від 23 вересня 2008 року, згідно якої 23 вересня 2008 року ПП “Енергоресурси” нібито поставило на ДП “Волиньторф” підкладку рейки Р-24 в кількості 10,869 тонн на суму 109 216 гривень 89 копійок та видаткову накладну № 71 від 10 жовтня 2008 року, згідно якої 10 жовтня 2008 року ПП “Енергоресурси” нібито знову поставило на ДП “Волиньторф” підкладку рейки Р-24 в кількості 5,335 тонн на суму 53 608 гривень 62 копійки та видаткову накладну № 73 від 17 жовтня 2008 року, згідно якої 17 жовтня 2008 року ПП “Енергоресурси” нібито поставило на ДП “Волиньторф” підкладку рейки Р-24 в кількості 1,665 тонн на суму 16 730 гривень 70 копійок.

Підсудний ОСОБА_5 своєї винуватості в інкримінованих йому злочинах визнав частково, показав, що він з 19 жовтня по 7 грудня 2007 року виконував обов”язки директора Державного підприємства “Волиньторф”, а з 7 грудня 2007 року розпорядженням Міністра вугільної промисловості України в законному порядку був призначений директором даного підприємства. В силу своїх службових обов'язків здійснював функції, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих і адміністративно -господарських обов'язків, тобто був службовою особою, являвся головним розпорядником бюджетних коштів, які виділялись на 2007 рік державному підприємству “Волиньторф” з Державного бюджету по загальному фонду, згідно коду програмної класифікації видатків 1301100 “Державна підтримка підприємств з видобутку кам'яного вугілля, лігніту, і торфу на будівництво, технічне переоснащення та капітальний ремонт гірничошахтного обладнання”, згідно коду економічної класифікації видатків 2410 “Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)”.

Договір купівлі -продажу № 270 від 22 листопада 2007 між ДП “Волиньторф” та ПП “Енергоресурси” на купівлю продукції технічного призначення був укладений на основі проведеного тендеру і оформлений відповідно тендерної документації. Договір складає тендерний комітет і всі умови договору оговорюються тендерним комітетом. Він не є і не був членом тендерного комітету, а тому вплинути на процедуру проведення тендеру та умови договору не мав можливості. Після перевірки документації тендерним комітетом і ним самим, він в присутності члена тендерного комітету ОСОБА_8.і представника ПП “Енергоресурси”, не виключає що ним бувОСОБА_3., підписав договір, оскільки умови договору його, як директора підприємства, абсолютно влаштовували. Після підписання договору, згідно його п. 4.2, двома платіжними дорученнями № № 193 і 194 від 4 грудня 2007 було перераховано ПП “Енергоресурси” відповідно 490 529 гривень 39 копійок і 80 812 гривень 93 копійки, що становило 50 % попередньої оплати. Оплата була проведена рахунками -фактурами № СФ-00092 від 27 листопада 2007 року на суму 161 625 гривень 86 копійок та № СФ-0098/2 від 2 листопада 2007 року на суму 981 058 гривень 78 копійок.

Після попередньої оплати, згідно видаткової накладної № РН-50 5 грудня 2007 року був поставлений товар на ДП “Волиньторф” від ПП “Енергоресурси” на суму 802 522 гривень 79 копійок, що на 230 000 гривень більше ніж було зроблено попередню оплату. Така позиція Продавця його влаштовувала і він вирішив продовжувати з ним свою співпрацю.

6 та 19 грудня 2007 року ДП “Волинньторф” платіжними дорученнями № № 195 та 199 на рахунок ПП “Енергоресурси” було знову перераховано відповідно 327 684 гривень 83 копійки та 62 074 гривень 99 копійок, а приватне підприємство, згідно видаткової накладної № РН-59, поставило на їх адресу продукції на суму 339 140 гривень 59 копійок, чим повністю був закритий контракт на поставку продукції. Підтвердженням отримання продукції ДП “Волиньторф” від ПП “Енергоресурси” на суму 339 140 гривень 59 копійок, було те, що матеріально -відповідальна особа ОСОБА_20, згідно доручення, прийняв товар і розписався у накладній № РН-59 від 24 грудня 2007 року про його прийняття. Доручення видається бухгалтерією підприємства після підписання видаткових накладних матеріально -відповідальними особами, а тому, він, як директор підприємства, не знав і не міг знати про не допоставку по цій накладній продукції на вказану суму. А тому наступного дня, 25 грудня 2007 року, він платіжним дорученням № 207 перерахував ПП “Енергоресурси” 180 561 гривень 24 копійки і повністю закрив виконання контракту по проведеному тендеру № 270 від 22 листопада 2007 року. У бухгалтерській звітності по результатам роботи підприємства за 2007 рік ПП “Енергоресурси” не значилось в числі дебіторів, а тому він не знав і не міг знати що це підприємство є дебітором. Про дану обставину йому стало відомо пізніше, після того як його викликали в прокуратуру і стали проводити ревізію. Це було у травні 2008 року. Він з цього приводу створив робочу комісію і Продавець пообіцяв поставити решту продукції, яка була поставлена повністю в кінці жовтня 2008 року.

Наполягає на тому, що свідок ОСОБА_8 у своїх показаннях в тій частині, що йому було достовірно відомо про те що, на підставі накладної № РН-59 від 24 грудня 2007 року, не вся продукція була поставлена на ДП ДП “Волиньторф”Волиньторф”, але він все ж таки підписав платіжне доручення та перерахував кошти ПП “Енергоресурси” за всю продукцію, говорить неправду.

Він не міг цього знати, оскільки головний бухгалтер ОСОБА_21, яка відповідає за законність перерахування коштів, видала доручення на ОСОБА_20, що підтверджує повну поставку продукції на підприємство, не зверталась до нього з службовими записками, першою підписала платіжне доручення, а він підписав його після неї. Без його відому, а по проханню ОСОБА_8, ОСОБА_22 прийняла продукцію на склад, а ОСОБА_20 підписав доручення на отримання продукції.

В цій частині обвинувачення визнає лише факт, що недостатньо приділив уваги питанню укладення даного договору, самоусунувся від контролю за його виконанням, поклавшись про його виконання на окремих відповідальних за його виконання службових осіб підприємства.

Доповнив, що коли він безпосередньо став займатися організацією збуту продукції ДП “Волиньторф” в нього виникло питання щодо її упаковки, зокрема придбання мішків “Біг -Бег“. Достати їх було проблемно і в кожному випадку повинна була бути попередня оплати. Попереднє керівництво підприємства, відповідальні за це працівники мішки придбували в містах Харкові та Житомирі. Дані поставщики його, як керівника, з ряду причин не влаштовували, а тому він на їх поставку 14 листопада 2007 року уклав договір купівлі -продажу № 257 з ТзОВ “Брифінг - Компані” з м. Києва під керівництвом ОСОБА_7. Останній для підписання договору на підприємство особисто не приїжджав і він ніколи з ним не зустрічався. Йому уже принесли підписаний договір зі сторони ТзОВ “Брифінг -Компані”, але хто приніс не пам'ятає. 19 листопада 2007 року підписав платіжне доручення № 1568 та перерахував з ДП “Волиньторф” 52 200 гривень на розрахунковий рахунок даного товариства за поставку мішків “Біг-Бег” у кількості 1500 штук. До даного часу на ДП “Волиньторф” дане товариство мішків не поставило і грошей не повернуло. Пізніше йому стало відомо, що ТзОВ “Брифінг -Компані” є фіктивним товариством. При укладені договору купівлі -продажу він цього не перевірив, в чому і визнає свою вину. З його вини безпідставно було перераховано на дану фіктивну фірму 52 200 гривень.

Не заперечує, що він 26 грудня 2007 року, як директор ДП “Волиньторф”, без відому другої сторони приватного підприємця ОСОБА_10склав з ним угоду № 1/07 про надання ним послуг по здійсненню пошуку складських приміщень для продукції ДП “Волиньторф” у Луцькому, Рожищанському, Ківерцівському, Горохівському, та Любомльському районах, перевірити вірність документів, необхідних для оренди складських приміщень, організувати збут продукції підприємства, організувати систему та форми оплати за продукцію та здійснити рекламування продукції. Потім на виконання цієї угоди самостійно склав акт виконаних робіт № 1/07 від 31 грудня 2007 року що ОСОБА_10 надано послуги на суму 10 000 гривень. Потім платіжним доручення № 1725 від 27 грудня 2007 року цю суму грошей перерахував на розрахунковий рахунок приватного підприємцяОСОБА_10., який їх особисто зняв готівкою.

Пізніше 8 січня 2008 року він знову таким самим шляхом склав аналогічну угоду № 1/08 з приватним підприємцемОСОБА_10, згідно якої останній нібито знову зобов'язувався здійснити пошук складських приміщень для продукції ДП “Волиньторф” у Шацькому районі, перевірити вірність документів, необхідних для оренди складських приміщень, організувати збут продукції, систему та форми оплати за неї, здійснити рекламування продукції та відкрити склад АДРЕСА_3. Потім на виконання цієї угоди самостійно склав акт виконаних робіт № 1/08 від 18 січня 2008 року про те, що ОСОБА_10 надано послуги на суму 10 000 гривень і цю суму платіжним доручення № 36 від 18 січня 2008 року цю суму грошей перерахував на розрахунковий рахунок приватного підприємця ОСОБА_10. Останній , який одночасно працював на посаді менеджера з продажу пластикових вікон в приватному підприємстві “Будівельна компанія “Профіт”, засновником та власником якої є він сам, ОСОБА_5.

Визнає, що дані угоди, а також акти виконаних робіт він підписував сам без відому ОСОБА_10 та завіряв печаткою ДП “Волиньторф”. Печатка та підпис ОСОБА_10 в нього були на чистих аркушах паперу, які він отримав від останнього. Стверджує, що ті роботи, які були вказані в угодах, було необхідно проводити, але наскільки їх виконав ОСОБА_10 сказати не може.

Він, підсудний, також визнає складання ним особисто договору купівлі - продажу № 8 від 14 червня 2008 року про покупку ДП “Волиньторф” у приватного підприємця ОСОБА_10 10 штук залізобетонних балок довжиною 12 метрів кожна на суму 65 000 гривень. На виконання цієї угоди з цієї суми грошей 25 000 гривень він платіжним дорученням № 703 від 8 липня 2008 року перерахував з очолюваного ним державного підприємства на розрахунковий рахунок приватного підприємця ОСОБА_10.

Підсудний ОСОБА_5 також не заперечує, що підписав офіційний документ - платіжне доручення № 207 від 25 грудня 2007 року, в якому призначення платежу зазначено - доплата приватному підприємству “Енергоресурси” бюджетних коштів у сумі 180 561, 24 гривень за скріплення до рейок згідно видаткової накладної № РН-59 від 24 грудня 2007 року, хоча стверджує, що достовірно не знав чи ПП “Енергоресурси” поставило на ДП “Волиньторф” усю продукції, що була вказана у цій видатковій накладній чи ні.

На підставі даного, як відомо в даний час, фіктивного платіжного доручення управлінням державного казначейства у Маневицькому районі 26 грудня 2007 року незаконно перераховано бюджетні кошти у сумі 180 561 гривень 24 копійки на розрахунковий рахунок ПП “Енергоресурси”, чим державним інтересам заподіяно тяжкі наслідки.

Він також визнає, що склав завідомо неправдиві офіційні документи: угоду № 1/07 від 26 грудня 2007 року про надання послуг та акт виконаних робіт № 1/07 від 31 грудня 2007 року згідно даної угоди; угоду № 1/08 від 8 січня 2008 року між директором ДП “Волиньторф” та ПП ОСОБА_10 та акт виконаних робіт № 1/08 від 18 січня 2008 року згідно даної угоди.

Згідно умов цих угод ОСОБА_10 зобов'язувався нібито виконати дії по пошуку та оренді складських приміщень, організації збуту, по рекламуванні продукції ДП “Волиньторф”, хоча він, підсудний, достовірно знав, що ОСОБА_10 умов даних угод виконувати не буде та взагалі про їх складення йому нічого невідомо. Ці угоди і акти він складав, отримавши від приватного підприємця ОСОБА_10 чисті аркуші паперу формату А-4, які перед цим останній на його, ОСОБА_5, прохання підписав та завірив своєю печаткою. Ці документи він також особисто підписав та завірив печаткою ДП “Волиньторф”.

Крім цих фіктивних угод та актів ним було складено завідомо неправдивий офіційний документ -договір купівлі - продажу № 8 від 14 червня 2008 року між директором ДП “Волиньторф” та ПП ОСОБА_10 (останній про нього нічого не знав), згідно умов якого ПП ОСОБА_10 зобов'язувався передати у власність ДП “Волиньторф” 10 штук залізобетонних балок довжиною 12 метрів кожна на суму 65 000 гривень. По даному договору ДП “Волиньторф”, на підставі підписаних ним, ОСОБА_5, платіжних документів, було перераховано на рахунок приватного підприємця ОСОБА_10 25 000 гривень.

Також, підсудний ОСОБА_5 своєї винуватості в інкримінованих йому злочинах по факту розтрати і привласнення державних коштів, перерахованих ПП «ТПФ Легенда»не визнав, показав, що в той період коли він виконував обов'язки директора і був директором ДП “Волиньторф” одночасно був засновником, а з 1998 року одноособово, і власником приватного підприємства “Торгово-промислова фірма” “Легенда”. В його відсутність обов'язки директора даної фірми виконував ОСОБА_9. Коли став виконуючим обов'язки директора, а потім і директором ДП “Волиньторф” то в нього виникла потреба розробити логотип підприємства і замовити для працівників спецодяг єдиного стилю. Фінансові можливості підприємства дозволяли це зробити. Єдиним у Волинській області, м. Нововолинськ, виробником спецодягу, що вартий уваги, було спільне українсько -датське підприємство, але виготовити одяг воно відмовилося. ОСОБА_9 провів з ними переговори і повідомив його, що зможе виготовити такий спецодяг.

Договір № 16 від 28 листопада 2007 року між ДП “Волиньторф” та ТПФ “Легенда” було укладено і він був підписаний ним і завірений печаткою підприємства, а з другої сторони даний договір підписав ОСОБА_9. Де підписувався даний договір не пам'ятає. Згідно цього договору вартість робіт по виготовленню спецодягу становила 25 тисяч гривень.

28 листопада 2008 року платіжним дорученням № 1584 за його вказівкою згідно договору було перераховано з рахунку ДП “Волиньторф” на рахунок ТПФ “Легенда” 25 тисяч гривень. Згідно договору ТПФ “Легенда” мала виконати роботи по розробці логотипу для ДП “Волиньторф” та виготовити зразки спецодягу до 1 травня 2008 року, але у вказаний термін фірма не виконала даних робіт, а тому він направив листа, щоб вказали нові терміни виконання або повернули кошти. ТПФ “Легенда” повернула кошти на рахунок ДП “Волиньторф” у сумі 25 000 гривень. Листування з даною фірмою і повернення грошей на державне підприємство мало місце лише після порушення проти нього, ОСОБА_5, кримінальної справи.

Таким самим чином він повторно 10 грудня 2007 року знову уклав договір № 3 уже на перемотку електродвигунів з виконавчим директором фірми “Легенда”ОСОБА_9, на суму 6 960 гривень. Цей договір підписали вони у двох і скріпили його печаткою ДП “Волиньторф” та ТПФ “Легенда”. Цю суму грошей платіжним дорученням № 1667 від 19 грудня 2007 року перерахував на розрахунковий рахунок очолюваноі ним фірми “Легенда”.

Строк виконання робіт згідно цієї угоди був ними обумовлений до 1 травня 2008 року при умові що ДП “Волиньторф” надасть двигуни для перемотки. ТПФ “Легенда” дані роботи не виконала, оскільки головний енергетик не подав заявку на перемотку двигунів. Чому не проконтролював поставку двигунів і подачу заявки на їх перемотку пояснити не може. Також не може дати обгрунтованого пояснення і з приводу того, чому перераховував гроші на своє підприємство, достовірно знаючи що воно ніколи такими роботами не займалося і кваліфікованих робіт для їх виконання не має. Повернення цих грошей на державне підприємство знову мало місце лише після порушення проти нього, ОСОБА_5, кримінальної справи.

Йому невідомо як було використано посадовими особами ТПФ “Легенда” кошти у сумі 25 000 та 6 960 гривень, які надійшли від ДП “Волиньторф”.

По суті пред'явленого обвинувачення по кримінальній справі, яка розслідувалася прокуратурою Маневицького району, вину свою не визнав, та показав наступне, що відповідно до наказу міністра вугільної промисловості України № 157-к/к від 7 грудня 2007 року він призначений на посаду директора державного підприємства «Волиньторф»(з 19.10.07 року по 7.12.07 року виконував обов'язки директора ДП «Волиньторф»). 22 листопада 2007 року, за результатами проведеного тендеру, між державним підприємством «Волиньторф»(покупець) в особі виконуючого обов'язки директора ОСОБА_5 та приватним підприємством «Енергоресурси»(продавець) в особі директора ОСОБА_6, укладено договір купівлі -продажу № 270. Відповідно до п.п. 1.1, 3.3, 4.2 та 11.1 даного договору Продавець приймає на себе обов'язок продати Покупцю продукцію технічного призначення, а саме рейки та скріплення до них, необхідних для монтажу вузької залізничної колії; загальна вартість продукції становить 1 142 684,64 грн.; розрахунки Покупцем здійснюються на наступних умовах : 50 % - попередня оплата протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку та остаточний розрахунок - 50 % протягом трьох банківських днів з моменту отримання партії продукції Покупцем; кінцевий термін поставки продукції технічного призначення Продавцем Покупцю зазначено 31 грудня 2007 року.

За результатами проведеної на підставі його наказу в травні 2008 року ревізії було встановлено, що станом на 31.12.07. на підприємстві утворилася недостача підкладки рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556,22 грн. як наслідок недопоставлення ПП «Енергоресурси»продукції технічного призначення, передбаченої договором № 270 від 22.11.07 року.

Про те, що на підприємстві існує недостача підкладки рейки Р-18 на суму 179 556,22 грн. йому стало відомо тільки після проведеної ревізії, так як до того він бачив накладні про поставку ПП «Енергоресурси»всіх комплектуючих відповідно до договору № 270 від 22.11.07.

Після цього він провів переговори з директором ПП «Енергоресурси»ОСОБА_6 щодо недопоставки підкладки рейки Р-18, який його запевнив, що підкладка відповідно до договору буде допоставлена на протязі трьох місяців. Тому його підприємство не зверталось до суду з приводу стягнення заборгованості з ПП «Енергоресурси»за вказаним договором.

Відповідно до договору з ПП «Енергоресурси»на поставку підкладки рейки № 270 від 22.11.07, вказане підприємство поставляло підкладку на ДП «Волиньторф»один раз своїм автомобілем «Мерседес», а один раз ДП «Волиньторф»забирало підкладку з м. Алчевськ власним транспортом за домовленістю з ПП «Енергоресурси». Поряд з цим, один раз його заступник, хто саме він не пам'ятає, особисто забирав підкладку рейки у невеликій кількості, скільки саме не пам'ятає в приватного підприємця ОСОБА_23, який поставляв підкладку ПП «Енергоресурси», в с. Суходоли. Чи була підкладка, яку він забирав у с. Суходоли, раніше у використанні йому не відомо.

З приватним підприємцем ОСОБА_23 у нього була усна домовленість на поставку комплектуючих до широкої залізничної колії, так як в той час ДП «Волиньторф»проводило ремонт старої широкої залізничної колії сполученням Прилісне-Маневичі. Фактично ОСОБА_23 був посередником між ДП «Волиньторф»та підприємцем ОСОБА_24, з яким 19.08.08 за № 228 був укладений договір на поставку підкладок рейки Р-24. Звідки взявся другий договір № 228 від 19.08.08 він на даний час сказати не може. Який саме договір укладався ДП «Волиньторф»з підприємцем ОСОБА_24 він не пам'ятає.

Чи перераховувались кошти і в якому розмірі за вказаними договорами з підприємцем ОСОБА_24 та чи поставляв останній товар та в якому розмірі відповідно до договору він не пам'ятає, так як з 26.12.2008 року він не виконував обов'язків директора ДП «Волиньторф». Про те, що вказані договори підписані не приватним підприємцем ОСОБА_24, а ОСОБА_23 він дізнався у суді в жовтні-листопаді 2009 року, точної дати я не пам'ятає. Чому вказані договори підписані ОСОБА_23 йому не відомо.

До суду ДП «Волиньторф»з приводу стягнення заборгованості з підприємця ОСОБА_24 за договором № 228 від 19.08.08 не зверталося, так як думали, що останній виконає умови договору до кінця 2008 року.

На кінець 2008 року у ПП «Енергоресурси»заборгованості відповідно до договору № 270 від 22.11.07 перед ДП «Волиньторф»немає.

Пам'ятає, що 18 червня 2008 року між ДП «Волиньторф»та приватним підприємцем ОСОБА_14 укладено договір за № 164, згідно якого підприємець зобов'язується поставити прогони будівельні довжиною 12 метрів в кількості 3 штук на загальну суму 20910,00 гривень. Чи поставлявся відповідно до вказаного договору товар підприємцем ОСОБА_14 на ДП «Волиньторф»він не пам'ятає і чи проводились з останнім розрахунки відповідно до договору він також не знає, у зв'язку з тим, що з 26.12.2008 року він не працює на посаді директора ДП «Волиньторф».

З ОСОБА_16 він знайомий і з останнім у нього була усна домовленість на поставку прогонів будівельних в ДП «Волиньторф». Однак чи укладався договір з ОСОБА_16 та чи проводилась поставка товару і розрахунки з ним він не пам'ятає.

Приватного підприємця ОСОБА_15 він не знає. Чи укладались між ДП «Волиньторф»та вказаним підприємцем якісь договори та чи проводились будь-які розрахунки з останнім він не пам'ятає.

Крім того, 1 липня 2008 року між ДП «Волиньторф»та ВАТ «Луцькпластмас» укладено договір № 25/1-08, згідно якого ВАТ «Луцькпластмас»передає ДП «Волиньторф»у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 108 квадратних метрів. Про умови вказаного договору він домовлявся особисто з директором ВАТ «Луцькпластмас» ОСОБА_25, з яким він був до цього знайомий. Відповідно до договору ДП «Волиньторф»брало оренду частину приміщення інженерно-побутового корпусу, загальною площею 108,0 кв.м. з розміром орендної плати 2 599 грн. 20 коп. на місяць. Вказане приміщення було передане ДП «Волиньторф»відповівдно до акту здачі-приймання нежитлового приміщення в оренду від 01.07.08. Наскільки мені відомо вказане приміщення використовувалось ДП «Волиньторф», а саме там повинні були влаштовуватись виставки продукції ДП «Волиньторф»з метою підвищення розмірів її реалізації на експорт. Будь-якого ремонту ДП «Волиньторф»у вказаному приміщенні не робило і будь-які кошти з ДП «Волиньторф»на ремонт цього приміщення не виділялись.

Будь-яких домовленостей з ТОВ «Східноукраїнська компанія Металургкомплектація»в ДП «Волиньторф»при ньому не було і накладних на поставку комплектуючих від даного підприємства він не бачив.

Прогони будівельні підприємцем ОСОБА_14 на ДП «Волиньторф»не поставлялись при йому зовсім та жодного разу на ДП «Волиньторф»він їх не привозив. Чому не поставляв та не привозив прогонів будівельних ОСОБА_14 ОСОБА_5 не відомо.

Договір поставки брикетів торф'яних з приватним підприємцем ОСОБА_17 він не укладав жодного разу і з останнім не був знайомий до останнього місяця. Однак пригадує, що коли він був директором ДП «Волиньторф», то до нього приїжджав заступник директора шахти «Бужанська» ОСОБА_26, з м. Нововолинська, який обговорював з ним умови поставки брикетів торф'яних на прикордонні застави. Вони з ним попередньо обговорили всі деталі поставки брикетів торф'яних на прикордонні застави, однак пізніше він мав повідомити йому ціну, з врахуванням доставки брикетів за місцем призначення нашим транспортом. Після того, як був підготовлений договір продажу та поставки брикетів торф'яних на прикордонні застави, ще декілька разів приїзджав ОСОБА_26, і лише пізніше він дізнався, що договір мав бути укладений з приватним підприємцем ОСОБА_17

Хто надавав вказівку відпускати з ДП «Волиньторф»брикети торф'яні приватному підприємцеві ОСОБА_17 без попередньої оплати та укладеного договору продажу брикетів він не пам'ятає. Чи провів розрахунок з ДП «Волиньторф»за отримані брикети торф'яні приватний підприємець ОСОБА_17 йому не відомо.

До останнього місяця з ОСОБА_17 він знайомий не був і будь-яких рахунків, з метою оплати за торфобрикет йому не надавав. На даний час йому відомо, що підприємець ОСОБА_17 перерахував на ПП «БК профіт»кошти за будівельні матеріали. Номер рахунку ПП «БК профіт»для оплати ОСОБА_17 надав ОСОБА_26 На наступний день, з коштів, які поступили від ОСОБА_17 на ПП «БК Профіт»був оплачений товар, який був поставлений на «БК Профіт»під реалізацію від приватного підприємця ОСОБА_26, а саме щебінь. На сьогоднішній день ОСОБА_17 будівельних матеріалів з ПП «БК Профіт»не отримував, хоча йому пропонувався товар, який є у власності даного підприємства, щебінь в тому числі.

Підсудний ОСОБА_27 свою винуватість в інкримінованих йому злочинах не визнав, показав, що він не був директором ПП “Енергоресурси” з грудня 2007 року, оскільки обов'язки директора виконувала інша особа. Показав, що приблизно в середині осені 2007 року його знайомий ОСОБА_19 запропонував йому взяти участь в тендері по поставці державному підприємству “Волиньторф” на значну суму рейок та скріплень до них. Було домовлено, що ПП “Енергоресурси” виступає учасником тендеру, несе всі затрати за участь у тендері, а потім направляє кошти на закупівлю рейок. Прибуток від даної операції мали поділити між собою, а також дати частину окремим працівникам ДП “Волиньторф”. Свідок гарантував перемогу на тендері, він мав підшукати постачальників даної продукції та організувати її доставку. Коли після тендеру прийшли гроші, він на вимогу ОСОБА_19 дав йому до 50 тисяч гривень щоб той розрахувався за перемогу у тендері. Решту частину грошей перерахував на фірми: “Конструктив”, “Солідер”, “Левкомпані”, а вони в свою чергу перерахували їх постачальникам рейок, яких відшукував ОСОБА_19, останній йому також повідомляв куди перераховувати гроші. Свідок перед тендером познайомив його з працівником заводу -ОСОБА_8, представив її, як людину, яка вирішує всі питання по тендеру. З директором ДП “Волиньторф” він знайомий не був, познайомився з ним лише під час виклику їх в прокуратуру. Він, підсудний ОСОБА_6, особисто брав безпосередню участь під час проведення тендерних пропозицій, підписував договор і ставив на ньому печатку. Сам ОСОБА_19 був представником від двох інших підприємств, які брали участь у тендері.

Поставкою рейок, після перерахування коштів, займався ОСОБА_19, а він в цей процес не втручався. Останній його лише інформував про хід виконання договору на поставку цієї продукції. Йому відомо, що рейки були поставлені повністю, а залишилось лише поставити елементи кріплення - підкладки до них. У зв”язку з підвищенням ціни на метал, він став уточнювати у телефонному режимі у ОСОБА_8 та ОСОБА_19, які є проблеми по виконанню договору. Його переконували що все нормально і особливих проблем по його виконанню немає.

В січні 2008 року, за пропозицією ОСОБА_19, з метою закриття питання по поставці підкладок, він взяв кредит в сумі 150 000 гривень, але їх використати не встиг, оскільки був затриманий. Як далі розгортались події йому не відомо. Визнає, що він давав ОСОБА_19 накладні від ПП “Енергоресурси” на поставку рейок та кріплень до них на всю суму, передбачену договором. Гроші згідно цього договору в повному розмірі надійшли на розрахунковий рахунок ПП “Енергоресурси” ще до 1 січня 2008 року. Без його згоди ОСОБА_19 не зміг би оформляти і поставляти продукцію ДП “Волиньторф”.

Підсудний визнає, що він був розпорядником коштів ПП “Енергоресурси” і що до 1 січня 2008 року на ДП “Волиньторф” не було поставлено прокладок на суму 179 556 гривень 22 копійки і ці гроші власнику не повернуто.

Підсудний ОСОБА_6 доповнив, що кошти, які надійшли від ДП “Волиньторф” згідно договору купівлі -продажу від 22 листопада 2007 року № 270, крім вищеназваних підприємств, перераховувались ним на рахунки приватних підприємств “Прополіс”, “ДАТ7”, де керував ОСОБА_18, частково - фірмам “Леман Україна” і “Юні груп” та рахунки інших фірм, які мали в наявності продукцію технічного призначення (костилі, накладки, рейки).

Потім частина грошей з рахунків приватних підприємств “Прополіс”, “ДАТ7” перераховувались на рахунки фірм, у яких був необхідний товар для ДП “Волиньторф”, а частина готівкою передавались ОСОБА_19 (було передано приблизно 130 000 гривень), для купівлі продукції технічного призначення підприємству “Волиньторф”, а також для передачі ОСОБА_8 та ОСОБА_20., як винагорода, за проведений тендер. Чи передавав ОСОБА_19 гроші ОСОБА_8 та ОСОБА_20 йому невідомо.

З переданих ОСОБА_19 грошей, він 50 000 гривень, оскільки на той час не було в наявності підкладок, витратив на купівлю нового автомобіля “Мазда 6“. У них була домовленість, що при умові появи підкладок, він витратить цих 50 000 гривень для їх придбання і поставки на ДП “Волиньторф”.

Після звільнення з під варти ОСОБА_19 йому повідомив, що з цих грошей витратив 18 000 гривень на придбання і поставку на ДП “Волиньторф” підкладок, а решту суми залишив собі, як заробіток.

Документально це все було оформлено наступним порядком. ПП “Енергоресурси” поставило ДП “Волиньторф”, згідно податкових і видаткових накладних, всю продукцію технічного призначення ще до 31грудня 2007 року. За його вказівкою хтось з бухгалтерів ПП “Енергоресурси” виписав дві видаткові накладні № РН-50 від 5 грудня 2007 року на суму 802 522 гривень 79 копійок та № РН-59 від 24 грудня 2007 року на суму 339 140 гривень 59 копійок. Фактично вся продукція була поставлена лише, згідно видаткової накладної № РН-50 від 5 грудня 2007 року на суму 802 522 гривень 79 копійка, а згідно видаткової накладної № РН-59 від 24 грудня 2007 року - лише частково на суму 339 140 гривень 59 копійок. Всі ці операції він, підсудний ОСОБА_6, проводив за вказівкою і під контролем ОСОБА_29 Стверджує, що на кінець 2007 року на ДП Волиньторф” не було поставлено, проплаченої підприємством, продукції технічного призначення на суму 226 823 гривень 84 копійки.

По бухгалтерії ПП “Енергоресурси” бюджетні кошти у сумі 1 142 684 гривні 64 копійки проведені повністю без будь -яких порушень.

З 1 лютого 2008 року по 12 червня 2008 року він перебував під вартою і не знає, хто і що довозив на ДП “Волиньторф” згідно договору № 270 від 22 листопада 2007 року. Оскільки актом звірки взаємних розрахунків між ДП “Волиньторф” та ПП “Енергоресурси” станом на 31 липня 2008 року заборгованість його підприємства перед ДП “Волиньторф” зменшилась до 179 556 гривень 22 копійки, то допускає що ОСОБА_19 частину продукції довіз, так як гроші йому на це виділялись ним раніше.

Недопоставка ПП “Енергоресурси” підприємству “Волиньторф” підкладки рейки Р-24 на суму 179 556 гривень 22 копійки підтверджується матеріалами інвентаризації від 12 травня 2008 року.

Приблизно в серпні 2008 року на базі ПП “Енергоресурси” між ним та ОСОБА_5 була досягнута домовленість про те, що останній закриває питання по договору, тобто за власні кошти купляє підкладку на суму 179 556 гривень 22 копійки, а приватне підприємство “Енергоресурси” виготовляє для нього, як приватного підприємця, проектно - кошторисну документацію для будівництва цеху по випуску металопластикових вікон та двох складських споруд в АДРЕСА_5 Вартість виготовлення проекту становить 193 736 гривень. Після цього проект почав ними виготовлятись і буде виготовлений. В свою чергу ОСОБА_5 на виконання їхніх домовленостей представив йому для підпису акт звірки взаємних розрахунків від 31 жовтня 2008 року, згідно якого ПП “Енергоресурси” поставило на ДП “Влиньторф” продукцію на суму 179 556 гривень 22 копійки та повністю закрило заборгованість до договору від 22 листопада 2007 року № 270. Він підписав та завірив печаткою цей акт. Чи дійсно ОСОБА_5 за власні кошти оплатив 179 556 гривень 22 копійки він не знає. Але ОСОБА_5 йому особисто говорив, що саме за власні кошти, а не кошти ДП “Волиньторф” довіз усю необхідну продукцію.

Він достовірно знає, що ПП “Енергоресурси” підкладки до рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556 гривень 22 копійки на склад ДП “Волиньторф” не поставило.

Крім часткового визнання своєї винуватості підсудним ОСОБА_5 та невизнання ОСОБА_6, їх винуватість в пред'явленому обвинуваченні підтверджується іншими доказами, поепізодно зібраними та дослідженими в судовому засіданні.

Зокрема, епізод зловживання підсудними службовим становищем,що спричинили збиток охоронюваним законом інтересам держави при перерахуванні коштів ДП «Волиньторф»на розрахунковий рахунок ПП «Енергоресурси».

Свідок ОСОБА_21 суду показала , що вона дійсно знала, що усю продукцію, згідно видаткової накладної № РН-59 від 24 грудня 2007 року ПП “Енергоресурси” не поставило, а саме не поставило всієї підкладки до рейки Р-24, але підписала платіжне доручення № 207 від 25 грудня 2007 року, на підставі якого управлінням державного казначейства у Маневицькому районі на наступний день безпідставно перераховано бюджетні кошти у сумі 180 561 гривень 24 копійки на розрахунковий рахунок ПП “Енергоресурси”. Однак це вона зробила на прохання ОСОБА_8 та з відому і вказівкою директора підприємства ОСОБА_5.

ОСОБА_8, як заступник директора ДП “Волиньторф” по капітальному будівництву, організовувала та провела тендер на поставку продукції, яка необхідна була для будівництва вузької колії. За результатами тендеру був укладений договір купівлі - продажу між ДП “Волиньторф” та ПП “Енергоресурси”.

В кінці грудня 2007 року до неї підійшла ОСОБА_8 і сказала, що треба використати до кінця року усі гроші з казначейства, інакше вони повернуться в бюджет і на наступний рік на невикористану суму зменшать фінансування підприємству Для цього вона принесла їй уже набране платіжне доручення № 207 від 25 грудня 2007 року та накладну № РН-59 від 24 грудня 2007 року, згідно якої мала бути проведена оплата. Вона знала що на підприємство цієї продукції поставлено не було, але ці документи підписала і згідно цієї ж накладної було оприбутковано продукцію на склад. ОСОБА_8 її переконала, що усе погоджено з директором і все робиться з його відому.

Доручення на отримання товару по накладній № РН-59 від 24 грудня 2007 року було виписано на ОСОБА_20 Хто виписував дане доручення вона не знає, напевно хтось з бухгалтерії.

Що перерахування бюджетних коштів на ПП “Енергоресурси” по платіжному дорученні № 207 від 25 грудня 2007 року, було зроблено з порушенням закону вона усвідомлювала, однак це робила не умисно і не в інтересах ОСОБА_5 та ПП “Енергоресурси”, а лише для блага підприємства, оскільки ця продукція технічного призначення необхідна було для будівництва технологічної колії. Крім того, вона підписувала та завіряла платіжне доручення, на підставі якого було перераховано бюджетні кошти, бо була впевнена, що це все робиться з відому директора ОСОБА_5.Вона особисто до директора ОСОБА_5 не заходила та не доповідали йому про те, що бюджетні гроші перераховуються без фактичного отримання товару. Йому про все це доповідалаОСОБА_8., оскільки після приходу ОСОБА_5 на підприємство, у неї з ним виникли дуже складні відносини і він перестав її пускати до себе в кабінет, став вимагати звільнення. Вона зробила звіт та звільнилась з роботи.

Свідок ОСОБА_8 показала, що на момент вчинення злочину ОСОБА_5 та іншими особами вона на ДП “Волиньторф” займала як і займає в даний час посаду заступника директора по капітальному будівництву. В коло її обов'язків входить організація та контроль за здійсненням капітального будівництва на підприємстві, забезпечення оформлення фінансування нових об'єктів і банківських операцій по укладених договорах.

В 2007 році, згідно державної програми допомоги підприємствам вугільної промисловості, передбачалось фінансування підприємства на капітальне будівництво. Всього на ці цілі та технічне переоснащення підприємства на 2007 рік державою було виділено 7 581 тисяч гривень. Частину цих коштів, згідно проекту, підприємство мало намір використати для монтажу залізничної колії протяжністю 1,6 км.

Для закупки необхідних матеріалів на 12 червня 2007 року в “Інформаційному бюлетні тендерної палати“ було дано оголошення про призначення торгів, але у вказаний термін торги не відбулися, оскільки ніхто не подав заявки. Вона на нарадах при керівництві підприємства неодноразово піднімала питання про необхідність самим шукати постачальників, які б погодились прийняти участь в торгах. В кінці жовтня 2007 року, через своїх представників, ПП “Енергоресурси” виявило бажання приймати участь у тендері.

9 листопада 2007 року тендер відбувся. В ньому прийняли участь ПП “Енергоресурси”, ТОВ “Транспортні мережі” (м. Вишгород) та ТОВ “Промислові мастила” (м. Вишгород). На засіданні тендерної комісії зі сторони ПП “Енергоресурси” приймав участьОСОБА_6, а з двох інших товариств -ОСОБА_19. Переможцем тендеру стало ПП “Енергоресурси”, з яким 22 листопада 2007 року директор ДП “Волиньторф” ОСОБА_5 уклав договор купівлі-продажу № 270. Згідно цього договору ПП “Енергоресурси” зобов'язалось поставити на ДП “Волиньторф” рейки та скріплення до них на загальну суму 1 142 684 гривень, за умови попередньої оплати 50% вартості всієї продукції. 4 грудня 2007 року підприємство перерахувало ПП “Енергоресурси”, в якості попередньої оплати, 571 342 гривень 32 копійки, а 5 грудня 2007 року ПП “Енергоресурси” поставило їм замовленої продукції на суму 802 522 гривень79 копійок. Рейки були поставлені в повному обсязі і частково поставлено скріплення до них. Таким чином у їх підприємства утворилась кредиторська заборгованість перед ПП “Енергоресурси”.

Потім, по мірі надходження бюджетних коштів, вони, згідно договору, продовжували перерахували на рахунок ПП “Енергоресурси” решту коштів. 6 грудня 2007 року - 327 684 гривень, 19 грудня 2007 року -62 074 гривень, 25 грудня 2007 року -180 561 гривень 24 копійки.

Оскільки підприємство не могло провести попередньої оплати більше 50 % вартості матеріалів, а в кінці року необхідно було використати кошти державного бюджету в повному обсязі, то про цю ситуацію вона доповідала директору підприємства ОСОБА_5. Він дав їй вказівку використати бюджетні кошти в повному обсязі, зобов'язав її отримати від ПП “Енергоресурси” накладну, по якій можна було б перерахувати гроші і перерахувати кошти на ПП “Енергоресурси”, згідно договору за продукцію, яка не поставлена на підприємство, і все правильно оформити по бухобліку. Вона по телефону про її з директором розмову повідомила ОСОБА_19, і попросила щоб він виписав і передав їй накладну на весь залишок. Хто цю накладну передав їй вона не пам”ятає. Після цього цю накладну підписав начальник комерційного відділу ОСОБА_20, тобто розписався про те, що отримана вся продукція по договору, хоча вона отримана не була. Потім накладна була передана в бухгалтерію і проведена по складу. На підставі цієї накладної вона підготувала платіжне доручення № 207 від 25 грудня 2007 року на суму 180 561 гривень 24 копійки, яке потім підписали колишній головний бухгалтерОСОБА_53., та директор ОСОБА_5, але хто перший не пам”ятає. Щоб ОСОБА_30 підписала платіжне доручення, то вона її переконала, що є така вимога директораОСОБА_66., а товар поставлять до кінця року.

Завідуюча складом ОСОБА_22 побачивши, що вся продукція по накладній на склад не поставлена, звернулась з цього питання до неї і ОСОБА_31.Вона ОСОБА_22 завірила, що продукція має бути допоставлена, а робити так дав вказівку ОСОБА_5. Бухгалтер по матеріалах ОСОБА_28, згідно даної накладної, показала, що вся продукція нібито поставлена на склад.

Наполягає на тому, що ОСОБА_5 звичайно знав, що продукція у всьому об'ємі не поставлена на склад, але дав особисто вказівку її оприбуткувати, що вона і зробила. Для перерахування цих коштів, нею, за вимогою директора ОСОБА_5, в управління Державного казначейства в Маневицькому районі була представлена фіктивна накладна на отримання решти матеріалів, хоча вони в повному обсязі поставлені не були. ЇЇ покази підтверджуються тим, що ОСОБА_5 особисто сам підписав платіжне доручення, хоча достовірно знав, що матеріали в повному обсязі на підприємство не поставлені.

В березні-травні 2008 року йшли поставки продукції, але незначними партіями. Хто фактично поставляв цю продукцію їй невідомо. Приїжджали автомобілі, завсклад продукцію приймала і вже після її прийняття вона давала доручення на виписку накладної. Продукція була як нова, так і така яка вже була у користуванні. На момент початку проведення ревізії на ДП “Волиньторф”, тобто на 22 вересня 2008 року приватним підприємством “Енергоресурси” було не поставлено продукції на суму 179 556 гривень 22 копійки.

За період проведення ревізії була допоставлена вся продукція по договору. По документах цю продукцію поставило ПП “Енергоресурси”. На даний час договір закритий повністю.

Їй нічого не відомо про те, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була домовленість, згідно якої ОСОБА_5за свої власні кошти докупить продукцію, і про укладення ним у період з серпня по жовтень 2008 року на закупівлю підкладки під рейку всіх типів Р-24 договорів з іншими, крім, ПП “Енергоресурси”, підприємствами, та перераховування по цих договорах коштів державного підприємства.

ОСОБА_19 ніколи не передавав їй будь - яку винагороду за успішне проведення тендеру, і ніяких грошей від нього вона не отримувала.

Свідок ОСОБА_19, показав, що коли у 2007 році він разом з директором ПП “Інтер -континент”ОСОБА_32, по запрошенню ОСОБА_20, приїхали на ДП “Волиньторф” для вирішення проблем у зв”язку з проведенням тендеру на закупівлю паливно -мастильних матеріалів, то через нього познайомилися з заступником директора підприємства ОСОБА_8. Після вирішення цих питань ОСОБА_8 запитала, чи не знають вони людей чи фірм, які займаються поставками залізничного обладнання (рейок та скріплень до них), оскільки вона подавала вже декілька оголошень у «Вісник тендерних закупок», однак ніхто не відгукнувся.

Після цієї розмови вони зустрілися з ОСОБА_6 і розповіли про проблеми ОСОБА_8, які у неї виникли з проведенням тендеру на закупівлю рейок та скріплень до них, передали йому лист ДП “Волиньторф”, в якому містилась інформація про кількість даної продукції. ОСОБА_6 цим питанням зацікавився, записав координати ОСОБА_8.

Йому відомо що ОСОБА_6 зв'язався з ОСОБА_8 та отримав від неї рахунки та іншу інформацію на оформлення документації і проведення тендеру. За пропозицією ОСОБА_6 його, ОСОБА_19, ТзОВ “Промислові мастила” та ТзОВ “Транспортні мережі”, яке знайшов він по проханнюОСОБА_6., були включені в каталог учасників тендерних закупівель і приймали участь у тендері.

Після цієї домовленості він особисто, по проханнюОСОБА_6., займався збиранням пакету документів для участі у тендері на закуплю рейок та скріплень від імені своєї фірми ТзОВ “Промислові мастила”, ТзОВ “Транспортні мережі”, а також ПП “Енергоресурси”, а також встановлював можливі джерела отримання цієї продукції. Він безпосередньо знайшов приватні підприємства “Юні Груп”, “Леман Україна”, які знаходяться в м. Донецьк, та на основі їх пропозицій зробив комерційну пропозицію на тендер.

За домовленістю з ОСОБА_6 дві фірми, інтереси яких представляв він сам, програли тендер, а виграло його ПП “Енергоресурси”, директором якого був ОСОБА_6. За результатами тендеру між ПП “Енергоресурси” та ДП “Волиньторф” було укладено договір купівлі -продажу на поставку рейок та скріплення до них на суму 1 142 684 гривень 64 копійки. Йому відомо що згідно умов договору, оплата проводилась - 50 % попередньої оплати і 50 % доплати по факту поставки всієї продукції. ДП “Волиньторф” перерахувало ПП “Енергоресурси” всі кошти згідно умов договору.

ОСОБА_6, знаючи про те що він, ОСОБА_19, працював по цьому тендеру і мав певні напрацювання, попросив його, щоб він і далі контролював процес поставки рейок та скріплення на ДП ”Волиньторф”, а також, по можливості, шукав дешевших постачальників, оскільки сам ОСОБА_6 не мав можливості займатися цим питанням. Тобто, йому була відведена роль посередника між ПП “Енергоресурси” та ДП “Волиньторф”, з чим він погодився.

Він знайшов підприємство-виробник “Леман Україна”, пропозиція якого була на 800 гривень дешевша ніж та, що знайшов сам ОСОБА_6. Він дав рахунок з цієї фірми виписаний для ПП “Енергоресурси”, отримав від ОСОБА_6 інформацію про проплату грошей і назвав ДП “Волиньторф” дату, коли воно зможе отримати товар. У даного підприємства ОСОБА_6 придбав рейку залізничну Р-24 та накладку рейки Р -24. ОСОБА_33 рейки Р-24 було придбано у підприємства “Юні Груп”. Інші позиції по договору закривав сам ОСОБА_6 , але на яких умовах йому невідомо.

В середині грудня 2007 року ОСОБА_6 попросив його закрити ще одну позицію по даному договору, а саме поставити на підприємство “Волиньторф” підкладку рейки Р-24 в кількості 20 тонн. Вивчивши ситуацію, він дізнався, що ця підкладка на території України в продажі не існує, а дістати її можна тільки на фірмі ВАТ “Ленгори”, яка знаходиться в Росії. За домовленістю сторін вони стали готуватися до відрядження в Росію, але ОСОБА_6 все відмінив. Мотивував тим, що купити і доставити продукцію з Росії дуже тяжко і не вигідно. Він також повідомив йому, що по бухгалтерії всі ці питання закриє, а поставку продукції на державне підприємство зробить зразу ж на початку 2008 року, якщо це буде зручно для ДП “Волиньторф”. На початку 2008 року він ще декілька разів організовував доставку продукції на державне підприємство, яка не була вчасно вивезена від постачальників.

У середині березня 2008 року до нього звернувся представник ПП “Юні Груп” і повідомив про наявність на підприємстві підкладки рейки Р-24, але виконуюча обов”язки директора ПП “Енергоресурси” ОСОБА_34 відмовилася її отримати, посилаючись на відсутність коштів.

Свідок ОСОБА_20 показав, що з часу, коли директором ДП “Волиньторф” був ОСОБА_5 він був начальником, а потім заступником начальника відділу матеріально -технічного забезпечення і збуту. Він також являється членом тендерного комітету підприємства.

Йому відомі обставини укладення, виконання між ДП “Волиньторф” та ПП “Енергоресурси” договору купівлі -продажу № 270 від 22 листопада 2007 року продукції технічного призначення, а саме рейок та скріплень до них на суму 1 142 684 гривень 64 копійки, а також перерахування по цьому договору коштів. Осінню 2007 року на одній з нарад, які проводив ОСОБА_5, заступник директора по капітальному будівництві ОСОБА_8 підняла питання (таке питання вона піднімала неодноразово раніше) про необхідність проведення тендеру на закупівлю рейок і скріплень до них, оскільки на їх придбання державою виділені бюджетні кошти, які необхідно використати до кінця року. Просила всіх присутніх шукати по можливості постачальників на дані види продукції.

Він тривалий час працював і знав представника фірми “Техпромоіл” ОСОБА_19. Перед проведенням тендеру на закупівлю мастил ДП “Волиньторф” у фірми “Техпромоіл” він познайомив ОСОБА_19 з заступником директора підприємстваОСОБА_8., щоб вони обумовили всі умови проведення тендеру. Припускає, що між ними відбулася розмова і з приводу тендеру на закупівлю рейок та скріплень до них, оскільки пізніше фірма “Промислові мастила”, представником якої був ОСОБА_19, приймала участь у тендері.

Тендер відбувся 12 листопада 2007 року. ОСОБА_19 у тендері представляв інтереси двох фірм “Техпромоіл” та “Промислові мастила”, аОСОБА_6-інтереси фірми “Енергоресурси”, яка стала переможцем тендеру. Після тендеру між сторонами було укладено договір № 270 на поставку для підприємства даної промислової продукції.

Через деякий час, після підписання договору, фірма “Енергоресурси” поставила на склад, згідно цього договору, частину продукції, яку прийняла на склад завідуюча ним ОСОБА_22. ОСОБА_8 принесла йому накладну № РН-50 від 5 грудня 2007 року, в якій він поставив свій підпис, чим завірив факт отримання товару. При цьому вона йому повідомила, що ДП “Волиньторф” оплатило лише 50 % від суми договору, а фірма “Енергоресурси” поставила товару більше ніж на 800 тисяч гривень, тобто майже на 80 % вартості по договору.

В кінці грудня 2007 року ОСОБА_8 дала йому на підпис, виписану фірмою “Енергоресурси”, другу накладну № РН-59 від 24 грудня 2007 року на суму 339 140 гривень 59 копійок. Вона попросила його підписати дану накладну для того, щоб перерахувати бюджетні кошти на фірму “Енергоресурси” і фінансово закрити використання бюджетних коштів за рік. При цьому запевнила його в тому, що товар буде поставлений до кінця 2007 року.

Він підписав дану накладну, чим визнав факт отримання по ній скріплення до рейок на цю суму, хоча цей товар від Продавця не надходив і він його не отримував. Від ОСОБА_8 йому відомо, що все це робилось з відому директора ОСОБА_5, який наполягав на цьому, щоб таким шляхом використати бюджетні кошти.

Після підписання ним даної накладної її забрала ОСОБА_8.Що потім вона робила з цією накладною йому невідомо. Приблизно через два місяці після цього ОСОБА_8 повідомила йому про те, що фірма “Енергоресурси” по цій накладній не повністю поставила скріплення до рейок. Він неодноразово телефонував доОСОБА_29, виясняв причину не поставки продукції, а той йому повідомляв з яких причин він не можуть її поставити. Завскладом йому повідомила, що продукція поставляється, але малими партіями.

Весною 2008 року на ДП “Волиньторф” працівниками міліції було виявлено недостачу скріплень до рейок приблизно на суму біля 20 тисяч гривень На даний час фірма “Енергоресурси” виконала договір і поставила всю продукцію на склад підприємства.

Свідок ОСОБА_18 показав, що він являвся засновником, власником і одночасно директором товариства з обмеженою відповідальністю “ДАТ7”, яке діяло з липня 2007 року до кінця весни 2008 року. В нього був відкритий розрахунковий рахунок у відділенні «ВіЕйБі»банку в м. Луцьк, що по проспекту Волі. Основними видами діяльності його товариства було надання посередницьких послуг, а також оптова торгівля будівельними матеріалами.

Через ОСОБА_36 він познайомився з директором та власником приватного підприємства “Енергоресурси” ОСОБА_6, з яким у нього склалися довготривалі, тісні господарські стосунки. ОСОБА_6 неодноразово через його фірму “ДАТ7” або фірму “Прополіс” купляв будівельні матеріали, іншу продукцію, наймав транспорт, а також проводив певні бухгалтерські операції. Робив все це тому що довіряв йому, свідку, і така співпраця була вигідна їм обом.

Були випадки, що ОСОБА_6 перерахував йому кошти на рахунок фірми “ДАТ 7” чи “Прополіс” за певний товар або роботи, а він їх знімав готівкою та передавав ОСОБА_6.

Стверджує що на початку грудня 2007 року ОСОБА_6 перераховував на рахунки його двох фірм кошти для закупівлі рейок, підкладок до них та костилів. На ці перерахунки він виписував для ПП “Енергоресурси” накладні від своїх фірм. ОСОБА_6 давав йому реквізити фірм, куди ці кошти в подальшому належить перерахувати, що він і робив. Пізніше ОСОБА_6 йому повідомив, що виграв тендер на закупівлю рейок для державного підприємства “Волиньторф”, і вони мають бути поставлені на дане підприємство. Пригадує, що було десь три -чотири перерахунки, один з яких був десь до 500 тисяч гривень, а інші по 60-70 тисяч гривень. Точні дати перерахунків і точні суми він вже не пам'ятає, оскільки пройшло досить багато часу. Поставкою і відвантаженням цієї продукції для ДП “Волиньторф” він не займався, цим займався ОСОБА_6 особисто.

Пригадує, що в період 25 -28 грудня 2007 року ОСОБА_6 перерахував на рахунок фірм “ДАТ7” та “Прополіс”, що відкриті у відділенні банку “ВіЕйБі” у м. Луцьк 25, а потім ще 40 тисяч гривень, які він зняв готівкою, за мінусом відсотків, знятих банком, і передав ОСОБА_6. Він думав, що гроші належатьОСОБА_6., так як вони надійшли від його ПП “Енергоресурси”., а не були перераховані з державного підприємства чи з бюджету. На які цілі використав ОСОБА_6 ці кошти він не знає. Він говорив йому, що за ці гроші мав докупляти підкладки для ДП “Волиньторф”, а чи дійсно ОСОБА_6 їх докупив не знає.

Свідок ОСОБА_34 суду підтвердила, що з приводу співпраці ДП “Волиньторф” та ПП “Енергоресурси”, яке належить її чоловікові ОСОБА_6 їй відомо, що наприкінці 2007 року був проведений тендер, який виграло підприємство чоловіка. Після цього між цими підприємствами було укладено договір купівлі -продажу. Згідно договору ПП “Енергоресурси”, мало поставити на державне підприємство “Волиньторф” продукцію технічного призначення, як їй відомо, якісь підкладки, накладки, а також рейки та скріплення до них. Питаннями укладення договору займався ОСОБА_6 та ОСОБА_19. Останній знайшов цей тендер і фактично потім займався поставкою продукції, згідно укладеного договору. Що, коли і як поставлялося ДП “Волиньторф” їй невідомо, бо вона в це не вникала.

Після арешту ОСОБА_6 до неї приїжджав ОСОБА_19 і просив дати йому грошей на поставку матеріалів, які ще не поставлені, але вона йому в цьому відмовила, оскільки по бухгалтерських документах весь товар був поставлений, а договір закритий.

Стверджує, що після укладення договору між ДП “Волиньторф” та ПП “Енергоресурси” у грудні 2007 року її чоловік ОСОБА_6 давав ОСОБА_19 певні грошові кошти, які були пов'язані з тендером, але конкретне їх призначення їй невідоме. Вона лише записувала у себе в блокноті суми, які ОСОБА_6 при ній давав ОСОБА_19. Вона записала що у грудні 2007 року ОСОБА_6 передав ОСОБА_19. 10 числа 25 000, 11 - 11 916, 12 - 3 000, 24 - 23 600, 25 - 4 000 гривень, які пов”язані з тендером, а 29 - 50 000 гривень на автомобіль та 10 000 і 5 450 гривень для якогось ОСОБА_20. Цей блокнот в неї не зберігся, але всі ці записи вона записала на звичайний листок.

Після того, як ОСОБА_6 було звільнено з під варти, то ОСОБА_19 підходив доОСОБА_6, але про що вони розмовляли їй невідомо.

Після звільнення з під варти ОСОБА_5приїжджав до них на базу і домовився з ОСОБА_6 про те, щоб він виготовив на суму недопоставленої продукції технічну документацію на незавершене ним будівництво, а він у свою чергу перекриє недостачу -доставить на підприємство “Волиньторф”не поставлену продукцію.

Показаннями свідка ОСОБА_37 доведено , що дійсно 22 листопада 2007 року між ДП “Волиньторф” та ПП “Енергоресурси” було укладено договор купівлі -продажу № 270 на поставку на державне підприємство продукції технічного призначення, а саме рейок та скріплень до них на суму більше 1 141,6 тисяч гривень. Всі платіжні доручення по цьому договору підписувала ОСОБА_30, як головний бухгалтер, і директор ДП “Волиньторф”.

Про те, що такий договор існує їй стало відомо в травні 2008 року, коли, згідно наказу директора було створено інвентаризаційну комісію. Комісією було проведено інвентаризацію матеріальних цінностей по складу і виявлено нестачу підкладки рейки Р-24 в кількості 18,869 тонн на суму 179 556 гривень 22 копійки. Після цього зроблено акт звірки з ПП “Енергоресурси”, який підписаний представниками ДП “Волиньторф” і ПП “Енергоресурси”, яким було визнало дану заборгованість.

Оскільки ПП “Енергоресурси” визнало цю заборгованість, то бухгалтерією ДП “Волиньторф” в червні 2008 року її віднесено на розрахунки з ПП “Енергоресурси”. Якби не було визнано заборгованості, то вона, як бухгалтер, змушена була б, згідно норм бухгалтерського обліку, ставити по складу недостачу на суму 179 556 гривень 22 копійки.

Свідок ОСОБА_24, показав, що він являється приватним підприємцем з 1999 чи 2000 року. Згідно реєстраційних даних, основним видом його діяльності є роздрібна торгівля комп'ютерами та офісною технікою. В силу своєї діяльності він був добре знайомий зОСОБА_23., який також займався підприємницькою діяльністю і планував виготовляти тирфобрикети. ОСОБА_5 він ніколи не знав і не бачив, хоча прізвище таке чув.

Підтвердив, що літом, місяця не пам'ятає, 2008 року ОСОБА_23 звернувся до нього з проханням щоб укласти договір від його, тобто ОСОБА_24, імені і що йому необхідна його печатка. Запевнив, що це вигідна пропозиція, але від кого не говорив. Повідомив, що на його рахунок прийдуть гроші, які він повинен зняти та передати йому, ОСОБА_23, а той у свою чергу ними розрахується за якісь прокладки. З ким конкретно ОСОБА_23 мав розраховуватись йому не відомо. Оскільки ОСОБА_23 його друг і він йому довіряє, і з врахуванням того, що на той час він припинив свою діяльність, як підприємець, то передав йому свою печатку.

Через деякий час, приблизно, 1-2 місяці, до нього зателефонував ОСОБА_23 і сказав, що мають прийти на його рахунок гроші. Коли отримав інформацію з “Кредобанк”, в якому відкритий його рахунок, то дізнався, що дійсно прийшли гроші від якогось державного підприємства, але якого саме не памятає. Гроші, які надійшли на його рахунок, десь біля 40 000 гривень, він зняв з рахунку і передав їх ОСОБА_23. Потім була ще одна така аналогічна операція і на таку ж суму грошей, які він знову передав ОСОБА_23.Він передав йому всі суми, які приходили на його рахунок, крім банківських послуг.

ОСОБА_23 обіцяв, що по завершені угоди він отримає певну винагороду, але в якій сумі не обумовлювали. Своєї обіцянки він не виконав і на даний час.

Договір № 228 від 19 серпня 2008 року, який укладений між ДП “Волиньторф” в особі ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_24, на поставку підприємцем на ДП “Волиньторф” підкладки рейки Р-24 в кількості 8,5 тонн на суму 89 250 гривень, він не підписував і підпис у ньому не його, хоча печатка стоїть його. Вважає, що це ОСОБА_23 підписався у договорі замість нього. Що таке підкладка рейки Р-24 він не знає, вперше чує. Дану підкладку він на ДП “Волиньторф” не поставляв і не міг поставляти. Саме по цьому договору приходили кошти, які він знімав і передавав ОСОБА_23. В послідуючому ДП «Волиньторф»пред'явило до нього позов за недопоставку товару.

Покази свідка ОСОБА_24 підтвердив свідок ОСОБА_23, показав, що з 2004 року зареєстрований як приватний підприємець. Основними видами його підприємницької діяльності є продаж і обслуговування бухгалтерського програмного забезпечення, продаж і обслуговування комп'ютерної та офісної техніки, оптова та роздрібна торгівля нею.

В силу своєї діяльності він, приблизно років два чи три тому назад, познайомився з ОСОБА_5- директором будівельної компанії “Профіт”, в офісі якої він встановлював і програмував комп'ютерне обладнання. Пізніше познайомився з його сином ОСОБА_38, з яким в основному потім і підтримував стосунки.

Десь весною 2008 року, ОСОБА_24 повідомив, що його батько ОСОБА_5 працює директором ДП “Волиньторф” і що йому необхідний особистий факс. Після оплати він передав його ОСОБА_5.і відносини між ними знову прпинилися. У травні 2008 року по проханнюОСОБА_38 , а потім і самого ОСОБА_5 він зустрівся з останнім, поїхав з ним на ДП “Волиньторф” з метою вирішити питання поставки для підприємства комп'ютерів та програми “1С”. Після обстеження комп'ютерної техніки, розмови з спеціалістами підприємства, він визначився в об'ємі робіт, які йому необхідно буде виконати, і про все це довів до відому ОСОБА_5. Дійшовши згоди щодо вартості техніки та робіт, які необхідно виконати, після перерахування йому ДП “Волиньторф”грошей, він приступив до виконання запланованих робіт. Коли поставив всю комп'ютерну техніку, безпосередньо почав працювати над програмою “1С”.

Перебуваючи на ДП “Волиньторф”, в один із днів, це було десь кінець липня -початок серпня 2008 року, він почув на підприємстві мову про підкладку рейки Р-24, поставку на склад яких вимагав ОСОБА_5. Один і працівників, якого він не досить добре знав по м. Нововолинськ, попросив його чи не зможе він допомогти придбати ці рейки. Оскільки він співпрацював з шахтами м. Нововолинськ, то пообіцяв поцікавитись цим і дати відповідь. Повертаючись назад у м. Нововолинськ ОСОБА_5, в ході розмови повідомив, що ДП «Волиньторф», по поставці підкладок хтось не виконав своїх зобов'язань, а він не знає де їх взяти. Розказував, що по бухгалтерії ДП “Волиньторф” на приході вони є, а реально на складі їх немає і що це пов'язано з якимось тендером, по якому фірма отримала гроші, а відвантаження не забезпечила. Одночасно попросив його по можливості знайти ці підкладки і пообіцяв чим більше він знайде їх, тим більше заробить (дослівно сказав - “шкварку получиш”). Він, свідок, пообіцяв йому в цьому допомогти.

Скоро після цієї розмови, він знайшов на шахтах, пунктах прийому металу та в окремих людей, які працюють на шахтах, 236 штук підкладок, які раніше вже були у використанні. Після цього повідомив ОСОБА_5 про те, що зможе поставити невелику кількість цієї продукції і, з його ініціативи, уклали відповідний договір. Він для договору дав реквізити свого товариша та партнера по бізнесу - ОСОБА_24, оскільки його підприємство тимчасово припинило свою діяльність.

За день -два ОСОБА_5 привіз йому договір № 228 від 19 серпня 2008 року, згідно якого приватний підприємець ОСОБА_24 мав поставити для ДП “Волиньторф” підкладки рейки Р-24 в кількості 4 тонни на суму 42 тисячі гривень. Договір вже був підписаний ОСОБА_39 і скріплений печаткою ДП “Волиньторф”. Він також підписав цей договор, але від імені ОСОБА_24, і завірив його печаткою останнього, яку перед цим взяв у нього, пообіцявши за це відповідну винагороду.

Після підписання договору ДП “Волиньторф” на рахунок ОСОБА_24 було перераховано 42 000 гривень, які він зняв і передав йому. За 236 штук підкладок він заплатив 4 956 гривень. Ці підкладки забрав автомобілем “Газель” водій з ДП “Волиньторф”ОСОБА_40. Накладної на поставку не виписував, оскільки мав намір виписати накладну на загальну суму і відрядження водієві не відмічав.

Коли знаходився у м. Єнакієво, і поцікавився у місцевих мешканців, які скуповують, що раніше були у використанні, шахтні запчастини та брухт металів, зрозумів, що він зможе поставити у дуже великий кількості раніше використанні підкладки рейки Р-24 та іншого залізничного оснащення. З”ясувавши по телефону з ОСОБА_5 питання щодо кількості підкладок, яка на вимогу останнього становила 11 тонн, він залишив кошти своєму колезіОСОБА_80, який пообіцяв йому організувати відвантаження товару.

Після цього його транспортом підкладки з м. Єнакієво були доставлені в м. Нововолинськ, а звідти автомобілем “КАМАЗ”, належним ДП “Волиньторф”, відвантажені на склад даного підприємства. Він від імені ОСОБА_24 виписав видаткову накладну і поставив печатку на відрядженні водія. Фактично він поставив ОСОБА_5 підкладок на суму біля 110 тисяч гривень, хоча грошей йому було перераховано на меншу суму - 87 250 гривень. Через деякий час ОСОБА_5 приїхав до нього з новим договором на поставку рейки Р-24, але з тим самим номером договору і від тієї ж самої дати, тобто № 228 від 19 серпня 2008 року. По новому договору ОСОБА_24 мав поставити підприємству 8,5 тонн підкладки на суму 89 250 гривень. Він знову підписав цей договір і завірив печаткою ОСОБА_24. Пізніше по цьому договору ОСОБА_24 було перераховано 47 250 гривень, як погашення боргу.

На його вимогу, відшкодувати заборгованість ОСОБА_5 не заперечував, але із - за відсутністі коштів, просив трохи зачекати і пообіцяв заплатити пізніше. Крім того, він ще замовив у нього підкладок Р-24 та підкладку і накладку Р-50, які він знову став шукати.

Ним було черговий раз придбано 250 штук підкладки Р-50 і 10 штук накладок Р-50 на загальну суму біля 16 тисяч гривень. Цей товар на склад ДП “Волиньторф” автомобілем доставив його водій ОСОБА_40, якому він видав видаткову накладну і поставив печатку на відрядженні.

Після цієї поставки ОСОБА_5 перерахував 15 тисяч гривень на рахунокОСОБА_24., але договору на поставку цієї партії товару вони не укладали. Крім того, між ними виник конфлікт відносно кількості поставленої продукції, але через деякий час ОСОБА_5 заспокоївся і попросив його далі співпрацювати, бо йому до зими необхідно здати залізничну колію.

Він, свідок, вимагав у ОСОБА_5 раніше закрити борг і зробити попередню оплату за товар, але той, посилаючись на перевірку з КРУ, просив чим швидше поставити товар, пообіцявши перерахувати гроші після перевірки. Через це він за власні кошти зробив попередню оплату за підкладки на приватне підприємство “Укрфінес”, що у м. Алчевськ, яке відвантажило підкладку рейки Р-24 на суму 96 048 гривень. Товар було доставлено на ДП “Волиньторф”.

На прохання ОСОБА_5 він ще відвантажував з м. Нововолинськ 284 штук підкладок Р-50 і 10 штук накладок Р-50 на суму 12 368 гривень, а також підкладку Р-24 в кількості 465 штук на суму 10 695 гривень. Потім ще було одне відвантаження з м. Єнакієво від фірми “Укрфінес” в кількості 700 штук підкладок рейки Р-24 на суму 16 110 гривень, які ДП “Волиньторф” забирало власним транспортом -автомобілем “Газель”, водій ОСОБА_40 та ще якийсь старший чоловік. Після цього ще два рази відвантажував 28 та 74 штук підкладок рейки Р-24 на загальну суму 2 346 гривень, одну з яких ОСОБА_5 забирав власним транспортом.

На момент останньої поставки ДП “Волиньторф” заборгувало йому 158 783 гривень, з яких. ОСОБА_5 40 800 гривень перерахував на рахунок ОСОБА_24 без договору, а на 13 тисяч гривень завіз торфобрикету приватному підприємцю ОСОБА_41, який є його батьком.

Потім між ними виник конфлікт з приводу поставки продукції, який триває і досі. На даний момент ОСОБА_5 винен йому 118 тисяч гривень. Стверджує, що всі підкладки, які він поставив на ДП “Волиньторф” раніше уже були у використанні.

Доповнив, що ним було здійснено 8, а не 5, як вказує завідуюча складом ОСОБА_42, випадків відвантаження підкладок рейки Р-24 на ДП “Волиньторф”. Всього на дане підприємство він поставив продукції технічного призначення в кількості біля 18 тонн.

Перша поставка підкладок була в кількості 236 штук з м. Нововолинська, яку забирав «Газеллю»водій ДП «Волиньторф»ОСОБА_40, з ОСОБА_40 тоді, ще було двоє старших чоловіків.

Другий раз дійсно була поставка у кількості біля 10 тонн, яку вантажним автомобілем привезли на ДП «Волиньторф»з м. Алчевська, хто оплачував послуги вантажного автомобіля він не знає, швидше всього це платив ОСОБА_5 Цей автомобіль зустрічав ОСОБА_43 і проводив його на завод, якого вночі розгрузили.

Третій раз 230 штук підкладки Р-24 забирали з м. Нововолинська, яким точно автомобілем я не пам'ятає.

Четвертий раз було привезено 6 тонн на ДП «Волиньторф»з м. Алчевська вантажним автомобілем. Цей автомобіль теж зустрічав ОСОБА_43

П'ятий раз була поставка з м. Нововолинська в кількості 465 штук, яким автомобілем забирали не пам'ятає.

Шостий раз «Газеллю»ДП «Волиньторф»забирали 700 штук з м. Алчевська.

Сьомий раз 28 штук забирав ОСОБА_44 з м. Нововолинська автомобілем «Опель», вишневого кольору, та восьмий раз ОСОБА_5 74 штуки підкладки забирав особисто своїм автомобілем. Власником фірми ТОВ “Східноукраїнська компанія Металургкомплектація” і “Укрфінес”, яка поставляла підкладку рейки Р-24, є одна і та само особа.

Про те, що згідно договору купівлі -продажу № 270 від 22 листопада 2007 року, укладеного між ДП “Волиньторф” та ПП “Енергоресурси” на поставку продукції технічного призначення, а саме рейок та скріплень до них на суму 1 141,6 тисяч гривень, ПП “Енергоресурси” не допоставило ДП “Волиньторф” даної продукції підтвердила свідокОСОБА_81, якій про це відомо зі слів працівників підприємства, які несуть відповідальність за цю ділянку роботи.

Свідок показала, що в кінці 2007 року завідуюча складом ОСОБА_22 приходила до них в бухгалтерію і вела мову з ОСОБА_45, бухгалтером по матеріалах, про те, що вона не хоче проводити по складу накладну, згідно договору № 270 від 22 листопада 2007 року, бо нею була виявлена недопоставка товару. Через деякий час вона знову прийшла у бухгалтерію і погодилась з тим щоб накладна залишалася в комп'ютері на приході, бо її запевнили, що буде допоставка товару.

Пізніше, десь у травні 2008 року, було проведено інвентаризацію на складі ОСОБА_22 і виявлено нестачу підкладки, чим було доведено, що ПП “Енергоресурси” не допоставило на завод цих підкладок. На яку суму була нестача, вона вже не пам'ятає, але їй відомо, що сума була великою. Вона власноручно підписувала цей акт, а тому їй відомі ці обставини.

Свідок ОСОБА_45 показала, що вона працює бухгалтером «по матеріалах»ДП «Волиньторф»із липня 1991 року по даний час. В її функціональні обов»язки входить ведення бухгалтерського обліку на закріпленій ділянці роботи.

В червні 2008 року було проведено інвентаризацію з приводу поставки рейок та підкладок до них ПП «Енергоресурси». За результатами проведеної інвентаризації було виявлено нестачу підкладок на суму 179556,22 грн. по одній накладній. Тому в червні 2008 року вона цю суму недостачі поставила на розрахунки.

Пам'ятає, що оскільки ПП «Енергоресурси»не були поставлені всі матеріали, то завскладом ОСОБА_22 не хотіла їх ставити на прихід та казала, що не буде ставити на прихід ті матеріали, які не отримала. Пізніше, під впливом ОСОБА_5, ОСОБА_22 змушена була оприбуткувати всі матеріали на склад, згідно накладної, яку він надав, тому і виникла недостача.

Після вищевказаної інвентаризації ПП «Енергоресурси»допоставило підкладки на ДП «Волиньторф»по двох накладних у вересні-жовтні 2008 року.

На даний час ПП «Енергоресурси»до поставило підкладки і заборгованості по них немає. Хто саме поставив ці підкладки за ПП «Енергоресурси»їй не відомо. Допоставка підкладок була здійснена по накладних від ПП «Енергоресурси».

Вказані накладні мені надавала завідуюча матеріальним складом ОСОБА_42

Будь-яких інших накладних по поставці підкладки до рейки вона не бачила і до мене вони не поступали.

Поряд з цим по журналу-ордеру № 6 (розрахунки з постачальниками) видно, що на даний час у підприємця ОСОБА_24 існує заборгованість перед нашим підприємством в сумі 145050 грн. На якій підставі перераховувались кошти вказаному підприємцеві їй не відомо.

Документів, які б свідчили, що підприємець ОСОБА_24 поставляв на ДП «Волиньторф»будь-які матеріали на підприємстві відсутні і вона таких не бачила.

Свідок ОСОБА_22 показала, що вона відповідно до наказу № 19 від 13.02.07 року призначена на посаду завідуючої матеріальним складом державного підприємства «Волиньторф»і пропрацювала на вказаній посаді до 22 липня 2008 року. В її обов'язки входило прийом матеріалів на склад, занесення їх в картки складського обліку, видача матеріалів зі складу, зберігання матеріалів на складі.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 листопада 2007 року № 270 між державним підприємством «Волиньторф»(покупець) в особі виконуючого обов'язки директора ОСОБА_5 та приватним підприємством «Енергоресурси»(продавець) в особі директора ОСОБА_6, Продавець приймає на себе обов'язок продати Покупцю продукцію технічного призначення, а саме рейки та скріплення до них, необхідних для монтажу вузької залізничної колії; загальна вартість продукції становить 1 142 684,64 грн.

ПП «Енергоресурси»усієї продукції, що була вказана у видатковій накладній № РН-59 від 24.12.07 року, а саме підкладки до рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556,22 грн. на ДП «Волиньторф»не поставило. Вона за вказівкою ОСОБА_8, яка працювала заступником директора з капітального будівництва, оприбуткувала по матеріальному складу ДП «Волиньторф»усю продукцію технічного призначення на суму 339 140, 59 грн., яка була зазначена у видатковій накладній № РН-59 від 24.12.07 року, виписала прихідний ордер від 24.12.2007 року, в якому зазначила, що на матеріальний склад ДП «Волиньторф»24.12.2007 року ПП «Енергоресурси»поставило підкладку рейки Р-24 в кількості 20,5 тонн на суму 205 993,76 грн. та у реєстрі прихідних накладних за грудень 2007 року зазначила, що вона від ПП «Енергоресурси»отримала на прихід матеріального складу ДП «Волиньторф»усю продукцію технічного призначення на суму 339 140, 59 грн., згідно видаткової накладної № РН-59 від 24.12.07 року, хоча фактично ПП «Енергоресурси»підкладки до рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556,22 грн. на склад ДП «Волиньторф»не поставило.

Яким чином вказана недопоставлена ПП «Енергоресурси»підкладна до рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн була допоставлена на ДП «Волиньторф»їй не відомо, так як вона звільнилась із підприємства в липні 2008 року і на той час підкладка до рейки Р-24 на ДП «Волиньторф»допоставлена не була.

Свідок ОСОБА_46 показала, що вона була секретарем тендерного комітету і їй достовірно відомо, що договір купівлі -продажу № 270 від 22 листопада 2007 року між ДП “Волиньторф” та ПП “Енергоресурси” на поставку продукції технічного призначення, а саме рейок та скріплень до них на суму 1 141,6 тисяч гривень укладався сторонами на підставі результатів прилюдних торгів. Рейки на скріплення до них закуплялися за бюджетні кошти. За результатами торгів ПП “Енергоресурси” виграло тендер, а тому з ним ДП “Волиньторф” уклало даний договор. Вона разом з представником ПП “Енергоресурси” розробили даний договор. Підписали його директор ДП “Волиньторф” ОСОБА_5 та директор ПП “Енергоресурси” ОСОБА_6.

Про існуючу заборгованість по даному договору, вона дізналася лише в травні чи червні 2008 року, коли на завод приїхали представники прокуратури. З приводу перерахунку коштів їй відомо те, що згідно договору всі кошти ДП “Волиньторф” було перераховано постачальнику продукції, так як кошти необхідно було до кінця року використати.

Свідки ОСОБА_40, ОСОБА_47 суду підтвердили, що вони з 14 по 17 жовтня 2008 року, за розпорядженнямОСОБА_63., автомобілем “Газель” їздили в м. Алчевськ Донецької області, де забирали підкладку рейки Р-24. Звідти вони привезли на завод 700 штук підкладок рейки Р-24. Така кількість була вказана у накладній, яку їм виписали на фірмі, де забирали підкладки, а також в цьому переконався особисто сам ОСОБА_40, так як він її перераховував. Підкладки були як нові так і такі, які раніше вже були у користуванні. Про те, що серед поставлених ними прокладок, були нові вони з достовірністю ствердити не можуть. Привезену продукцію і накладну вони передали завскладу підприємства.

Свідок ОСОБА_40 доповнив, що осінню 2008 року за вказівкою ОСОБА_44, він другий раз їздив автомобілем “Газель” в м. Нововолинськ, де також забирав підкладки рейки Р-24. Забирав він підкладки на одній з баз поблизу м. Нововолинськ. Яку кількість підкладок привіз сказати не може, оскільки їх сам не рахував. Привезену продукцію і накладну на заводі він також передав завскладу підприємства.

Свідок ОСОБА_48 підтвердив, той факти, що 14 жовтня 2008 року автомобілем “Камаз” він дійсно їздив в м. Нововолинськ до підприємцяОСОБА_24., якому завіз біля 20 тонн торфобрикету, який розвантажив на базі у с. Суходоли. ОСОБА_24 відмітив йому відрядження і поставив на ньому печатку. Чи це дійсно був ОСОБА_24 він ствердити не може, так як раніше його ніколи не бачив.

Свідок ОСОБА_43, показав, що коли укладався договір купівлі -продажу № 270 від 22 листопада 2007 року між ДП “Волиньторф” та ПП “Енергоресурси” на поставку продукції технічного призначення, а саме рейок та скріплень до них на суму 1 141,6 тисяч гривень, він працював начальником сировинної бази, в нього були свої обов”язки, а тому в силу цих обставин, йому по договору конкретно нічого не відомо.

Визнає, що на виконання умов даного договора, в жовтні 2008 року директор ДП “Волиньторф” ОСОБА_5 поставив йому завдання відправити в м. Алчевськ автомобіль і привезти звідти підкладку рейки Р-24. Про умови домовленостей на поставку цієї продукції він не знає нічого. Він організував для поїздки водіїв ОСОБА_40 та ОСОБА_47, які поїхали у відрядження на автомобілі підприємства “Газель”. Через пару днів вони привезли на завод, підкладку рейки Р-24 в кількості 700 штук, згідно накладної виписаної ТзОВ “Східноукраїнська компанія Металургкомплектація”. В накладній одержувач вантажу вказаний приватний підприємець ОСОБА_33, чому саме він йому невідомо. Всі поставлені підкладки рейки Р -4 були не нові, а такі що раніше вже були у використанні. Згідно договору ПП “Енергоресурси” мало зобов'язання поставити нові підкладки. ОСОБА_5 говорив, що це продукція, яку допоставляє ПП “Енергоресурси”, але особисто він, свідок, в цьому не переконаний.

Десь у жовтні 2008 року він за розпорядженням ОСОБА_5 у нічний час зустрів вантажний автомобіль “Мерседес”, який, зі слів директора, допоставляє на завод підкладку рейки Р-24. Він зустрів даний автомобіль, в нічний час його розвантажили і здали продукцію на склад. Водій автомобіля надав накладку на підкладку, яка виписана ТОВ “Східноукраїнська компанія Металургкомплектація”. Згідно даної накладної на завод було довезено підкладку рейки Р-24 в кількості 6 тонн, вартістю 18 тисяч гривень, вся підкладка була не новою, а раніше задіяною в користуванні. В цій накладній одержувач вантажу знову був вказаний приватний підприємець ОСОБА_23. Чому вказаний саме такий одержувач, йому не відомо. До даної накладної водій вантажівки представив ще проект договору № 122 від 1 жовтня 2008 року, що мав бути укладений між ТОВ “Східноукраїнська компанія Металургкомплектація” та приватним підприємцем ОСОБА_23. Оригінал накладної № 01/0910 від 9жовтня 2008 року, а також оригінал договору № 122 від 1 жовтня 2008 року він передав слідчим органам.

Крім того йому відомо, що по даному договору за розпорядженнямОСОБА_5., у жовтні 2008 року водій автомобіля “Газель” ОСОБА_40 привіз з м. Нововолинськ підкладку рейки Р-24 в кількості 328 штук та накладки Р-50 в кількості 10 штук. Згідно накладної № 1/10 від 10 жовтня 2008 року продавцем даної продукції зазначений підприємець ОСОБА_24. Оригінал цієї накладної під час його допиту він також передав слідчим органам.

У жовтні 2008 року сам ОСОБА_5 службовим автомобілем “Мітсубісі” привіз на завод невелику кількість підкладки рейки Р-24. Згідно оригіналу накладної № 3/10 від 10 жовтня 2008 року, ОСОБА_5 привіз на завод підкладку рейки Р-24 в кількості 46 штук від підприємця ОСОБА_24. Дану накладну він також передав слідчому.

Коли він, свідок, став виконувати обов”язки директора ДП “Волиньторфу” і вивчати його фінансовий стан, а саме кредиторську та дебіторську заборгованість, то з'ясував, що приватному підприємцю ОСОБА_24 було перераховано директором підприємства ОСОБА_5 145 050 гривень і йому було відправлено притензію на повернення коштів або поставки товару. Тоді з”ясувалось, що від імені даного підприємця з ОСОБА_5 працював не приватний підприємецьОСОБА_24., а приватний підприємець ОСОБА_23. Після направлення йому притензії, він мав з ним розмову і ОСОБА_23 розповів йому про всі домовленості з ОСОБА_5 Зокрема, з'ясувалось те, що фактично ОСОБА_23 поставляв на ДП “Волиньторф” підкладку рейки Р-24, у всіх вищеописаних ним випадках, замість ПП “Енергоресурси”, за що йому було оплачено ОСОБА_5 145 тисяч гривень. з обігових коштів ДП “Волиньторф”. Фактично ПП “Енергоресурси” підкладку рейки Р-24 не до поставляли, за яку було перераховано бюджетні кошти, а її поставив на завод ОСОБА_23 , за що йому ОСОБА_5 і перерахував державні кошти заводу у сумі 145 тисяч гривень. На даний час ділянка залізниці, щодо якої проводилась поставка підкладок, введена в експлуатацію.

Показання свідка ОСОБА_43 підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_49 Вона показала, що з 23 липня 2008 року наказом директора ДП “Волиньторф” ОСОБА_5 вона призначена на посаду завідуючої матеріальним складом. Цього ж дня вона в присутності комісії прийняла у свою підзвітність у ОСОБА_22 всі матеріали, які знаходилися на складі. Колишня завідуюча складом ОСОБА_22 їй офіційно по акту товаро - матеріальні цінності не передавала. Отримані нею матеріали були вказані у акті інвентаризації, який підписали всі члени комісії.

Матеріали, які поставляло ПП “Енергоресурси”, а саме рейки та скріплення до них, вона на приход офіційно не приймала, вони залишалися на складі. При передачі окремий акт інвентаризації по рахунку 205/03, тобто акт на прийняття тієї продукції, яка закуплялася за бюджетні кошти у ПП “Енергоресурси” вона не підписувала, бо знала, що не вистачало підкладки рейки Р-24. Зі слів бухгалтера по матеріалах ОСОБА_45 їй було відомо, що ці підкладки рейки Р-24 виставлені на дану фірму як недопоставка. До вересня 2008 року вона будь -яких матеріалів, які поставило ПП “Енергоресурси” зі складу не видавала.

В силу своїх обов”язків вона веде журнал реєстрації прихідних накладних. За даними журналу від приватного підприємства “Енергоресурси” згідно накладної № 68 від 23 вересня 2008 року цього дня на склад було машиною завода привезено підкладку рейки Р-24 в кількості 10,869 тонн. Під час прийомки товару було виявлено що поставлено прокладок менше ніж 10,86 тонн, тобто менше ніж вказано у цій накладній. З цих міркувань накладної вона не підписала і не оприбуткувала її по складу, а прийняла лише фактичну кількість підкладок. Коли далі було довезено їй решту підкладок рейки Р-24, вона провела накладну по складу і оприбуткувала цей товар.

Довезли підкладки рейки Р-24 в кількості 6 тонн 9 жовтня 2008 року про що свідчить, передана водієм, накладна № 01/0910 від 9 жовтня 2008 року, яка була виписана ТОВ “Східноукраїнська компанія Металургкомплектація”. Згідно даної накладної на завод було довезено підкладку рейки Р-24 бувшої у використанні в кількості 6 тонн вартістю 18 тисяч гривень, а одержувачем вантажу вказаний приватний підприємець ОСОБА_23. Чому вказаний саме такий одержувач, вона не знає. До даної накладної водій передав їй проект договору № 122 від 1 жовтня 2008 року, який мав бути укладений між ТОВ “Східноукраїнська компанія Металургкомплектація” та приватним підприємцем ОСОБА_23. Оригінали цих документів вона передала ОСОБА_43 перед його допитом, а він у свою чергу - для слідства.

Після поставки 6 тонн підкладок підсудний ОСОБА_5 заборонив їй накладну № 01/0910 від 9 жовтня 2008 року та проект договору № 122 від 1 жовтня 2008 року проводити по складу. Говорив, що ці документи необхідні виключно водіям для перевезення підкладок, а їй на склад потім буде видана офіційна накладна від ПП “Енергоресурси”, яку необхідно буде провести по складу і по бухобліку.

Пізніше, у жовтні 2008 року, ОСОБА_40 автомобілем “Газель” привіз з м. Алчевськ ще 700 штук підкладки рейки Р-24. Він разом з продукцією передав їй накладну № 91/1510 від 15 жовтня 2008 року, яка була виписана ТОВ “Східноукраїнська компанія Металургкомплектація” і знову в ній, з невідомої їй причини, одержувачем вантажу вказаний приватний підприємець ОСОБА_23. ОСОБА_5 знову дав їй розпорядження дану накладну не проводити по складу, так як буде загальна накладна. Дану накладну вона зберігала на складі, яку перед допитом ОСОБА_43 надала останньому, а він передав її для слідства.

У жовтні 2008 року, згідно накладних № № 1/10 та 3/10 від 10 жовтня 2008 року, черговий раз було завезено автомобілем “Газель” від приватного підприємця ОСОБА_50 відповідно підкладки рейки Р-24 в кількості 328 штук та накладки Р-50 в кількості 10 штук по першій накладній і 46 штук підкладок рейки Р-24 -по другій. ОСОБА_5, посилаючись на те, що ці накладні теж були призначені виключно для перевезення продукції водієм, заборонив їх проводити по складу і бухгалтерському обліку. Через ОСОБА_43 дані накладні були передані слідчим органам.

Підтвердила, що на склад їй було представлено дві видаткові накладні, а саме № 71 та № 73 відповідно від 10 та 17 жовтня 2008 року, згідно яких ПП “Енергоресурси” до поставило на склад ДП “Волиньторф” підкладок рейки Р-24 перший раз 5,335 тонн і 1,665 тонн -другий раз. Ці накладні вона отримала відОСОБА_8., оприбуткувала по складу і провела по бухгалтерському обліку.

Чи дійсно саме ПП “Енергоресурси” до поставляло, у всіх вище названих нею випадках, підкладку рейки Р-24 на склад ДП “Волиньторф” вона не знає. Їй було представлено на ці підкладки рейки Р-24 три накладні, а саме: № 68 від 23 вересня 2008 року та № 71 і № 73 відповідно від 10 та 17 жовтня 2008 року. Фактично кількість підкладок, яка була вказана у даних накладних, відповідала кількості підкладок поставленої на склад, а тому вона їх оприбуткувала. Чи це ПП “Енергоресурси”, чи хтось інший, поставляв на склад ці підкладки її не цікавило і вона про ці обставини нічого не знає.

Свідок ОСОБА_51 показав, що він працює начальником транспортного цеху ДП «Волиньторф»вже близько десяти років. В його обов'язки входить доставка торфу з виробничих баз на підприємство, а також обслуговування залізничних колій, які перебувають у мене на балансі.

Наскільки він пам'ятає, починаючи з 2007 року і до початку 2009 року підприємством ДП «Волиньторф»проводилось будівництво вузької залізничної колії за кошти державного бюджету. Хто поставляв деталі до залізничної колії на ДП «Волиньторф»йому не відомо. Він був організатором будівництва колії підприємством і всі матеріали, необхідні для будівництва вузької залізничної колії він брав на складі ДП «Волиньторф».

Для будівництва вузької залізничної колії використовувались рейка залізнична вузької колії Р-24, Р-18 , накладка рейки Р-24, Р-18, підкладка рейки Р-24, Р-18 костилі рейки Р-24, Р-18, , болти рейки Р-24, Р-18. Під час будівництва основної вузької залізничної колії використовувались деталі вузької залізничної колії Р-24, а для будівництва тимчасової (проходить по полях і часто переноситься) вузької колії -деталі вузької колії Р-18.

Наскільки він пам'ятає, під час будівництва вузької залізничної колії була затримка в роботі через відсутність необхідної кількості підкладки рейки Р-24, однак коли саме була ця затримка не пам'ятає.

Крім того, йому відомо, що під час будівництва вузької залізничної колії може використовуватись підкладка рейки бувша у використанні, однак лише в тому випадку, коли вона в нормальному фізичному стані. Він пам'ятає, що під час будівництва вузької залізничної колії в 2007-2009 роках використовувалась підкладка рейки Р-24 бувша у використанні. Однак, яка кількість бувшої у використанні підкладки була використана під час будівництва не пам'ятає.

Показами свідків: ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_8, ОСОБА_19, ОСОБА_18.. ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_52 спростовуються доводи підсудного ОСОБА_6 в частині, що він не був засновником і директором ПП “Енергоресурси” і не приймав ніяких дій по виконанню договору № 270 від 24 листопада 2007 року. Вони підтвердили, що саме з ним як засновником і директором цього приватного підприємства відбувалось виконання даного договору. Інші учасники даної угоди були як посередники, які діяли по вказівці і під керівництвом підсудного ОСОБА_6.

З цих міркувань суд вважає, що ОСОБА_6 змінив свої послідовні показання, які він давав під час досудового і попереднього судового слідства, з метою уникнути більш суворішої міри покарання, а тому оцінює їх як неправдиві.

Про те, що підсудний ОСОБА_5 був призначений директором Державного підприємства “Волиньторф” з 7 грудня 2007 року по 7 грудня 2009 року і був підзвітний органу управління майном, ніс відповідальність за цільове використання бюджетних коштів, прострочену дебіторську заборгованість підприємства, незастосування штрафних санкцій до постачальників товарів, робіт, послуг, які не виконують умови договору і зобов”язаним вживати дійових заходів з ліквідації вказаних боргів доведено, дослідженими судом, контрактом з директором Державного підприємства “Волиньторф” № 30 від 7 грудня 2007 року, який укладений між Міністерством вугільної промисловості України і ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 98 -104), та Статутом даного підприємства, затвердженого наказом Міністра вугільної промисловості № 118 від 20 лютого 2006 року (т. 1, а. с. 87 -97).

Даними відомчими нормативними документами доведено, що ДП “Волиньторф” засноване на державній власності і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, як органу управління майном.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3, 6.3 даного Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджається майном на умовах, встановлених цим статутом, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству. Одним з джерелом формування майна підприємства є доходи, одержані від реалізації продукції.

Керівник підприємства несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства, розпоряджається коштами і майном підприємства відповідно до чинного законодавства, несе відповідальність за використання бюджетних коштів за цільовим призначенням в межах бюджетних надходжень, несе відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству неправильними діями або бездіяльністю.

Пунктами 7.4, 7.5 Статуту передбачено, що узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток (доход), прибуток розподіляється керівником підприємства і витрачається відповідно до кошторису, затвердженого керівником підприємства.

Відповідно до п. п. 5, 8 контракту керівник підприємства підзвітний органу управління майном, керівник несе відповідальність за цільове використання бюджетних коштів, прострочену дебіторську заборгованість підприємства, незастосування штрафних санкцій до постачальників товарів, робіт, послуг, які не виконують умови договору, керівник зобов'язаний вживати дійових заходів з ліквідації вказаних боргів.

Показання підсудного ОСОБА_5 в частині, що він не знав про те, що згідно договору купівлі -продажу № 270 від 22 листопада 2007 року ПП “Енергоресурси“ в кінці 2007 року не допоставило всієї продукції ДП “Волиньторф”, а саме підкладки до рейки Р -24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556 гривень 22 копійки суд оцінює як неправдиві і дані з метою уникнути більш суворої мірі відповідальності.

Його показання суперечать показанням свідків: ОСОБА_53, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_45, ОСОБА_43, ОСОБА_8, ОСОБА_46, ОСОБА_37 як і на досудовому слідстві так і в судовому засіданні є послідовними і ними не змінювалися та знаходяться в тісному логічному зв'язку з іншими доказами по справі, що доводять винуватість підсудного ОСОБА_5.

Дані підсудні та свідки настоюють на тому, що підсудний ОСОБА_5 достовірно знав про те, що згідно даного договору не вся продукція поставлена ПП “Енергоресурси“, особисто давав розпорядження різними способами кожному із них прийняти всіх заходів, щоб використати бюджетні кошти, особисто підписав платіжне доручення № 207 від 25 грудня 2007 року про доплату даному приватному підприємству бюджетних коштів у сумі 180 561 гривень 24 копійки за скріплення до рейок, згідно фіктивної видаткової накладної № РН -59 від 24 грудня 2007 року.

Об'єктивність показань даних підсудних та свідків підтверджується, дослідженими судом,: доповідною запискою заступника директора по капітальному будівництву ДП “Волиньторф“ ОСОБА_8 на ім'я директора підприємства ОСОБА_5 від 4 березня 2008 року (т.1, а. с.130) , якою доведено, що ОСОБА_8повідомила його про те, що станом на 1 березня 2008 року на ДП “Волиньторф“ не поставлено приватним підприємством “Енергоресурси“ продукції технічного призначення по договору № 270 від 22 листопада 2007 року на суму 253 837 гривень 50 копійок; довідкою № 477 від 6 травня 2008 року(т.1, а. с.131), підписаною директором підприємстваОСОБА_39., виконуючим обов'язки головного бухгалтера ОСОБА_37, заступником директора по капітальному будівництву ОСОБА_8, завідуючою матеріальним складом ОСОБА_22 і завіреної печаткою ДП “Волиньторф“, з якої вбачається, що станом на 6 травня 2008 року ДП “Волиньторф“ згідно договору № 270 від 22 листопада 2007 року з ПП “Енергоресурси“ фактично не поставлені матеріали на суму 226 823 гривень 84 копійки.

Дана обставина, крім наведених доказів, підтверджується протоколами виїмки від 7 травня 2008 року в управлінні державного казначейства у Маневицькому районі, державному підприємстві “Волиньторф“ (т. 1 а. с. 133 -138, 140 -151) оригіналів платіжних доручень та фінансово - бухгалтерських документів та дослідженням їх самих, якими доведено, що ДП “Волиньторф“ перераховувало бюджетні кошти ПП “Енергоресурси“ по договору № 270 від 22 листопада 2007 року, а саме: платіжним дорученням № 207 від 25 грудня 2007 року на суму 180 561 гривень 24 копійки, платіжним дорученням № 199 від 19 грудня 2007 року - 60 074 гривень 99 копійок, платіжним дорученням № 195 від 6 грудня 2007 року - 327 684 гривень 83 копійок, платіжним дорученням №193 від 4 грудня 2007 року - 490 529 гривень 39 копійок, платіжним дорученням№ 194 від 4 грудня 2007 року - 80 812 гривень 93 копійок, платіжним дорученням № 195 від 6 грудня 2007 року - 327 684 гривень 83 копійок, а також згідно виписаних приватним підприємством “Енергоресурси“ рахунків -фактур: № СФ-00092 від 27 листопада 2007 року - 161 625 гривень 86 копійок, № СФ-0098/2 від 29 листопада 2007 року - 981 058 гривень 78 копійок, податкової накладної № 88 від 24 грудня 2007 року - 339 140 гривень 59 копійок, видаткової накладної № РН-50 та податкової накладної № 74 від 5 грудня 2007 року - 802 522 гривень 79 копійок, згідно якої ПП “Енергоресурси“ дійсно поставило на ДП “Волиньторф“ продукції технічного призначення по договору № 270 від 22 листопада 2007 року на вказану суму.

Видатковою накладною № РН-59 від 24 грудня 2007 року, яка також була вилучена слідчими органами, доведено, що вона виписана приватним підприємством “Енергоресурси“ на суму 339 140 гривень 59 копійок, згідно якої дане приватне підприємство нібито поставило на ДП “Волиньторф“ продукції технічного призначення по договору № 270 від 22 листопада 2007 року на суму 339 140 гривень 59 копійок, хоча фактично підкладки до рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556 гривень 22 копійки не поставлялись, про що свідчать вищенаведені докази. На даній накладній у графі “отримав“ стоїть підпис начальника комерційного відділу ДП “Волиньторф“ ОСОБА_54.

Роздруківкою руху коштів по розрахунковому рахунку ПП “Енергоресурси“ № 26006122322700 за грудень 2007 року, що відкритий у Волинському управлінні АКІБ “УкрСиббанк“ (т.1, а. с.152-177), яка також досліджена судом, доведено, що на вищевказаний рахунок від ДП “Волиньторф“ надходили за призначенням платежу наступні кошти: 4 грудня 2007 року - 80 812 гривень 93 копійки за скріплення згідно рахунку -фактури № 00092 від 27 грудня 2007 року, по договору № 270 від 22 листопада 2007 року, звіту про торги № 5 від 3 грудня 2007 року; цього ж дня - 490 529 гривень 39 копійок за рейки та скріплення до них згідно рахунку -фактури № СФ-0098/2 від 29.11.2007 року, по договору № 270 від 22 листопада 2007 року, звіту про торги № 5 від 3 грудня 2007 року; 6 грудня 2007 року - 327 684 гривень 83 копійки за рейки та скріплення, згідно видаткової накладної № РН-50 від 5 грудня 2007 року, по договору № 270 від 22 листопада 2007 року, звіту про торги № 5 від 3 грудня 2007 року; 19 грудня 2007 року - 62 074 гривень 99 копійок за рейки та скріплення, згідно видаткової накладної № РН-50 від 5 грудня 2007 року, по договору № 270 від 22 листопада 2007 року, звіту про торги № 5 від 3 грудня 20 2007 року.

В той же час 5 грудня 2007 року приватним підприємством “Енергоресурси“ перераховано 21 728 гривень на розрахунковий рахунок ПФ “Прополіс“ з призначенням платежу за рейки, згідно рахунку без номеру від 3 грудня 2007 року; 5 грудня 2007 року - 64 848 гривень на розрахунковий рахунок ТОВ “ДАТ 7“ з призначенням платежу за костилі, підкладки, згідно рахунку без номеру від 3 грудня 2007 року; 5 грудня 2007 року - 400 000 гривень на розрахунковий рахунок ПФ “Прополіс“ за рейку, згідно рахунку без номеру від 3 грудня 2007 року; 10 грудня 2007 року - 24 750 гривень на розрахунковий рахунок Донецького філіалу ВАТ “Леман - Україна“ за накладки, згідно рахунку № 4587 від 28 листопада 2007 року; 19 грудня 2007 року - 33 000 гривень на розрахунковий рахунок ПФ “Прополіс“ за рейку, згідно рахунку без номеру від 3 грудня 2007року; 21 грудня 2007 року - 29 432 гривень на розрахунковий рахунок ВАТ “Юні - Групп“ за костилі, згідно рахунку № 353 від 19 грудня 2007 року; 21 грудня 2007 року -7 920 гривень на розрахунковий рахунок ТзОВ “Укрспецтранс“ за болти та підкладки, згідно рахунку № 377 від 20 грудня 2007 року.

Крім того, 26 грудня 2007 року на вищевказаний рахунок від ДП “Волиньторф“ надійшли кошти у сумі 180 561 гривень 24 копійки як доплата за скріплення до рейок, згідно видаткової накладної № РН-59 від 24 грудня 2007 року, по договору № 270 від 22 листопада 2007 року, звіту про торги № 5 від 3 грудня 2007 року і в цей же день приватним підприємством “Енергоресурси“ перераховано 25 000 гривень на розрахунковий рахунок ПФ “Прополіс“ за будівельні матеріали, згідно рахунку без номеру від 3 грудня 2007року та 25 000 гривень на розрахунковий рахунок ТзОВ “ДАТ 7“ за послуги вантажних машин, згідно рахунку без номеру від 5 грудня 2007року а 28 грудня 2007 року 40 000 гривень на розрахунковий рахунок ТзОВ “ДАТ 7“ за матеріали, згідно рахунку без номеру від 28 грудня 2007року.

Роздруківкою руху коштів по розрахунковому рахунку ТзОВ “ДАТ 7“ № 260033001512, що відкритий у Волинській філії ВАТ “ВіЕйБі Банк“, за грудень 2007 року (т.1, а. с.178-191) підтверджено наступне, що 26 грудня 2007 року на вищевказаний рахунок від ПП “Енергоресурси“ надійшли кошти у сумі 25 000 гривень за послуги вантажних машин, згідно рахунку без номеру від 5 грудня 2007 року і в цей же день його директором ОСОБА_18 здійснено зняття готівки у сумі 20 000 40 000 та 49 800 гривень; 28 грудня 2007 року на вищевказаний рахунок від ПП “Енергоресурси“ надійшли кошти у сумі 40 000 гривень. за матеріали, згідно рахунку без номеру від 28 грудня 2007року.

Роздруківкою руху коштів по розрахунковому рахунку ПФ “Прополіс“ № 260053001495 за грудень 2007 року, що відкритий у Волинській філії ВАТ “ВіЕйБі Банк“, (т.1, а. с.192-197) також підтверджено рух коштів по даному рахунку, зокрема, що 26 грудня 2007 року на вищевказаний рахунок від ПП “Енергоресурси“ надійшли кошти у сумі 25 000 гривень за будівельні матеріали, згідно рахунку без номеру від 3 грудня 2007 року і цього ж дня директор ПФ “Прополіс“ ОСОБА_18 здійснив зняття готівки у сумі 53 400 гривень.

Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства “Волиньторф“ за 2007-2008 роки від 10 жовтня 2008 року № 920-12/94 (т.1, а. с. 231-301) доведено, що згідно інвентаризаційної описі, наданої до ревізії, інвентаризаційною комісією станом на 12 травня 2008 року виявлено нестачу в підзвіті ОСОБА_22 підкладки рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн на загальну суму 179 556 гривень 22 копійки.

В порушення пунктів 1, 3, 5, 8 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні“ від 16 липня 1999 року №996-ХІУ зі змінами та доповненнями та “Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій“, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 30 листопада 1999 №291, нестача в сумі 179 556 гривень 22 копійки, виявлена за результатами інвентаризації станом на 12 травня 2008 року, по даних бухгалтерського обліку не відображена. Крім того, розмір збитків не визначено та не відображено в обліку у відповідності до “Порядку визначення збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей“, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 №116 із доповненнями.

В порушення пункту 11.12 “Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків“, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 11 серпня 1994 №69 із змінами, протокол інвентаризаційної комісії за наслідками вищезазначеної інвентаризації не складено, її результати керівником підприємства не затверджено та не відображено по даних бухгалтерського обліку.

В письмовому поясненні ревізору, директор підприємства ОСОБА_5 про надходження і оприбуткування цінностей від ПП “Енергоресурси“ не зазначив.

Згідно даних бухгалтерського обліку та акту взаємних розрахунків, підписаного та скріпленого печатками ПП “Енергоресурси“ та ДП “Волиньторф“ у червні 2008 року нестачу в сумі 179 556 гривень 22 копійки віднесено на розрахунки з ПП “Енергоресурси“.

Під час проведення ревізії відповідно до наказу від 23 вересня 2008 №181 підписаного директором підприємства, створено інвентаризаційну комісію (голова комісії - головний інженерОСОБА_43.) і зобов'язано провести суцільну інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, одержаних від ПП “Енергоресурси“. Відповідно до пункту 3 цього наказу матеріали інвентаризації передбачено надати в бухгалтерію до 30 вересня 2008 року.

Однак, в порушення вищезазначеного наказу на дату закінчення ревізії (10 жовтня 2008 року) інвентаризація товарно-матеріальних цінностей не проведена.

В зв'язку з вищезазначеним та з метою вжиття відповідних заходів директору підприємства ОСОБА_5 направлено доповідну записку від 7 жовтня 2008 року.

До ревізії надано видаткові накладні № № 68, 71 від 23 вересня та 10 жовтня 2008 року, згідно яких від ПП “Енергоресурси“ одержано підкладки рейки Р-24 в кількості відповідно 10,869 тонн на суму 109 216 гривень 89 копійок та 5,335 тонн на суму 53 608 гривень 62 копійки, а всього на загальну суму 162 825 гривень 51 копійок.

Згідно акта звірки взаємних розрахунків, наданого до ревізії, станом на 10 жовтня 2008 року дебіторська заборгованість на користь ДП “Волиньторф“ становить 16 730 гривень 70 копійок.

У відповідності до акту взаємних розрахунків станом на 31 липня 2008 року наданого до зустрічної звірки, проведеної у ПП “Енергоресурси“, заборгованість даного приватного підприємства на користь ДП “Волиньторф“ складає 179 556 гривень 22 копійок.

Директор ДП “Волиньторф“ ОСОБА_5 відмовився підписувати акт ревізії, про що свідчить складений головним контролером-ревізором КРВ в Ковельському районі і м. Ковелі ОСОБА_55 та начальником КРВ в Ковельському районі і м. Ковелі ОСОБА_56 акт про відмову від підпису.

Протоколом обшуку від 30 грудня 2008 року та протоколом огляду речових доказів -документів та речей від 10 січня 2009 року (т.2, а. с. 124-127, 129-131, 148, 155-157,182-185), доведено, що в службових кабінетах ДП “Волиньторф“ було вилучено ряд фінансово -бухгалтерських документів, зокрема: оригінал договору купівлі -продажу № 270 від 22 листопада 2007 року, укладеного між директором ПП “Енергоресурси“ ОСОБА_6 та виконуючим обов'язки директора ДП “Волиньторф“ОСОБА_5, на закупівлю рейок та скріплень до них на суму 1 142 684 гривень 64 копійок; договір № 228 від 19 серпня 2008 року, договір № 228 без дати, які укладені між директором ДП “Волиньторф“ ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_24, згідно яких між директором ПП “Енергоресурси“ ОСОБА_6 та виконуючим обов'язки директора ДП “Волиньторф“ ОСОБА_5 був укладений договір № 270 на поставку такої кількості продукції, що приватний підприємець ОСОБА_24 зобов'язувався продати ДП “Волиньторф“ підкладку рейки Р-24 в кількості 8,5 тонн на суму 89 250 гривень по одному договору та шпалу залізобетонну б/у в кількості 100 штук на суму 14 500 гривень, шпалу залізничну дерев'яну б/у в кількості 150 штук на суму 13 500 гривень, підкладку під рейсу Р-50 в кількості 3 тонни на суму 45 000 гривень, накладку Р-50 в кількості 100 штук на суму 10 500 гривень та костиль в кількості 1 000 штук на суму 6 500 гривень, факсимільну копію кошторису без номеру від 2 грудня 2008 року на проектні вишукувальні роботи по об'єкту: цех по випуску металопластикових вікон та дві складські споруди у АДРЕСА_5

Даними письмовими доказами підтверджується факт ділових відносин підсудного ОСОБА_5 з приватним підприємцем ОСОБА_24, який зобов'язувався в майбутньому поставити ДП “Волиньторф“ перераховану в договорах продукцію. А також те, що згідно кошторису на проектні вишукувальні роботи по об'єкту: цех по випуску металопластикових вікон та дві складські споруди в АДРЕСА_5 проектувальником виступає ПП “Енергоресурси“, а замовником підсуднийОСОБА_39., сума кошторису становить 193 736 гривень. Даним документом доведено, що дійсно між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 була домовленість про те, що ОСОБА_6 виготовляє для ОСОБА_5 4 проект на цех та склади, які належать ОСОБА_5 у м. Нововолинськ на суму недопоставленої продукції по договору № 270 від 22 листопада 2007 року, а ОСОБА_5 сам до поставляє продукцію по цьому договору, якої не допоставив ОСОБА_6.

Цими документами підтверджуються покази ОСОБА_6 про домовленість його з ОСОБА_5 на виготовлення проектної документації, що заперечує ОСОБА_5, а також вони засвідчують факти розтрати ОСОБА_5 бюджетних коштів та коштів ДП “Волиньторф“.

Дані документи оглянуто судом та в якості речових доказів під час досудового слідства і вони приєднані до матеріалів справи.

Безтоварна видаткова накладна № 68 від 23 вересня 2008 року, яка виписана приватним підприємством “Енергоресурси“ на суму 109 216 гривень 89 копійок та яка також вилучена під час даного обшуку, підтверджує, що згідно даної накладної ПП “Енергоресурси“ не поставляло на ДП “Волиньторф“ продукції технічного призначення по договору № 270 від 22 листопада 2007 року, а саме підкладку рейки Р-24 в кількості 10,869 тонн на суму 109 216 гривень 89 копійок.

Під час огляду службового автомобіля ДП “Волиньторф“ марки “Мітсубіші Аутлендер“ державний номер НОМЕР_1 9 січня 2009 року (протокол огляду від 9 січня 2009 року, т. 2, а. с. 211-218, 223, 225-228) , з нього було вилучено наступні документи: акт звірки взаємних розрахунків між ДП “Волиньторф“ та ПП “Енергоресурси“, з якого вбачається, що станом на 18 жовтня 2008 року заборгованість у ПП “Енергоресурси“ перед ДП “Волиньторф“ по договору № 270 від 22 листопада2007 року відсутня; акт звірки взаєморозрахунків між приватним підприємцем ОСОБА_24 та ДП “Волиньторф“ за 2008 рік, згідно якого заборгованість у підприємства перед ПП ОСОБА_24 станом на 30 жовтня 2008 року становить 117 991 гривень. Дані документи також засвідчують факти розтрати директором ДП “Волиньторф“ ОСОБА_5 бюджетних коштів та коштів державного підприємства.

Винуватість ОСОБА_5 у розтраті та привласненні державних коштів, що перераховувалися ТзОВ «Бриффінг Компані»та ОСОБА_10, які були йому ввірені, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненими повторно, крім показань самого підсудного та свідків, підтверджується іншими доказами зібраними та дослідженими в судовому засіданні.

Зокрема, показами свідка ОСОБА_21, яка доповнила, що самого договору від 14 листопада 2007 року № 257, укладеного між ДП “Волиньторф” та ТзОВ “Брифінг -Компані” на поставку мішків “Біг-Бег” на суму 52 200 гривень вона не бачила, а рахунок прийшов по факсу. Вона пішла з цим рахунком до ОСОБА_5 і сказала, що вони раніше брали такі мішки на фірмі з м. Житомир, які в порівняні з цією ж кількістю були дешевші на суму біля 8 тисяч гривень ОСОБА_5 їй сказав, що ця фірма поставить мішки, які можна буде використовувати декілька разів. ОСОБА_5 поставив резолюцію на рахунку і дав вказівку перерахувати кошти, що вона і зробила. Пізніше стало відомо що такої фірми не існує, грошей підприємству по цьому договору не було повернуто як і не було поставлено мішків.

Їй відомо, що було укладено дві угоди № 1/07 від 26 грудня 2007 року та № 1/08 від 8 січня 2008 року між ДП “Волиньторф” та приватним підприємцемОСОБА_10., згідно яких приватний підприємець ОСОБА_10 зобов'язаний був виконати дії по пошуку та оренді складських приміщень, організації збуту продукції та її рекламування. Ці угоди їй принесла юрист заводу ОСОБА_46 і сказала, що по цих угодах необхідно буде перераховувати кошти. Вона, вивчивши їх, пішла до ОСОБА_5 і сказала, що робити це для підприємства не вигідно.. ОСОБА_5 вислухав її і дав вказівку перерахувати кошти, які були перераховані на підставі акту виконаних робіт, який, на її думку, не відповідав закону.

Вона перерахувала ОСОБА_10 10 тисяч гривень, а потім таким само чином перерахувала ще раз таку суму.

Свідок ОСОБА_8 з приводу обставин виконання угод № 1/07 від 26 грудня 2007 року та № 1/08 від 8 січня 2008 року, укладених між ДП “Волиньторф” та ПП ОСОБА_10 показала, що їй фактично мало що з цього приводу відомо. Коли ОСОБА_5 прийшов на роботу, то на нарадах почав озвучувати питання по організації пошуку складів в районах Волинської області для розширення збуту продукції населенню.

Пізніше їй стало відомо, що ОСОБА_5 заплатив приватному підприємцю ОСОБА_10 20 тисяч гривень за пошук та оренду складів, рекламування продукції підприємства. Хоча за час, коли директором підприємства був ОСОБА_5, виготовлений торфобрикет на зберігання в склади Волинської області, які нібито знайшов ОСОБА_10, не вивозився і договори на їх оренду не складалися. З часу приходу ОСОБА_5 нічого не змінилося і по рекламуванню продукції підприємства. Вважає переахування 20 000 гривень підприємцю ОСОБА_10 зайвим і таким, яке не обгрунтане виконаною ним роботою.

З приводу обставин виконання договору, укладеного між ДП “Волиньторф” та ПП ОСОБА_10, згідно якого останній зобов'язаний був поставити підприємству залізобетонні вироби -балки, а також перерахування по цьому договору коштів, їй абсолютно нічого не відомо. Стверджує, що такі балки підприємству не були потрібні.

Щодо договору № 257 від 14 листопада 2007 року, укладеного між ДП “Волиньторф” та ТзОВ “Брифінг -Компані“ на поставку мішків на суму 52 200 гривень, відомо лише те, що кошти за мішки перераховані, а мішки не отримані.

Свідок ОСОБА_20 з приводу обставин укладення і виконання угод № 1/07 від 26 грудня 2007 року та № 1/08 від 8 січня 2008 року, укладених між ДП “Волиньторф” та ПП ОСОБА_10, згідно яких він зобов'язаний був виконати дії по пошуку та оренді складських приміщень, організації збуту продукції та її рекламування відомо те, що. на нарадах ОСОБА_5 говорив, що підприємству за межами його території необхідно шукати склади для готової продукції. Чи шукав ці склади ОСОБА_10 та чи здійснював він рекламування продукції -йому не відомо. Також невідомо про поставку ОСОБА_10 на підприємство залізобетонних балок.

Про обставини укладення та виконання договору від 14 листопада 2007 року № 257 між ДП “Волиньторф” та ТзОВ ”Брифінг-Компані” на поставку мішків ”Біг-Бег” на суму 52 200 гривень відомо те, що дана фірма мала поставити ці мішки, а чи поставила не знає. Він готував документи на поставку мішків з фірми, яка знаходиться у м. Житомир та заніс їх до головного бухгалтера, а що далі відбувалось йому невідомо. Хто знайшов фірму ТзОВ ”Брифінг-Компані” він не знає, але ініціатива в цьому була ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_37 в судовому засіданні підтвердила, що з приводу обставин виконання угод № 1/07 від 26 грудня 2007 року та № 1/08 від 8 січня 2008 року, укладених між ДП “Волиньторф” та ППОСОБА_10., їй відомо те, що підприємець ОСОБА_10 зобов'язаний був виконати дії по пошуку та оренді складських приміщень, організації збуту продукції та її рекламування відомо лише те, що по цих угодах йому було перераховано кошти у сумі 20 тисяч гривень. Платіжні доручення мали б підписувати тодішній головний бухгалтер підприємства ОСОБА_30 та ОСОБА_5. Чи робив щось по даних договорах ОСОБА_10 вона не знає, більше всього що ні. Точно може сказати, що підприємство, по даним бухгалтерії, ніде складів не орендувало, не орендує і ніколи продукції в них не зберігало.

По поводу поставки ОСОБА_10 на підприємство залізобетонних виробів -балок, їй лише відомо те, що за вказівкою ОСОБА_5 вона підписала платіжне доручення № 703 від 8 липня 2008 року та перерахувала 25 000 гривень на рахунок ППОСОБА_10., як оплату за них. На даний час ПП ОСОБА_10 ці балки не поставив. Обставини укладення договору їй невідомі. Однак знає, що згідно цього договору була передбачена попередня оплата.

Дані обставини в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_46. Вона показала, що з приводу обставин укладення і виконання угод № 1/07 від 26 грудня 2007 року та № 1/08 від 8 січня 2008 року, укладених між ДП “Волиньторф” та приватним підприємцем ОСОБА_10, згідно яких він зобов'язаний був виконати дії по пошуку та оренді складських приміщень, організації збуту продукції та її рекламування, відомо лише те, що ці угоди, а також акти виконаних робіт до цих угод потрапили до неї вже після оплати і вона їх просто підшила в папку. Хто їх складав і де вони взялися їй невідомо. В силу своїх службових обов'язків вона перед укладенням угод уточняла істотні умови договорів, а саме: ціну, строки, умови оплати, а потім складала договір. Потім договір підписував директор та відповідно представник іншої організації чи установи. В даному випадку цієї процедури не було.

Їй також відомо, що по цих договорах директор ОСОБА_5 дав вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_30 перерахувати кошти, але вона була проти їх перерахування і ходила по даному питанню до ОСОБА_5. Чи виконував ОСОБА_10 по даних угодах будь-які роботи, вона не знає. Знає що будь-яких договорів на оренду складів для зберігання торфобрикетів між їх підприємством та іншими підприємствами, установами, організаціями укладено не було і брикет на складах за межами заводу не зберігався.

Їй також відомо, що відповідно договору № 8 від 14 червня 2008 року між ДП “Волиньторф” та ПП ОСОБА_10, згідно якого він зобов'язаний був продати підприємству залізобетонні вироби -балки, було перераховано кошти по даному договору в сумі 25 000 гривень. Балки на даний час ОСОБА_10 не поставив і завод виставив йому притензію. Хто складав даний договір їй невідомо, але знає, що вказівку про перерахування коштів ОСОБА_10 дав ОСОБА_5.

Показала що договір від 14 листопада 2007 року № 257 між ДП “Волиньторф” та ТзОВ “Брифінг-Компані“ на поставку мішків “Біг-Бег“ на суму 52 200 гривень розробляла вона. ОСОБА_5 дав їй реквізити цієї фірми, а також ціну, кількість мішків, умови оплати і строк поставки. Вона розробила договір і віддала його ОСОБА_5, який цей договір забрав, а через деякий час повернув підписаний ним та представником ТзОВ “Брифінг-Компані“ ОСОБА_7 і завірений печатками двох сторін. В подальшому ОСОБА_5 дав вказівку перерахувати по даному договору кошти в сумі 52 200 гривень. Гроші були перераховані, але на даний час мішки не поставлено.

Приблизно в липні 2008 року вона з ініціативи головного бухгалтера ОСОБА_57 написала листа з актом звірки до ТзОВ “Брифінг-Компані“ з вимогою повернути кошти, але лист повернувся з відміткою, що за даною адресою таке товариство не зареєстроване.

Свідок ОСОБА_43 з приводу обставин укладення і виконання угод № 1/07 від 26 грудня 2007 року та № 1/08 від 8 січня 2008 року, укладених між ДП “Волиньторф” та ПП ОСОБА_10 , згідно яких останній зобов'язаний був виконати дії по пошуку та оренді складських приміщень, організації збуту продукції та її рекламування, відомо наступне. Зокрема те, що йому було перераховано 10 000 гривень. Пошук складів для підприємства за його межами був збитковим, про що він неодноразово на нарадах говоривОСОБА_39., який на це не реагував просив його в дане питання не вникати. Обставини укладення даних угод йому невідомі.

ОСОБА_10 складів не шукав, договорів на оренду складів підприємством укладено не було.

Рекламування продукції підприємства проводили працівники з відділу збуту - роздавали ці листівки на ринках Волинської області.

Коли він став виконувати обов'язки директора підприємства то серед дебіторів заводу виявив ОСОБА_10 на суму 25 тисяч гривень. Виявилось, що ОСОБА_10 було перераховано цю суму за поставку балок, але ці балки до даного часу на завод не поставлені і йому. було направлено притензію.

Щодо договору від 14 листопада 2007 № 257, укладеного між ДП “Волиньторф” та ТзОВ “Брифінг-Компані“ на поставку мішків “Біг-Бег“ на суму 52 200 гривень відомо лише те, що кошти по договору перераховані, а мішки не отримані і рахується кредиторська заборгованість. ОСОБА_5 говорив з ним за поставку цих мішків, зобов'язав знайти поставщиків і він знайшов дві фірми, з якими підприємство працювало раніше. Але ОСОБА_5 ще раніше перерахував ці кошти на фірму “Брифінг-Компані“. Мішки від цієї фірми не поступили і вони їх стали купляти у попередніх товариств.

Об'єктивність показань свідків: ОСОБА_30, ОСОБА_54, ОСОБА_8, ОСОБА_58, ОСОБА_46 та ОСОБА_43, та визнання цього самим підсуднимОСОБА_39., в частині, що грошові кошти в сумі 52 200 гривень ОСОБА_5 дійсно були перераховані товариству з обмеженою відповідальністю “Брифінг -Компані” як попередня оплата за мішки “Біг -Бег” в кількості 1 500 штук підтверджується, дослідженими судом,: договором № 257 від 14 листопада 2007 року укладеним в с. Прилісне між Державним підприємством “Волиньторф” в особі директора ОСОБА_5 та ТзОВ “Брифінг -Компані” в особі директора ОСОБА_7, який підписаний сторонами та скріплений печаткою сторін (т. 2 а. с. 160); платіжним дорученням № 1568 від 19 листопада 2007 року, податковою накладною № 14/11 -2 від 14 листопада 2007 року (т. 2 а. с. 175, 177), роздруківкою руху коштів по розрахунковому рахунку ДП “Волиньторф” № 260022275 за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, що відкритий у Волинській обласній дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (т. 3, а. с. 88) про перерахування ДП “Волиньторф” 52 000 гривень ТзОВ “Брифінг -Компані”, в яких знайшли своє закріплення зазначені факти.

Дані документи були під час обшуку службових кабінетів ДП “Волиньторф” (протокол обшуку від 30 грудня 2008 року, т. 2, а. с. 124 -128, 160 -162, 175, 177, 184) виявлені та вилучені слідчими органами і в якості речових доказів приєднані до справи.

Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства “Волиньторф” за 2007-2008 роки від 10 жовтня 2008 року № 920-12/94 (т. 1, а. с. 231-301) також підтверджено, що платіжним дорученням від 19 листопада 2007 року № 2600750121069 “Волиньторф” перераховано на р/р ТзОВ “Брифінг-Компані” 52 200 гривень. Крім того згідно даних бухгалтерського обліку за період з грудня 2007 року по жовтень 2008 року товарно -матеріальні цінності від ТОВ “Брифінг-Компані” не надходили і станом на 1 жовтня 2008 року дебіторська заборгованість на користь ДП “Волиньторф” становить 52 200 гривень.

З метою надання інформації про стан взаєморозрахунків за відпущені товарно -матеріальні цінності КРВ в Ковельському районі і м. Ковелі на адресу ТзОВ “Брифінг-Компані”, в м. Києві направлено лист від 25 вересня 2008 року № 920-19/646, який повернуто, оскільки таке товариство за даною адресою не значиться.

Про те, що товариства з обмеженою відповідальністю “Брифінг-Компані” не існує підтвердив свідок ОСОБА_7, який в ход досудового слідства показав, що ніякого відношення до підприємства -ТзОВ “Брифінг-Компані”, код 35234833, не має і ніколи не мав. Ніяких дій пов'язаних з реєстрацією товариства, веденням фінансово -господарської діяльності товариства не здійснював, розрахункові рахунки в банківських установах не відкривав, печатки ТзОВ “Брифінг-Компані” не отримував і ніколи не бачив, а також ніяких документів, пов'язаних з фінансово -господарською діяльністю товариства (договорів, контрактів, накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт) в особі директора чи засновника товариства не підписував. Де знаходиться чи може знаходитись дане товариство йому не відомо.

Доповнив, що літом 2007 року в районі станції метро “Льва Толстого” до нього звернувся молодий чоловік на ім'я ОСОБА_46 з пропозицією заробити грошей. У зв'язку з тим, що у нього на той момент було погане матеріальне становище, то він погодився. Як пояснив йомуОСОБА_46, він повинен буде поставити свої підписи на документах з реквізитами певних організацій, яких саме той не сказав. За кожен його підпис ОСОБА_46 обіцяв винагороду у розмірі 200 гривень. Коли він ставив свої підписи, то не ознайомлювався зі змістом даних документів, оскільки йому це було не цікаво.

Також він повідомив, що будь-яких довіреностей іншим особам, які будуть представляти його інтереси в органах влади, нотаріальних та податкових органах в якості директора чи засновника ТзОВ “Брифінг-Компані”, він не оформляв і не підписував.

(т. 7 а. с. 24-25).

Об'єктивність показань свідка ОСОБА_7 частково підтверджується, дослідженими судом,: відповіддю на доручення № 5/481 від 18 лютого 2009 року (т. 7, а. с. 10), з якої вбачається, що громадянин ОСОБА_7 проживає у АДРЕСА_6, за місцем проживання він відсутній, на телефонні дзвінки не відповідає. Крім того він перебуває на обліку як наркозалежний і відносно нього Шевченківським РУГУ МВС в м. Києві порушено кримінальну справу за ст. 309 ч. 1 КК України; інформацією з центральної бази даних юридичних осіб ДПА України від 22 грудня 2008 року № 2182476(2) (т. 7, а. с. 11) , з якої вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю зареєстроване у м. Києві, по вул. Будіндустрії, вул. 5; основним видом діяльності даного підприємства є будівництво будівель, його засновником, керівником та головним бухгалтером є ОСОБА_7; роздруківкою руху коштів по розрахунковому рахунку ТзОВ “Брифінг-Компані” № 26000001334201 за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року (т. 7, а. с. 15-20), що відкритий у Київському філіалі АКБ “Європейський” в м. Києві, якою підтверджено, 19 листопада 2007 року на вказаний рахунок від ДП “Волиньторф” надійшли кошти у сумі 52 200 гривень з призначенням платежу - оплата за мішки “Біг-Бег” (75*75*143 см.) згідно рахунку -фактури № СФ-14/11-2 від 14 листопада 2007 року. Дані кошти в подальшому перераховано на розрахункові рахунки інших підприємств, установ, організацій.

Копію листа № 74 директора ТзОВ “Брифінг-Компані” ОСОБА_7, лист ОСОБА_5 № 1137, доповнення до договору № 257 від 20 грудня 2007 року, який підписаний лише ОСОБА_5, які досліджено судом, (т. 2, а. с. 62-68, 90-95, 109-111), суд вважає такими, що виготовлені самим підсудним з метою штучного створення реальності господарських відносин між ДП “Волиньторф” та ТзОВ “Брифінг-Компані”, оскільки їх зміст суперечить самим обставинам справи, зокрема, відсутності такого товариства як “Брифінг-Компані”.

Наведеними доказами доведено, що ОСОБА_5. зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам Державного підприємства “Волиньторф”, маючи конкретних, перевірених в роботі поставщиків мішків “Біг-Бег”, уклав договір купівлі -продажу при сумнівних обставинах і перерахував 52 200 гривень практично фіктивному товариству через особу, повноваження якої не перевірив і не бажав цього робити, чим спричинив шкоду державному підприємству на цю суму.

Свідок ОСОБА_10 показав, що через своїх знайомих він познайомився з ОСОБА_5 , якому належить будівельна компанія “ Профіт “ , що у м. Нововолинськ. З 1 вересня 2007 року, після іспитового строку, ОСОБА_5 офіційно його оформив на роботу в дану компанію на посаду начальника відділу продажу. Він виконував свою роботу і між ними двома була взаємодовіра. 1 листопада 2007 року він зареєструвався як приватний підприємець і займався перепродажем будівельних матеріалів, про це було відомо також ОСОБА_5 В кінці листопада 2007 року йому стало відомо від ОСОБА_5 про те, що його, ОСОБА_5, призначено директором Державного підприємства “ Волиньторф “ .

Зразу ж після цього, десь на початку грудня 2007 року, до нього звернувся ОСОБА_5 з проханням, щоб він йому на чистих аркушах паперу формату А-4, поставив свою печатку приватного підприємця та свої підписи, сказав, що це йому дуже потрібно і запевнив щоб він ні про що не переживав. Він йому довіряв, а тому проштампував та підписав десь біля 15 чистих аркушів паперу, які передав ОСОБА_5. Через декілька днів на його прохання передав йому усі реквізити приватного підприємця.

Перед самим Новим 2008 роком він у місті Луцьку зустрівся з ОСОБА_5, який повідомив, що на його рахунок прийде 10 тисяч гривень і щоб він їх зняв та передав всі йому. 29 грудня 2007 року, коли на його рахунок, який був відкритий у відділені банку “ Укрсиббанк “ , що у м. Луцьк, по вул. Б. Хмельницького поступило 10 тисяч гривень з ДП “ Волиньторф “ він зняв ці кошти, а саме 9 850 грнивень, а решту 150 гривень банк взяв за зняття готівки та касове обслуговування рахунку. В цей день він передав ОСОБА_5 9 850 гривень, з яких останній віддав йому назад 1 000 гривень і сказав, що це йому премія до Нового року за хорошу роботу.

Після нового 2008 року йому з телефонної розмови з ОСОБА_5 4 стало відомо, що на його рахунок знову прийде 10 тисяч гривень, які він знову повинен зняти і передати йому.

22 січня 2008 року йому з ДП “ Волиньторф “ знову надійшло 10 тисяч гривень, він зняв 9 900 гривень, а інші 100 гривень банк взяв за зняття готівки та касове обслуговування рахунку. Ці гроші він знову передавОСОБА_39., який на цей раз йому дав лише 200 гривень і сказав, що це його винагорода за роботу.

Більше таких операцій по зняттю готівки не було аж до липня 2008 року.

Пізніше він мав намір звільнитися із роботи з будівельної компанії “ Профіт “, оскільки умови роботи його не задовільняли, але ОСОБА_5 запропонував йому посаду начальника відділу збуту ДП “ Волиньторф “ і він з цим погодився. 5 червня 2008 року його офіційно було призначено на посаду начальника відділу збуту даного державного підприємства.

В його обов'язки входило рекламування продукції ДП “ Волиньторф “ , облік вивезеної продукції, рознарядка на вивіз продукції і контролювання роботи працівників підрозділу, а також реклама продукції, рекламування у м. Луцьку того, що ДП “ Волиньторф “ може надавати послуги спецтехнікою, а саме екскаватор і два трактори, в той період коли не ведеться видобуток торфу. Всі ці обов'язки він дійсно виконував.

8 липня 2008 року ОСОБА_5 покликав його до себе у кабінет і повідомив, що знову на його рахунок буде перераховано 25 000 гривень, які він має зняти і віддати йому. Наступного дня він зняв з рахунку готівкою 24 700 гривень, які віддав ОСОБА_5 , але на цей раз ніякої винагороди не отримав.

Працюючи на ДП “ Волиньторф “ , з якого йому уже три рази ОСОБА_5 перераховував кошти, він по роду своєї діяльності вперше побачив, що між ним, як приватним підприємцем та директором ДП “ Волиньторф “ було укладено два договори на рекламування продукції та пошук складських приміщень для підприємства, а також один договір на поставку залізобетонних балок. Договори на пошук складів і рекламування продукції було укладено 26 грудня 2007 року та 8 січня 2008 року, а на поставку балок 14 червня 2008 року. Також серед документів він виявив два акти виконаних робіт від 31 грудня 2007 року та 18 січня 2008 року, згідно яких він нібито виконав роботи згідно угод та облаштував склади у смт. Любомль.

Стверджує, що він будь -яких робіт, які вказані у цих договорах не виконував і виконувати не мав, а більше того про їх існування не знав, так як не знав про те, що має поставити балки на ДП “ Волиньторф “ згідно договору від 14 червня 2008 року. Лише тоді він зрозумів, що ті чисті аркуші паперу, які він підписав та завірив своєю печаткою, ОСОБА_5 використав для складання фіктивних договорів, актів виконаних робіт, а можливо і фіктивних рахунків, для перерахування державних коштів з рахунку державного підприємства на його рахунок у банку. Даних договорів він особисто не готував і про них нічого не знав. Коли про їх існування розповів ОСОБА_5 то той його запевнив, що лише він як директор відповідає за перерахування грошей, навіть якщо щось буде не так, то відповідальність буде нести він сам.

В жовтні 2008 року на підприємстві проводилась ревізія КРУ і ці питання також перевірялись ревізорами. ОСОБА_5 покликав його до себе і розповів йому, як пояснити ревізорам, у разі необхідності, перерахунок усіх йому сум, а саме 45 тисяч гривень. ОСОБА_5 сказав йому говорити, що він здійснював рекламування продукції ДП “ Волиньторф “ на митних переходах в Устилузі та Ягодині, а саме роздавав рекламні буклети, а також шукав склади у Шацькому, Любомльському та Ківерцівському районах. На рахунок балок ОСОБА_5 йому сказав, щоб він пошукав будь-де ці балки, щоб балки там реально були, і в разі необхідності говорив ревізорам, що балки нібито дійсно куплені та зберігаються до того, часу поки ОСОБА_5 не дасть заявку на їх поставку на завод.

Покази в якості свідка 25 грудня 2008 року в тій частині, що він дійсно виконував пошук складів для підприємства, рекламував його продукцію, а також знайшов і заплатив за балки підприємцю ОСОБА_36 відповідні кошти давав за вказівкою ОСОБА_5 і вони є повністю неправдиві. Тому пізніше все обдумавши сам написав явку з повиною.

Доповнив, що ті чисті аркуші паперу з його підписом і печаткою, які були вилучені у квартиріОСОБА_39., належали йому і він їх передав ОСОБА_5 в кінці 2007 року на його вимогу.

Показання свідка ОСОБА_10 про те, що він був зареєстрованим приватним підприємцем підтверджуються с відоцтвом про сплату єдиного податку від 14 грудня 2007 року (т. 5, а. с. 60), виданим приватному підприємцюОСОБА_10., згідно якого він здійснював наступні види діяльності: оптова торгівля та посередництво в торгівлі, роздрібна торгівля не продовольчими товарами, інші види діяльності; місце здійснення діяльності Україна та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_10 № НОМЕР_5 виданим Луцькою районною державною адміністрацією 18 жовтня 2007 року (т. 5, а. с. 60), в якому знайшов своє закріплення зазначений факт.

Дослідженими судом,: угодами про надання послуг № 1/07 від 26 грудня 2007 року, № 1/08 від 8 січня 2008 року, актами виконаних робіт № 1/07 від 31 грудня 2007 року та 1/08 від 18 січня 2008 року (т. 2, а. с. 163, 166, 165, 168), укладеними Державним підприємством “Волиньторф” в особі директора ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_10 також підтверджується даний факт.

Згідно даних угод ОСОБА_10 зобов'язувався виконати дії по пошуку та оренді складських приміщень для продукції підприємства, організації її збуту та рекламуванню продукції ДП “Волиньторф”. Зокрема здійснити пошук складських приміщень для продукції у Луцькому, Рожищанському, Ківерцівському, Горохівському, Любомльському та Шацькому районах, перевірити вірність документів, необхідних для оренди складських приміщень, організувати збут продукції підприємства, систему та форми оплати за продукцію та відкрити складсмт.АДРЕСА_3. В обох угодах вартість послуг не зазначена. Терміном дії угод є календарний рік з моменту їх підписання.

Актами виконаних робіт підтверджено, що ОСОБА_10 виконав всі, поставлені перед ним директором ОСОБА_5 , послуги, в тому числі облаштував склад у смт. Любомль за вказаною адресою і вартість цих послуг, згідно кожної угоди окремо становить по 10 000 гривень, а всього 20 000 гривень і у замовника ДП “Волиньторф” до виконавця робіт ПП ОСОБА_10 претензій немає;

Дослідженим судом, договором № 8 від 14 червня 2008 року, який також укладеного між директором ДП “Волиньторф” ОСОБА_5 та приватним підприємцемОСОБА_10., доведено, що ОСОБА_10 зобов'язувався передати у власність ДП “Волиньторф” 10 штук залізобетонних балок довжиною 12 метрів кожна на суму 65 000 гривень, а підприємство в свою чергу здійснити оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_10 на умовах 100 % передоплати. ПП ОСОБА_10 зобов'язаний був після отримання 100 % передоплати у строк не пізніше ніж за 30 календарних днів передати ДП “Волиньторф” товар згідно умов договору із сертифікатом якості.

Платіжними дорученнями № 1725 від 27 грудня 2007 року, № 36 від 18 січня 2008 року, № 703 від 8 липня 2008 року (т. 2 а. с. 170 -172) підтверджено, що підсудний ОСОБА_5 на виконання укладених ним самим фіктивних угод незаконно перерахував на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_10 10 000, 10 000 та 25 000 гривень.

Дані факти також підтверджуються, дослідженим судом, актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства “Волиньторф” за 2007-2008 роки від 10 жовтня 2008 року № 920-12/94 (т.1, а. с. 231 -301) , яким доведено, що в грудні 2007 року та в січні 2008 року ДП “Волиньторф” в особі директора ОСОБА_5 з підприємцем ОСОБА_10 укладено угоди з надання послуг по пошуку та оренді складських приміщень, організації збуту. В обох угодах вартість послуг не зазначена. Терміном дії угод є календарний рік з моменту їх підписання.

На підставі актів виконаних робіт в грудні 2007 року та в січні 2008 року підприємством перераховано підприємцю ОСОБА_10 кошти на загальну суму 20 тис. Гривень. Крім того, у липні 2008 року ОСОБА_10 перераховано ще 25 тис. гривень, як оплата за залізобетонні вироби.

Ревізією випадків укладання угод на оренду складських приміщень та передачу торфопродукції на збереження, відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з одержанням в оренду об'єктів та сплати орендної плати не встановлено.

В порушення Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, вартість виконаних робіт на загальну суму 20 тис. гривень віднесена на витрати підприємства, що призвело до завищення витрат на таку ж суму, що є порушенням пункту 1 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV.

До ревізії надано договір оренди приміщення № 37 від 10 грудня 2008 року, укладений з підприємцем ОСОБА_9 про оренду складського приміщення в АДРЕСА_3. Термін оренди 2 роки з розміром орендної плати 6 тис. гривень в місяць.

Згідно даних бухгалтерського обліку станом на 1 жовтня 2008 року на користь ДП “Волиньторф” рахується дебіторська заборгованість в сумі 25 тис. гривень.

Про те, що дані угоди, акти виконаних робіт, договір купівлі залізобетонних виробів є фіктивними, що ніяких робіт ОСОБА_10 не виконував і цих угод та договору не підписував, балок не мав наміру поставляти на підприємство, а гроші йому тричі перераховано незаконно та безпідставно підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_30, ОСОБА_54, ОСОБА_43. ОСОБА_46, ОСОБА_37, ОСОБА_8, які уже дали свої показання в цій частині обвинувачення пред'явленого ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_60 з цього приводу також підтвердив, що ОСОБА_10 цими роботами, а саме пошуком приміщень під склади у Волинській області та рекламуванням продукції підприємства не займався. Він нічого не чув про те, щоб ОСОБА_10 роздавав рекламні буклети продукції ДП “Волиньторф” на Ягодинській та Устилузькій митницях.

Про те, що ОСОБА_10 приміщення під склад в АДРЕСА_3 не підшукував і його не облаштовував доведено, дослідженими судом, договорами купівлі продажу нерухомості № № 753 -754 від 30 червня 2005 року (т. 2, а. с. 98 -101), якими підтверджено, що ОСОБА_5 цього числа придбав два гаража, та піднавіс за адресою смт. АДРЕСА_3 і є їх власником.

Власність ОСОБА_5 на дані приміщення підтверджується, дослідженим судом, технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна, який вилучений в приміщенні Ковельської філії КП ВОБТІ 26 грудня 2008 року (Протокол виїмки та протокол огляду документів від 26 грудня 2008 року, т. 5 а. с. 42 -47)

Наведеним доведено, що технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_3, прошитий і пронумерований на 166 аркушах.

На аркуші № 72 знаходиться витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія СВХ № 479790 від 11 липня 2005 року, згідно якого ОСОБА_5 на праві приватної власності належить гараж на 100 автомобілів площею 1193,2 кв.м;

На аркуші № 77 знаходиться витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія СВХ № 479791 від 11 липня 2005 року, згідно якого ОСОБА_5 на праві приватної власності належить піднавіс на прохідній площею 59,3 кв.м;

На аркуші № 82 знаходиться витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія СВХ № 479792 від 11 липня 2005 року, згідно якого ОСОБА_5 на праві приватної власності належить гараж для легкових автомобілів площею 94,2 кв.м.

Всі ці приміщення розташовані за адресою АДРЕСА_3

З цих підстав, вилучений із службового автомобіля ОСОБА_5, договір оренди № 37 від 10 жовтня 2008 року (т. 2 а. с. 221), який укладений між директором ДП “Волиньторф” ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_61 , згідно умов якого приватний підприємець ОСОБА_9 мав нібито здавати в оренду складське приміщення за адресою АДРЕСА_3 слід вважати фіктивним, оскільки вказані складські приміщення належать на праві приватної власності ОСОБА_5.

Про фіктивність цієї угоди стверджують покази свідка ОСОБА_9 , який підтвердив, що коли під час його допиту слідчим він ознайомився з представленим йому договором оренди приміщення від 10 жовтня 2008 року № 37, який укладений між ним, як приватним підприємцем та директором ДП “Волиньторф”ОСОБА_5 , згідно якого ДП “Волиньторф” має орендувати у нього 2 роки склад в АДРЕСА_3 для зберігання готової продукції, то він пояснив йому і пояснює суду наступне. На прохання ОСОБА_5 він цей договір підписав та завірив своєю печаткою. ОСОБА_5 під'їхав до нього та попросив просто підписати такий договір, для чого йому необхідний був цей договір ОСОБА_5 не пояснив. Склади у м. АДРЕСА_3, йому не належать, а належать самому ОСОБА_5. По цьому договору кошти йому не поступали. Раніше ОСОБА_5 говорив, що в цих складах хоче відкрити столярний цех для виготовлення будинків із брусу.

Дана обставина також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_62, який показав, що він працює на ВАТ “ЛМЗ” на посаді охоронця. Дане товариство розташоване в АДРЕСА_7 а біля них знаходяться гаражі по м.АДРЕСА_3 , які належать, як стало відомо пізніше, ОСОБА_5. В минулому році ці гаражі взагалі ніким не використовувались, ніхто туди не приїжджав і нічого не привозив.

Об'єктивність показань даного свідка підтверджується, дослідженим судом, протоколом огляду місця події від 26 грудня 2008 року та фототаблицями до нього (т. 5, а. с. 19 - 25), з якого вбачається, що під час огляду приміщення колишньої автоколони, яка розміщена за адресою АДРЕСА_3, в цих приміщеннях та на території будь-яких слідів зберігання торфобрикетів не виявлено.

Під час обшуку приміщень за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 (протокол обшуку від 30 грудня 2008 року т. 2 а. с. 10-13, 33-38, 49-50) вилучено шість чистих аркушів паперу формату А-4, які завірені печаткою і підписом приватного підприємця ОСОБА_10. Дані аркуші оглянуті під час досудового слідства і в якості речових доказів приєднані до справ.

Дана обставина дає суду підставу вважати і підтверджує той факт, поряд з іншими доказами, що підсудний ОСОБА_5 взяв у підприємця ОСОБА_10 ці аркуші з метою укладання фіктивних угод і таким шляхом отримувати незаконне привласнення чужих коштів.

Роздруківкою руху коштів по розрахунковому рахунку ДП “Волиньторф” № 260022275 за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року (т. 3, а. с.113, 119, 120), що відкритий у Волинській обласній дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, доведено, що 25 січня 2008 року ОСОБА_5 перераховано 50 гривень на розрахунковий рахунок МП “Модус”, як оплата за переклад документів з української мови на польську згідно рахунку № 6 від 24 січня 2008 року.

Наведеним доведено, що ОСОБА_10 в грудні 2007 року та на початку січня 2008 року не міг здійснювати розповсюдження рекламних листівок продукції ДП “Волиньторф” на польській мові, оскільки виготовлення зразків рекламної листівки на польській мові у МП “Модус” замовлено лише 25 січня 2008 року, тоді як кошти ОСОБА_10 перераховано ще до цього.

Покази свідка ОСОБА_10 в частині, що у нього ніяких залізобетонних балок для продажу ДП “Волиньторф” не було і він їх ні в кого не купляв, в тому числі і в ТзОВ “Каскад -Продакшн” у підприємця ОСОБА_36 , підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_63 в судовому засіданні, а ОСОБА_64 на досудовому слідстві, які провірені в судовому засіданні (т. 5, а. с.64).

Свідок ОСОБА_63 показав, що він працює охоронцем на ТзОВ “Каскад-Продакшн” з червня 2007 року. Навпроти їхнього товариства знаходяться руїни від недобудованого м'ясокомбінату, будівельні матеріали якого реалізовував якийсь підприємець, його прізвища він не знає. З моменту його влаштування на цю роботу, він не бачив, щоб з території м'ясокомбінату щось вивозили.

Його показання частково підтвердив свідокОСОБА_64., який показав, що ОСОБА_5.і ОСОБА_10 він не знає і їх прізвища йому нічого не говорить. З ними ніяких договорів він не укладав, оскільки він не міг представляти інтереси якоїсь фірми.

Стара територія м'ясокомбінату належить його матеріОСОБА_82., але усіма питаннями займається він. На території даного будівництва дійсно є залізобетонні балки, але ні він, ні його матір їх нікому не продавали. Приблизно рік тому назад до нього звертався невідомий чоловік і просив продати балки, але він назвав таку ціну, що той відмовився їх купляти. Він нічого вже не продавав із будматеріалів приблизно три роки. На всі операції купівлі -продажу він укладав договори і якби він продав ОСОБА_10 будматеріали, то був би договір, або акт купівлі -продажу.

Покази даних свідків підтверджуються, дослідженим судом, протоколом огляду місця події від 30 січня 2009 року та фототаблицями до нього (т. 5, а. с. 26-30), яким доведено, що під час огляду території недобудованого м'ясокомбінату, яка розміщена за адресою АДРЕСА_4 встановлено, що на його території серед інших будівельних матеріалів дійсно знаходяться залізобетонні балки.

Наведені докази спростовують твердження підсудного ОСОБА_5 в тій частині, що договір купівлі -продажу № 8 від 14 червня 2008 року на покупку залізобетонних балок складався ним та ОСОБА_10 і свідчать про його фіктивність.

Епізоди розтрати і привласнення державних коштів ДП “Волиньторф” у сумі 31 960 гривень підсудним ОСОБА_5, шляхом перерахування коштів ДП «Волиньторф»на розрахунковий рахунок приватного підприємства «Торгово-промислова фірма «Легенда».

Свідок ОСОБА_9, показав, що коли 3 -4 роки тому назад він познайомився з ОСОБА_5 йому стало відомо про те, що ОСОБА_5 є директором приватного підприємства “Торгово -промислова фірма “ “Легенда”. Через деякий час ОСОБА_5 попросив його знайти клієнта на придбання приміщення магазину, яке належало ПП ТПФ “Легенда”. Він знайшов клієнта і почав оформляти документи на продаж магазину і приватизацію підвального приміщення. Це приміщення знаходилось за адресою в АДРЕСА_7.,яке на даний час продане приватному підприємцю.

На період коли він займався продажем магазину, то виконував обов'язки директора фірми “Легенда”, хоча офіційно не був прийнятий на роботу. Зарплату ОСОБА_5 йому не платив, оскільки він йому був винен біля 7 тисяч гривень, а тому за його роботу ОСОБА_5 списав цей борг. Печатки “Торгово -промислової фірми“ “Легенда” в нього ніколи не було, в руках її він не тримав і в кого вона знаходилась йому невідомо.

Йому відомо лише те, що ТПФ “Легенда” займалась гуртовою торгівлею продуктами, а пізніше продукти з магазину вивезли і вона мала займатись продажем євровікон, що виробляв ОСОБА_5. Продажем продуктів фірма займалась десь років 4-5 назад, а магазин продали у вересні 2007 року.

ТПФ “Легенда” ніколи не займалась переробкою деревини та лісоматеріалів, посередницькими послугами, наданням транспортних послуг, перемоткою електродвигунів та пошиттям одягу.

Крім нього на фірмі працювала бухгалтером ОСОБА_65, більше із працівників нікого не було.

Договір № 16 від 28 листопада 2007 року, який укладений між ним, як виконавчим директором ТПФ “Легенда” та директором ДП “Волиньторф” ОСОБА_5, згідно якого фірма “Легенда” мала виконати роботи по розробці логотипу одягу для ДП “Волиньторф” та виготовити зразки спецодягу підписував він. Це було наприкінці 2007 року біля 20-21 години у автомобілі ОСОБА_5 поблизу одного із барів міста. Йому ОСОБА_5 дав папір формату А-4 і попросив розписатись на ньому. Він підписав цей папір, а самого тексту не читав. З його текстом ознайомився лише при допиті його слідчим прокуратури.

Наполягає на тому, що з ОСОБА_5 він ніколи не домовлявся, що виконає для нього роботи, передбачені даним договором, тобто розробить логотип і пошиє зразки одягу для ДП “Волиньторф”. З будь-якими представниками спільного українсько -датського підприємства, що знаходиться у м. Нововолинськ він не зустрічався і чи є таке підприємство не знає.

Визнає, що також підписав договір № 3 від 10 грудня 2007 року по виконанню роботи по перемотці електродвигунів. Підписував його аналогічно першому договору, не ознайомившись з його змістом. Про цей договір він вперше взнав лише під час його першого допиту слідчим. Про перерахування коштів на рахунок ТПФ “Легенда”по даних договорах, а також куди ці кошти були витрачені йому нічого не відомо.

Стверджує що ОСОБА_66 звертався до нього з питанням перемотки електродвигунів, але більше нічого з цього приводу зроблено не було.

Хто ставив печатку ПП ТПФ “Легенда” на даних договорах йому не відомо. Підписання цих договорів ним відбувалось дуже швидко, бо ОСОБА_5 постійно кудись спішив.

Він ніколи не бачив листа № 1 від 7 квітня 2008 року, який скерований директору ДП “Волиньторф” ОСОБА_5 від нього, як виконавчого директора ПП ТПФ “Легенда”, і ніколи його не підписував. Можливо він підписав чистий аркуш паперу, а текст був надрукований пізніше. Цей лист також перший раз побачив у слідчого.

Допитана в якості свідка ОСОБА_83. в судовому засіданні показала, що вона працювала головним бухгалтером “Торгово-промислової фірми “Легенда”, яка займалась виключно оптовою та роздрібною торгівлею продовольчими товарами, тютюновими виробами та алкогольними напоями, на що мала ліцензію. Більше ніякими видами діяльності ця фірма не займалось, хоча мала право займатись різними видами діяльності.

З моменту, коли вона прийшла на роботу, то на ПП ТПФ “Легенда” працювали наступні працівники: продавці, завідуючі складом, менеджери, заступник директора і директор, всього десь до 15 найманих працівників. Станом на червень 2007 року в даній фірмі працювали лише вона та директор ОСОБА_5.

ПП ТПФ “Легенда” ніколи не займалась пошиттям одягу, розробкою логотипів для одягу, а також перемоткою електродвигунів. Оскільки ця фірма являла собою магазин по продажу продовольчих товарів, то і відповідних працівників, які б могли пошити одяг чи перемотати електродвигуни не було.

Їй відомо що засновником і власником, а також директором ПП ТПФ “Легенда” являється ОСОБА_5. Про те що ОСОБА_9 був директором чи виконуючим обов'язки директора цієї фірми, вона не знала. Наказу про призначення директором ПП ТПФ “Легенда” вона не бачила і зарплати йому не нараховувала.

Підписувати платіжні документи та знімати готівку в банку мав лише сам ОСОБА_5, такого права вона не мала.

Коли ОСОБА_5 відкрив свою приватну фірму “Профіт” у м. Нововолинську ПП “ТПФ “Легенда” стала занепадати.

Про укладення договорів на пошиття спецодягу, розробку логотипу і перемотку електродвигунів вона взнала вперше лише від працівників міліції, які її допитували у м. Володимир -Волинський.

Про те, що на рахунок ПП ТПФ “Легенда”, який відкритий у “Промінвестбанку”, надійшло від ДП “Волиньторф” 25 тисяч, а потім ще 6 960 гривень, вона взнала по платіжних виписках, які їй були передані з м. Нововолинська. Це було десь листопад-грудень 2007 року. Пізніше від ОСОБА_5 вона взнала, що це гроші для будівельної компанії “Профіт”. Фактично ці гроші прийшли на рахунок ПП ТПФ “Легенда”, який відкритий у “Промінвестбанку”, а потім були перераховані на БК “Профіт”, але до цього перерахунку вона ніякого відношення не має.

По платіжних виписках вона побачила, що 25 тисяч гривень прийшли від ДП “Волиньторф”, як попередня оплата за спецодяг, а 6 960 гривень - як за ремонт електродвигунів. По платіжних виписках вона побачила, що десь біля 23 тисяч гривень було перераховано приватному підприємцю ОСОБА_5, як оплата за будматеріали, а біля 8 тисяч гривень було перераховано на БК “Профіт” як оплата за будматеріали.

Вона провела ці операції по бухгалтерському обліку. Тобто вона показала по дебету рахунку, що поставила на прихід «Профіту»надходження грошей і по кредиту «Волиньторфу». Це означає, що ПП ТПФ «Легенда»стала винна гроші ДП «Волиньторф», а «Профіт»винен «Легенді». Однак чи фактично отримувала ПП ТПФ «Легенда»будь -які будівельні матеріали від «Профіту» і ПП ОСОБА_5 їй не відомо. Вона бачила лише по накладних, що ПП ТПФ «Легенда»отримувала будівельні матеріали від «Профіту»і приватного підприємця ОСОБА_5.

Їй відомо, що десь у листопаді 2008 року ОСОБА_5 через “Західінкомбанк”, що у м. Володимир -Волинський, повернув 20 тисяч гривень на ДП “Волиньторф”, а потім, в середині літа, повторно повернув на дане підприємство ще 11 тисяч гривень, як невикористані кошти.

Коли вона звільнялася з роботи то по ДП “Волиньторф” рахувалась кредиторська заборгованість перед фірмою “Легенда” і дебіторська заборгованість по БК “Профіт”.

Свідок ОСОБА_30 підтвердила, що по виконанню договорів підряду, укладених між ДП “Волиньторф” та ПП ТПФ “Легенда”, від 28 листопада 2007 року № 16 по розробці логотипу ДП “Волиньторф” та виготовлення зразків спецодягу з нанесеними логотипами на суму 25 000 гривень і договору № 3 від 10 грудня 2007 року по перемотці електродвигунів на суму 6 960 гривень, вона перераховувала кошти на підставі рахунків, які приходили по факсу. Вона говорила ОСОБА_5 про те, що підприємство раніше брало спецодяг у Луцькій фірмі “Близнюки”, в якої найдешевший спецодяг, але ОСОБА_5 їй відповів що зробить одяг, який буде якіснішим, з написом ДП “Волиньторф” і дав вказівку перерахувати кошти. Доповнила, що ця фірма на склад спецодяг не поставила. Вона також перераховувала на цю фірму кошти за перемотку електродвигунів. Перераховувала ці кошти лише за вказівкою ОСОБА_5 і на всіх рахунках він ставив свій підпис.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_37, ОСОБА_46, ОСОБА_43, ОСОБА_54 суду підтвердили, що їм не було нічого відомо про існування договору підряду від 28 листопада 2007 року № 16 і договору від 10 грудня 2007 року № 3, укладеного між ДП “Волиньторф” та ПП “Легенда”, по розробці логотипу для підприємства та виготовлення зразків спецодягу з нанесеними логотипами на суму 25 000 гривень і по перемотці електродвигунів на суму 6 960 гривень. Пізніше стало відомо, що складанням цих договорів і перерахуванням коштів займався сам ОСОБА_5. Відомо також те, що ніяких логотипів одягу і їх зразків, а також перемотки електродвигунів ПП “Легенда” не здійснювало, а одяг як і раніше поставлявся ТзОВ “Близнюки”. Після порушення проти ОСОБА_5 та інших осіб кримінальної справи ПП “Легенда” повернуло ДП “Волиньторф” 25 000 і 6 960 гривень.

Про те, що ОСОБА_5 станом на липень 2007 року був директором ПП “ТПФ “Легенда” підтверджено, дослідженими судом,: довідкою з ЄДРПОУ № 34 від12 травня 2006 року, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 16 лютого 1998 року № 976985, статутом ПП “БК “Профіт”, договором № 177/07-07 від 28 липня 2007 року, який укладений між директором приватного підприємства Будівельна Компанія “Профіт” ОСОБА_68 і директором приватного підприємства Торгово-промислова фірма “Легенда” (т. 2, а. с. 10-13, 30-31, 62 -86, 96, 109 - 111), в яких знайшов своє відображення зазначений факт.

Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства “Волиньторф” за 2007-2008 роки від 10 жовтня 2008 року № 920-12/94 (т. 1, а. с. 231-301), доведено, що у відповідності до договору № 17 від 28 листопада 2007 року та № 3 від 10 грудня 2007 року, укладених між ДП “Волиньторф” та ПП ”ТПФ “Легенда”, предметом першого договору є розробка логотипу ДП “Волиньторф” та виготовлення зразків спецодягу з нанесеними логотипами (костюм х/б, комбінезон, куртка утеплена) загальною вартістю робіт 25 000 гривень і другого - надання послуг підприємству по перемотці електродвигунів загальною вартістю робіт 6 960 гривень.

У відповідності до пункту 2. 2 даних договорів попередня оплата на закупівлю товару і надання послуг становить 100 відсотків.

Згідно даних бухгалтерського обліку станом на 1 листопада 2007 року заборгованість по розрахунках між двома підприємствами не рахувалась. У листопаді 2007 року платіжним дорученням від 29 листопада 2007 року № 1584 підприємством на виконання умов договору ПП “ТПФ “Легенда” перераховано коштів на загальну суму 25 000 гривень і станом на 1 грудня 2007 року рахувалась дебіторська заборгованість на цю суму. У грудні 2007 року платіжним дорученням від 19 грудня 2007 року № 1667 підприємство перераховує ПП “ТПФ “Легенда” 6 960 гривень і станом на 1 січня 2008 року -1 травня 2008 року дебіторська заборгованість по розрахунках з даною фірмою становила 31 960 гривень. У травні 2008 року платіжним дорученням від 29 травня 2008 року ДП “Волиньторф” повернуто 20 000 гривень і станом на 1 червня 2008 року -1 жовтня 2008 року дебіторська заборгованість на користь ДП “Волиньторф” становила 11 960 гривень, які згідно платіжного доручення від 7 жовтня 2008 року ПП “ТПФ “Легенда” перерахувало на рахунок ДП “Волиньторф” і на момент завершення ревізії заборгованість між підприємствами не рахується.

Про те, що ПП “ТПФ “Легенда”нібито зобов'язувалось розробити логотип для ДП “Волиньторф”; погодити виконання логотипу з можливістю нанесення його на спецодяг всіх типів, виготовити зразки спецодягу з нанесеними логотипами (костюм х/б, комбінезон, куртка утеплена) загальною вартістю 25 тисяч гривень, а ДП “Волиньторф” здійснити оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП “ТПФ “Легенда” на умовах 100 % передоплати, а після цього ПП “ТПФ “Легенда” зобов'язано було у строк не пізніше ніж 1 травня 2008 року поставити експериментальну партію спецодягу з логотипом підтверджено, дослідженими судом,: п. п. 1, 2 оригіналу договору № 16 від 28 листопада 2007 року, нібито укладеним між виконавчим директором ПП “ТПФ “Легенда” ОСОБА_9 та директором ДП “Волиньторф” ОСОБА_5, роздруківкою руху коштів по розрахунковому рахунку ДП “Волиньторф” № 260022275 за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, що відкритий у Волинській обласній дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, з яких вбачається, що 29 листопада 2007 року з вищевказаного рахунку підсудним ОСОБА_5 перераховано 25 000 гривень на розрахунковий рахунок ПП “ТПФ «Легенда”, як попередня оплата за спецодяг згідно рахунку -фактури № Л-1 від 28 листопада 2007року (т. 2 а. с. 96, т. 3 а. с. 95).

Про перерахування цієї суми грошей свідчить податкова накладна № 1 від 29 листопада 2007 року (т. 2, а. с. 83), яка виписана ПП “ТПФ “Легенда” на суму 25 000 гривень.

Рахунком -фактурою № Л-00000002 від 18 грудня 2007 року, який виписаний ПП “ТПФ “Легенда” (т. 2 а. с. 82) підтверджено факт, що дана фірма нібито мала надати для ДП “Волиньторф” послуги по ремонту електричних двигунів (перемотка) на суму 6 960 гривень і що така сума грошей перерахована доведено податковою накладною № 2 від 19 грудня 2007 року (т. 2, а. с. 84).

Показання свідка ОСОБА_9 в тій частині що між ним і підсудним ОСОБА_5 ніякої переписки з приводу виконання робіт по перемотці електродвигунів не було підтверджуються листом № 1 від 7 квітня 2008 року, листом без номера і дати, які скеровані директору ДП “Волиньторф” ОСОБА_5 від виконавчого директора ПП “ТПФ “Легенда” ОСОБА_9 (т. 2, а. с. 85, 86), які завірені печаткою цієї фірми. Зі змісту цих листів вбачається, що ОСОБА_9 нібито просить директора ДП “Волиньтроф” ОСОБА_5 дати відповідь чи буде ОСОБА_5 використовувати кошти у сумі 6 960 гривень, які перераховані ОСОБА_5 за перемотку електродвигунів. Дані листи виготовлені самим ОСОБА_5 з метою штучного створення реальності господарських відносин між ДП “Волиньторф” та ПП “ТПФ “Легенда” про що ствердив в судовому засіданні даний свідок.

Банківськими виписками від 28 травня і 7 жовтня 2008 року, розрахунком штрафних санкцій № 1434, податковим повідомленням -рішенням № 00267150410 від 24 листопада 2008 року по ПП “ТПФ “Легенда”, актом звірки взаємних розрахунків між ДП “Волиньторф” та ПП “ТПФ “Легенда”, згідно якого станом на 9 жовтня 2008 року заборгованість між підприємствами відсутня (т. 2, а. с. 178, 179, 219, 220, 224), підтверджено, що ПП “ТПФ “Легенда” повернуло на ДП “Волиньторф” невикористаних 20 000 та 11 960 гривень.

Дана обставина також підтверджується роздруківкою руху коштів по розрахунковому рахунку ДП “Волиньторф” № 260022275 за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, що відкритий у Волинській обласній дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (т. 3, а. с. 151), який досліджений в судовому засіданні.

Про те, що ПП “ТПФ “Легенда” не могло виконати робіт по виготовленню логотипу одягу для підприємства, його зразків і самого одягу та перемотки електродвигунів, оскільки таким видом робіт не займалося і не мало працівників відповідної спеціальності, підтверджено, дослідженими судом,: інформацією з центральної бази даних юридичних осіб ДПА України від 7 квітня 2009 року № 2518485(2) (т. 5, а. с. 165), довідкою № 2140 про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (т. 5, а. с. 167, 168), а також розрахунковою відомістю ПП “ТПФ “Легенда” про нарахування і перерахування внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2007 на 1 арк., яка подана представником ПП “ТПФ “Легенда” Володимир-Волинському центру зайнятості 11 січня 2008 року, згідно якої середньооблікова чисельність працівників повної зайнятості (осіб) у ПП “ТПФ “Легенда” за 4 квартал 2007 року -1 півріччя 2008 року становила 2 особи, з них пенсіонерів 0, та середньооблікова чисельність працівників повної зайнятості (осіб) - 2 особи, а за 9 місяців 2008 року -одна особа (т. 5 а. с. 173 -182).

Дослідженою судом реєстраційною справою ПП “ТПФ “Легенда”, яка знаходилась у державного реєстратора виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради і була вилучена слідчими органами (протокол виїмки від 8 квітня 2009 року та протоколом огляду документів від 18 квітня 2009 року, т. 5, а. с. 229-283), підтверджено, що засновником та власником ПП “ТПФ “Легенд” є лише ОСОБА_5.

Даними документами доведено, що приватне підприємство “Торгово-промислова фірма “Легенда” зареєстроване у м. Володимир-Волинський, вул. Д. Галицького, 22. Основним видом діяльності даного підприємства є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, посередництво в торгівлі різними товарами, функціонування автомобільного транспорту, директор даного підприємстваОСОБА_5. , головний бухгалтер ОСОБА_65

Про привласнення ОСОБА_5 коштів у сумі 25 000 та 6 960 гривень, належних ДП “Волиньторф” свідчать наступні документи, які досліджені в судовому засіданні:платіжне доручення № 1584 від 28 листопада 2007 року на суму 25 000 гривень У дорученні вказаний платник - ДП “Волиньторф”, банк платника - ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Луцьк. Одержувач платежу - “Торгово -промислова фірма “Легенда”, банк одержувача платежу - “Промінвестбанк” м. Луцьк. У правому верхньому і правому нижньому кутах доручення знаходяться відтиски штампу № 1 Маневицького відділення ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” від 29 листопада 2007 року. У лівому нижньому куті знаходиться відтиск мокрої печатки ДП “Волиньторф”. Знизу платіжного доручення містяться два підписи, виконані кульковою ручкою синього кольору (т. 6, а. с. 113-114, 116, 118); роздруківкою руху коштів по розрахунковому рахунку ПП “ТПФ “Легенда” № 26006301211630 за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, що відкритий у філії відділення “Промінвестбанку” в м. Нововолинськ, з якої вбачається, що 29 листопада 2007 року на вищевказаний рахунок від ДП “Волиньторф” надійшли кошти у сумі 25 000 гривень з призначенням платежу - попередня оплата за спецодяг згідно рахунку фактури № Л-1 від 28 листопада 2007 року; 19 грудня 2007 року надійшли кошти у сумі 6 960 гривень з призначенням платежу - оплата за ремонт електродвигунів (перемотка), згідно рахунку фактури № Л-2 від 18 грудня 2007 року; 29 листопада 2007 року з вищевказаного розрахункового рахунку ПП “ТПФ “Легенда” перераховано 23 350 гривень на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 приватного підприємцяОСОБА_5., що відкритий у філії відділення “Промінвестбанк” в м. Нововолинськ, призначенням платежу - плата за будматеріали згідно рахунку № 31 від 28 листопада 2007 року; 10 грудня 2007 року з вищевказаного розрахункового рахунку ПП “ТПФ “Легенда” перераховано 1 377 гривень на розрахунковий рахунок № 2600730121207 приватного підприємства ПП БК “Профіт”, що відкритий у філії відділення “Промінвестбанку” в м. Нововолинськ, призначенням платежу - плата за будматеріали згідно рахунку № 38 від 7 грудня 2007 року; 19 грудня 2007 року з вищевказаного розрахункового рахунку ПП “ТПФ “Легенда” перераховано 6 960 гривень на розрахунковий рахунок № 2600730121207 приватного підприємства ПП БК “Профіт”, що відкритий у філії відділення “Промінвестбанк” в м. Нововолинськ, призначенням платежу - плата за будматеріали згідно рахунку № 45 від 17 грудня 2007 року (т. 6, а. с. 125-126); роздруківкою руху коштів по розрахунковому рахунку приватного підприємця ОСОБА_5 № НОМЕР_2 за період з 1 жовтня 2007 року по 31 січня 2009 року, що відкритий у філії відділення “Промінвестбанк” в м. Нововолинськ, з якої вбачається, що 29 листопада 2007 року на вищевказаний рахунок від ПП “ТПФ “Легенда” надійшли кошти у сумі 23 350 гривень з призначенням платежу - плата за будматеріали згідно рахунку № 31 від 28 листопада 2007 року, з яких цього ж дня ОСОБА_5, знято готівкою 5 880 гривень (т. 6, а. с.138-144); роздруківкою руху коштів по розрахунковому рахунку ПП “ТПФ “Легенда” № 26006008694 за період з 1 жовтня 2007 року по 28 січня 2009 року, що відкритий у ТзОВ КБ “Західінкомбанк”, якою доведено, що 28 травня 2008 року приватний підприємець ОСОБА_5 перерахував на вищевказаний рахунок 20 000 гривень з призначенням платежу - плата за будматеріали згідно рахунку № 91 від 26 т равня 2008 року; цього ж дня з вищевказаного рахунку перераховано на розрахунковий рахунок ДП “Волиньторф” 20 000 гривень з призначенням платежу - повернення невикористаних коштів згідно рахунку № Л-1 від 28 листопада 2007 року; 7 жовтня 2008 року приватний підприємець ОСОБА_5 перерахував на вищевказаний рахунок 11 960 гривень з призначенням платежу - плата за матеріали згідно рахунку № 156 від 1 жовтня 2008 року; 7 жовтня 2008 року з вищевказаного рахунку перераховано на розрахунковий рахунок ДП “Волиньторф” 11 960 гривень з призначенням платежу - повернення невикористаних коштів (т. 6, а. с.151-152).

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні злочинів, щодо яких розслідування проводила Маневицька райпрокуратура, вина ОСОБА_5 в розтраті державних коштів, шляхом перерахування їх ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, повністю доводиться зібраними по справі доказами.

Зокрема, свідок ОСОБА_45 пояснила, що здійснення операцій по перерахунку коштів та будь-які видачі коштів проводяться бухгалтером-касиром ДП «Волиньторф»ОСОБА_70. Повідомила, що згідно доручення № 961 від 20.08.2008 року перераховані кошти із ДП «Волиньторф»ПП ОСОБА_15 Як вказано у платіжному дорученні підставою для призначення платежу являється рахунок №1 від 15.08.2008 року. На даний час рахунка №1 від 15.08.2008 року на ДП «Волиньторф»в бухгалтерії не має. Чи був даний рахунок на підприємстві вона не пам'ятає. Платіжні доручення бухгалтером-касиром оформляються згідно рахунків, договору, накладних, але обов'язково із вказівки директора, а саме резолюції на документі, відповідно до якого проводиться перерахунок коштів.

У даному випадку можливо, перерахунок коштів у сумі 10000, 00 грн. підприємцю ОСОБА_15 був здійснений на основі договору, який укладався між підприємством та підприємцем та записки колишнього директора ОСОБА_5 на якій вказувалась сума коштів, його підпис та призначення платежу. Згідно таких записок бухгалтер завжди проводив розрахунки. Чому відсутній рахунок їй не відомо, зазвичай уся документація підшивається у папки накопичувачі.

Крім того, їй відомо що 18.06.08 між ДП «Волиньторф»та приватним підприємцем ОСОБА_14 укладено договір за № 164, згідно якого підприємець зобов'язався поставити прогони будівельні на загальну суму 20910,00 грн. Згідно платіжного доручення № 610 від 20.06.09 кошти в сумі 20910,00 грн. були перераховані підприємством на рахунок ОСОБА_14 В даному випадку кошти були перераховані бухгалтером-касиром на підставі резолюції директора ОСОБА_5 на договорі про необхідність оплати. В деяких випадках він таку резолюцію ставив на аркуші паперу, який прикріплював до договору або просто один аркуш з резолюцією про необхідність оплати надавав бухгалтеру-касиру.

Так як розрахунки ДП «Волиньторф»проводить по системі «Клієнт-банк», підписи в платіжних дорученнях бухгалтерами не ставляться.

Будь-яких накладних про поставку товарів від приватних підприємців ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вона не бачила і товари від них на ДП «Волиньторф»не надходили. На даний час, кошти перераховані за договором ПП ОСОБА_15, повернуті останнім на ДП «Волиньторф»в повному обсязі. За приватним підприємцем ОСОБА_14 рахується заборгованість в сумі 20910,00 грн.

Свідок ОСОБА_37 показала, що працює на ДП «Волиньторф»із червня 1980 року на посаді заступника головного бухгалтера ДП «Волиньторф». В її функціональні обов'язки входить ведення бухгалтерського обліку, контроль за здійсненням бухгалтерських операцій та розрахункових операцій, ведення первинної документації. З 21.02.08 по 05.09.08 вона виконувала обов'язки головного бухгалтера ДП «Волиньторф».

Показала, що здійснення операцій по перерахунку коштів та будь-які видачі коштів проводяться бухгалтером- касиром ДП «Волиньторф»ОСОБА_70. Повідомила, що згідно доручення № 961 від 20.08.2008 року перераховані кошти із ДП «Волиньторф»ПП ОСОБА_15 Як вказано у платіжному дорученні підставою для призначення платежу являється рахунок №1 від 15.08.2008 року. На даний час рахунка №1 від 15.08.2008 року на ДП «Волиньторф»в бухгалтерії не має. Чи був даний рахунок на підприємстві вона не пам'ятає. Платіжні доручення бухгалтером-касиром оформляються згідно рахунків, договору, накладних, але обов'язково із вказівки директора, а саме резолюції на документі, відповідно до якого проводиться перерахунок коштів.

У даному випадку можливо, перерахунок коштів у сумі 10000, 00 грн. підприємцю ОСОБА_15 був здійснений на основі договору, який укладався між підприємством та підприємцем та записки колишнього директора ОСОБА_5 на якій вказувалась сума коштів, його підпис та призначення платежу. Згідно таких записок бухгалтер завжди проводив розрахунки. Чому відсутній рахунок їй невідомо, зазвичай уся документація підшивається у папки накопичувачі.

Наскільки їй відомо, будь-які матеріали на ДП «Волиньторф»підприємцями ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не поставлялись.

На даний час, кошти перераховані за договором ПП ОСОБА_15, повернуті останнім на ДП «Волиньторф»в повному обсязі.

Також показала, що ДП «Волиньторф», згідно договору № 228 від 19.08.08., укладеного між ДП «Волиньторф»та приватним підприємцем ОСОБА_24, перераховано платіжними дорученнями ОСОБА_24 з рахунку ДП «Волиньторф»145050 грн., а сааме: від 20.08.08 № 959 на суму 42000 грн., від 29.08.08 № 1028 на суму 47250 грн., від 09.10.09 № 1180 на суму 15000 грн., від 24.10.08 № 1246 на суму 40800 грн. Однак, наскільки їй відомо, матеріали, відповідно до договору, від підприємця ОСОБА_24 на ДП «Волиньторф»не надійшли і на даний час за підприємцем ОСОБА_24 обліковується дебіторська заборгованість на суму 145050 грн.

Чому не були поставлені матеріали відповідно до вищевказаних договорів вона не знає.

Всі розрахунки із іншими суб»єктами господарювання ДП «Волиньторф»проводились на підставі письмової вказівки директора ОСОБА_5 (резолюція на договорі або рахунку, записка директора із вказівкою провести перерахунок коштів де вказується сума та призначення платежу). На даний час записки із вказівками директора про проведення перерахунку коштів на підприємстві не збереглися в звязку із тим, що директор ОСОБА_5 часто забирав вказані документи, не повертаючи назад у бухгалтерію. Випадків перерахування коштів за власною ініціативою касира або іншого працівника бухгалтерії ДП «Волиньторф»не було.

Свідок ОСОБА_70, показала, що працює бухгалтером -касиром на ДП «Волиньторф»із 1992 року. В її функціональні обов'язки входить ведення касових операцій, проведення розрахунків та інше.

Усі операції пов'язані із перерахунком коштів на рахунки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб вона здійснює згідно вказівки директора ДП «Волиньторф». Здебільшого гр. ОСОБА_5, який був директором ДП «Волиньторф»для перерахунку коштів згідно платіжних доручень подавалась невеличка записка із вказанням суми та куди потрібно передати грошові кошти за його особистим підписом, або ставилась резолюція на договорі чи рахунку. У випадку коли банківські реквізити суб'єктів господарської діяльності, на рахунки яких необхідно було перерахувати кошти були не відомі вона зв'язувалась із ними по телефону і отримувала по факсу, або безпосередньо по телефону адресні та банківські реквізити.

20 серпня 2008 року, згідно платіжного доручення № 961 нею було переказано платіж у сумі 10000, 00 грн. приватному підприємцю ОСОБА_15 через банк одержувача Луцька філія ВАТ ВТБ Банк. Згідно платіжного доручення № 961 вказано, що кошти перераховані в якості оплати за прогони будівельні 12 м., відповідно до рахунку №1 від 15.08.2008 року. Вона не пам'ятає чи проводила розрахунок по платіжному дорученню № 961 від 20.08.2008 року згідно рахунку №1 від 15.08.2008 року. У підшивці документації рахунок № 1 від 15.08.2008 року відсутній, та чи був він взагалі у наявності вона не пам'ятає. Можливо платіжне доручення № 961 вона виписувала згідно записки ОСОБА_5 із вказівкою перерахувати кошти, завіреної підписом директора.

Їй відомо що 18.06.08 між ДП «Волиньторф»та приватним підприємцем ОСОБА_14 укладено договір за № 164, згідно якого підприємець зобов'язався поставити прогони будівельні на загальну суму 20910,00 грн. Згідно платіжного доручення № 610 від 20.06.09 кошти в сумі 20910,00 грн. були перераховані підприємством на рахунок ОСОБА_14 Дані кошти були перераховані нею на підставі резолюції директора ОСОБА_5 на договорі про необхідність оплати. В деяких випадках він таку резолюцію ставив на аркуші паперу, який прикріплював до договору або просто один аркуш з резолюцією про необхідність оплати надавав їй.

Так як розрахунки ДП «Волиньторф»проводить по системі «Клієнт-банк», підписи в платіжних дорученнях бухгалтерами та касиром не ставляться.

Також пригадує, що ДП «Волиньторф», згідно договору № 228 від 19.08.08., укладеного між ДП «Волиньторф»та приватним підприємцем ОСОБА_24, перераховано платіжними дорученнями ОСОБА_24 з рахунку ДП «Волиньторф»145050 грн., а саме: від 20.08.08 № 959 на суму 42000 грн., від 29.08.08 № 1028 на суму 47250 грн., від 09.10.09 № 1180 на суму 15000 грн., від 24.10.08 № 1246 на суму 40800 грн.

На даний час за підприємцем ОСОБА_24 обліковується дебіторська заборгованість на суму 145050 грн.

Випадків перерахування коштів іншим суб'єктам за її власною ініціативою або ініціативою інших працівників бухгалтерії ДП «Волиньторф»не було.

Під час відпуску торфобрикету згідно договорів та перевезення власним транспортом підприємства порядок виписки супровідних документів про відпуск наступний. В директора ДП «Волиньторф»є в наявності план вивезення продукції. На підставі плану диспетчер дає вказівки водіям здійснити перевезення продукції покупцям або на об'єкти, що ними вказуються. Отримавши вказівку, водій звертається в бухгалтерію, де йому виписується супровідний документ, в 2008 році це була рахунок-фактура. В рахунку-фактурі вказується прізвище або назва покупця та кількість завантаженої продукції. Рахунок-фактура підписувався директором або заступником директора та бухгалтером або заступником головного бухгалтера підприємства. Заповнений та підписаний рахунок-фактура являється документом, що дозволяє відпуск автомобіля із вантажем із території підприємства та підтверджує законність походження вантажу.

Пригадує, що у вересні 2008 року вона виписувала рахунки-фактури про відпуск торфобрикетів приватному підприємцю ОСОБА_17. Наскільки їй відомо торфобрикет, який фактично відпущений ОСОБА_17 перевозився власним транспортом ДП «Волиньторф»на прикордонні застави.

Рахунки-фактури виписуються в двох примірниках, один із яких залишався у покупця, а інший після відмітки покупцем про отримання продукції ( якщо таке було ) передавався водієм на склад, а пізніше разом із звітами в бухгалтерію підприємства.

Свідок ОСОБА_71 показала, що вона працює начальником планово - економічного відділу ДП «Волиньторф»із 1999 року по даний час. В її основні функціональні обов'язки входить планування, аналіз діяльності ДП «Волиньторф», розрахунок цін. Пригадує, що приблизно в серпні 2008 року до неї звернувся директор ДП «Волиньторф» ОСОБА_5 із вказівкою провести розрахунок вартості торфобрикету із врахуванням вартості транспортування до прикордонних застав Луцького прикордонного загону. Для проведення розрахунку ОСОБА_5 дав їй графік постачання торфобрикету в підрозділи Луцького прикордонного загону на 2008 - 2009 роки. Вона взнавши відстань до прикордонних застав, згідно графіку провела розрахунок вартості однієї тони торфобрикету, із врахуванням транспортних витрат підприємства. Вказаний розрахунок в чорновому варіанті передала юрисконсульту ДП «Волиньторф»ОСОБА_46, для оформлення проекту договору.

Свідок ОСОБА_17 показав те, що із 1997 року він зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа. Приблизно на початку 2008 року він прийняв участь та виграв тендер на поставку вугілля для опалення прикордонних застав Луцького прикордонного загону. Після проведення тендеру між ним та Луцьким прикордонним загоном було укладено договір (номер та дату укладення не пам'ятає), в якому зазначено назви прикордонних застав, в які необхідно було поставити вугілля та торфобрикет, кількість вугілля та торфобрикетів, які необхідно поставити в кожну прикордонну заставу, а також вартість тони вугілля та торфобрикету, які він мав поставити. За умовами вказаного договору вартість була сталою, незалежно від віддаленості прикордонної застави, транспортні витрати залишались за ним. Оплата вартості вугілля або брикету мала проводитись по факту поставки вказаного товару.

Приблизно на початку серпня 2008 року він випадково познайомився з гр. ОСОБА_5. В розмові, яка виникла між ним та гр. ОСОБА_5 він повідомив, що між ним та Луцьким прикордонним загоном укладено договір на поставку вугілля і торфобрикету і що йому необхідна вказана продукція. ОСОБА_5 в свою чергу повідомив, що зможе допомогти із торфобрикетом і навіть зможе доставити власним транспортом у місця призначення.

Через деякий час, згідно попередньої домовленості він знову зустрівся з гр. ОСОБА_5 В ході цієї зустрічі вони домовились, що ОСОБА_17 купить у гр. ОСОБА_5 точної кількості він не пам'ятає, але приблизно 200 тон торфобрикету, а також оплатить вартість транспортування торфобрикету власним транспортом гр. ОСОБА_5 в прикордонні застави. Тоді ж він передав гр. ОСОБА_5 список прикордонних застав в які необхідно поставити торфобрикети та його кількість.

Під час розмови, а це було в м. Нововолинськ вони також узгодили загальну вартість торфобрикету та транспортних витрат. Вказана сума становила шістдесят тисяч гривень. Після цього гр. ОСОБА_5 дав йому звичайний листок паперу, на якому були зазначені банківські реквізити рахунка якогось підприємця чи підприємства. Назву вказаного підприємства він не пам'ятає, також не пам'ятає чи взагалі була зазначена назва і чи це була назва «Волиньторф»або «Профіт». В розмові гр. ОСОБА_5 повідомив йому, що призначення платежу під час перерахування коштів за торфобрикет повинне бути вказане, як оплата за будівельні матеріали, так як це самому ОСОБА_5 зручніше. Він погодився вказати призначення платежу під час перерахування коштів, яке назвав ОСОБА_5, що фактично не відповідало дійсності, так як рахував, що це формальність і не надав цьому значення. Під час вказаних відносин із ОСОБА_5 він розумів, що працює із ним як фізичною особою, а не як із керівником державного підприємства.

Стверджує, що офіційного рахунку із ДП «Волиньторф»із вимогою оплати вартості торфобрикету йому не надходило.

Розмови про те, що необхідно укладати договір на поставку торфобрикету між ним і ОСОБА_5 не було, укласти такий договір ОСОБА_5 не вимагав.

Приблизно через місяць, це було на початку вересня 2008 року в телефонній розмові із працівниками Луцького прикордонного загону (посади і прізвища не пам'ятає) він взнав, що торфобрикет на прикордонні застави доставлений в повному обсязі і претензій, щодо виконання зобов'язань по поставці торфобрикету до нього не має.

Фактично особисто він вказаний торфобрикет не отримував. Згідно наданого ним списку та домовленості торфобрикет доставлений на прикордонні застави, як він розумів гр. ОСОБА_5.

Через деякий час Луцький прикордонний загін розрахувався з ним, заплативши кошти, шляхом безготівкового розрахунку в загальній сумі наскільки він пам'ятає сто п'ятдесяти тисяч за поставлене вугілля та торфобрикет.

Приблизно на початку жовтня 2008 року він перерахував на рахунок, який йому вказав на звичайному не завіреному та не підписаному листку паперу гр. ОСОБА_5 кошти в сумі 60000 гривень, вказавши призначення платежу, як оплата вартості будівельних матеріалів. Чи це були його власні обігові кошти, чи кошти одержані від Луцького прикордонного загону він не пам'ятає.

На даний час листок з номером рахунку, який дав йому ОСОБА_5, а також платіжні документи не збереглися.

Через деякий час (точної дати та періоду часу не пам'ятає) із ДП «Волиньторф»до нього додому надійшов претензійний лист, в якому підприємство повідомляло його, що він заборгував за одержаний торфобрикет кошти в сумі понад сімдесят тисяч гривень (точної суми не пам'ятає). ОСОБА_17 здивувався, так як будь - яких господарських операцій із ДП «Волиньторф»не проводив, будь -яких договорів не укладав, продукцію безпосередньо із вказаного підприємства не одержував.

Він приїхав в ДП «Волиньторф»де взнав, що директором вказаного підприємства є гр. ОСОБА_5, а також зустрівся із працівниками бухгалтерії, прізвища яких йому не відомі. Вказані працівники показали йому не підписаний та не завірений печатками проект договору поставки торф'яних брикетів, укладений між ним та ДП «Волиньторф». За умовами вказаного договору загальна вартість торфобрикету та транспортних витрат була понад сімдесят тисяч гривень, а не шістдесят, тобто дещо вища тої, про яку вони домовлялися із ОСОБА_5, а тому підписувати вказаний договір він відмовився, залишившись чекати директора ОСОБА_5, який на той час на підприємстві був відсутній. В подальшому ОСОБА_5 в цей день на підприємстві не з'явився і він поїхав додому не підписавши договір та не завіривши його печаткою.

По наданому йому для огляду договору № 229 на поставку брикетів торф'яних від 20 серпня 2008 року він пояснив, що цей договір за зовнішнім оформленням схожий на той, який йому показували в ДП «Волиньторф», але стверджувати чи це саме той договір він не може, так як не пам'ятає.

В подальшому він із гр. ОСОБА_5 або іншими працівниками ДП «Волиньторф»не зустрічався, повідомлень про необхідність укладення або підписання договору на поставку торфобрикету та оплати торфобрикету не надходило. В 2009 році із ДП «Волиньторф»на його адресу стали надходити претензійні листи, згідно яких необхідно оплатити вартість торфобрикету, який йому відпущений у вересні 2008 року. Фактично вартість торфобрикету він оплатив перерахувавши кошти на номер рахунку даний ОСОБА_5.

На даний час будь-яких документів ( договори, рахунки, накладні, платіжні документи), які мають відношення до отримання мною в 2008 році торфобрикету в ДП «Волиньторф»та подальшої поставки торфобрикету у застави Луцького прикордонного загону в нього не збереглося, а тому надати вказані документи не може.

Коли, яким чином, на чиє прохання ним було виписано доручення серії ЯЗЯ № 642843 від 1 вересня 2008 року, виписане на його ім'я, згідно якого він мав отримати торфобрикет в ДП «Волиньторф»та яким чином передане в ДП «Волиньторф»він не памятаю.

Свідок ОСОБА_46 показала, що вона працює юрисконсультом на ДП «Волиньторф»із 1994 року.

18 червня 2008 року між ДП «Волиньторф»та ПП ОСОБА_14 було укладено договір № 164, предметом якого являлось постачання від підприємця прогонів будівельних довжиною по 12 м на загальну суму 20910 грн. Згідно вказаного договору ДП «Волиньторф»вносило передоплату на всю суму договору, а на протязі 30 діб ПП ОСОБА_14 повинен був поставити товар.

Приблизно в грудні 2008 року вона отримала інформацію від бухгалтера ДП «Волиньторф» про заборгованість ПП ОСОБА_14 перед ДП «Волиньторф»за продукцію, що мала надійти на підприємтво згідно договору № 164. Так, як притензійно-позовні листи вона пред'являє за вказівкою директора ДП «Волиньторф», а таких вказівок від директора підприємства ОСОБА_5 не надходило, то вказані листи ПП ОСОБА_14 не надсилала та не повідомляла підприємця про заборгованість перед ДП «Волиньторф». В березні 2009 року надійшов лист-вказівка директора ДП «Волиньторф»про необхідність оформити претензійну заяву ПП ОСОБА_14 Дана заява була підготовлена нею та листом відправлена за місцем проживання ПП ОСОБА_14

В серпні 2008 року в ДП «Волиньторф»було підготовлено проект договору з приватним підприємцем ОСОБА_15, який зареєстровано за № 223 від 15.08.08. Вказаний договір був підписаний в приміщенні ДП «Волиньторф»стороною постачальником, після чого вона занесла примірники договору в кабінет директора ОСОБА_5 та поклала на стіл, так як самого директора в цей час на місці не було. Відповідно до вказаного договору підприємець ОСОБА_15 повинен поставити на їх підприємство будівельні прогони на загальну суму 21704,67 грн. У моїй папці накопичувачі договорів укладених ДП «Волиньторф», договір укладений між ДП «Волиньторф»та ПП ОСОБА_15 відсутній. Це можливо по причині того, що під час його підписання він залишився у колишнього директора ДП «Волиньторф»ОСОБА_5 В журналі реєстрації договорів є відмітка про реєстрацію договора № 223 від 15.08.08 р. із ПП ОСОБА_15

Наскільки їй відомо на даний час заборгованість підприємця ОСОБА_15 перед ДП «Волиньторф»погашена в повному обсязі.

19 серпня 2008 року мід ДП «Волиньторф»та підприємцем ОСОБА_24 було укладено договір за № 228, згідно якого підприємець мав поставити на їх підприємство підкладку Р -24 в кількості 4 тонни на загальну суму 42000,00 грн. Особисто під час укладання вказаного договору вона присутня не була. Підготувавши проект договору та зареєструвавши його в зошиті реєстрації договорів ОСОБА_46 передала примірники договору директору ОСОБА_5 Через деякий час ОСОБА_5 повернув їй підписаний та завірений печатками сторін примірник договору.

22 жовтня 2008 року нею було підготовлено проект додатку № 1 до договору № 228 від 19 серпня 2008 року. За умовами додатку підприємець ОСОБА_24 мав поставити в ДП «Волиньторф»шпалу дерев'яну просочену в кількості 340 шт. на загальну суму 40800,00 грн. Вказаний проект додатку вона передала для підписання директору ОСОБА_5. В подальшому додаток № 1 до договору № 228 від 19 серпня 2008 року їй повернутий не був, чи був взагалі підписаний даний додаток вона не знає. Наскільки їй відомо шпали дерев'яні в ДП «Волиньторф»від підприємця ОСОБА_24 не надходили.

Проект договору № 228 від 19 серпня 2008 року, укладений між ДП «Волиньторф»та підприємцем ОСОБА_24, згідно якого підприємець мав поставити підкладку Р -24 в кількості 8,5 тонн на загальну суму 89250,00 грн. вона не готовила, про наявність такого договору їй відомо не було. Як вона вже пояснювала за № 228 від 19 серпня 2008 року зареєстровано договір між ДП «Волиньторф»та підприємцем ОСОБА_24, однак кількість та загальна вартість товару там інша.

Пояснила, що із громадянином ОСОБА_23 будь -яких господарських операцій ДП «Волиньторф», відповідно до договорів, що зареєстровані у зошиті реєстрації договорів підприємства не проводило.

Вказана особа їй особисто знайома, так як приблизно влітку 2008 року гр. ОСОБА_23 установлював комп'ютерну техніку та програмне забезпечення в ДП «Волиньторф».

Свідок ОСОБА_72 показала, що вона працювала на посаді головного бухгалтера ПП «БК Профіт»з 26 листопада 2007 року по жовтень-грудень 2008 року. 1 та 3 жовтня 2008 року на рахунок ПП «БК профіт»від підприємця ОСОБА_17 поступили грошові кошти в сумі 60 000 грн., а саме: 1 жовтня 2008 року поступило 50 000 грн., а 3 жовтня 2008 року -10 000 грн. Призначенням платежу було - за будівельні матеріали. На які цілі були використані вказані кошти в подальшому їй не відомо. У всіх банках право першого підпису мав директор ПП «БК профіт»ОСОБА_5 Без підпису директора будь-які операції з коштами було неможливо.

Свідок ОСОБА_73 показала про те, що вона працює менеджером із збуту ДП «Волиньторф»із 1 лютого 2008 року по даний час.

Приблизно в серпні 2008 року вона отримала документи, а саме графік на відвантаження торфопродукції підприємцю ОСОБА_17. Від кого вона одержала вказаний документ точно не пам'ятає, можливо від директора ДП «Волиньторф»ОСОБА_5, а можливо від головного інженера ОСОБА_43 або секретаря ОСОБА_84. Згідно вказаного документу їй необхідно було розробити план перевезення торфобрикету власним транспортом підприємства на прикордонні застави Луцького прикордонного загону. В документі, який їй було надано, було вказано назви прикордонних застав та кількість продукції. В телефонній розмові із покупцем вона іноді узгоджувала черговість перевезення торфобрикету та назви застав, а також склала відповідний план, який було затверджено директором підприємства ОСОБА_5 чи головним інженером ОСОБА_43. Чи спілкувалася вона по телефону саме із підприємцем ОСОБА_17 чи із іншою особою, під час узгодження черговості перевезення не пам'ятає.

Щоп'ятниці подавалися заявки - плани відвантаження продукції на наступний тиждень директору, головному інженеру та диспетчеру автогаража. План перевезення продукції являється внутрішнім документом, на підставі якого диспетчером виділяється автотранспорт для перевезення продукції, відвантажується продукція та виписуються супровідні документи. Вказані документи в подальшому підписуються директором або головним інженером підприємства та головним бухгалтером, що є дозволом на перевезення продукції замовнику. Майже щодня вона узгоджувала із керівництвом ДП «Волиньторф»факт відпуску продукції. Були ситуації, коли за вказівкою директора ДП «Волиньторф»або головного інженера проводились коригування плану перевезення продукції власним транспортом. На даний час плани вивезення продукції із ДП «Волиньторф»за 2008 рік не збереглися.

Свідок ОСОБА_15 в ході досудового слідства показала, що вона дійсно зареєстрована як суб»єкт підприємницької діяльності -фізична особа із 2000 року по даний час. Основний вид моєї діяльності -реалізація продовольчих і промислових товарів. Приблизно в серпні 2008 року до неї звернувся племінник її чоловіка ОСОБА_16, житель міста Луцька. Він повідомив, що планує реалізувати в ДП «Волиньторф»прогони будівельні. Розрахунок повинен був проводитися по перерахунку. В зв'язку з тим, що ОСОБА_16 немає свого рахунку в банку, він попросив її від імені ОСОБА_15 укласти договір купівлі -продажу прогонів будівельних на ДП «Волиньторф»та надати свій номер банківського рахунку для перерахування коштів. За домовленістю із ОСОБА_16, кошти в сумі десять тисяч гривень після отримання нею із ДП «Волиньторф»будуть передані йому. Після цього вона передала свою печатку підприємця дружині ОСОБА_16 ОСОБА_74 ОСОБА_16 для того, щоб ОСОБА_16 уклав від її імені договір купівлі-продажу та оформив необхідні документи. Вона особисто в ДП «Волиньторф»не їздила, представники даного підприємства для укладення договору до її не приїжджали, договір вона не підписувала і жодного разу не бачила.

Приблизно 28 серпня 2008 року до нїе приїхав ОСОБА_16, який повідомив мене, що кошти із ДП «Волиньторф»надійшли на її рахунок і чи неможе вона їх отримати та передати йому. В неї в цей день не було часу їхати в м. Рожище отримувати кошти із рахунку, а томувона віддала ОСОБА_16 власні десять тисяч гривень, а ті які надійшли із ДП «Волиньторф»зняла із рахунка пізніше та використала на власні потреби.

Пояснила, що договір, який укладений між нею та ДП «Волиньторф» вона не підписувала, можливо даний договір підписав від її імені ОСОБА_16 Рахунків про необхідність оплати коштів за отримані прогони на ДП «Волиньторф»вона не виписувала, накладних про передачу прогонів будівельних не виписувала, доручень від представників ДП «Волиньторф»їй не поступало.

Дані документи від її імені виписав ОСОБА_16, так як вона погодилась допомогти під час укладення договору і перерахування коштів. Її печатка підприємця в серпні 2008 року один день знаходилась у громадянина ОСОБА_16

Прогонів будівельних, які вона нібито мала поставити в ДП «Волиньторф»в неї в наявності ніколи не було, ці прогони мав поставити ОСОБА_16 уклавши від її імені даний договір. На даний час їй відомо, що вказаних у договорі прогонів будівельних ОСОБА_16 на ДП «Волиньторф не поставляв жодного разу.

Рахунок №1 від 15.08. 2008 року вона також ніколи не виписувала, можливо його від її імені виписав ОСОБА_16, передавши його в ДП «Волиньторф».

Приблизно 20.07.09 кошти, які вона отримала від ДП «Волиньторф» як оплату за прогони будівельні, які нібито мала поставити відповідно до договору, укладеного від її імені ОСОБА_16 № 223 від 15.08.08, нею повернуті в повному обсязі і заборгованість перед ДП «Волиньторф»у неї відсутня.

Т. 2 а.с. 186

Свідок ОСОБА_16 в ході досудового слідства показав , що приблизно три роки тому назад він вирішив зайнятись підприємницькою діяльністю та побудувати цех по виготовленню бруківки. Для будівництва цеху йому необхідні були будівельні матеріали. Будівельні матеріали бувші у використанні він приблизно на початку 2007 році отримав в якості оплати за виконані будівельні роботи у жителя с. Липини Луцького району ОСОБА_43, прізвища якого не знає, а саме залізобетонні балки (прогони будівельні довжиною по 12 метрів кожний) в кількості 5 штук, які до червня 2008 року зберігались в ОСОБА_43, де саме йому не відомо. За домовленістю із ОСОБА_43 той по необхідності мав привезти ОСОБА_16 прогони будівельні. Через деякий час будівельні матеріали стали йому не потрібні, а тому вирішив їх продати. Приблизно в червні 2008 року від знайомого, директора ДП «Волиньторф»ОСОБА_5 він взнав, що той планує розпочати будівництво складських приміщень для зберігання торфобрикету і йому необхідні залізобетонні балки, які були у нього в наявності та зберігались у ОСОБА_43. Зі слів ОСОБА_5 будівництво складів мало проводитись в с. Прилісне Маневицького району. Тоді ж вони домовились про вартість залізобетонних балок, яка мала становити 30910 гривень.

В зв'язку із тим, що вказані балки в нього були, він погодився їх продати. За домовленістю із ОСОБА_5 організацію перевезення балок в с. Прилісне мав провести ОСОБА_16 В зв'язку із тим, що «Волиньторф»являється державним підприємством необхідно було укласти договір купівлі -продажу балок. Однак, він як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований, а тому звернувся до свого брата ОСОБА_14, який являється підприємцем із проханням укласти від його імені договір купівлі -продажу балок між ним та ДП «Волиньторф». Після цього він оформив договір № 164 від 18 червня 2008 року, згідно якого ПП ОСОБА_14 зобов'язаний був реалізувати на ДП «Волиньторф»прогони будівельні довжиною 12 метрів в кількості 3 шт. на загальну суму 20910,00 гривень. Хто, він чи брат, підписували вказаний договір та ставили печатку на ньому не пам'ятає. Один примірник договору він передав ОСОБА_5 Балки залізобетонні він назвав прогонами будівельними тому, що так сказав написати ОСОБА_5 пояснивши, що вказані конструкції так правильно називаються. 20 червня 2008 року із ДП «Волиньторф»на рахунок його брата ОСОБА_14 надійшли кошти в сумі 20910 гривень. Вказані кошти брат передав ОСОБА_16

Крім того, в цей же час, він звернувся до тітки ОСОБА_15, яка є підприємцем, з проханням укласти від її імені договір купівлі -продажу балок між нею та ДП «Волиньторф». Цей договір був необхідний, щоб не перевищити ліміт обігових коштів брата, який перебуває на єдиному податку. Чи оформлявся договір купівлі-продажу двох прогонів будівельних між підприємцем ОСОБА_15 та ДП «Волиньторф»не пам'ятає. Однак, між ним та директором ДП «Волиньторф»була усна домовленість про поставку вказаних прогонів на суму 10 000 грн. Тому він надав ОСОБА_5 банківські реквізити тітки ОСОБА_15 Через деякий час, точно не пам'ятає коли, на рахунок ОСОБА_15 надійшло від ДП «Волиньторф»в рахунок оплати за два прогони будівельні 10000 грн., які вона передала ОСОБА_16

Через декілька днів після цього він домовився з ОСОБА_43, у якого зберігались матеріали, який власним автотранспортом мав перевезти прогони в с. Прилісне Маневицького району на ДП «Волиньторф». У власності ОСОБА_43, наскільки йому відомо є вантажний автомобіль МАЗ (довгомір). За домовленістю із ОСОБА_5 автомобілі із вантажем будівельних конструкцій мали зустріти на території Маневицького району і провівши в с. Прилісне розвантажити його. Наскільки йому відомо прогони будівельні мали відправлятись двома автомобілями, один із яких належить ОСОБА_43, кому належить інший автомобіль і яка його марка йому не відомо. Він особисто при завантаженні присутній не був. Організацію завантаження прогонів будівельних та відправку їх в с. Прилісне проводив ОСОБА_43 із яким вони підтримували зв'язок по телефону. Він вказаний вантаж не супроводжував, водії автомобілів мали самі відвезти його. Після завантаження другого автомобіля прогонами він зателефонував ОСОБА_5 та повідомив його, що автомобілі із будівельними матеріалами виїхали і їх необхідно зустріти. При цьому ОСОБА_5 запитав, чи оформлені супровідні документи. Він відповів, що такі документи не оформлені, так як дійсно не виписував їх та не виписували гр. ОСОБА_14 та ОСОБА_15. ОСОБА_5 відповів, що без належно оформлених документів не зможе прийняти будівельні матеріали. Він зателефонував до ОСОБА_43 та сказав, що в нього нема необхідних документів та прогони будівельні необхідно буде перевезти пізніше, після оформлення необхідних документів. ОСОБА_43 повідомив, що один автомобіль вже виїхав, однак він поверне його назад, також ОСОБА_43 сказав, що перевезти прогони на попереднє місце зберігання немає можливості і він знайде інше місце для їх зберігання. Через деякий час ОСОБА_43 повідомив мене, що прогони будівельні в кількості три штуки він передав на зберігання директору Луцького м'ясокомбінату ОСОБА_75, а два прогони, що знаходились на іншому автомобілі в інше місце, куди саме мені не відомо. Приблизно через тиждень після цього він зателефонував до ОСОБА_5 та запитав його, коли необхідно привезти прогони будівельні в ДП «Волиньтьорф», на що ОСОБА_5 сказав, щоб він вказані матеріали поки що не поставляв, а коли вони будуть необхідні він зателефонує. Однак, ОСОБА_5 йому більше не дзвонив.

Накладних про відпуск прогонів будівельних на ДП «Волиньторф»ні він, ні його брат та ОСОБА_15 не виписували, рахунків про необхідність оплати вартості вказаних будівельних конструкцій в ДП «Волиньторф»не направляли. Зі слів ОСОБА_5 йому необхідний був тільки договір для того, щоб можна було перерахувати кошти.

Яким чином в подальшому мали використовуватись прогони будівельні, які продані ним в ДП «Волиньторф»йому не відомо. Однак за домовленістю із ОСОБА_5 вказані прогони будівельні він власними силами мав змонтувати.

На даний час два прогони будівельні він продав, це було приблизно два місяці назад, однак кому саме не пам'ятає. Він продав прогони, так як взнав, що його тітка ОСОБА_15 повернула кошти, отримані за договором купівлі-продажу прогонів будівельних між ДП «Волиньторф»та нею. Клієнта на купівлю двох прогонів будівельних знайшов ОСОБА_43, у якого він придбав та зберігав цих два прогони. Інші три прогони будівельні знаходяться в знайомого ОСОБА_75, який є директором Луцького м'ясмокомбінату, однак, за якою адресою вони знаходяться не відомо, так як він домовлявся про їх зберігання по телефону і при вигрузці прогонів не був присутній.

За усною домовленістю із ОСОБА_43 прогони будівельні в кількості 5 штук довжиною по 12 метрів кожний перейшли у його власність на початку 2007 року. Будь -яких документів про передачу прогонів будівельних (накладні, акти приймання - передачі та інші) ОСОБА_43 не виписувалось і між ними не оформлялося. Однак із даного часу по приблизно червень 2008 року вказані п'ять прогонів будівельних знаходились на території ОСОБА_43. Де знаходиться дана територія, в якому населеному пункті не знає.

Т. 2 а.с. 187-188, 201

Покази ОСОБА_16 повністю підтвердили свідки ОСОБА_14, ОСОБА_76, ОСОБА_75 в суді, та ОСОБА_77 в ході досудового слідства

Т. 2 а.с. 189, 195, 190, 195, 198, 197

Окрім цього вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів доводиться наступними доказами, а саме:

протоколом огляду від 28.03.2010 року документів про рух коштів по рахунку №2600071748, котрі надало Іваничівське відділення Волинської обласної дирекції АППБ «Райффайзен Банк Аваль»

Т. 2 а.с. 70

протоколом огляду місця події від 04.03.2010 року відповідно до якого оглянута територія колишнього м'ясо комбінату розташованого по вул.. Єршова 3 в м. Луцьку та врезультаті якого виявлено 6 прогонів будівельних довжиною 12 м. та 4 прогони будівельних довжиною 10 м., котрі були у використанні.

Т. 2 а.с.117

протоколом огляду місця події від 13.04.2010 року відповідно до якго оглянута виробнича база розташована за адресою м. Луцьк, вул.. Підгаєцька 29а, та в результаті якого виявлено 3 прогони будівельні довжиною 12 м., плити перекриття та залізобетонні балки.

Т. 2 а.с.120

протоколом огляду відмовного матеріалу від 04.06.2010 року в ході якого вилучено інформацію про рух коштів по рахунку №26009301481 ПП «БК Профіт»на 16 аркушах.

Т. 2 а.с.121

протоколом виїмки документів проведеної 03.03.2010 року в ДП «Волиньторф»відповідно до якого в адміністративному приміщенні ДП «Волиньторф»вилучено договори та інші документи, що підтверджують укладення, виконання та проведення розрахунків за договорами між ДП «Волиньторф»та підприємцями ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_24, ОСОБА_23.

Т. 2 а.с.73

протоколом огляду вилучених 03.03.2010 року документів в ДП «Волиньторф».

Т.2 а.с. 113

протоколом виїмки документів проведеної 08.06.2010 року в Нововолинському територіально відокремленому безбалансовому відділенн1 № 10002/0107 ВАТ «Державний ощадний банк України»ЗКПО 09803328, МФО 303398, відповідно до якого вилучено документи, що містять банківську таємницю, а саме оригінали розрахункових документів, що відображають надходження і витрату коштів по рахунку ПП «БК Профіт»№ 26009301481 відкритого в Нововолинському ТВБВ № 10002/0107 ВАТ «Державний ощадний банк України»ЗКПО 09803328, МФО 303398 за перерід з 01.10.08 по 01.01.09, банківської справи, а саме, реєстраційні документи, банківські картки із зразками підписів і печатки, доручення про здійснення операцій по розрахунковому рахунку № 26009301481 відкритого в Нововолинському ТВБВ № 10002/0107 ВАТ «Державний ощадний банк України»ЗКПО 09803328, МФО 303398, серед яких містяться платіжні доручення №№ 134 від 02.10.2009 року та 135 від 02.10.2009 року.

Т. 2 а.с.253-256

протоколом огляду вилучених 08.06.2010 року документів в Нововолинському територіально відокремленому безбалансовому відділенн1 № 10002/0107 ВАТ «Державний ощадний банк України»

Т. 2 а.с.399-400

протоколом огляду мобільного телефона та диска з записом розмови.

Т. 2 а.с. 146, 147

Суд приходить до висновку про доведеність в повному об'ємі епізодів у розтраті ОСОБА_5 державних коштів шляхом перерахування їх ОСОБА_14 та ОСОБА_15. В судовому засіданні також знайшли підтвердження аналогічні дії підсудного при перерахуванні коштів ОСОБА_17. Однак, враховуючи довідку з ДП «Волиньторф»від 22.06.212 року, з якої вбачається, що вартість поставленої продукції складає 58 286 грн., решту становлять транспортні витрати, суд вважає, що саме цю суму розтрачено підсудним, оскільки лише майно може бути предметом злочину, перебаченого ст. 191 КК України, а транспортні витрати - не можуть бути таким предметом.

З урахуванням того, що станом на 2008 рік один неоподаткований мінімум доходів громадян складав 257,5 грн., відповідно, великий розмір при кваліфікації за ст 191 ККУ -64 375 грн., особливо великий -154 500 грн.. Поскільки при скоєнні даних злочинів були використані різні способи розтрати, не здобуто доказів про єдиний умисел підсудного на розтрату державних коштів у великих чи особливо великих розмірах, сума розтрати по кожному окремому епізоду є меншою від розтрати у великих розмірах, суд виключає дану кваліфікуючу ознаку з об'єму вміненого ОСОБА_5 обвинувачення, перекваліфікуючи його дії зі ст. 191 ч.5 на ст. 191 ч.3 КК України.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що підсудний ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України, оскільки вчинив розтрату та привласнення державних коштів, які були йому ввірені, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим повторно.

Підсудні ОСОБА_5,ОСОБА_6 кожний окремо, вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, оскільки вони, будучи службовими особами, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, діючи в інтересах третіх осіб, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, спричинили охоронюваним законом, державним інтересам тяжкі наслідки.

Вони: ОСОБА_5, ОСОБА_6 вчинили також, кожний окремо, злочин,передбачений ч. 2 ст. 366 КК України, оскільки будучи службовими особами, внесли до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, інше підроблення документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Органом досудового слідства також ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, зловживаючи своїм службовим становищем, розтратив державні кошти у великих розмірах та скоїв службове підроблення, які мали місце за наступних обставин:

Станом на 31.12.07. на ДП «Волиньторф»утворилася недостача підкладки рейки Р-24 в кількості 17,869 тонн на суму 179 556,22 грн. як наслідок недопоставлення ПП «Енергоресурси»продукції технічного призначення, передбаченої договором № 270 від 22.11.07 року, на суму 339 140,59 грн..

З метою приховати вказану недостачу колишній директор ДП «Волиньторф»ОСОБА_5, який призначений на посаду директора державного підприємства «Волиньторф»(з 19.10.07 року по 7.12.07 року ОСОБА_5 виконував обов'язки директора ДП «Волиньторф») відповідно до наказу міністра вугільної промисловості України № 157-к/к від 7 грудня 2007 року, перебуваючи на вказаній посаді, здійснюючи функції, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих і адміністративно -господарських обов'язків, тобто будучи службовою особою, являючись головним розпорядником бюджетних коштів, які виділялись на 2007 рік державному підприємству «Волиньторф»з Державного бюджету по загальному фонду згідно коду програмної класифікації видатків 1301100 «Державна підтримка підприємств з видобутку кам'яного вугілля, лігніту, і торфу на будівництво, технічне переоснащення та капітальний ремонт гірничошахтного обладнання», згідно коду економічної класифікації видатків 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», укладає з приватним підприємцем ОСОБА_23, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_6, зареєстрованого у виконавчому комітеті Нововолинської міської ради 19.04.2004 р. і здійснював свою діяльність по спрощеній системі оподаткування, усну угоду про поставку останнім невизначеної партії підкладки рейки Р-24, яка в подальшому має бути оформлена належним чином у вигляді договору поставки. Однак, на той час ОСОБА_23 тимчасово припинив діяльність в зв'язку з тим, що сума його оборотів досягла 500 000 грн.. В зв'язку з цим та з метою уникнення фінансових санкцій за отримання прибутку від підприємницької діяльності під час тимчасового припинення діяльності, приватний підприємець ОСОБА_23 надає для укладення договору на поставку підкладки рейки Р-24 ОСОБА_5 реквізити свого товариша та партнера по бізнесу - приватного підприємця ОСОБА_24, який діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_7, зареєстрованого у виконавчому комітеті Нововолинської міської ради 23.09.2004 р..

На підставі наданих ОСОБА_23 реквізитів приватного підприємця ОСОБА_24 ОСОБА_5, з метою покриття недостачі по поставці підкладки рейки Р-24 ПП «Енергоресурси»в кількості 17,869 тонн на суму 179 556,22 грн., укладає фіктивний договір № 228 від 19.08.08. на поставку підкладок рейки Р-24 на суму 89 250 грн., хоча фактично договірні зобов'язання виконує підприємець ОСОБА_23, який шукає бувші у використанні підкладки і поставляє їх за власні кошти на ДП «Волиньторф». При цьому оплату за поставлену продукцію ОСОБА_5 здійснює як за нову продукцію за кошти ДП «Волиньторф», чим фактично здійснює розтрату державних коштів підприємства.

Крім того встановлено, що на підставі наданих ОСОБА_23 реквізитів приватного підприємця ОСОБА_24 ОСОБА_5, з метою покриття недостачі по поставці підкладки рейки Р-24 ПП «Енергоресурси»в кількості 17,869 тонн на суму 179 556,22 грн., укладає фіктивний договір № 228 від 19.08.08. на поставку підкладок рейки Р-24 на суму 89 250 грн., хоча фактично договірні зобов'язання виконує підприємець ОСОБА_23, який шукає бувші у використанні підкладки і поставляє їх за власні кошти на ДП «Волиньторф». При цьому оплату за поставлену продукцію ОСОБА_5 здійснює як за нову продукцію за кошти ДП «Волиньторф», чим фактично здійснює розтрату державних коштів підприємства.

Окрім того, повторно 1 липня 2008 року директором ДП «Волиньторф»ОСОБА_5 укладено від імені ДП «Волиньторф»із ВАТ «Луцькпластмас»договір № 25/1-08, згідно якого ВАТ «Луцькпластмас» передав ДП «Волиньторф»у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 108 квадратних метрів.

За період із липня по листопад 2008 року на рахунок ВАТ «Луцькпластмас», в якості орендної плати були перераховані кошти в сумі 12996 грн.

Фактично приміщення, яке отримувалось ДП «Волиньторф»в оренду, згідно договору № 25/1-08, підприємством для будь яких потреб не використовувалось про що було відомо директору. Орендна плата за вказівкою ОСОБА_5 перераховувалась на рахунок ВАТ «Луцькпластмас».

Аналізуючи ряд вищезгаданих доказів, зокрема, покази свідка ОСОБА_23, який послідовно показував, що саме він вніс недостовірні дані в договір, ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_45,ОСОБА_42,ОСОБА_40, ОСОБА_43, які підтвердили виконання поставок на ДП «Волиньторф»підкладки рейки в повному об'ємі, введення вузької залізниці в експлуатацію, що також підтверджується актом від 07.12.2009 року, та довідкою № 852 від 06.07.2011 року з ДП «Волиньторф», суд вважає недоведеним розтрату державних коштів та внесення недостовірних даних до офіційних документів по даному епізоду і виключає його з об'єму обвинувачення, яке вмінене ОСОБА_5, поскільки суд не вбачає належних доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_5 умислу на скоєння цих дій,а також самої розтрати майна та службового підроблення.

Свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_78 показали, що 01 липня 2008 року між ВАТ «Луцькпластмас»та ДП «Волиньторф»укладено договір оренди приміщення № 25/1-08, згідно якого ДП «Волиньторф»отримало в тимчасове користування нежитлове приміщення загальною площею 108,0 метрів квадратних, що знаходиться в інженерно-побутовому корпусі ВАТ «Луцькпластмас». За умовами вказаного договору, розмір орендної плати становив 2599 грн. 20 коп. за місяць. Відповідно до акту здачі-приймання нежитлового приміщення в оренду за договором № 25/1-08 від 01.07.08, орендоване приміщення буде використовуватись орендарем в якості офісного приміщення. Після отримання приміщення в оренду, орендар орендоване приміщення використовував, там робився ремонт, були присутні якісь люди.

Враховуючи викладене, достовірних доказів,які б підтверджували розтрату ОСОБА_5 коштів по даному епізоду теж не здобуто, і суд також виключає його з об'єму вміненого ОСОБА_5 обвинувачення.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудний ОСОБА_5 вчинив ряд злочинів, які є тяжкими та середньої тяжкості; підсудний ОСОБА_6 вчинив два злочини, один із яких є тяжким, а другий середньої тяжкості.

Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу кожного підсудного: позитивні характеристики на підсудних за місцем проживання, позитивну характеристику ОСОБА_5 за місцем роботи; те що підсудний ОСОБА_5 є раніше несудимим, вживав активних заходів для погашення і погасив значну суму збитків, а ОСОБА_6 на час скоєння злочинів був несудимий,однак зараз відбуває покарання в місцях позбавлення волі; знаходження на утриманні і вихованні у ОСОБА_6 одної неповнолітньої дитини, у ОСОБА_5 - ; батьків похилого віку та їх стан здоров”я.

До обставин, які пом”якшують покарання підсудним суд відносить часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин справи, які обтяжують покарання щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - суд не вбачає.

Виходячи із наведеного, суд вважає що виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком . Щодо ОСОБА_6, покарання йому слід призначити пов'язане з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі в межах санкції статтей, по яких він притягується до кримінальної відповідальності.

Підсудних суд вважає за доцільне позбавити права займати певні посади, які вони займали і якими зловживали з метою вчинення злочинів, в межах строку, який передбачений цими статтями.

Ковельським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Державного підприємства “Волиньторф” пред'явлений позов (ці позовні вимоги уточнені і змінені в судовому засіданні) - про стягнення з ОСОБА_5 176 748 гривень, з ОСОБА_6 -80 000 грн.. Дана сума включає в себе 171 556 грн. як борг ПП «Енергоресурси»перед ДП «Волиньторф»( без врахування 8000 грн., які зобов'язані відшкодувати інші підсудні згідно вироку Маневицького райсуду від 13.04.2010 року). Поскільки в судовому засіданні встановлено, що на даний час такого боргу ПП «Енергоресурси»перед ДП «Волиньторф»не має, суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити, решта позову в сумі 85 192 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ДП «Волиньторф».

Суд також вважає, що слід звільнити з-під арешту майно,належне ОСОБА_5, на яке було накладено арешт в ході досудового слідства,поскільки воно частково знаходиться в банківській заставі, крім того, підсудний добровільно погасив значну суму збитків.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, призначивши покарання:

за ч. 3 ст. 191 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із здійсненням адміністративно -розпорядчих і організаційно -господарських функцій на строк 2 (два) роки;

за ч. 2 ст. 364 КК України 4 - (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із здійсненням адміністративно -розпорядчих і організаційно -господарських функцій на строк 2 (два) роки;

за ч. 2 ст. 366 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із здійсненням адміністративно -розпорядчих і організаційно -господарських функцій на строк 2 (два) роки;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточним покаранням ОСОБА_5 визначити 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із здійсненням адміністративно -розпорядчих і організаційно -господарських функцій на строк 3(три) роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися до неї для реєстрації.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, призначивши покарання:

за ч. 2 ст. 364 КК України - 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із здійсненням адміністративно -розпорядчих і організаційно -господарських функцій на строк 2 (два) роки;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточним покаранням ОСОБА_6 визначити 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із здійсненням адміністративно -розпорядчих і організаційно -господарських функцій на строк 3(три) роки.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26.10.2010 року, остаточно до відбування ОСОБА_6 визначити 6 (шість) років 1 ( один) місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із здійсненням адміністративно -розпорядчих і організаційно -господарських функцій на строк 3(три) роки, з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом, та конфіскацією майна, яке є його власністю.

Міру запобіжного заходу засудженим: ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередню -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6 залишити попередню -тримання під вартою. Строк покарання ОСОБА_6 рахувати з часу затримання, тобто з 10 грудня 2008 року, зарахувати йому тримання під вартою з 01 лютого 2008 року по 12 червня 2008 року.

Позов прокурора в інтересах ДП «Волиньторф»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ДП “Волиньторф” 85 192 ( вісімдесят п'ять тисяч сто дев'яносто дві) грн.. В решті позовних вимог- відмовити.

Звільнити з-під арешту майно,належне ОСОБА_5, на яке накладено арешт в ході досудового слідства.( т 4 а.с.266, 283).

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом п”ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_6 протягом такого ж строку з моменту отримання копії цього вироку.

Головуючий:О. С. Василюк

Попередній документ

17548734

Наступний документ

17548736

Інформація про рішення:

№ рішення:	17548735
№ справи:	1-6/11
Дата рішення:	14.07.2011
Дата публікації:	08.09.2011
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Ковельський міськрайонний суд Волинської області
Категорія справи:	Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (23.04.2015)
Дата надходження:	23.04.2015

Розклад засідань:

Минулі засідання (51)

04.12.2025 12:39	Херсонський міський суд Херсонської області
04.12.2025 12:39	Херсонський міський суд Херсонської області
04.12.2025 12:39	Херсонський міський суд Херсонської області
04.12.2025 12:39	Херсонський міський суд Херсонської області
04.12.2025 12:39	Херсонський міський суд Херсонської області
26.03.2020 13:20	Херсонський апеляційний суд
03.04.2020 09:10	Херсонський міський суд Херсонської області
27.04.2020 10:00	Херсонський міський суд Херсонської області
13.05.2020 13:00	Херсонський міський суд Херсонської області
20.05.2020 14:45	Чортківський районний суд Тернопільської області
25.05.2020 10:00	Чортківський районний суд Тернопільської області
01.06.2020 11:00	Херсонський міський суд Херсонської області
23.06.2020 10:00	Херсонський міський суд Херсонської області
16.07.2020 11:40	Херсонський міський суд Херсонської області
22.07.2020 13:05	Херсонський міський суд Херсонської області
05.08.2020 10:00	Тернопільський апеляційний суд
07.08.2020 12:00	Чортківський районний суд Тернопільської області
11.08.2020 13:15	Херсонський міський суд Херсонської області
13.08.2020 11:00	Тернопільський апеляційний суд
21.08.2020 11:00	Тернопільський апеляційний суд
03.09.2020 13:20	Херсонський міський суд Херсонської області
24.09.2020 13:30	Херсонський міський суд Херсонської області
25.09.2020 10:00	Тернопільський апеляційний суд
27.10.2020 13:10	Херсонський міський суд Херсонської області
18.11.2020 13:00	Херсонський міський суд Херсонської області
09.12.2020 13:20	Херсонський міський суд Херсонської області
12.01.2021 13:20	Херсонський міський суд Херсонської області
16.02.2021 09:30	Лубенський міськрайонний суд Полтавської області
24.02.2021 13:00	Херсонський міський суд Херсонської області
10.03.2021 16:30	Фастівський міськрайонний суд Київської області
16.03.2021 13:20	Херсонський міський суд Херсонської області
30.03.2021 10:00	Фастівський міськрайонний суд Київської області
12.04.2021 13:25	Херсонський міський суд Херсонської області
24.06.2021 13:25	Херсонський міський суд Херсонської області
08.07.2021 14:30	Тернопільський апеляційний суд
22.07.2021 13:05	Херсонський міський суд Херсонської області
23.07.2021 14:30	Бучацький районний суд Тернопільської області
27.07.2021 12:00	Бучацький районний суд Тернопільської області
25.08.2021 11:00	Тернопільський апеляційний суд
25.01.2022 13:10	Херсонський міський суд Херсонської області
05.05.2023 10:00	Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
25.05.2023 09:45	Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
16.09.2024 08:30	Херсонський міський суд Херсонської області
17.09.2024 15:00	Обухівський районний суд Київської області
07.02.2025 09:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
20.03.2025 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
15.04.2025 10:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
16.05.2025 14:00	Обухівський районний суд Київської області
03.06.2025 09:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
18.06.2025 09:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
17.09.2025 10:00	Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська