Справа № 2-1258/11
23 травня 2011 року року Подільський районний суд м. Києва в складі
головуючого-судді Богінкевич С.М.,
при секретарі: Коба О.М., Горбенко І.М., Маленевській О.І
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» до ОСОБА_1, третя особа: комунальне підприємство «Введенське» про стягнення суми в порядку регресу, -
Представник позивача 16.11.2010 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.01.2007 року між АТ «Українська охоронно-страхова компанія», правонаступником якого є ПАТ «Українська охоронна-страхова компанія» та ОСОБА_2 був укладений договір страхування майна громадян, за яким було застраховано майно, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1.
15.10.2007 року страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого майна, внаслідок залиття водою 15.10.2007 року. На підставі звіту з визначення вартості збитку та акту про настання страхового випадку страхувальнику було виплачено страхове відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 3 083 гривні.
На підставі викладеного представник позивача і просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування з урахуванням франшизи в розмірі 3 583 гривень.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав наведених вище.
Відповідачка та представник відповідачки в судовому засідання проти позову заперечували в повному обсязі, мотивуючи тим, що заява безпідставна та необґрунтована, оскільки позивачі не надали належних доказів в підтвердження вини відповідачки щодо залиття квартири, передбачених чинним законодавством
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши думку представника позивача, відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2007 року між АТ «Українська охоронно-страхова компанія», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія», та ОСОБА_2 був укладений договір страхування майна громадян № АТ.И8-04.00279 (а.с.5) , за яким було застраховано майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно умов договору страхування, АТ «УОСК» зобов'язався відшкодувати збитки страхувальника, у межах страхової суми, в разі знищення, пошкодження чи втрати майна через затоплення.
15 жовтня 2007 року до АТ «УОСК» надійшла заява від ОСОБА_2 (а.с.22), в якій страхувальник просив виплатити страхове відшкодування за пошкодження застрахованого майна, внаслідок залиття водою 15.10.2007 року.
Як вбачається з акту ЖЕК № 702 від 19.10.2007 року залиття відбулось внаслідок безпечного відношення мешканців квартири АДРЕСА_2, що розташована поверхом вище.
Згідно довідки КП «Введенське» № 375 від 09.07.2010 року (а.с.25) власником квартири АДРЕСА_2 є відповідачка.
Судом встановлено, що згідно звіту з визначення вартості збитку нанесеного власнику квартири через пошкодження оздоблення, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8-16) від 30.10.2007 року становить 3 183 гривні.
На підставі зазначеного звіту та акту про настання страхового випадку №3361 від 23.11.2007 року за вирахуванням встановленої договором франшизи, страхувальнику було виплачено страхове відшкодування в розмірі 3 083 гривні, що підтверджується видатковим касовим ордером №1048 від 04.12.2007 року.
Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при визначенні розміру матеріальної шкоди яку необхідно стягнути з відповідачів посилався на звіт з визначення вартості збитку нанесеного власнику квартири через пошкодження оздоблення, розташованої за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до ст..10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
Згідно ст..147 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання; у висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Враховуючи зазначене суд не приймає до уваги розмір матеріальної шкоди, яка зазначена в звіті з визначення вартості збитку нанесеного власнику квартири через пошкодження оздоблення, оскільки останній, на який посилається позивач було складено, як вбачається з даного звіту оцінювачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Будь-яких інших доказів того, що матеріальна шкода становить саме ту суму, яку просить позивач стягнути з відповідача, останній в ході судового розгляду не надав.
Оскільки, відповідно до ст. 212, 213 ЦПК України рішення ґрунтується на дослідженні наявних в справі доказів, проаналізувавши письмові докази, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог, а тому позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ст.. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплатуҐ), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Тобто договірні відносини виникають між страховиком і страхувальником з моменту підписання договору, а обов'язок страховика відшкодувати шкоду виникає з моменту настання страхового випадку.
Згідно ст.. 27 Закону України «Про страхування» та ст.. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Однак, у страхувальника не виникає нове, а до нього переходить право вимоги страхувальника, тобто в даному випадку відбувається припинення договірного зобов'язання (між страховиком і страхувальником) і заміна кредитора у недоговірному (деліктному) зобов'язанні - кредитором стає страхова компанія. Даний перехід передбачений ст..512 ЦК України: кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Таким правочином в даному випадку є договір страхування, в якому є відкладальна умова: у разі виплати страховиком страхового відшкодування до нього переходить право вимоги. В разі заміни кредитора у зобов'язанні, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ст.. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
15.10.2007 року страхувальнику ОСОБА_2 була завдана шкода, з цього моменту в нього і виникло право вимоги, а оскільки позивач виплатив страхове відшкодування то до нього перейшло це право вимоги, тобто строки позовної давності так само обчислюються з 15.10.2007 року.
Відповідно до ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно п.3, п.4, п.5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи те що представник позивача звернувся до суду 16.11.2010 року, а строк позовної давності обчислюється з 15.10.2007 року, суд приходить до висновку, що останній звернувся до суду з пропущенням строку позовної давності, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі викладеного, ст.. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 257, 979, 993 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 10,11, 60 , 209,212,214-215, 218 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» до ОСОБА_1, третя особа: комунальне підприємство «Введенське» про стягнення суми в порядку регресу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва, шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
СУДДЯ Богінкевич С. М.