Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 213
Іменем України
17.06.2008
Справа №2-10/6289-2008А
За позовом Кримського республіканського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь, (АР Крим, 95017 м. Сімферополь, пр. Кірова, 51-52/10а)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства Сімферопольське ремонтне підприємство «Кримагротехсервіс», м. Сімферополь, (АР Крим, 95017, м. Сімферополь, вул. Рубцова, 44)
Про стягнення 1161,00 грн.
Суддя С.Я.Тітков
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - Кайданова Ш.С. - представник, довіреність № 4 від 24.01.2008 р. у справі
Суть справи: Розглядається позов Кримського республіканського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь, про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Сімферопольське ремонтне підприємство «Кримагротехсервіс», м. Сімферополь, 1161,00 грн. штрафних санкцій.
Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив. Вимоги суду не виконав. 13.06.2008 р. від нього надійшла заява (вх. № 16838) якою він відмовляється від позову, посилаючись на ст. 136 КАС України.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що штрафна санкція в сумі 1161,00 грн. ним сплачена.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково представлені документи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Згідно даних звіту за формою № 10-П1 “Звіт про зайняість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік», затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42, відповідач повинен був забеспечити у 2007 році працевлаштування інвалідів на одне рабоче місце, фактично у 2007 році працювало 0 інвалідів. Відповідач повинен був самостійно сплатити штрафні санкції у розмірі 1161,00 грн. за одне робоче місце призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами.
Згідно статті 20 Закону України від 21.03.1991 р. № 875 “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі-Закон) та пунктів 3, 4, 10, 11 »Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, штрафні санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.
Як вбачається з матеріалів справи та додатково представлених документів, відповідачем борг в сумі 1161,00 грн. добровільно сплачений 21.01.2008 р., що підтверджується платіжним дорученням № 17.
Позивач звернувся з позовом до Госопдодарського суду АР Крим 26.05.2008 р. При таких обставинах слід визнати, що позов пред'явлений необгрунтовано і в позові слід відмовити.
Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, оскільки ці дії позивача порушують інтереси відповідача. Відмова від позову пов'язана не з урегулюванням спору між сторонами, а у зв'язку з необгрунтованістю позову.
Керуючись п. 4 ст. 51, частиною 1 статті 71, ст. ст. 94, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В п о з о в і в і д м о в и т и .
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Тітков С.Я