Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221
Іменем України
22.05.2008
Справа №2-1/4985-2008
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Басейна, 11, оф.18),
до відповідача Гурзуфської селищної ради, (98640, АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвійського, 9),
про визнання недійсним рішення,
Суддя Л. О. Ковтун
від позивача - Уніат О.В. - представник, дов.№98 від 01.05.2008р.
від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином,
Суть спору: ТОВ «ЛС» звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Гурзуфської селищної ради про визнання недійсним рішення №5 від 13.02.2004р. «Про затвердження ставок орендної плати за землю».
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах Законів України «Про плату за землю» та «Про оренду землі» та мотивовані тим, що у позивача відсутні правові підстави для зміни ставки орендної плати за землю.
Відповідач відзиву на позовну заяву не представив, направив клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній строк, у зв'язку з неможливістю явки представника в судове засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, суд
31.05.2001р. між позивачем (орендар) та Гурзуфською селищною радою (орендодавець) укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0686 га із земель селищної ради, які не передані у власність та не надані в постійне користування, зокрема по угіддям: 0,0686 га, землі, що використовуються для відпочинку - набережна за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О.С.Пушкіна.
Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору, строк його дії три роки.
У пункті 2.3 сторони обумовили, що орендна плата встановлюється орендодавцем в сумі 9596,87грн. та вноситься орендарем щомісячно рівними частками в строк до 15 числа місяця, наступного за звітним.
Вподальшому, 24.01.2002р. між сторонами по справі укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 31.05.2001р., згідно умов якої пункт 2.2 договору викладено в наступній редакції: Договір оренди укладено строком на 49 років, починаючи з дня прийняття рішення №22 27-ої сесії 23 скликання Гурзуфської селищної рад від 30.03.2001р. про надання земельної ділянки в оренду.
Рішенням 24 сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради №5 від 13.02.2004р. затверджено ставки орендної плати за землю в розмірі, передбаченому статтею 21 Закону України «Про оренду землі» згідно наданого додатку, відповідно до якого ставка орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О.С.Пушкіна становить 10 відсотків.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Статтею 13 закону України «Про оцінку земель» закріплено обов'язковість проведення грошової оцінки земельних ділянок, в тому числі й нормативно-грошової оцінки, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку врегульовані положеннями Закону України «Про плату за землю».
Приписами статті 7 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Згідно розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виповненої відповідно до «Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженої Кабінетом міністрів України від 23.03.1995р. №213 та «Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженим наказом Держкомзему, Мінсільгосппроду від 27.11.1995р.№76/230/325/150 нормативна ціна спірної земельної ділянки становить 479843,28гн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Гурзуфською селищною радою оскаржуване рішення прийнято без урахування наявності нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О.С.Пушкіна, більш того всупереч вимогам Закону України «Про оренду землі».
На корить даного висновку служить аналіз приписів статей 21 та 30 зазначеного Закону, відповідно до яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, більш того взагалі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
Зазначені норми законів знайшли відображення в розділі 3 договору оренди земельної ділянки від 31.01.2001р., умови якого передбачають, що орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розміру орендної плати в разі збільшення згідно законодавства України розміру земельного податку та інших мотивів, встановлених в пункті 2.3 договору.
До того ж, судом приймаються до уваги наведені в статті 651 Цивільного кодексу України підстави для зміни або розірвання договору, до яких зокрема віднесено можливість зміни договору лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, при прийнятті оспорюваного рішення відповідачем не були враховані вимоги діючого законодавства, у зв'язку з чим суд констатує порушення Гурзуфською селищною радою положень п. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якої рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які мають відповідати діючому законодавству.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 10 статті 59 Закону акти органів місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. №02-5/35 (з подальшими змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства - позивача у справі.
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед який названий і такий спосіб, як визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.
Зважаючи на порушення відповідачем вимог діючого законодавства при затвердженні ставок орендної плати за землю, суд констатує, що оскаржуване рішення 24 сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради №5 від 13.02.2004р. «Про затвердження ставок орендної плати на землю» є незаконним, таким, що порушує права позивача як землекористувача зазначеної земельної ділянки, що є підставою для визнання його недійсним.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на більш пізній строк, в зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі (у Ялтинському міському суді АР Крим), задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст.28 ГПК України представниками юридичної особи у господарському суді можуть бути керівник, інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи статутними документами або особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства. Отже, знаходження юриста Гурзуфської селищної ради в іншому судовому процесі (у Ялтинському міському суді АР Крим), жодним чином не перешкоджає прибути у судове засідання іншого уповноваженого представника або особисто голови Гурзуфської селищної ради, як головної посадової особи територіальної громади. Крім того, судом приймається до уваги факт подачі нарочним зазначеного клопотання в канцелярію господарського суду АР Крим об 11 годині 39 хвилин, тобто за 20 хвилин до початку розгляду зазначеної справи саме юристом Гурзуфської селищної ради Бородко І.Я.
Судові витрати з оплати державного мита в розмірі 85,00грн та втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 22 травня 2008 року.
Рішення оформлене відповідно до ст.84 ГПК України та підписане 27 травня 2008 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішенням 24 сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради №5 від 13.02.2004р. «Про затвердження ставок орендної плати на землю».
Стягнути з Гурзуфської селищної ради АР Крим, (адреса: 98640, АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Подвійського, 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС», (адреса: 98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Басейна, 11, оф.18, банківські реквізити: рахунок №26003515415341 в КРД ФАКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 20738185) державне мито в розмірі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат зі сплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.