Код суду 0515 справа № 2-320/08
31 березня 2008 року Докучаєвський міський суд Донецької області в складі головуючого - судді Садовського М.К. при секретарі Яни Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Докучаєвська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення ідеальної частки у майні, яке є спільною сумісною власністю,
5 березня 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, пославшись на те, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться у спільній сумісній власності: його, його колишньої дружини, та відповідачів по справі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина померла. Після смерті дружини відкрилась спадщину у вигляді частки вищевказаної квартири. Він у відповідності до ст.1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги.
При зверненні до державного нотаріуса Докучаєвської нотаріальної контори з приводу видачі свідоцтва про право власності на спадщину, отримав повідомлення про неможливість встановлення розміру спадкового майна, яке належить дружині, у зв'язку з не визначенням ідеальних часток у сумісній спільній власності квартири.
Згідно ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Просить суд визнати ідеальні частки у сумісній спільній власності власників квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, у рівних частках між співвласниками по ¼ частині квартири.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, частково їх доповнивши і просить суд визнати за ним право власності на ¼ частину квартири АДРЕСА_1 спадкового майна його дружини ОСОБА_4
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожний окремо, позов з доповненням визнали повністю і суду показали, що в 1994 році вони приватизували з батьками квартиру АДРЕСА_1. Квартира належала їм на праві спільної сумісної власності. До і після смерті матері в квартирі проживав тільки їх батько - позивач по справі. Ніхто з них з заявою в нотаріальну контору про прийняття спадщини, яка залишилась у вигляді частки спірної квартири не звертався. Вважають, що позивач спадкував частку квартири АДРЕСА_1, яка залишилась після смерті їх матері.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд находить, що позов ОСОБА_1, підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 21.06.1994 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_1, ОСОБА_4,ОСОБА_3, ОСОБА_2.
Допрошені в судовому засіданні сторони, суду пояснили, що з часу приватизації квартири вона належала їм на праві спільної сумісної власності. Ними не визначалась частка кожного, а тому вважають, що частки усіх є рівними.
Згідно ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного із них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Статтею 372 ч.2 ЦК України, передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Враховуючи наведене, суд находить встановленим, що частки ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними, тобто кожному з них належить ¼ частина спірної квартири.
Із копії свідоцтва про одруження, виданого Миколаївською с/радою Волноваського району Донецької області 24.07.1976 року, вбачається, що ОСОБА_1. і ОСОБА_5 зареєструвала шлюб і після укладення шлюбу їх прізвище ОСОБА_1 і ОСОБА_4.
Із фотокопії свідоцтва про смерть, виданого 05.04.2007 року вбачається. що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
У відповідності до ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
В судовому засідання сторони суду показали, що на день і після смерті ОСОБА_4 в спірній квартирі постійно проживав ОСОБА_1., і ніхто з них в нотаріальну контору з приводу прийняття спадкового майна яке залишилось після смерті ОСОБА_4 у вигляді ¼ частки спірної квартири, не звертався.
У відповідності до ч.2 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову.
Із повідомлення державного нотаріуса Докучаєвської державної нотаріальної контори від 11.03.2008 р №391, вбачається, що ніхто з спадкоємців до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 не звертався.
Оскільки на час відкриття спадщини позивач постійно проживав разом з спадкодавцем, а спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_2і ОСОБА_3, не подали заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини померлої ОСОБА_4, у вигляді частки спірної квартири, тому находить, що останні її не прийняли, а тому вважає, що позивач ОСОБА_1. прийняв спадщину яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 у вигляді 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.
.
Враховуючи наведене, суд находить, що за позивачем необхідно визнати право власності на 1/4 частини спірної квартири, яка належала спадкодавцю ОСОБА_4
Керуючись ст.ст.57-60,212-215 ЦПК України, ст. ст. 368, 372, ч.1 ст. 1261, ч.2 ст.1268, 1272 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3. про встановлення ідеальної частки у майні, яке є спільною сумісною власністю, і визнання права власності на ¼ частину квартири спадкового майна, задовольнити.
Визнати, що ідеальна частка у сумісній спільній власності власників квартири АДРЕСА_1: ОСОБА_1, ОСОБА_4,ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожного з них складає по ¼ частини спірної квартири.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 спадкового майна, що належала спадкодавцю ОСОБА_4.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України
Суддя