11 червня 2008 р.
№ 4/1930-6/299
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Відкритого акціонерного товариства "Долинське АТП 12627"
на рішення
господарського суду Львівської області від 17.07.2007
у справі
господарського суду Львівської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Долинське АТП 12627"
до
Відкритого акціонерного товариства "Стрийське АТП 14609"
про
стягнення 15503,85 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
не з'явилися
від відповідача:
не з'явилися
Рішенням господарського суду Львівської області від 17.07.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт причетності відповідача, чи його працівників до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.12.1998, а також доказів, які б підтверджували обов'язок відповідача відшкодовувати шкоду в порядку регресу, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
Не погоджуючись з судовим рішенням ВАТ "Долинське АТП 12627" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить його скасувати посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального права, зокрема, ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Господарським судом встановлено, що 03.12.1988 о 18 год.15 хв. водієм ВАТ "Стрийське АТП 14609" Рибаком І.М. була скоєна дорожньо-транспортна пригода на автостанції Долина, внаслідок якої заподіяно травму працівнику ВАТ "Долинське АТП 12627" Головку С.М.
Внаслідок отриманої травми Головко С.М. 03.04.1989 визнаний інвалідом ІІ групи з втратою 70 % працездатності у зв'язку з чим звільнений з роботи.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25.07.2005 за позовом Головко С.М. до ВАТ "Долинське АТП 12627" стягнено з ВАТ "Долинське АТП 12627" на користь Головко С.М. 15503,85грн. втраченого заробітку за період 01.05.1992 по І квартал 2001.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Зазначені норми встановлюють склад цивільного правопорушення (протиправність поведінки особи, шкідливий результат такої поведінки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою), за вчинення якого настає цивільно-правова відповідальність (у даному випадку у вигляді відшкодування шкоди від ДТП) перед юридичною особою, майну якої завдано шкоду, тобто вини заподіювача шкоди не вимагається, отже особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки, відшкодовує заподіяну таким джерелом шкоду в повному обсязі і без вини.
При розгляді справи, господарський суд Львівської області помилково дійшов висновку, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 03.12.1988, підприємства відповідача, як юридичної особи не існувало, оскільки в матеріалах справи містяться: довідки ВАТ "Стрийське АТП 14609" - № 291 від 19.10.2006 про те, що наказом № 286 від 29.12.1987 Стрийське АТП 34609 перейменовано на АТП 14609 на базі якого, у 1996 році створене ВАТ "Стрийське АТП 14609"; - №145 від 10.07.2007 про неодноразове перейменування підприємства (а.с.54) та - №292 від 19.10.2006 про те, що Рибак І.М. дійсно працював у Стрийському АТП - 34609 з 18.12.1961 і звільнений 03.05.1993 Стрийським АТП 14609, правонаступником якого є ВАТ "Стрийське АТП 14609".
Однак, цим доказам господарським судом Львівської області не надано належної правової оцінки.
Господарським судом також не надано належної правової оцінки доказам причетності автобуса Стрийського АТП 14609 ЛАЗ-699, реєстраційний номер 48-35 ЛВН, як джерела підвищеної небезпеки, водій якого Рибак І.М. здійснив наїзд на водія Долинського АТП 12627 Головко С.М., якими є матеріали розслідування нещасного випадку, зокрема: -висновок технічного інспектора праці ЦК профспілки Бабака Д.В. від 19.12.1988; - акт спеціального розслідування від 05-09.12.1988; висновок про виробничу травму від 05.12.1988; - акт № 2 про нещасний випадок від 05.12.1988;- пояснювальна записка водія Стрийського АТП 14609 Рибака І.М. від 05.12.1998; - пояснюювальна записка водія Головко С.М. від 07.12.1988; схема місця події.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.3 ст. 1119 - ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання задовольнити.
Рішення від 17.07.2007 господарського суду Львівської області зі справи № 4/1930-6/299 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко