10 червня 2008 р.
№ 10/9/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді В.М.Палій,
судді І.М.Васищака,
судді Б.М.Грека,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Металургмонтаж-203"
на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2008р. та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.03.2008р.
у справі №10/9/08
за позовом Закритого акціонерного товариства "Металургмонтаж-203"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-М"
про зобов'язання повернути акт прийому-передачі об'єкта нерухомості,
за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Закрите акціонерне товариство "Меларугмонтаж-203" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-М" і просило суд зобов'язати останнього повернути акт прийому-передачі об'єкта нерухомості від 15.12.2004р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2004р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 71. Виконуючи умови пункту 6 цього договору, яким передбачено, що продавець (позивач) зобов'язаний до п'ятнадцятого грудня дві тисячі четвертого року передати, а покупець (відповідач) -прийняти, зазначений в п.1 цього договору об'єкт нерухомості, про що складається акт прийому-передачі, позивач підготував та передав відповідачу для підписання два екземпляри акта прийому-передачі об'єкта нерухомого майна. Проте до теперішнього часу екземпляр акта позивачу не повернуто. З вини відповідача не виконане зобов'язання щодо оформлення передачі об'єкту нерухомості актом прийому-передачі, внаслідок чого позивач немає можливості зняти передані за договором об'єкти з балансу підприємства.
Заперечуючи заявлений позов, відповідач посилається на те, що судовими рішеннями в інших справах за участю тих самих сторін, а саме у справах №7/102-26/170/06-9/187/06-26/278/06-16/47/07 та №9/18/07, встановлено факт складання між ЗАТ "Металургмонтаж-203" та ТОВ "Авто-М" акта прийому-передачі від 15.12.2004р., підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, на виконання умов п.6 договору купівлі-продажу від 01.12.2004р. (а.с.36-51).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2008р. (суддя Т.Г.Алейникова), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.03.2008р. (головуючий, суддя Кагітіна Л.П., судді Колодій Н.А., Юхименко О.В.), у задоволені позову відмовлено.
Вказані рішення та постанова мотивовано тим, що постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.07.2007р. у справі №7/102-26/170/06-9/187/06-26/278/06-16/47/07, а також судовими рішеннями у справі 9/18/07 від 31.07.2007р. та від 29.11.2007р. встановлено факт підписання сторонами акта прийому-передачі об'єкта нерухомого майна від 15.12.2004р. на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.12.2004р., що в силу ч.2 ст.35 ГПК України має преюдиційне значення для даної справи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Погоджуючись з висновком судів двох інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, колегія суддів враховує й таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога -спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Із матеріалів справи вбачається, що 01.12.2004р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 71.
Відповідно до пункту 6 цього договору, продавець (позивач) зобов'язаний до п'ятнадцятого грудня дві тисячі четвертого року передати, а покупець (відповідач) -прийняти, зазначений в п.1 цього договору об'єкт нерухомості, про що складається акт прийому-передачі.
Під час розгляду даної справи судами з'ясовано, що 15.12.2004р. між ЗАТ "Металургмонтаж -203" та ТОВ "Авто-М" був складений відповідний акт прийому-передачі, підписаний представниками сторін та скріплений печатками, із змісту якого випливає, що позивач передав, а відповідач прийняв об'єкти нерухомості, які є предметом договору купівлі-продажу. Цей факт встановлений судовими рішеннями в інших господарських справах, в яких брати участь ті самі сторони, а тому, з огляду на ч.2 ст.35 ГПК України, не має доводитись знову під час розгляду даної справи.
Неповернення відповідачем позивачу, як стверджує останній, екземпляру цього акта стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Проте вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути йому екземпляр акта прийому-передачі від 15.12.2004р. колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, умовами договору купівлі-продажу не визначений порядок підписання та передачі сторонами акта прийому-передачі, тобто договором не встановлено обов'язок відповідача вчиняти будь-які дії щодо акта прийому-передачі, у т.ч. щодо його повернення позивачу. Наведене свідчить про відсутність у позивача права вимагати від відповідача вчинити дії, які не ґрунтується на матеріальних правовідносинах, що склалися між сторонами.
Відповідно до пункту 2 ст.14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Умовами пункту 6 договору купівлі-продажу, яким обґрунтовує позовні вимоги позивач, передбачені взаємні зобов'язання продавця і покупця відповідно передати та прийняти об'єкт продажу, що й було виконано сторонами шляхом складання відповідного акта від 15.12.2004р., оригінал якого, як зазначив апеляційний суд, був наданий у судовому засіданні відповідачем і досліджений судом.
Апеляційним судом також встановлено безпідставність тверджень позивача щодо неповернення йому відповідачем оформленого екземпляра акта, оскільки вони спростовуються копіями позовних заяв ЗАТ "Металургмонтаж -203" до ТОВ "Авто-М" у справах №20/593/07 (про усунення перешкод в користуванні приміщеннями) та №22/442/07 (про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою), до яких позивачем було додано акт прийому-передачі об'єкта нерухомості від 15.12.2004р. (а.с.52-56), що свідчить про наявність у позивача акта, відносно якого він просить ухвалити рішення у даній справі.
Отже, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку та ухвалили оскаржувані судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Металургмонтаж-203" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.03.2008р. у справі №10/9/08 - без змін.
Головуючий, суддя В.М.Палій
Суддя І.М.Васищак
Суддя Б.М.Грек