2 квітня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Косенка В.Й.,
Охрімчук Л.І.,
Лихути Л.М.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2та ОСОБА_3про визнання права власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_3на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 4 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2007 року,
У серпні 2003 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про визнання права власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння. Позивач зазначав, що за передані ним ОСОБА_2. кошти той в грудні 2002 року придбав на аукціоні комбайн “Дон-1500» та зареєстрував його на своє ім'я. 5 березня 2003 року ОСОБА_2. без його відома продав комбайн ОСОБА_3. Оскільки комбайн придбаний за його, позивача, кошти, він просив визнати право власності на комбайн за ним, визнати недійсним укладений між ОСОБА_2. та ОСОБА_3. договір купівлі-продажу комбайна як такий, що укладений внаслідок його обману, та витребувати комбайн в ОСОБА_3. Також позивач просив стягнути з ОСОБА_2. 31 989 грн., що становить еквівалент переданих йому 26 грудня 2002 року для придбання трактора К-701 6 000 доларів США, посилаючись на те, що відповідач взятого на себе зобов'язання не виконав, а також 2 190 грн. річних за прострочення виконання грошового зобов'язання і 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 4 січня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2007 року, позов задоволено частково. За ОСОБА_1. визнано право власності на комбайн та визнано недійсним договір купівлі-продажу комбайна, укладений 5 березня 2003 року ОСОБА_2. з ОСОБА_3. ОСОБА_3. зобов'язано повернути комбайн ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 31 989 грн. боргу, 2 190 грн. річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині вирішення вимог про визнання права власності на комбайн, визнання недійсним договору купівлі-продажу комбайна та витребування його з чужого незаконного володіння та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині вимоги про визнання права власності на комбайн, визнання недійсним договору купівлі-продажу комбайна та витребування його з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірний комбайна придбано за кошти позивача, передано йому, відтак саме він є власником комбайна, а відповідачами договір відчуження комбайна укладено внаслідок обману позивача.
Однак, з такими висновком погодитись не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України “Про власність» громадянин набуває права власності на майно, одержане, зокрема, внаслідок укладення угод, не заборонених законом.
Судом встановлено, що 30 грудня 2002 року спеціалізованим державним підприємством “Укрспецюст» Міністерства юстиції України в особі Харківської філії СДП “Укрспецюст» було проведено аукціон з продажу зернозбирального комбайна “Дон-1500». Переможцем аукціону відповідно до акту та протоколу проведення аукціону (а.с. 12 та 19 відповідно) став ОСОБА_2. Від імені ОСОБА_2. було оплачено кошти за придбаний комбайн (а.с. 20). На його ім'я було оформлено всі необхідні документи та передано комбайн (а.с. 8, 9, 10). В подальшому комбайн у встановленому законом порядку було зареєстровано за ОСОБА_2. (а.с. 16).
За змістом ст. 224 ЦК Української РСР 1963 року, який також був чинним на час проведення аукціону, на якому фактично було укладено договір купівлі-продажу комбайна, власником майна за договором купівлі-продажу є покупець, який прийняв майно і сплатив за нього обумовлену договором грошову суму.
Позивачем результати аукціону не оспорювались, укладений на ньому договір в частині покупця недійсним не визнавався, так само як і не визнавався позивач покупцем за договором. Не оспорював позивач і виданого на підставі договору свідоцтва про реєстрацію комбайна за ОСОБА_2.
Однак, суд на зазначене уваги не звернув та оцінки цим обставинам не дав, хоча це має значення для правильного вирішення спору.
Крім того, свій висновок про те, що спірний комбайн ОСОБА_2. придбано за кошти позивача ОСОБА_1. суд першої інстанції ґрунтував на розписках ОСОБА_2. від 10 травня та 21 листопада 2002 року та поясненнях останнього. Разом з тим, в зазначених розписках (а.с. 28, 29) йдеться про отримання ОСОБА_2. від ОСОБА_1. відповідно 7 000 грн. та 15 000 грн. в позику із зобов'язанням повернення зазначених сум в строк до 10 червня та 20 грудня 2002 року, а не про передачу ОСОБА_1. коштів ОСОБА_2. для придбання для нього, ОСОБА_1., комбайна. Визнаючи, що комбайн придбано частково за кошти, позичені в ОСОБА_1., ОСОБА_2. в той же час в судовому засіданні заперечив, що комбайн він придбавав для ОСОБА_1. (а.с. 90-91). Це ж він ствердив і на допиті на стадії досудового слідства по кримінальній справі (а.с. 297).
Зазначене також має значення для справи, однак суд на це уваги не звернув та оцінки цим обставинам не дав, передчасно ухваливши рішення про визнання за позивачем ОСОБА_1. права власності на спірний комбайн.
Також, визнаючи укладений ОСОБА_2. з ОСОБА_3. договір купівлі-продажу комбайна як такий, що укладений внаслідок обману позивача ОСОБА_1., суд не врахував, що за змістом ч. 1 ст. 57 ЦК Української РСР 1963 року, який регулював спірні правовідносини на час укладення зазначеного договору, під обманом в таких випадках розуміється умисне введення в оману учасника договору, а ОСОБА_1. учасником оспореного ним договору не був.
Таким чином в перевіреній частині рішення судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити.
Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 4 січня 2007 року в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на комбайн, визнання недійсним договору купівлі-продажу комбайна та витребування його з чужого незаконного володіння, а також ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2007 року про залишення без змін зазначеної вище частини рішення суду першої інстанції скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Л.Сенін
Судді: В.Й.Косенко
Л.М.Лихута
Л.І.Охрімчук
Я.М.Романюк