2 квітня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Григор'євої Л.І., Балюка М.І.,
Барсукової В.М., Данчука В.Г., -
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ( далі - ОСББ) “Вікторія 42А» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5; третя особа - міське комунальне підприємство ( далі - МКП ) “ЖЕК-13» про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСББ “Вікторія 42А» про визнання права власності на приміщення, за касаційною скаргою ОСББ “Вікторія 42А» на рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 січня 2008 року,
встановила:
У серпні 2007 року ОСББ “Вікторія 42А», засноване власниками квартир і приміщень у будинку АДРЕСА_1, звернулося до відповідачів із позовом на підставі ст. ст. 386, 387, 391 ЦК України, ст. ст. 6, 50, 116 ЖК України про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням колясочної шляхом виселення, посилаючись на те, що в порушення норм житлового законодавства та прав власності співвласників житлового будинку, відповідачі самовільно переобладнали спірне нежитлове приміщення в житлове й використовують його для власних потреб.
ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. звернулись до суду із зустрічним позовом про визнання права власності на приміщенняНОМЕР_1у будинку АДРЕСА_1, в якому зазначали, що це приміщення було надано в 1997 році ОСОБА_1. як службове житлове приміщення у зв'язку з роботою на посаді слюсаря-сантехніка житлово-експлуатаційної контори № 13, на яке з ним фактично укладено договір найму, оскільки за відкритим особовим рахунком сплачувались житлово-комунальні послуги і електроенергія.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 листопада 2007 року позов ОСББ “Вікторія 42А» задоволено, у задоволенні позову ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. відмовлено.
29 січня 2008 року апеляційним судом Вінницької області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСББ “Вікторія 42А» відмовлено. Визнано за ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. право власності на приміщення №НОМЕР_1у будинку № АДРЕСА_1.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСББ “Вікторія 42А» просить скасувати рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 січня 2008 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 80-квартирний кооперативний будинок АДРЕСА_1згідно з п. 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186 ( далі - Примірний статут ЖБК ), будувався в 1990-1994 роках за власні кошти членів кооперативу із залученням пільгового кредиту, у зв'язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку, що будинок є спільною власністю членів кооперативу ( в тому числі допоміжні приміщення, зокрема приміщення колясочної, - довідка головного управління житлово-комунального господарства, енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради № 01/910 від 7 червня 2007 року - а. с. 17).
Крім того, відповідно до ст. 15 Закону України “Про власність», введеного в дію 15 квітня 1991 року ( втратив чинність з 20 червня 2007 року) та ч. 3 ст. 384 ЦК України член житлово-будівельного кооперативу після повної сплати пайового внеску набуває права власності на квартиру.
Зазначений висновок суду узгоджується з положеннями
п. п. 1, 19 Примірного статуту ЖБК, ст. 17 Закону України “Про власність» та ч.1 ст. 384 ЦК України.
8 вересня 2006 року на підставі рішення установчих зборів власників квартир від 29 травня 2006 року відповідно до вимог ст. ст. Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ( ОСББ ) “Вікторія 42А» з приватною формою власності.
Відповідно до ст. 385 ЦК України та ст. ст. 1, 4-6, 11-12, 16 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, створеною співвласниками для сприяння використанню їхнього власного майна, управління, утримання і використання спільного (неподільного майна), яке діє відповідно до статуту, у зв'язку з чим, суд дійшов правильного висновку про правомірність звернення ОСББ “Вікторія 42А» з позовом про захист прав співвласників будинку, оскільки згідно з ч. 1 ст. 384 ЦК України,
ст. 19 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» будинок перебуває в спільній власності співвласників квартир. До спільного майна відносяться як неподільне (конструктивні елементи, технічне обладнання тощо), так і загальне майно ( ним є частина допоміжних приміщень будинку, зокрема і колясочні, які використовуються за їх призначенням на умовах, визначених у статуті).
Встановивши, що спірне приміщення колясочної не відноситься до житлового фонду, є загальним майном співвласників будинку та підлягає використанню співвласниками за призначенням, суд дійшов обґрунтованого висновку про захист їхнього права власності відповідно до вимог ст. ст. 386, 387 ЦК України.
При вирішення спору суд також дійшов правильного висновку, що як ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3., так і ОСОБА_4., ОСОБА_5. користуються приміщенням колясочної без відповідної правової підстави, у зв'язку з чим зобов'язані звільнити це приміщення шляхом виселення на підставі ст. 387 ЦК України, а не норм Житлового кодексу України.
Одночасно суд дійшов правильного висновку, що сплата відповідачами, які неправомірно користувалися спірним нежитловим приміщенням, витрат за комунальні послуги й спожиту електроенергію та безпідставне відкриття житлово-експлуатаційною конторою особового рахунку на спірне нежитлове приміщення не свідчить про набуття ними права власності на це приміщення.
Зазначений висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і вимогах закону.
Так судом установлено, що 1 квітня 1998 року ОСОБА_1., працюючи слюсарем-сантехніком МКП “ЖЕК - 13» м. Вінниці, без законних підстав, за відсутності відповідних дозволів і юридичного оформлення зайняв приміщення колясочної, здійснив його перепланування та переобладнання, почав використовувати як житлове приміщення для своєї сім'ї, відкрив особовий рахунок у МКП “ЖЕК -13» для оплати комунальних послуг
(а. с. 20, 11, 54-62). На час розгляду судом справи особовий рахунок на оплату комунальних послуг закрито, а договір на постачання електроенергії від 15 травня 2001 року анульовано ( а. с. 163, 168, 170 ). Указаним фактам суд дав належну оцінку, правильно зазначивши, що вони не породжують право власності на це приміщення.
Крім того, судом установлено, що в спірному приміщенні проживають ОСОБА_5., ОСОБА_4., які за цією адресою не зареєстровані та не є членами кооперативу.
У той же час ОСОБА_1. разом із членами своєї сім'ї здійснив приватизацію квартириАДРЕСА_2, а за договором міни від 27 березня 2000 року є співвласником квартири АДРЕСА_3( а. с. 16 ).
Спірне нежтло приміщення в установленому законом порядку ( ст. ст. 5, 15, 18, 31, 42, 50, 51 гл. 5 ЖК України) не включено до житлового фонду та не віднесено до числа службових житлових приміщень; не призначено для проживання та не відповідає санітарним і технічним вимогам, які ставляться до житлових приміщень ( а. с. 14. 49, 75, 76, 102 ).
Відмовляючи ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 . у визнанні права власності на спірне нежитлове приміщення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність для цього правових підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи в цій частині позов Збитківських, апеляційний суд вважав, що вони набули право власності на це приміщення відповідно до ст. 344 ЦК України.
Однак до такого висновку апеляційний суд дійшов у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального закону - ч. 1 ст. 344 ЦК України, відповідно до якої особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном
і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом; право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
При цьому п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Ураховуючи, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року
( п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а відтак, визнання судом права власності за набувальною давністю не може мати місце раніше 1 січня 2011 року.
Таким чином, неправильно застосувавши норму матеріального права, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, і ухвалив нове рішення, яке не відповідає вимогам закону.
Тому, керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Вікторія 42А» задовольнити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 січня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Ленінського районного суду від
26 листопада 2007 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
В.М.Барсукова