ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
15.04.2008 р. № 8/109
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі колегії суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Кочан В.М., Арсірій Р.О., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
Третя особа Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України
про скасування постанови від 26.07.1999 р. № 1357
За участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 12.04.2008 р.
від відповідача: Опанасенко А.В. за дов. № 29-22/1097 від 24.12.2007 р.
від третьої особи: Житченко О.В. за дов. № 29 від 07.04.2008 р.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про скасування постанови від 26.07.1999 р. № 1357 «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова не відповідає актам вищої юридичної сили, а також зазначив, що спірна постанова була прийнята з перевищенням повноважень.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також наголосив на тому, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Третя особа заперечувала проти адміністративного позову, просила суд відмовити у задоволенні позову.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
На виконання ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»26 липня 1999 р. постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Правила користування електричною енергією для населення. Дані Правила регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками.
Позивач просить скасувати спірну постанову як таку, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а саме ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів»та ст. 714 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що правовідносини між споживачами та енергопостачальниками є відносинами купівлі-продажу такого товару як електроенергія, стосуються укладання та виконання договорів на постачання (купівлі-продажу) електричної енергії. Позивач, зазначив, що жодним правовим актом Кабінету Міністрів України не надано повноважень по регулюванню цих правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів позову, позивач оскаржує постанову Кабміну № 1357, що була прийнята у 1999 році та опублікована в Офіційному віснику України, 1999, N 30 (13.08.99), ст. 1543 та в газеті «Урядовий кур'єр», 26.08.99 N 158-159, а позивач звернувся до суду у 2008 році, таким чином позивачу було відомо про наявність спірної постанови з 1999 року, оскільки вона була належним чином оприлюднена.
Судом не приймається посилання позивача на ту обставину, що йому стало відомо про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів після відкриття Суворовським районним судом справи за позовом ВАТ «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»до позивача 05.02.2007 р. з наступних підстав.
Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної статті Закону Кабінет Міністрів України видав постанову від 26.07.99 № 1357 "Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення", якою затвердив та ввів в дію вищезазначені правила.
Оскаржувана постанова була прийнята в порядку та з дотриманням вимог параграфів 45, 48, 49 постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.07 № 950 "Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України".
Правила користування електричною енергією для населення розроблені Національною комісією регулювання електроенергетики України відповідно до повноважень, визначених Указом Президента України від 21.04.98 № 335 "Питання Національною комісією регулювання електроенергетики України", на виконання Закону України "Про електроенергетику" і регулюють відносини споживачів електричної енергії (населення) з електропостачальними організаціями в процесі купівлі - продажу електричної енергії.
Крім того, оскаржувана постанова була погоджена з Міністерством енергетики, Міністерством економіки, Мін'юстом, Міністерством фінансів, Антимонопольним комітетом, Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики. Дана обставина підтверджується довідкою про погодження проекту акта від 13.07.99.
Згідно з частиною 1 статті 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.99 № 1357 "Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення" повністю відповідає вимогам чинного законодавства та прийнята в межах компетенції та повноважень відповідача.
Також слід зазначити, що факт звернення до суду з позовною заявою ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" до ОСОБА_1 не може бути доказом порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Таким чином суд прийшов до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одні зі сторін.
Відповідачем було надано заперечення на позов, в яких він наполягає на відмові в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що у нього відсутні підстави для визнання причин пропущення позивачем строку звернення до суду поважною, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на ОСОБА_1.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя О.Є. Пилипенко
Суддя Р.О. Арсірій
Cуддя В.М. Кочан
Дата підписання: 18.04.2008 р.