ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
місто Київ
15 год. 46 хв.
15.04.2008 р. № 3/173
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої Блажівської Н. Є., суддів Вовка П. В. та Цвіркуна Ю. І., при секретарі судового засідання Серпутько Т. С.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 (на підставі усного доручення, паспорт НОМЕР_1)
від відповідача: Гармаш К. Г. (довіреність № 7/3-21-331 від 26 грудня 2007 року)
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом
ОСОБА_1 (надалі -Позивач)
до
Державного комітету України у справах національностей та релігій (надалі -Відповідач)
про
скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 квітня 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державного комітету у справах національностей та релігій про скасування рішення № 721 від 19 липня 2005 року та зобов'язати прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Відповідача є необґрунтованим і незаконним, оскільки приймалося без урахування та дослідження всіх обставин, які мають юридичне значення і стосуються справи. А саме, представник Позивача вказує на те, що двоє братів ОСОБА_1 були членами опозиційної партії УНІТА і його батьків було убито через політичні погляди. Також зазначає, що Позивач втратив зв'язок із родичами на батьківщині і якщо повернеться до Анголи, то зазнає переслідувань через етнічне походження та членство в організації МАКО.
21 листопада 2007 року представником Позивача було подано доповнення до позовної заяви. В яких, зокрема, було зазначено, що під час співбесіди Управління міграційної служби міста Києва не з'ясовувало детальні причини виїзду з країни, а також детальні факти переслідування сім'ї Позивача, які стали причиною виникнення побоювань переслідування за ознаками політичних переконань та етнічного походження.
21 листопада 2007 року представником Позивача було подано клопотання з проханням визнати причини пропуску Позивачем строку звернення до суду поважними та розглянути справу у відповідності з частиною 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, було зазначено, що Позивач мав явний намір оскаржити рішення Державного комітету у справах національностей та міграцій № 721, про що свідчить його перше звернення до суду через 1 тиждень після отримання рішення та повторні звернення і направлення заяв до суду.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник Відповідача просив суд звернути увагу на пропущений строк звернення до адміністративного суду. А саме, було зазначено, що Позивач пропустив річний строк за захистом прав, свобод та інтересів, який надається відповідно до статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків:
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва 29 серпня 2005 року з позовом до Державного комітету у справах національностей та релігій про скасування рішення № 721 від 19 липня 2005 року. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2005 року вказану адміністративну справу було передано до Солом'янського районного суду міста Києва. Ухвалою Шевченківського районного суду від 29 грудня 2005 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного комітету у справах національностей та релігій про скасування рішення № 721 від 19 липня 2005 року було повернуто особі, яка його подавала. 2 березня 2007 року ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 до Державного комітету у справах національностей та релігій про скасування рішення № 721 від 19 липня 2005 року було залишено без розгляду.
16 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного комітету у справах національностей та релігій про скасування рішення № 721 від 19 липня 2005 року. 4 жовтня 2007 року вищевказаний адміністративний позов відповідно до абзацу 2 частини 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України було передано до Окружного адміністративного суду міста Києва. Водночас, слід зазначити, що спірне рішення № 721 про відмову в наданні статусу біженця Позивач отримав 22 серпня 2005 року.
Звідси, слід вважати, що у Позивача виникло право вимоги за даним позовом з 23 серпня 2005 року. Відповідно до частини 1 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що Позивачем порушено строк звернення до суду з вказаним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Суд не визнає причини пропуску Позивачем строку звернення до суду поважними, оскільки доказів апеляційного оскарження вищевказаних рішень представник Позивача суду не надав.
Оскільки представник Відповідача наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду та зважаючи на те, що немає підстав для задоволення клопотанням про поновлення процесуального строку, суд доходить до висновку, що у позовних вимогах слід відмовити повністю.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 99, 100, 102, 103 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог -відмовити повністю.
Постанова, відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча Суддя Н. Є. Блажівська
Суддя П. В. Вовк
Суддя Ю. І. Цвіркун