01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.05.2008 № 14/618-16/434
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Пашкіної С.А.
Коротун О.М.
при секретарі: Дзюбі О.В.
За участю представників:
Позивача - Москаленко О.А. (довір. №81/А від 21.03.2008);
Від відповідача - Соборук Ю.Ф. (довір. б/н від 15.05.2006);
Від третьої особи - Перепьолкіна Ю.В. (довір. №107Д/2007 від 17.08.2006);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Квазар"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2008
у справі № 14/618-16/434 (Ярмак О.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Квазар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс"
третя особа Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна"
про стягнення 22747,02 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2008р. у справі №14/618-16/434 в позові Відкритого акціонерного товариства «Квазар» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що між позивачем та відповідачем укладено договір №1/05 на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе організацію перевезень експортних та імпортних вантажів автомобільним видом транспорту, здійснює ТЕО автомобільних переходів на територію України інших держав. Під час перевезення було пошкоджено частину вантажу, однак зобов'язання відповідача щодо здійснення кріплення вантажу з метою запобігання переміщенню вантажних місць під час транспортування ні договором, ні заявкою не обумовлені. Позивачем не доведено порушення відповідачем свого зобов'язання та наявність його вини у пошкоджені вантажу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2008р. по даній справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ «Квазар» повністю.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відповідно до п. 5.1 договору на транспортно-експедиторське обслуговування №1/05 сторони у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх обов'язків і умов договору несуть матеріальну відповідальність згідно із діючим законодавством України. Згідно п.3.1.5 обов'язком перевізника ( ТОВ «Магістраль-Транс») за договором є здійснення контролю за правильністю завантаження, розміщенням і закріпленням вантажу для забезпечення збереження вантажу, що перевозиться, за якістю упаковки та зазначення всіх зауваження у CMR.
Крім того, апелянт зазначає, що оскільки жодного зауваження стосовно здійсненого завантаження вантажу, розміщення і якості упаковки перевізником ( ТОВ «Магістраль-Транс») у CMR внесено не було, і жодного письмового чи усного зауваження перевізником зроблено не було, замовник ( ВАТ «Квазар») є таким, що належно виконав всі умови за договором щодо завантаження і якості упаковки вантажу, а тому перевізник повинен нести відповідальність за пошкодження вантажу, який він перевозив.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів встановила наступне.
03.01.2005р. між Відкритим акціонерним товариством «Квазар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс» укладено договір №1/05 на транспортно - експедиторське обслуговування. Відповідно до умов договору позивач доручає, а відповідач приймає на себе організацію перевезень експортних та імпортних вантажів автомобільним видом транспорту, здійснює їх транспортно - експедиторське обслуговування (ТЕО) автомобільних переходів на території України та інших держав.
15.11.2006р. до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Квазар», в якій позивач просив стягнути з відповідача суму у розмірі 22058,43 грн., 3% річних у сумі 137,79 грн., витрати за проведення експертизи у розмірі 550,80 грн., суму сплаченого державного мита у розмірі 227,47 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обгрунтування своїх позовних вимог ВАТ «Квазар» вказувало на те, що ВАТ «Квазар» отримав вантаж в строк, що обумовлений заявкою, однак вантаж був доставлений відповідачем з порушеною упаковкою, внаслідок чого частина вантажу була деформована і тому непридатна для застосування, про що була зроблена відповідна помітка в міжнародній товарно-транспортній накладній.
Позивач зазначав і про те, що водієм, який перевозив вантаж, не було зроблено ніяких поміток в накладній CMR щодо невірного розміщення вантажу в транспорті. Отже, на думку позивача, водій, перевіривши завантаження та кріплення вантажу, не мав жодних зауважень та вважав, що вантаж при транспортуванні не буду пошкоджено.
Оспорюваним рішенням місцевого господарського суду повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Квазар».
Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком Господарського суду м. Києва з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір №1/05 від 03.01.2005р. на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе організацію перевезень експортних та імпортних вантажів автомобільним видом транспорту, здійснює їх транспортно-експедиторське обслуговування автомобільних переходів на території України та інших держав.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що перевезення вантажу здійснюється на підставі заявки, підписаної керівником позивача та скріпленої печаткою, переданою особисто або факсимільним зв'язком.
Відповідно до п.2.3.1 договору №1/05 від 03.01.2005р. заявка є невід'ємною частиною зазначеного договору.
28.07.2006р. позивач надав відповідача заявку № б/н, відповідно до якої відповідач мав перевезти вантаж за маршрутом Беттембург (Люксембург) - Київ.
З накладної CMR №012908 від 03.08.2006р. вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс» прийняло до перевезення вантаж згідно з заявкою.
Як вказує позивач в апеляційній скарзі та встановлено Господарським судом міста Києва позивач отримав вантаж 08.08.2006р., однак під час перевезення було пошкоджено частину вантажу, про що при прийнятті вантажу зроблено відповідний запис у правому нижньому кутку міжнародної товарно-транспортної накладної №012908.
На підтвердження факту пошкодження вантажу позивачем додано до матеріалів справи належним чином завірену копію акту експертизи №1-3306 від 08.08.2006 року Київської торгово-промислової палати, з якої вбачається, що в автомобілі виявлено із 15 вантажних місць 10 - з порушеною упаковкою інофірми, при відкритті яких встановлено, що 19 котушок дроту пошкоджені, є зсування шарів дроту; причіп заповнено не до повної місткості, вантажні місця не закріплені, мали можливість переміщуватись всередині під час перевезення.
Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч.2 ст.17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, відповідно до якої здійснювалось перевезення, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Відповідно до ст.18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
Пунктом 3.1.5 договору №1/05 від 03.01.2005р. сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснювати контроль за правильністю завантаження, розміщення та кріплення вантажу для забезпечення його зберігання під час перевезення, якістю упаковки та заносити всі зауваження в CMR. У випадку порушень повідомити про це позивача.
В заявці від 28.07.2006р, яка є невід'ємною частиною договору №1/05 від 03.01.2005р., щодо кріплення та штабелювання позивач зазначів вимоги лише про встановлення дерев'яних ящиків на гумові килимки( які надаються відправником), а у розділі «особливі відмітки» містяться вимоги про здійснення контролю за акуратним навантаженням матеріалу, та у випадку збірного вантажу - про здійснення контролю зворотного завантаження у транспортний засіб.
Таким чином Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зобов'язання відповідача щодо здійснення кріплення вантажу з метою запобігання переміщенню вантажних місць під час транспортування ні договором, а ні заявкою не обумовлені.
Доводи апелянта про завдання збитків відповідачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань не заслуговують на увагу, оскільки збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідворотний результат порушення законних прав та інтересів особи, де збитки є наслідком, а протиправна поведінка заподіювача шкоди - причиною. Таким чином, застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе лише за наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, а також вини порушника в їх заподіянні. Позивачем не доведено порушення відповідачем свого зобов'язання, вини у пошкодженні вантажу, причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та пошкодження вантажу, а також непридатність пошкодженого вантажу до використання, тобто понесення відповідачем збитків у розмірі повної вартості пошкодженого вантажу, а відтак відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за отримані позивачем збитки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2008р. по даній справі відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2008р. у справі № 14/618-16/434 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Квазар» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 14/618-16/434 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Пашкіна С.А.
Коротун О.М.
02.06.08 (відправлено)