73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
28.07.2011 Справа № 5024/1208/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом управління Державної служби охорони при УМВС України у Херсонській області, м. Херсон
до міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", м. Херсон
про стягнення 256267 грн. 66 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, провідн. юрисконсульт, дор. №17/10-1 від 04.01.2011р.
від відповідача - ОСОБА_2, представник, дов. №0104-08/1968 від 25.10.2010р.
Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (відповідач) 256267 грн. 66 коп. боргу по грошових зобов'язаннях за договором про надання охоронних послуг від 01.02.08р. № 1019 Хн, з яких 16386 грн. 40 коп. - залишок боргу по послугах, наданих у березні 2011 року, 115996 грн. 11 коп. боргу по послугах, наданих у квітні 2011 року, 119890 грн. 19 коп. - по послугах наданих у травні 2011 року та 3994 грн. 36 коп. пені, нарахованої в порядку п.8.1 договору у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов'язань.
Заявою від 25 липня 2011 року, поданою в порядку ст.22 ГПК України, до якої було додано докази надсилання її копії відповідачу та докази доплати державного мита, позивач, повідомивши про часткове погашення боргу відповідачем у сумі 68032 грн. 49 коп. за послуги, надані у березні та квітні 2011 року, збільшив позовні вимоги на 47984 грн. 93 коп., що обумовив включенням до ціни позову боргу по грошових зобов'язаннях, що нараховані за послуги охорони, надані у червні 2011 року на суму 116017 грн. 42 коп.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.
Пунктом 17 інформаційного листа від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України на запитання, якими є правові наслідки збільшення розміру позовних вимог, зазначив, що у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Приймаючи до уваги наявність документального обґрунтування суми боргу на яку збільшено ціну позову, не вбачаючи порушень закону та інтересів інших учасників судового процесу, суд приймає збільшення позивачем розміру позовних вимог до 304252 грн. 59 коп.
Таким чином, ціна позову, змінена позивачем, та прийнята судом, становить 304252 грн. 59 коп., з яких 64350 грн. 62 коп. боргу по послугах, наданих у квітні 2011 року, 119890 грн. 19 коп. - по послугах наданих у травні 2011 року, 116017 грн. 42 коп. по послугах, наданих у червні 2011 року та 3994 грн. 36 коп. пені
Позовні вимоги, з врахуванням їх збільшення до 304252 грн. 59 коп., представник позивача у судовому засіданні підтримав, та наполягає на їх задоволенні.
З відзиву на позовну заяву, поданого до матеріалів справи 26.07.2011р., вбачається, що відповідач, посилаючись на неспроможність погасити повну суму заборгованості та на часткове погашення боргу за договором на суму 68032 грн. 49 коп., заперечує проти задоволення позову.
У судовому засіданні, яке відбулося 28.07.2011 року, представник відповідача, посилаючись на важке фінансове становище міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", звертаючи увагу суду на дебіторську заборгованість відповідача яка перевищує 40 млн. гривень, звернувся до суду з клопотанням про відстрочення виконання рішення в порядку ст.83 ГПК України до 01 грудня 2011 року, пояснюючи, що в листопаді 2011 року очікуються відповідні бюджетні виплати.
Проти відстрочення виконання рішення представник позивача не заперечує. Зазначена процесуальна дія не виходить за межі компетенції, наданої представнику позивача довіреністю, виданою останньому підприємством позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
01 лютого 2008 року між позивачем (постачальником послуг) та відповідачем (замовником) було укладено договір № 019 Хн на охорону виробничих об'єктів, предметом якого є охорона об'єктів, що належать відповідачу, перелік яких визначається додатками до договору.
Відповідно до приписів частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, договір на охорону виробничих об'єктів за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Як свідчать матеріали справи, залишок боргу по послугах, наданих у березні 2011 року, становив 16386 грн. 40 коп., вартість виконаних у квітні 2011 року охоронних послуг складала 115996 грн. 11 коп., в травні 2011 року - 119890 грн. 19 коп., а в червні 2011 року - 116017 грн. 42 коп.
Дослідивши та проаналізувавши фактичні обставини спору, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за заявою про їх збільшення підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Надання позивачем охоронних послуг у спірний період березень-червень 2011 року підтверджено відповідними актами виконаних робіт за вказаний період, за якими вартість наданих послуг складає 471613 грн. 77 коп. Акти виконаних робіт за березень - червень 2011 року скріплені підписами та печатками уповноважених на те осіб.
Матеріали справи свідчать, що до звернення позивача до суду з позовом про стягнення боргу, відповідач частково розрахувався за послуги, надані у березні 2011 року, перерахувавши на користь позивача загалом 103323 грн. 05 коп. Таким чином, залишок зобов'язань, що були надані у березні 2011 року, при зверненні позивача до суду становили 16386 грн. 40 коп.
У період з 24.06.2011р. по 20.07.2011р., тобто після порушення провадження у справі, відповідач, в погашення боргу, перерахував на користь позивача 68032 грн. 49 коп., про що зазначили у судовому засіданні представники обох сторін. Таким чином, відповідач остаточно розрахувався перед позивачем за послуги по охороні, надані у березні 2011 року, та частково, на суму 51646 грн. 09 коп. - за послуги, надані у квітні 2011 року.
Відповідач не заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що невиконання грошових зобов'язань було спричинене не ухилянням від сплати боргу, а скрутним фінансовим становищем підприємства відповідача, проте, за останньої підстави у відзиві на позов просив залишити позовні вимоги без задоволення.
Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За нормами того ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Таким чином, з огляду на приписи ч.1 ст. 625 ЦК України, тяжке фінансове становище підприємства відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо грошових зобов'язань по пені, застосування якої передбачено ст.549 ЦК України, законодавство містить обмеження максимального її розміру, який може бути стягнений в разі прострочення. Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо сторони в договорі передбачили більший розмір пені, стягненню підлягатиме пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Умовами укладеного сторонами договору, порядок нарахування пені узгоджено з врахуванням вказаних норм.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За обрахунком суду, нарахована позивачем пеня у сумі 3994 грн. 36 коп. не виходить за межі максимально допустимого до стягнення в межах даного спору її розміру.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3994 грн. 36 коп. пені також задовольняються судом як нормативно обґрунтовані.
Доказів сплати 304252 грн. 59 коп. боргу відповідач суду не надав.
Оскільки спір доведено до суду з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, стягуються витрати по оплаті державного мита у розмірі 3042 грн. 53 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно п. 1 ст. 121 цього Кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
В даному випадку суд враховує, що наявність боргу відповідача за надані послуги охорони утворилась у тому числі і у зв'язку із значною сумою дебіторської заборгованості підприємства відповідача, яка склалася у зв'язку з несплатою населенням грошових зобов'язань за спожиті від відповідача послуги по водопостачанню та водовідведенню. Важке фінансове становище підприємства відповідача підтверджується також відомостями балансу за 1 півріччя, доданого до заяви про відстрочення.
З огляду на викладене, враховуючи згоду представника позивача, суд задовольняє заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком до 01 грудня 2011 року.
За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, та повідомлено про час та місце виготовлення повного тексту рішення.
На підставі ст.193, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, та керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги за заявою про їх збільшення до 304252 грн. 59 коп. задовольнити.
Стягнути з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (м. Херсон, площа Ю. Тутушкіна, буд. 9, код ЄДРПОУ 03355726, р/рах. 26003029801572 в Херсонській філії ВАТ "КРедитпромбанк", МФО 352651) на користь управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (м. Херсон, вул. Молодіжна, буд. 6, код ЄДРПОУ 08597032, р/рах. 2600307368991 в Херсонській філії АТ "Брокбізнесбанк", МФО 352639) 300258 грн. 23 коп. боргу, 3994 грн. 36 коп. пені, 3042 грн. 53 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Відстрочити примусове виконання рішення в частині стягнення 300258 грн. 23 коп. боргу та 3994 грн. 36 коп. пені до 01 грудня 2011 року.
Наказ, в разі набрання рішенням законної сили, видати 01.12.2011р.
Суддя Н. О. Задорожна
Рішення складене у повному обсязі
та підписане 02 серпня 2011 року.