"19" березня 2010 р.Справа № 14/15-309
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
Розглянув справу
за позовом Лановецького споживчого товариства, вул. Грушевського, 2, м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47401
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 47400
про cтягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1635,63 грн..
За участю представників сторін:
позивача: Шпак З.І. ;
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Лановецьке споживче товариство , м. Ланівці звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Ланівці про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1635,63 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні його повноваженим представником, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість в сумі 1 500 грн., яку з урахуванням пені просить стягнути в судовому порядку.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, участь повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).
Таким чином, справа відповідно до ст.75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
22 січня 2009 року між Лановецьким споживчим товариством - Орендодавцем (позивач по справі) та приватним підприємцем ОСОБА_1 - Орендарем (відповідач по справі) укладено договір оренди об'єкта нерухомості №3 (далі Договір), згідно із п.1.1 якого Орендодавець передає, Орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення бару загальною площею 55 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі - об'єкт оренди).
На виконання умов Договору, згідно Акту приймання-передачі 01.02.2009р. Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в строкове платне користування орендоване майно - нежитлове приміщення бару загальною площею 55 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та малоцінний інвентар.
Однак, відповідачем зобов'язання по договору оренди щодо своєчасної сплати орендних платежів виконане не було, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 1500 грн., яка станом на дату подання позовної заяви до суду в установленому законом порядку залишається несплаченою.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається із п.5.1. Договору, орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди становить 27,27 грн. за місяць в т.ч. ПДВ. Загальний розмір місячної орендної плати за користування об'єктом оренди складає 1500 грн. в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п.5.2. Договору, орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця до 10-го числа кожного місяця в якому здійснюється користування об'єктом оренди.
Як слідує із поданого позивачем розрахунку заборгованості орендної плати у відповідача існує прострочена заборгованість по сплаті орендних платежів в сумі 1500 грн., яка станом на 18.02.2010 року залишається несплаченою.
Згідно із ст. 625. ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами і доповненнями (далі,- Закон), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.2. Договору сторонами передбачена відповідальність Орендаря за несвоєчасне перерахування орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення та 182 процента річних з простроченої суми відповідно до ст.625 ЦК України.
Згідно розрахунку, поданого позивачем, розмір пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 10.09.09 р. по 18.02.10 р. становить135,63 грн. Оцінивши даний розрахунок пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549,550 ЦК України, відповідає вимогам ст. 3 Закону, а відтак заявлена позивачем сума пені підлягає до задоволення.
При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).
Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми пені та штрафу, підприємцем не надано, а судом не здобуто.
За таких обставин, позовні вимоги Лановецького споживчого товариства до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 1635,63 грн. заборгованості підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені в установленому порядку відповідачем.
Відповідно до ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-3,33,43,44,49,79,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) на користь Лановецького споживчого товариства (вул. Грушевського,2, м.Ланівці, р/р 260026505 в Райффайзен Банк "Аваль", МФО 338501, код 32290764) - 1635 (одну тисячу шістсот тридцять п'ять) грн. заборгованості.
3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) на користь Лановецького споживчого товариства (вул. Грушевського,2, м.Ланівці, р/р 260026505 в Райффайзен Банк "Аваль", МФО 338501, код 32290764) - 102 (сто дві) грн. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата______ року через місцевий господарський суд.
Суддя О.В. Руденко