79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.07.11 Справа№ 5015/4009/11
За позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів
До відповідача Приватне підприємство «Баласт» м. Львів
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Нерухомість і майно»м. Львів
Про стягнення заборгованості за фактичне використання приміщень у розмірі 2744,94 грн.
Суддя Довга О.І.
Секретар Скремета О.О.
Представники:
Від позивача ОСОБА_2 - представник за дорученням
Від відповідача ОСОБА_1 -представник за дорученням
Третя особа не з'явились
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).
Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.
Суть спору:
Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради подано позов до Приватного підприємства «Баласт»про стягнення 2744,94 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за фактичне використання приміщення та судові витрати.
Ухвалою суду від 18.07.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28.07.2011 р.
В судовому засіданні 28.07.2011 р. позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві та матеріалах справи.
Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову повність посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.
Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
В судовому засіданні 28.07.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
19 березня 2007р. між Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (орендодавець) та Приватним підприємством «Баласт»(орендар) було укладено договір оренди №87/07 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області
За цим договором орендодавець (Позивач) на підставі наказу управління від 29.12.2006р. №100-н передає, а орендар (Відповідач) приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться на балансі КП «Комремсервіс»(правонаступником якого є КП ЛОР «Нерухомість і майно»), загальною площею 18,4 кв.м., розміщені за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 45 а, корпус № 6, з індексами приміщень згідно з поверховим планом БТІ від 14.11.1991р. відповідно до акту приймання-передачі.
На виконання умов договору між сторонами складено акт приймання-передачі від 01.12.2006р., оформлений між ПП «Баласт»та балансоутримувачем об'єкта оренди. Вказаним актом підтверджено факт вступу орендаря у користування об'єктом оренди.
Відповідно до п. 8.1. вищевказаного договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 1 грудня 2006 року до 31 жовтня 2009 року включно.
Згідно п. 3.1. договору оренди 87/07 від 19.03.2007р., розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради і складає 365 грн. 98 коп. без ПДВ за грудень 2006р. Сума ПДВ становить 73 грн. 20 коп. (згідно з додатком №1) та 496 грн. 36 коп. без ПДВ за січень 2007р. Сума ПДВ становить 99 грн. 27 коп. (згідно з додатком №2).
Згідно п. 3.3. договору оренди 87/07 від 19.03.2007р., встановлену орендну плату за користування об'єктом оренди в поточному місяці орендар зобов'язується перерахувати не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
Відповідно до п. 2.3. договору оренди 87/07 від 19.03.2007р. у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу.
06.11.2009р. позивач листом за вих. №1168 повідомив відповідача про припинення 31.10.2009р. дії договору та необхідність здійснення до 15.11.2009р. повного розрахунку з орендної плати і звільнення займаних приміщень.
Актом приймання-передачі від 01.01.2010р. відповідач повернув об'єкт оренди.
Позивачем за період з листопада 2010 року по грудень 2010 року включно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойки (п.1 ст.785 ЦК України) в розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення в розмірі 2744,94 гривень.
Проаналізувавши всі обставини, дослідивши оригінали поданих до справи документів, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно пункту 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За приписами пункту 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.
Частина 1 ст.223 ГК України, передбачає, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Враховуючи, що ГК України не встановлює строків позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій, то до позову про стягнення неустойки має бути застосована спеціальна позовна давність, передбачена ЦК України.
За змістом пункту 1 частини 2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України, тобто 6-ти місячний строк - це строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а річний строк - це строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, відповідно до ч. 5 цієї норми, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як вбачається із матеріалів справи, Позивач нарахував Відповідачу неустойку за період листопад 2009 року по січень 2010 року, річний строк позовної давності по стягненню такої санкції сплив відповідно в листопаді 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, Позовна заява про стягнення неустойки подана 15.07.2011 року, тобто після закінчення строку позовної давності. Жодних клопотань щодо відновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску Позивачем суду не подавалося, а відтак в частині стягнення 2744,94 грн. -неустойки слід відмовити.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Керуючись ст.ст.251-267 ЦК України, ст.ст.223,232 ГК України, ст.ст. 6, 7, 12, 32, 33, 34, 35,82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Довга О.І.
Повний текст рішення складено 01.07.2011р.
Суддя Довга О.І.