Ухвала від 28.07.2011 по справі 5015/4210/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

28.07.11 Справа№ 5015/4210/11

Суддя господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. розглянувши матеріали позовної заяви

За позовом: Прокурора м. Трускавця в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України, м. Київ,

до відповідача: Дочірнього підприємства “Гідрогеологічне підприємство

“Укргеокаптажмівод” Закритого акціонерного товариства ЛОЗ «Укрпрофоздоровниця», м. Львів,

третя особа-1: КП Львівської обласної ради “Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м. Дрогобич,

третя особа-2: Федерація професійних спілок України, м. Київ,

про: визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації права власності на адміністративно-побутовий корпус, будівлю виробничого корпусу та будівлю будинку геологів

При підготовці до розгляду позовної заяви за позовом Прокурора м. Трускавця в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до відповідача Дочірнього підприємства “Гідрогеологічне підприємство “Укргеокаптажмівод” Закритого акціонерного товариства ЛОЗ «Укрпрофоздоровниця», третя особа-1: КП Львівської обласної ради “Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, третя особа-2: Федерація професійних спілок України про визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації права власності на адміністративно-побутовий корпус, будівлю виробничого корпусу та будівлю будинку геологів встановлено, що в її прийнятті слід відмовити з наступних підстав:

Як вбачається з позовних вимог, прокурор просить суд визнати недійсними свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на адміністративно-побутовий корпус, будівлю виробничого корпусу та будівлю будинку геологів, які розташовані у м.Трускавці по вул. Стебницька,75.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно з пунктом 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства..

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним, але свідоцтво про право власності за своїм змістом не є правочином, а лише документом, яким оформляється (підтверджується) право власності.

Крім того, свідоцтво не є актом з якого у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, виникають цивільні права та обов'язки та який може бути визнаний незаконним з метою захисту цивільного права або інтересу.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. за №7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445, правовий режим об'єктів нерухомості передбачає їх державну реєстрацію та оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності.

Згідно з п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи викладене, свідоцтво про право власності видається на підставі відповідного правовстановлюючого документу та лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, а тому не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України.

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання недійсними свідоцтв виданих Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради про право власності на адміністративно-побутовий корпус, 2А, площею 319,0 кв.м., будівлю виробничого корпусу, 1В, площею139,9 кв.м. та будівлю будинку геологів, 1Б, площею 83,0 кв.м., які розташовані у м.Трускавці по вул.Стебницька,75, не підлягає розгляду в господарських судах.

Щодо позовних вимог позивача про скасування державної реєстрації права власності на адміністративно-побутовий корпус, будівлю виробничого корпусу та будівлю будинку геологів, які розташовані у м.Трускавці по вул.Стебницька,75, у реєстровій книзі КП Львівськоїобласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»та єдиному реєстрі права власності на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

За вимогами ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Згідно з ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Частиною другою цієї норми визначено, що державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом, а частина третя визначає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Умови та порядок реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна визначені Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Реєстрація права власності є адміністративною дією, а підприємства бюро технічної інвентаризації при здійсненні реєстрації діють як суб'єкт владних повноважень.

Зі змісту пункту 8.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно вбачається, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться органами місцевого самоврядування.

Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 Господарського процесуального кодексу України (частина 1 статті 21 цього Кодексу).

Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Пункт 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Як передбачено ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Як визначено пунктом 6 частини 1 статті 3 КАС України, адміністративним позовом є звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Згідно пункту 7 цієї ж статті суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, за характером правовідносин позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на адміністративно-побутовий корпус, будівлю виробничого корпусу та будівлю будинку геологів, які розташовані у м.Трускавці по вул.Стебницька,75, у реєстровій книзі КП Львівськоїобласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»та єдиному реєстрі права власності на нерухоме майно, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відтак не підлягає розгляду в господарських судах.

Суд звертає увагу позивача на те, що КП Львівської обласної ради “Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” залучено до участі у справі в якості третьої особи, хоча позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на адміністративно-побутовий корпус, будівлю виробничого корпусу та будівлю будинку геологів, які розташовані у м.Трускавці по вул.Стебницька,75, у реєстровій книзі КП Львівськоїобласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»та єдиному реєстрі права власності на нерухоме майно, заявлена саме до БТІ.

Згідно норм ГПК України суд не може спонукати третю особу до вчинення будь-якої дії, а відтак позивачем неправильно визначений процесуальний статус КП Львівської обласної ради “Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”.

Відповідно до п.1 ст. 62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу у прийнятті позовної заяви, оскільки позовні вимоги виналені ним в позовній заяві не підлягають розгляду в господарських судах.

Враховуючи наведене і керуючись п.1 ст.62 , ст. 86ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у прийнятті позовної заяви Прокурора м. Трускавця в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до відповідача Дочірнього підприємства “Гідрогеологічне підприємство “Укргеокаптажмівод” Закритого акціонерного товариства ЛОЗ «Укрпрофоздоровниця», третя особа-1: КП Львівської обласної ради “Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, третя особа-2: Федерація професійних спілок України про визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації права власності на адміністративно-побутовий корпус, будівлю виробничого корпусу та будівлю будинку геологів.

2. Матеріали позовної заяви повернути прокурору.

Додаток: позовна заява з додатками на 24 арк.

Суддя Запотічняк О.Д.

Попередній документ
17323785
Наступний документ
17323789
Інформація про рішення:
№ рішення: 17323787
№ справи: 5015/4210/11
Дата рішення: 28.07.2011
Дата публікації: 08.08.2011
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Львівської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори