22.07.2011 Справа № 5008/790/2011
за позовом дочірнього підприємства „Стратос-Захід”, м. Дрогобич
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево
про стягнення суми 79200,00 грн.
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
від позивача -ОСОБА_2 -директор, ОСОБА_3 (дов. від 01.07.11)
від відповідача -ОСОБА_4 (дов. від 25.06.11)
СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 79200,00 грн., у т. ч. 72000,00 грн. основної заборгованості та 7200, 00 грн. штрафу, згідно договору постачання №012/1/11 від 13.11.05.
Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у встановлений строк не розрахувався за товар, а також залишив без задоволення претензію з вимогою оплатити товар, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, що стало підставою нарахувати відповідачу штраф, відповідно до п.п. 7.2. договору постачання.
Відповідач позовні вимоги не визнав. У поданому до суду 12.07.11 відзиві вказав, що позов вважає безпідставним, позовні вимоги не доведені, а також має місце пропущення строків позовної давності.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між позивачем (постачальник по договору) та відповідачем (покупець по договору) укладено договір постачання №012/1/11 Д від 13.11.05 (далі -договір постачання), згідно якого позивач зобов'язався передати товар у власність відповідачу, останній прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору постачання).
На виконання договору постачання позивач згідно видаткової накладної №РН-00035/1 від 25.01.06 поставив відповідачу цукор-пісок (далі -товар) у кількості 20000,00 кг. на суму 72000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Однак, як стверджує позивач, відповідач у встановлений строк оплату за товар не провів.
Позивач звертався до відповідача за адресою: м. Мукачево, вул. Філатова, 16 з претензією №98 від 06.03.09, однак вказана претензія повернута позивачу, у зв'язку з тим, що за зазначеною адресою відповідач не проживає. Позивачем встановлено фактичну адресу відповідача та надіслано претензію №127 від 11.09.09, яка отримана відповідачем 21.09.11, у підтвердження чого позивач подав копію повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14).
Позивач вказує, що відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.
Відповідно до п. 7.2. договору постачання, де встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості доставленого, але неоплаченого товару
Позивач, керуючись вказаним пунктом договору нарахував відповідачу штраф у сумі 7200,00 грн.
Відповідач позовні вимоги заперечив та доводить, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду.
Аналізуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами, однак задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 Цивільного кодексу встановлює, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п. 3.3. договору постачання покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 календарних днів.
Поставка товару відбулась 25.01.06. Позивач стверджує, що відповідач у встановлені строки оплату за товар не провів. Таким чином, перебіг позовної давності почався з 31.01.06, що позивачу було відомо, оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання визначено у договорі. Для спірних вимог позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Таким чином, позовна давність про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 72000,00 грн. закінчилась 31.01.09.
Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 7200,00 грн., позивачем також пропущено строк позовної давності звернення в суд з такою вимогою, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Пункт 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Доводи позивача, що про порушення свого права підприємство дізналося лише 21 жовтня 2009 року, не мають жодного обґрунтованого підтвердження. Ті обставини, що відповідач не реагував на претензії і позивач не міг встановити його фактичну адресу не є поважними причинами пропущення позовної давності.
З огляду на наведене, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
Згідно з ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові відмовити повністю.
Судові витарти покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Васьковський
Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.08.11.