Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203
Іменем України
27.07.2011Справа №5002-29/2250-2011
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Інтеройл» (98300, м. Керч, вул. Свердлова, 2);
До відповідача - Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» (01133, м. Київ, вул.. Щорса, 36-Б);
До іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькасар» (98100, м. Феодосія, вул. Базарна, 4);
До іншого відповідача - Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 16) в особі: Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Довгоруковська, 16);
Про спонукання до припинення дій, які обмежують право власника.
Суддя О.І. Башилашвілі
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1., представник, довіреність №6 від 17.06.2011 р;
Від відповідача - ОСОБА_2., представник, довіреність б/н від 28.09.2010 р.
Від іншого відповідача ТОВ «Алькасар» - не з'явився;
Від іншого відповідача ГУЮМЮУ в АРК в особі підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим - ОСОБА_3., представник, довіреність №11/1-04/3853 від 12.10.2010р.;
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Інтеройл» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі: Сімферопольської філії ТОВ «Український промисловий банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькасар» та Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про зобов'язання відповідачів припинити дії, які обмежують права законного судновласника ТХС «Альбіон» ТОВ «Крим-Інтеройл» по спонуканню передачі його на відповідальне зберігання іншим особам.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем виносилась Постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 09.03.10 р., винесеної державним виконавцем ППВР ДВС Немцевою Н.І. Предметом арешту є ТХС «Альбіон», 1957 р., порт приписки м. Севастополь, оригінальний судновласник якого - ТОВ «Алькасар» є боржником Банку в розмірі 1443328 грн. Згідно Акту опису арешту майна від 18.03.09 р. ТХС «Альбіон» передане на відповідальне зберігання ТОВ «Крим-Інтеройл», яке є водночас судновласником в розумінні вимог ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства на підставі договору бербоут-чартера.
ТОВ «Крим-Інтеройл» уклало 27.08.07 р. з ТОВ «Алькасар» договір бербоут-чартера ТХС «Альбіон» строком на чотири роки. Відповідно до ст.20 Кодексу торговельного мореплавства України судновласником у розумінні цього Кодексу визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах; власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.
ТОВ «Крим-Інтеройл» на протязі строку експлуатації судна здійснило істотні фінансові вкладення, у 2009 р. капітально відремонтувало судно.
Враховуючи той факт, що укладання різних договорів за ініціативою Банку та органів виконавчої служби відносно ТХС «Альбіон» (договори відповідального зберігання та інші) на думку позивача порушують його права, як законного судновласника, та не відповідають нормам цивільного та морського права, останній визнав необхідним звернутись з даним позовом до господарського суду.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 30 травня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Інтеройл» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Ар Крим від 20.06.2011р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Дельта банк».
Від іншого відповідача - Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим до дня слухання справи 21.07.2011р. надійшли заперечення на позов, згідно з якими позовні вимоги не визнає, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а всі дії проведені державним виконавцем Підрозділу проведені законно.
ТОВ «Укрпромбанк» у судове засідання 21.07.2011р. надав письмові пояснення у справі, згідно з якими вважає права та інтереси позивача не порушеними, дії відповідачів такими, що відповідають вимогам законодавства України, тому в задоволенні позову слід позивачеві відмовити.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.07.2011р. суд замінив первісного відповідача ТОВ «Укрпромбанк» належним відповідачем - ПАТ «Дельта Банк».
У судовому засіданні 27.07.2011р. позивач надав пояснення до позовних вимог від 26.07.2011р. відповідно до яких вважає порушеними права законного судновласника, в розумінні Кодексу торгівельного мореплавства України, що є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки Кодекс торгівельного мореплавства України є пріоритетним по відношенню до інших нормативних актів в даних правовідносинах, а тому відповідачами в порушення норм даного кодексу, не застосовано встановлений порядок звернення стягнення на морське рибальське судно.
Дані пояснення оглянуті у судовому засіданні а долучені судом в матеріали справи.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечує та наполягає на відмові позивачеві в задоволенні вимог.
Присутній в судовому засіданні представник іншого відповідача - Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби ГУ юстиції МЮУ в АРК позовні вимоги не визнає, за мотивами, викладеними у запереченнях, наданих у судове засідання 21.07.2011р.
Інший відповідач - ТОВ «Алькасар» жодного разу явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Згідно Спеціального витягу, на запит суду з електронної бази даних АРМ Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Алькасар» зареєстровано в реєстрі як юридична особа з місцезнаходженням, вказаним у позовній заяві.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Проте, ТОВ «Алькасар» не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представника іншого відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Справа слуханням відкладалась в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку передбаченого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та іншого відповідача, дослідивши надані ними докази, суд
27.08.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Інтеройл» і товариством з обмеженою відповідальністю «Алькасар» укладено договір бербоут-чартера №4 від 21.08.2007р., за умовами якого ТОВ «Алькасар» передав в оренду ТОВ «Крим-Інтеройл» риболовецьке судно «Альбіон» (а.с. 13-16).
Строк дії договору бербоут-чартер №4 від 21.08.2007р. встановлений п. 20 даного договору на два роки.
Додатковою угодою №1 від 20.08.2009р. сторони продовжили строк дії бербоутного чартера №4 від 21.08.2007р. до 21.08.2011р. (а.с. 17).
04.02.2010р. держаним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду АРК від 28.12.2009р. по справі №2-9/5443-2009 про звернення стягнення на предмет іпотеки - риболовне транспортне-холодильне судно „Альбіон", дата і місце побудови - 1957 рік, Німеччина, порт приписки - м.Севастополь, регістровий номер 1-050133, яке належить ТОВ „Алькасар", для задоволення вимог ТОВ „Український промисловий банк" у розмірі 1443328,01грн.
У відповідності до вимог ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження", 09.03.2010р. винесена постанова про накладення арешту на предмет іпотеки - риболовецьке транспортне-холодильне судно „Альбіон".
18.03.2010р. складено акт опису та арешту риболовного транспортно-холодильного судна „Альбіон". Описане майно передано на відповідальне зберігання - Директору ТОВ „Крим-Інтеройл" Муравленко М.Б.
27.04.2011р. державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим описано та вилучено у Муравленко М.Б. риболовецьке транспортно-холодильне судно «Альбіон» та передано на відповідальне зберігання Директору підприємства ТОВ «Сі Фіш Ко» Шило І.Т., про що складено відповідний акт та договір про відповідальне зберігання майна, на яке звернуто стягнення.
Стаття 20 Кодексу торгівельного мореплавства України розмежовує поняття судновласника і власника судна, зокрема судновласником у цьому Кодексі визначається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах, в той час як власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.
Таким чином, вважаючи себе судновласником судна в розумінні статті 20 Кодексу торгівельного мореплавства України позивач вважає що укладання різних договорів за ініціативою Банку та органів виконавчої служби відносно ТХС «Альбіон», зокрема договори відповідального зберігання та інші, порушують його права, як законного судновласника, та не відповідають нормам цивільного та морського права, тому звернувся з позовом до господарського суду про зобов'язання відповідачів припинити дії, які обмежують права законного судновласника ТХС «Альбіон» ТОВ «Крим-Інтеройл» по спонуканню передачі його на відповідальне зберігання іншим особам.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Формуючи позовні вимоги необхідно обов'язково з'ясовувати правову природу правовідносин, в яких допущено правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2007р. між ТОВ «Укрпромбанк» і ТОВ «Алькасар» укладено іпотечний договір №42/Zkin-07, за умовами якого предметом іпотеки є риболовне транспортне-холодильне судно „Альбіон", дата і місце побудови - 1957 рік, Німеччина, порт приписки - м.Севастополь, регістровий номер 1-050133. (а.с. 19-23).
Пунктом 3.1.2 даного договору іпотеки сторони передбачили обов'язок іпотекодавця не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема не продавати, не передавати його в спільну діяльність, оренду, користування, лізинг тощо) без отримання на це попередньої письмової згоди іпотекодержателя.
Однак 27.08.2007р. між ТОВ «Крим-Інтеройл» і ТОВ «Алькасар» укладено договір бербоут-чартера №4 від 21.08.2007р., за умовами якого ТОВ «Алькасар» передав в оренду ТОВ «Крим-Інтеройл» риболовне транспортне-холодильне судно «Альбіон», що було предметом іпотечного договору.
04.02.2010р. держаним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду АРК від 28.12.2009р. по справі №2-9/5443-2009 про звернення стягнення на предмет іпотеки - риболовне транспортне-холодильне судно „Альбіон", дата і місце побудови - 1957 рік, Німеччина, порт приписки - м.Севастополь, регістровий номер 1-050133, яке належить ТОВ „Алькасар", для задоволення вимог ТОВ „Український промисловий банк" у розмірі 1443328,01грн. (а.с. 102)
09.03.2010р. держаним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим винесена постанова про накладення арешту на предмет іпотеки - риболовецьке транспортне-холодильне судно „Альбіон".
18.03.2010р. складено акт опису та арешту риболовного транспортно-холодильного судна „Альбіон". Описане майно передано на відповідальне зберігання - Директору ТОВ „Крим-Інтеройл" Муравленко М.Б.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно статті 41 Закону України „Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
В ході проведення ряду виконавчих дій, 27.04.2011р. державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим описано та вилучено у Муравленко М.Б. риболовецьке транспортно-холодильне судно «Альбіон» та передано на відповідальне зберігання Директору підприємства ТОВ «Сі Фіш Ко» Шило І.Т., про що складено відповідний акт та договір про відповідальне зберігання майна, на яке звернуто стягнення (а.с. 89-91).
28.04.2011р. позивачеві була надіслана вимога в порядку ст. 5, 11 ЗУ «Про виконавче провадження» не перешкоджати відповідальному зберігачу - директору ТОВ «Сі Фіш Ко» Шило І.Т. перебувати, здійснювати охорону риболовного транспортно-холодильного судна «Альбіон» отримувати суднову документацію та транспортувати до порту приписки. (а.с. 18).
26.05.2011р. Господарським судом АР Крим винесено ухвалу про заміну стягувача у виконавчому провадженні її правонаступником ПАТ «Дельта Банк», у зв'язку з укладенням 01.07.2010р. між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України трьохсторонньої угоди, відповідно до якої до ПАТ «Дельта банк» перейшли права за кредитним договором, у забезпеченні якого є спірне судно (а.с. 65-66).
11.07.2011р. держаним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим винесено постанову про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме заміну стягувача у виконавчому провадженні її правонаступником ПАТ «Дельта Банк», яка направлена сторонам виконавчого провадження.
15.07.2011р. держаним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим сторонам направлено повідомлення про оцінку арештованого майна - предмета іпотеки, вартість якого згідно оцінки склала - 1 358 772грн.
Статтею 60 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Постановою Севастопольського аппеляційного господарського суду від 27.01.2011р. у позові СПД Муравленко М.М. до ТОВ „Український промисловий банк" про визнання недійсним договору, визнання права власності та спонукання до виконання певних дій відмовлено.
У своєму позові ТОВ «Крим-Інтеройл» зазначає, що Банк та органи державної виконавчої служби укладають різні договори відносно ТХС «Альбіон», а саме договори відповідального зберігання, чим обмежують права законного судновласника.
Відповідно до ст. 370 Кодексу торговельного мореплавства, звернення стягнення на закладене судно провадиться за рішенням суду, господарського суду або Морської арбітражної комісії, якщо інше не передбачено чинним законодавством України,
Реалізація закладеного судна, на яке звертається стягнення, здійснюється відповідно до чинного законодавства України, якщо інше не передбачено договором про Іпотеку.
Однак дії відносно спірного судна з боку ТОВ «Укрпромбанк» і ВДВС проводились в ході виконавчого провадження у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» на підставі виконавчого документа - наказу господарського суду АР Крим про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Законом України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку для забезпечення реального виконання рішення.
Таким чином, всі дії державного виконавця щодо примусового виконання рішення Господарського суду АР Крим №2-9/5443-2009 від 28.12.2009р., є законними.
Більш того, під час укладання договору іпотеки №42/2,кіп-07 від 27 квітня 2007 року договір бербоут чартеру №4 від 21 серпня 2007 року не був укладений і його укладання суперечить вимогам п.3.1.2 Іпотечного договору, про що було відомо принаймні власнику судна.
Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Предмет та підстави позову є складовими його частинами, які визначають зміст позову.
Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України.
Одним із таких способів, як вказано у пункті 3 частини 2 названої вище статті, є припинення дії, яка порушує право.
Суд може захистити цивільне право - припинення дії, яка порушує право, що пов'язане зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Зокрема такий позов може подаватися у випадках, коли іншою особою чиняться перешкоди у здійснення власником повноважень користування та розпорядження належним йому майном.
Однак як свідчать матеріали справи, позивач не є власником спірного судна і жодних незаконних дій, на які посилається позивач у позові, відповідачами у відношенні позивача не здійснено.
Тому суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту свого права, а саме зобов'язання припинити дії відповідачів, які обмежують права законного судновласника по спонуканню передачі його на відповідальне зберігання іншим особам , є помилковим.
Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Враховуючи положення статті 54 Господарського процесуального кодексу України та межі повноважень суду при прийнятті рішення за статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, вказує, яке саме його право чи охоронюваний законом інтерес є порушеними, доводячи це належними та допустимими доказами.
Розглядаючи ж спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, відповідність обраного ним способу їх захисту способам, визначеним законодавством, забезпечення внаслідок прийняття рішення відновлення порушених прав позивача.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем положень чинного законодавства України.
Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що за підставами, викладеними у позовній заяві, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРIШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 02.08.2011р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.