"01" серпня 2011 р. Справа № 5016/179/2011(3/18)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Іванової Л.Б.,
Кролевець О.А.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Трикратське кар'єроуправління"
на рішення
та
постанову Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2011
Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011
у справі№ 5016/179/2011 (3/18) Господарського суду Миколаївської області
за позовом Закритого акціонерного товариства
"Трикратське кар'єроуправління"
доМиколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону
провизнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача: ОСОБА_1, дов.від 14.03.2011 б/н
Закрите акціонерне товариство "Трикратське кар'єроуправління" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону про визнання недійсним договору на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування від 01.01.2008 № 2/08-10/08.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було значно змінено зміст спірного договору, а саме було внесено зміни до розділу 2, 3 спірного договору, що прямо суперечить змісту цього договору та формі (змісту) договору, затвердженого Порядком обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами. Також, на думку позивача, спірний договір не відповідає приписам ст.ст. 207, 208 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2011 у справі №5016/179/2011(3/18) (суддя Смородінова О.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 у цій справі (колегія суддів у складі: Михайлов М.В. -головуючий суддя, судді Ярош А.І., Журавльова О.О.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 01 січня 2008 року між сторонами був укладений договір на постійне та обов'язкове аварійне-рятувальне обслуговування № 2/08-10/08 (далі -Договір), за умовами якого відповідач, як виконавець, виконує цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує і виконує аварійно-рятувальні роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, у кількості 0,0349 оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на об'єкти замовника, що встановлений планом локалізації та ліквідації аварій, здійснює постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів замовника аварійно-рятувальними засобами, зазначеними в Табелі технічного оснащення, а позивач, як замовник, здійснює оплату наданих послуг відповідно до умов Договору.
Спір виник внаслідок того, що на думку позивача, редакція пунктів 2.9-2.26 розділу 2 та пунктів 3.11, 3.12 розділу 3 спірного Договору суперечить формі (змісту) договору, затвердженого Порядком обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами, який затверджено наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 17.11.2003 № 440 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.12.2003 №1125/8446 (далі-Порядок).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно положень зазначеного Порядку, постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами здійснюється на підставі договору на постійне та обов'язкове обслуговування (пункт 3.3. Порядку); договором на постійне та обов'язкове обслуговування передбачаються обов'язки та права державної аварійно-рятувальної служби, яка бере на себе зобов'язання з обслуговування об'єктів, і обов'язки та права суб'єктів обслуговування, об'єкти яких обслуговуються державними аварійно-рятувальними службами, а також відповідальність сторін, вартість послуг та порядок розрахунку; договором на надання додаткових платних послуг передбачаються обов'язки та права державної аварійно-рятувальної служби, яка бере на себе обов'язки з виконання певних робіт, обов'язки та права суб'єкта обслуговування, який є замовником, а також відповідальність сторін, вартість послуг та порядок розрахунку; при укладанні договорів із суб'єктом обслуговування за узгодженням сторін обумовлюються особливості взаємодії об'єкта з державною аварійно-рятувальною службою з питань надання необхідної інформації, доступу особового складу державної аварійно-рятувальної служби на об'єкт при виконанні заходів, спрямованих на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, аварійно-рятувальних робіт та наданні додаткових послуг, а також умови використання засобів зв'язку, транспорту та інших матеріально-технічних ресурсів об'єкта для виконання державною аварійно-рятувальною службою робіт за належністю (пункти 4.3, 4.7, 4.8 Порядку); форма та зміст договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів наведено в додатку до Порядку (п.4.2 Порядку).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що додаток до пункту 4.2 Порядку у вигляді договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій є лише зразком, тобто затвердженою компетентним органом письмовою формою договору із заздалегідь визначеними умовами.
Детально досліджуючи спірні пункти договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що редакція пунктів 2.9-2.26 та 3.11,3.12 не суперечить обов'язковим умовам цього типу договорів, які були враховані учасниками при укладенні спірного договору.
Згідно із частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.
За вимогами статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначати умови такого договору.
Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку, що оспорюваний договір відповідає умовам діючого законодавства, підписаний обома сторонами, а посилання позивача на невідповідність його вимогам ч.1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та недоведеними.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Трикратське кар'єроуправління" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2011 у справі № 5016/179/2011 (3/18) залишити без змін.
Головуючий суддя: Л. Іванова
судді: О. Кролевець
С. Шевчук