"03" серпня 2011 р. Справа № 17/003-11
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Чернова Є.В.,
розглянувши
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р.
у справі № 17/003-11 господарського суду Київської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю будівельно-інжинірингової компанії "ПРИМА ТЕРМ"
до
проТовариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів"
стягнення 549 877,05 грн.
за участю представників:
ТОВ БІК "ПРИМА ТЕРМ" -Антонова Г.І., Підпалова М.Л.;
ТОВ "Пісківський завод скловиробів" -Коваленко Р.О.;
Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-інжинірингова компанія "ПРИМА ТЕРМ" звернулось до господарського суду Київської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" 549 877,05 грн. заборгованості, у т.ч. 461 530,80 грн. основної заборгованості, 64 752,80 грн. збитків від інфляції та 23 593,45 грн. процентів річних.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 10/02-08 від 21.02.2008 р. та додаткових угод до нього в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.8-13).
Відповідач у справі - ТОВ "Пісківський завод скловиробів" у запереченнях на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів виконання робіт на суму 395 446,80 грн., оскільки акти виконаних робіт на вказану суму сторонами не підписувались та роботи належним чином не приймалися (т.1 а.с.120-122).
Рішенням господарського суду Київської області від 11.03.2011 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 66 084,00 грн. основного боргу, 9 780,43 грн. збитків від інфляції та 3476,20 грн. процентів річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.195-202).
Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач частково не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 66 084,00 грн. В частині стягнення заборгованості у розмірі 395 446,80 грн. судом першої інстанції відмовлено у зв'язку з ненаданням позивачем належних доказів направлення на адресу відповідача актів приймання виконаних підрядних робіт на вказану суму, а отже, зазначені акти не є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. рішення господарського суду Київської області від 11.03.2011 р. змінено. Позов задоволено повністю (т.2 а.с.84-90).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що направлення на адресу відповідача актів приймання виконаних підрядних робіт вартістю 395 446,80 грн. підтверджується наявним у матеріалах справи листом від 05.12.2008 р. № 660/1, між тим, відповідач не оплатив виконані роботи у встановлений договором строк, від підписання відповідних актів відмовився, мотиви такої відмови не навів, допустивши заборгованість у розмірі 395 446,80 грн.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Пісківський завод скловиробів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, незастосуванням до відносин сторін норм матеріального права (т.2 а.с.94-95).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.
21.02.2008 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 10/02-08.
За умовами зазначеного договору, позивач зобов'язується виконати передбачені договором роботи по влаштуванню систем опалення, теплопостачання та теплопункт цеха склотари на підприємстві відповідача, а відповідач -прийняти зазначені роботи та оплатити їх вартість.
В подальшому, до договору були укладені додаткові угоди.
Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами встановлено, що позивачем виконані роботи за договором на загальну суму 2 100 459,98 грн., які здані ним та прийняті відповідачем, про що підписано акти приймання виконаних підрядних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 2.3. договору розрахунки здійснюються замовником протягом 5 банківських днів після отримання підписаних обома сторонами актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.
Натомість, як встановлено судами, відповідач сплатив за виконані роботи лише 2 034 375,98 грн.
Отже, сума заборгованості відповідача за виконані позивачем роботи, які прийняті відповідачем згідно підписаних та скріплених печатками актів приймання виконаних підрядних робіт становить 66 084,00 грн.
Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у встановлений строк, допустивши заборгованість у розмірі 66 084,00 грн., ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.
Крім того, судами встановлено, що позивачем на підтвердження проведених ним робіт за договором підписані відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт на суму 395 446,80 грн.
Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач посилався на те, що вказані акти приймання виконаних підрядних робіт ним не отримано та не підписано, отже, підстави для стягнення заборгованості відсутні.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про стягнення 395 446,80 грн., зважаючи на відсутність доказів направлення відповідних актів на адресу відповідача.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції правильно визнаний необгрунтованим відповідний висновок суду першої інстанції, враховуючи встановлені ним наступні обставини.
Акти приймання виконаних підрядних робіт вартістю 395 446,80 грн. позивач направив на адресу відповідача, що підтверджується супровідним листом № 660/1 від 05.12.2008 р. з відміткою відповідача на ньому, від їх підписання відповідач відмовився, мотивовану відмову від підписання даних актів не надав.
Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Разом з тим, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не виконав вимог зазначених норм, від підписання актів у встановленому порядку не відмовився.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у встановлений строк, допустивши заборгованість у розмірі 395 446,80 грн., ним зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення збитків від інфляції та процентів річних.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи були повно вивчені і досліджені докази, які знаходяться у матеріалах справи, у відповідності до правил оцінки письмових доказів, за наслідками чого суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки наведені у касаційній скарзі обставини та заперечення були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції та їм дана відповідна правова оцінка.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. у справі № 17/003-11 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Чернов Є.В.