"03" серпня 2011 р. Справа № 5/13/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Кривди Д.С.,
Студенця В.І.,
розглянувши касаційну скаргуТОВ "Луганське енергетичне об"єднання"
на постанову
та
на рішення Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року
господарського суду Луганської області від 10.03.2011 року
у справі господарського судуЛуганської області
за позовомТОВ "Луганське енергетичне об"єднання"
доДП "Первомайськвугілля"
простягнення 13 642,00 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Томілін А.Ю.,
- відповідача:
- третьої особи:не з"явився,
не з"явився,
У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "Первомайське" в особі відокремленого підрозділу шахта "Гірська" ДП "Первомайськвугілля" про стягнення заборгованості за недовраховану електричну енергію у сумі 13511 грн. 86 коп., пені у сумі 109 грн. 09 коп. та 3% річних у сумі 21 грн. 09 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення ст. ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 5.1 Правил споживав електричну енергію без укладення договору.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.03.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року рішення місцевого господарського суду від 10.03.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові рішення мотивовані тим, що у спірних правовідносинах відповідач не є споживачем електричної енергії у розумінні Правил, оскільки між сторонами відсутній договір на постачання електричної енергії на об'єкт м. Гірське, вул. Совєтська, 1, а тому вимоги про стягнення спірної суми, як суми недоврахованої електричної енергії, на підставі та в порядку пунктів 6.41-6.43 Правил, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" є безпідставними.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року та рішення господарського суду Луганської області від 10.03.2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (постачальник) та Державним підприємством "Первомайськвугілля" (споживач) було укладено договір №А4001 на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого, постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електричних установок споживача із загальною приєднаною потужністю 194, 32 кВт, величини по площадках вимірювання та точках продажу визначені відповідно додатків до договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.
07.10.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" було проведено перевірку дотримання відповідачем "Правил користування електричною енергією", які затвердженні Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила), під час якої було зафіксовано факт порушення відповідачем пункту 5.1 Правил, а саме самовільне підключення електричної проводки до мереж, що не є власністю споживача на об'єкті - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Гірське, вул. Совєтська, 1. Та складено акт про порушення ПКЕЕ № 502068 від 07.10.2010р., який було підписано посадовими особами сторін.
Відповідно до п. 6.42 Правил в редакції, що діяла на час засідання комісії та складання протоколу, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
За результатами розгляду акту про порушення "Правил користування електричною енергією" від 07.10.2010р. №502068 комісія прийняла рішення здійснити нарахування відповідачу обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем Правил, згідно Методики, затвердженої постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006р., оформлене протоколом №4001/10 від 21.10.2010р.
Рішення комісії від 21.10.2010 року та розрахунок об'єму недоврахованої електроенергії по акту про порушення "Правил користування електричною енергією" від 07.10.2010р. №502068, згідно якого обсяг недоврахованої електроенергії склав 17346 кВт.год. і вартість її склала 13 511 грн. 86 коп. та рахунок №А4001/10/2, зі строком сплати до 22.11.2010 року були направленні відповідачу.
Відповідач, зазначений рахунок у встановлений строк не сплатив, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач у даних правовідносинах не є споживачем електричної енергії у розумінні Правил, оскільки між сторонами відсутній договір на постачання електричної енергії на об'єкт м. Гірське, вул. Совєтська, 1, а тому вимоги про стягнення спірної суми, як суми недоврахованої електричної енергії, на підставі та в порядку пунктів 6.41-6.43 Правил, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" є безпідставними.
Проте, такі висновки судів є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Пунктом 1.3 Правил передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).
За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічна норма міститься в абзаці 2 пункту 5.1 Правил.
У пункті 1.2 Правил дано визначення споживача електричної енергії як особи, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Проте, з підпункту 1 пункту 10.2 Правил, вбачається, що термін споживач електричної енергії необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.
За таких обставин, висновок попередніх інстанцій про те, що дія Правил не поширюється на відповідача, оскільки він не є споживачем електричної енергії в розумінні пункту 1.2 Правил, є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.
З огляду на зазначене є помилковим висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача вартості спожитої ним електричної енергії.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення є незаконними та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід врахувати вищевикладене, перевірити доводи позивача та відповідача, витребувати необхідні докази, встановити дійсні права та обов"язки сторін і в залежності від встановленого прийняти відповідне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року та рішення господарського суду Луганської області від 10.03.2011 року у справі № 5/13/2011 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Головуючий, суддя М.М.Черкащенко
Судді Д.С.Кривда
В.І.Студенець