"28" липня 2011 р. Справа № 1/5009/12/11
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.(доповідач),
суддівДанилової Т.Б.,
Полянського А.Г.
розглянувши
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
на постанову від 11.05.2011 Донецького апеляційного господарського суду
у справі №1/5009/12/11 господарського суду Запорізької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
до
проТовариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
стягнення 14 498,70 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача- ОСОБА_1 (дов. від 12.01.11 №52-16/33)
Від відповідача- ОСОБА_2 (дов. від 25.01.11)
Відповідно до Розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.07.11 справа розглядається колегією суддів у складі:Ходаківська І.П., Данилова Т.Б., Полянський А.Г.
Рішенням від 08.02.2011господарського суду Запорізької області (суддя Немченко О.І.) в позові відмовлено.
Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2011 у складі: Будко Н.В., Величко Н.Л., Зубченко І.В. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 11 233,80грн.
ТОВ "МІК" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням Донецьким апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України.
ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 20.01.2010 між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) було укладено договір № 190д, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар згідно з додатками-специфікаціями до договору, а покупець - прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору, найменування товару, його кількість і якісні характеристики, ціна товару за одиницю і за позиціями, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватись у відповідності з цим договором, зазначаються у додатках-специфікаціях до договору, які з моменту підписання сторонами складають невід'ємну частину договору.
Розділом 5 договору сторони визначили порядок розрахунків по договору. Так, оплата товару покупцем проводиться на підставі рахунків-фактур, які виставляються постачальником. При цьому, в рахунках-фактурах вказується ціна товару, встановлена в специфікації. Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Умови оплати - протягом п'яти банківських днів з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлену продукцію.
Специфікацією № 1, підписаною сторонами без зауважень та заперечень, сторони визначили загальну ціну -216407,76грн. та строк поставки товару -1 квартал 2010р.
Як зазначено апеляційним судом, господарським судом Дніпропетровської області розглядалась справа №26/48-10 за позовом ТОВ "МІК" до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 93 963,07грн.
Вказаним рішенням встановлені наступні обставини.
Згідно з умовами договору поставки №190д, за видатковою накладною від 25.02.2010 № РН -02/25/01 по довіреності від 25.02.2010 № 35 представник ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" отримав у ТОВ "МІК" товар на загальну суму 73 311,49грн., у накладній також вказані реквізити рахунку-фактури - СФ-02/25/01. Також, за видатковою накладною від 12.03.2010 № РН-03/12/03 по довіреності від 12.03.2010 № 410 представник позивача отримав у відповідача товар на загальну суму 19 249,98грн., у накладній вказано також реквізити рахунку-фактури - СФ-03/12/03.
Тобто, судовим рішенням встановлено факт поставки товару на суму 92 561,47грн., тобто, недопоставка товару за специфікацією №1 до договору №190д від 20.01.2010 складає 123 846,29грн.
Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що постачальник несе відповідальність за не поставку чи недопоставку товару у вигляді пені в розмірі 0,3 % від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент поставки.
Порушення відповідачем умов поставки товару (недопоставка) стало підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення з відповідача передбаченої п.3.3 договору пені в сумі 14 498,70грн.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, як встановлено апеляційним судом, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо обсягу поставки товару, то суд правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 3.3 договору пені.
Апеляційним судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню становить 11 233,80грн. за період з 01.04.2010 по 01.10.2010 (182 дні).
Колегія суддів звертає увагу касатора на те, що статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
Касаційну скаргу ТОВ "МІК" залишити без задоволення.
Постанову від 11.05.2011 Донецького апеляційного господарського суду у справі №1/5009/12/11 господарського суду Запорізької області залишити в силі.
Головуючий суддя І.Ходаківська
Судді Т.Данилова
А.Полянський