"28" липня 2011 р. Справа № 18/122/09-НР
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
розглянувши матеріали касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства "Інгул"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.11
у справі№18/122/09-НР
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Інгул"
до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-торгстрой"
2.Миколаївської міської ради
3.Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації"
провизнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.11.04, витребування майна з чужого незаконного володіння
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:ОСОБА_1 -за дов. від 23.03.11; ОСОБА_2 -за дов. від 24.11.10;
від відповідача -1: ОСОБА_3 -за дов. від 14.09.10;
від відповідача -2: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;
від відповідача-3: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати від 25.07.11, у зв'язку з перебуванням судді Швеця В.О. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
Відкритим акціонерним товариством "Інгул" в серпні 2009 року заявлений позов, з урахуванням змін, до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой", Миколаївської міської ради, КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" про: визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.11.04, укладеного між Концерном "Український капітал" і ТОВ "АТБ-Торгстрой"; 2)витребування майна з чужого незаконного володіння, шляхом зобов'язання відповідача-1 передати позивачеві одержане за спірним договором майно, а саме: нежитлові
Доповідач: Добролюбова Т.В.
приміщення першого поверху площею 205,3 кв.м, в 14-ти поверховому житловому будинку у АДРЕСА_1; 3)зобов'язання БТІ скасувати реєстрацію вказаного договору. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на ухвалені судові рішення у інших справах щодо долі спірного майна, зокрема, рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.01 у справі №14/48, яким визнано неукладеним договір №3 про дольову участь в будівництві багатоквартирного 14-ти поверхового житлового будинку від 27.07.95, укладеного між ВАТ "Інгул" і ТОВ "Інтерфірма"; рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.05 у справі №4/46, яким визнано недійсним договір від 17.01.01, укладений між ТОВ "Інтерфірма" і Концерном "Український капітал", яке залишено без змін Постановою Верховного Суду України від 27.02.07. Перелічені судові рішення, на думку позивача, свідчать про не набуття ТОВ "Інтерфірма", Концерном "Український капітал", а відтак і ТОВ "АТБ-Торгстрой" права власності на спірне приміщення. При цьому, позивач посилався на приписи статей 16, 203, 215, 387, 388, 658 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.03.10, ухваленим суддею Давченко Т.М., позовні вимоги задоволено в частині визнання недійсним договору та зобов'язання відповідача-1 повернути одержане за цим договором майно. Провадження у справі в частині зобов'язання БТІ скасувати реєстрацію оспорюваного договору припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на непідвідомчість даного спору господарським судам. Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Воронюка О.Л. - головуючого, Єрмілова Г.А., Лашина В.В., постановою від 24.06.10, перевірене рішення у справі скасував в частині зобов'язання відповідача-1 повернути позивачеві майно, одержане за оспорюваним договором, та в цій частині в позові відмовив. В решті рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав. Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. -головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О., постановою від 30.09.10, перевірені рішення та постанову у справі скасував. Матеріали справи скерував для нового розгляду до господарського суду Миколаївської області. Під час нового розгляду справи, позивач відмовився від вимоги про зобов'язання БТІ скасувати реєстрацію договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.11.04. При цьому, позивач зазначав, що рішенням у іншій справі №9/425/06 установлено, що саме ВАТ "Інгул" є власником спірного майна, тобто єдиним власником матеріалів, які були використані в процесі будівництва 14-ти поверхового житлового будинку. Водночас, позивач зазначав, що рішенням Ленінського районного суду у іншій справі №2-4822/2009 установлено факт входження незавершеного будівництва зазначеного житлового будинку до його статутного фонду. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 22.02.11, ухваленим суддею Дубовою Т.М., в частині позовних вимог про витребування майна відмовив з посиланням на відсутність підстав, передбачених приписами статей 387, 388 Цивільного кодексу України. В частині визнання недійсним договору від 24.11.04 провадження у справі припинив на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Ліпчанської Н.В. -головуючого, Андреєвої Е.І., Мацюри П.Ф., постановою від 19.05.11, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «Інгул»залишив без задоволення. Відкрите акціонерне товариство "Інгул" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 387, 388, частини 4 статті 390 Цивільного кодексу України і неврахування того, що позивач має право витребувати своє майно, оскільки ТОВ «АТБ -Торгстрой»володіє і користується ним незаконно. На думку скаржника, судами залишено поза увагою рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.09.09 у справі №2-4822/2009, яким установлено, що Концерн «Український капітал»не мав права продавати спірні приміщення, при цьому, аналогічний договір, укладений між Концерном та ОСОБА_4 визнано недійсним і застосовано реституцію. Не погоджується заявник і з висновком апеляційного суду про недоведеність факту наявності у нього права власності на спірні приміщення. Окрім цього, заявник зауважує на тому, що спірні приміщення є частиною 14 -ти поверхового будинку і не могли бути предметом купівлі -продажу.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить судові рішення у справі залишити без змін.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами приписів матеріального і процесуального законодавства. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.11.90 рішенням Миколаївської міської ради №413 передано Миколаївському трансформаторному заводу (в процесі корпоратизації якого створено ВАТ «Інгул»), функції замовника та виділено земельну ділянку під будівництво 14-ти поверхового, 65-ти квартирного будинку на пр. Миру та вул. Космонавтів у м. Миколаєві. У подальшому, 27.07.95 Миколаївський трансформаторний завод уклав з ТОВ "Інтерфірма" договір про дольову участь в будівництві вказаного житлового будинку, за умовами якого ТОВ "Інтерфірма" зобов'язалося виконувати будівельні роботи, а Миколаївський трансформаторний завод виділити йому після закінчення будівництва квартири, приміщення першого поверху та підвальні приміщення. ТОВ "Інтерфірма" та Концерном "Український капітал" 17.09.01 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на першому поверсі площею 408,3 кв.м, а також підвального приміщення площею 280,0 кв.м у житловому будинку на пр. Миру та вул. Космонавтів у м. Миколаєві. В свою чергу, Концерн "Український капітал" 24.11.04 уклав договір купівлі-продажу з ТОВ "АТБ-Торгстрой", за умовами якого останнє стало набувачем 23/100 частки спірних нежитлових приміщень першого поверху площею 205,3 кв.м. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.12.01 у іншій справі №14/48 визнано неукладеним договір про дольову участь у будівництві житлового будинку від 27.07.95. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.04.05 у справі №4/46, залишеним без змін Постановою Верховного суду України від 27.02.07, визнано недійсним договір від 17.09.01, укладений між ТОВ "Інтерфірма" та Концерном "Український капітал". Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимоги Відкритого акціонерного товариства "Інгул" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Торгстрой" про: 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.11.04, укладеного між Концерном "Український капітал і ТОВ "АТБ-Торгстрой"; 2)витребування майна з чужого незаконного володіння, шляхом зобов'язання ТОВ "АТБ-Торгстрой" передати позивачеві одержане за спірним договором майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху, площею 205,3 кв.м, в 14-ти поверховому житловому будинку у АДРЕСА_1. Відповідно до підпункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 215 вказаного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку. Припиняючи провадження у справі в частині вимог ТОВ «Інгул»щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.11.04, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про необхідність застосування частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, адже, як установлено судами, і це підтверджується матеріалами справи, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.11.04 нежитлових приміщень першого поверху площею 205,3 кв.м в АДРЕСА_1, вже була предметом судового розгляду господарським судом Миколаївської області у іншій справі №8/566/07, провадження у якій було припинено на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з ліквідацію Концерну "Український капітал". Як убачається з матеріалів справи, правовою підставою для витребування спірного майна позивач визначив приписи статей 387, 388 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, що не володіє майном до не власника, який незаконно володіє цим майном про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. При цьому, позивач має надати докази належності йому майна на праві власності чи іншому речовому праві. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно. Згідно зі статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивачем не доведено факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Окрім цього, як установлено судами, звертаючись з вимогою про витребування у відповідача нежитлових приміщень першого поверху площею 205,3 кв.м, позивач не зазначив їх індивідуальних ознак, адже, приміщення, які були предметом купівлі-продажу за договором від 24.11.04, на даний час, як самостійні об'єкти нерухомості не існують, вони не можуть бути ідентифіковані, а відтак і витребувані у відповідача. За приписами статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач, набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Отже, добросовісним вважається той набувач, який не знав і не міг знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати. Стаття 388 Цивільного кодексу України унормовує порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача. Так, за приписами цієї статті, у разі, коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Власник також має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «АТБ-Торгстрой»сплатило вартість придбаного до договором купівлі-продажу від 24.11.04 об'єкта. Установлено судами і те, що укладаючи договір купівлі-продажу від 24.11.04 ТОВ «АТБ-Торгстрой»не знав і не міг знати, що Концерн "Український капітал" не мав права відчужувати спірне майно. Враховано судами і те, що на момент укладення договору від 24.11.04 були відсутні відомості чи документи про те, що Концерн "Український капітал" не мав права відчужувати це майно, а нежитлові приміщення площею 205,3 кв.м не мали жодних обтяжень. Згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Судами установлено, що договір купівлі-продажу від 24.11.04 нотаріально посвідчений та зареєстрований в Миколаївському МБТІ. Таким чином, виходячи з установлених судами обставин, висновки судів про відсутність правових підстав для витребування спірного майна у відповідності до приписів статей 387, 388 Цивільного кодексу України визнаються правомірними. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, адже, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.11 у справі №18/122/09-НР залишити без змін.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Інгул" залишити без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
А.Осетинський