"28" липня 2011 р. Справа № 6/349
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Діброва Агро"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.11
у справі№6/349
за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діброва Агро"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс"
простягнення 1 197 652,18 грн
за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Діброва Агро"
простягнення 1 002 670,16 грн
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;
від відповідача: ОСОБА_1 -за дов. від 09.02.11.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати від 25.07.11, у зв'язку з перебуванням судді Швеця В.О. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Осетинського А.Й.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»у липні 2008 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»1 023 634,40 грн -збитків у вигляді сплачених коштів на утримання птиці та 174 017, 78 грн -штрафу. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 26.09.05 між ним та відповідачем було укладено договір №4 від 21.06.05, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачеві ремонтний молодняк курей -несучок кількістю 45 тис. шт. У подальшому, між цими ж сторонами укладено договір №5-Е від 26.09.05 про утримання відповідачем придбаних курей, збереження птиці
та одержання від неї товарного яйця, яке мало бути передано позивачеві. Позивач зазначав, що на
Доповідач: Добролюбова Т.В.
виконання умов договору ним на користь відповідача було перераховано 1 023 634, 40 грн, однак, відповідачем в порушення умов договору товарне яйце з утриманої птиці не передано, що і стало підставою позову. Також позивач наголошував на тому, що відповідно до пункту 7.1 договору від 26.09.06 відповідач у разі несвоєчасної поставки товару має сплатити штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від суми понесених збитків. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України. Водночас, до суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс», в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»801606,71 грн -боргу з урахуванням штрафних санкцій, 58646,17 грн -збитків, 142417, 28 грн -не отриманого прибутку. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач за зустрічним позовом вказував на те, що ним зобов'язання за договором від 26.09.05 щодо передачі товарного яйця виконані у повному обсязі, що підтверджується накладними та ветеринарними свідоцтвами, проте, ТОВ «Діброва Агро»витрати на утримання курей не сплачені. Окрім цього, позивач за зустрічним позовом стверджував, що внаслідок розірвання в односторонньому порядку відповідачем за зустрічним позовом договору №5-Е, йому завдано збитків у вигляді витрат на оренду приміщень, витрат на зарплату та неодержаного прибутку. Позивач за зустрічним позовом посилався на приписи статей 509, 525, 526, 530, 534, 598, 599, 610, 611, 615, 617, 623, 625, 651, 653, 654, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 173, 181, 188, 224, 225 Господарського кодексу України. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.11, ухваленим суддею Ковтун С.А., вимоги первісного позову задоволені частково шляхом стягнення з ТОВ «Едельвейс»на користь «ТОВ «Діброва Агро»824 634, 40 грн -збитків, 140 187, 85 грн -штрафу. В іншій частині вимог первісного позову судом відмовлено з огляду на недоведеність цього боргу. Вмотивовуючи рішення суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань з поставки товарного яйця відповідно до договору №5-Е, що визнав підставою для стягнення з відповідача на користь позивача реальних збитків та штрафу. У задоволенні вимог зустрічного позову судом відмовлено з посиланням на їх необґрунтованість та безпідставність. Суд першої інстанції керувався приписами статей 193, 224, 225, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статей 16, 22, 526, 530, 549, 611, 623 Цивільного кодексу України. Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Поляк О.І. -головуючого, Кропивної Л.В., Рудченка С.Г., постановою від 11.05.11, перевірне рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог первісного позову скасував, прийнявши нове рішення про відмову у позові. В решті рішення залишив без змін. Постанова апеляційного суду вмотивована тим, що договір №5-Е був розірваний додатковою угодою №1 від 18.07.06, тобто відбулось припинення взаємних прав та обов'язків. Окрім цього, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих кількість товарного яйця, яку мав отримати ТОВ "Діброва Агро", і в результаті яких порушень зобов'язань ТОВ "Едельвейс", позивач його не отримав. Водночас, апеляційний суд визнав недоведеним і те, що розмір заявлених до стягнення коштів, які є витратами позивача на утримання птиці, знаходиться у причинно -наслідковому зв'язку зі збитками, понесеними ТОВ «Діброва Агро» внаслідок неотримання товарного яйця. Постанова обґрунтована приписами статей 16, 509, 611, 623, 640, 642, 901 Цивільного кодексу України, статей 173, 224 Господарського кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на невірне визначення апеляційним судом правової природи договору №5-Е, оскільки вказаний договір є змішаним і містить в собі елементи не тільки договору про надання послуг, а і договорів поставки та підряду, тому вважає, що апеляційний суд помилково обмежився положення статті 901 Цивільного кодексу України. Заявник вважає, що апеляційним судом не враховано і того, що матеріали справи не містять належних доказів передачі товарного яйця ТОВ "Діброва Агро". Не погоджується скаржник також з оцінкою апеляційним судом податкових накладних та актів приймання -передачі від 18.07.06 і від 19.07.06. Скаржник вважає, що суд дійшов хибного висновку про розірвання договору №5-Е. Водночас, скаржник зауважує на неврахуванні апеляційним судом висновку судово - економічної експертизи та вважає доведеним факт спричинення йому збитків.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, і перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Рішення та постанова у справі переглядаються в оскаржуваній частині, а саме, щодо відмови у задоволенні вимог первісного позову. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.06.05 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»- покупцем, укладено договір поставки №4, за умовами якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує товар, ремонтний молодняк курей несучок, загальною кількістю 45 000 голів, вартістю 612 900,00 грн. Водночас, 26.09.05 між цими ж сторонами укладено договір №5-Е, за умовами якого ТОВ «Діброва Агро»- замовник доручає, а ТОВ «Едельвейс»- виконавець, зобов'язується виконати роботу з утримання, збереження птиці та одержання від неї товарного яйця. В свою чергу, замовник зобов'язався також прийняти товарне яйце і розрахуватися за проведену роботу. Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що результатом виконаних робіт за цим договором є утримання птиці за відповідністю до прийнятих норм даного кросу та одержання від неї товарного яйця. Згідно з пунктами 3.1, 3.4, 3.6 договору одержання товарного яйця проводиться з утриманої птиці замовника, яка передається у кількості 45 000 голів на загальну суму 612 900,00 грн, місце поставки птиці -смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область. Відповідно до пункту 3.3 договору №5-Е замовник зобов'язався фінансувати утримання птиці. Розділом 4 вказаного договору сторони узгодили, що вартість виконаних робіт за цією угодою становить 71800,00 грн за період 28 днів. Оплата на утримання птиці проводиться замовником згідно з наданим виконавцем рахунком-фактурою. За пунктом 5.1 договору утримання птиці виконавцем та одержання товарного яйця має бути здійснено упродовж 504 днів, з моменту отримання птиці. Про готовність продукції до приймання виконавець письмово (факсом) або за телефоном повідомляє замовника. Пунктами 5.2, 5.4 договору сторони передбачили, що здача -приймання готової продукції здійснюється сторонами за актом упродовж 5 днів з моменту повідомлення замовника про готовність продукції до приймання. Одержання готової продукції здійснюється зі складу виконавця. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду за первісним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» 1 023 634,40 грн -збитків від витрат на утримання курей та 174 017, 78 грн -штрафу. Судом апеляційної інстанції установлено, що на виконання умов договору №5-Е ТОВ "Діброва Агро" передало ТОВ "Едельвейс" птицю та на підставі виставлених останнім рахунків -фактури сплатило 824 634, 40 грн. Водночас, як установлено апеляційним судом, додатковою угодою від 01.12.05, у зв'язку з наявністю у ТОВ "Діброва Агро" заборгованості з оплати та подорожчанням комбікормів, великою відстанню між підприємствами і необхідністю одержувати товар частіше, сторони погодили, що здача -приймання готової продукції здійснюватиметься за накладними ТОВ "Едельвейс" або товарно -транспортними накладними в кількості товарного яйця та до місця доставки, вказаних замовником в повідомленні за телефоном. Окрім цього, сторони домовились про надання ТОВ "Едельвейс" послуг з перевезення (доставки) отриманих ним яєць, що убачається з листа позивача від 20.12.05 (22 арк. спр. IV том). За таких установлених обставин, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про помилковість висновку місцевого суду щодо наявності у відповідача за первісним позовом обов'язку з поставки товарних яєць та порушення його останнім. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За приписами частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Згідно зі статтею 653 цього ж Кодексу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Як установлено апеляційним судом, та підтверджується матеріалами справи, додатковою угодою від 18.07.06 №1 сторони вирішили розірвати договір №5-Е; пунктом 2 цієї угоди сторони погодили, що ТОВ "Діброва Агро" передасть ТОВ "Едельвейс" у власність кури несучки у кількості 42 827 голів; на зберігання до сплати боргу за продукцію ТОВ "Діброва Агро", а саме: яєчний порошок у кількості 3026 кг та товарне яйце С-1 у кількості 276 778 шт., С-2 у кількості 28 890 шт. Окрім цього, в угоді сторони визнали, що ТОВ "Едельвейс" умови договору виконало, а ТОВ "Діброва Агро" прийняло виконану роботу. Відносно якості та кількості отриманого товарного яйця за увесь час виконання договору №5-Е ТОВ "Діброва Агро" претензій не має. Разом з цим, апеляційним судом установлено, що на виконання умов додаткової угоди №1 ТОВ "Діброва Агро" здало, а ТОВ "Едельвейс" прийняло кури несучки у кількості 42 827 голів за ціною 8,62 грн на суму 369 957,01 грн, що підтверджується актом приймання -передачі від 19.07.06, підписаним обома сторонами. Установлено апеляційним судом і те, що у ТОВ "Едельвейс" знаходиться на зберіганні продукція ТОВ "Діброва Агро", а саме: яєчний порошок та яйця на загальну суму 90 000,00 грн, про що свідчить акт відповідального зберігання матеріальних цінностей від 19.07.06. Отже, з викладеного убачається, що ТОВ "Едельвейс" були вчинені дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, які засвідчують його бажання укласти додаткову угоду про розірвання договору №5-Е, тобто, останнім були вчинені дії, що свідчать про прийняття цієї угоди до виконання. Відтак, суд апеляційної інстанції обґрунтовано спростував висновок суду першої інстанції про неукладеність додаткової угоди від 18.07.06 №1 про розірвання договору від 26.09.05 №5-Е та дійшов правомірного висновку про припинення зобов'язань між сторонами. Водночас, як зазначив апеляційний суд факт отримання ТОВ "Діброва Агро" товарного яйця, підтверджується і актом приймання -передачі від 18.07.09. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Приписами статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками, зокрема, розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки. За вимогами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості. Отже, за приписами наведених норм позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, розмір цих збитків, невиконання зобов'язань відповідачем та причинно -наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язання і заподіяними збитками. Суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, установив відсутність усіх складових цивільного правопорушення. Враховуючи вимоги вказаних норм та ненадання позивачем за первісним позовом доказів, підтверджуючих підстави стягнення з ТОВ "Едельвейс" збитків у вигляді витрат на утримання курей, суди правомірно відмовили і у задоволенні вимоги про стягнення 140 187, 58 грн штрафу. Довід касаційної скарги про невірне визначення апеляційним судом правової природи договору №5-Е, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки встановлення правової природи договору не є визначальним при розгляді спору про стягнення збитків. Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновку судово -економічної експертизи не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, адже, суд апеляційної інстанції установив усі обставини які підлягають з'ясуванню при розгляді даної справи. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, однак, відповідно до приписів частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. За таких обставин, підстав для скасування переглянутої постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.11 у справі №6/349 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва Агро" залишити без задоволення. Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
А.Осетинський